ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18390/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Грачова Є.О.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 (головуючий суддя - Хачатрян В.С., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 (суддя Зельман Ю.С.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 406 439,76 грн
у справі №910/18390/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ"
про стягнення 4 115 350,21 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ВВВ" (далі також - ТОВ "Терра ВВВ") про стягнення заборгованості у розмірі 4 115 350,21 грн, з яких: 2 735 890,71 грн - основна сума заборгованості, 101 400,81 грн - 3% річних, 540 090 грн - штраф, 265 637,66 грн - інфляційне збільшення та 472 331,03 грн - пеня.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №1153-02024, внаслідок чого виникла заборгованість, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, штрафу, інфляційного збільшення та пені.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у приватне акціонерне товариство.
4. НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач (ОСП).
5. 04.06.2019 НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі (ОСП) та ТОВ "Терра ВВВ" (користувач, відповідач у справі) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №1153-02024.
6. 28.07.2020 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої договір від 04.06.2019 виклали в новій редакції.
7. Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 28.07.2020 №2 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №1153-02024, далі - договір) за цим договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
8. Згідно з пунктом 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється регулятором та оприлюднюється оператором системи передачі на власному офіційному вебсайті в мережі Інтернет.
9. Відповідно до пункту 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та не організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.
10. Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії у точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідізацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку (пункт 4.2 договору).
11. Згідно з пунктом 5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
12. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1 договору).
13. Відповідно до пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
- 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
14. Відповідно до пункту 6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач:
- передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги;
- сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
15. У разі зміни регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу (пункт 6.4 договору).
16. Згідно з пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
17. Відповідно до пункту 6.6 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
18. Згідно з пунктом 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій
19. ОСП має право отримувати від користувача своєчасну плату за перевищення замовником обсягів використання дозволеної потужності, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання (підпункт 3 пункту 7.1 договору).
20. Відповідно до пункту 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу.
ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.
Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
21. ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної у додатку 3 цього договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього договору (пункт 10.3 договору).
22. Згідно пунктом 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлялися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);
- у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.
23. Відповідно до пункту 14.1 договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей строк вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
24. Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками.
25. ТОВ "Терра ВВВ" повідомила НЕК "Укренерго" про плановий обсяг надання послуг за вищезазначеним договором, а саме:
листом від 26.05.2020 №26 - у травні в обсязі 2055000 кВат;
листом від 11.06.2020 №11 - у червні в обсязі 172000 кВат;
листом від 24.06.2020 №24 - в липні в обсязі 187000 кВат;
листом від 22.09.2020 №22 - у жовтні в обсязі 210000 кВат;
листом від 22.10.2020 №22 - у листопаді в обсязі 210000 кВат;
листом від 24.11.2020 №24 - в грудні в обсязі 213000 кВат.
26. Позивач направив відповідачу акти приймання-передачі послуги, відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії:
від 31.05.2020 в обсязі 14051,556 МВт/год вартістю 2 620 334,16 грн з ПДВ;
від 30.06.2020 в обсязі 218,385 МВт/год вартістю 40 724,44 грн з ПДВ;
від 31.07.2020 в обсязі 255,773 МВт/год вартістю 47 696,54 грн з ПДВ;
від 31.08.2020 в обсязі 199,840 МВт/год вартістю 57 609,07 грн з ПДВ;
від 30.09.2020 в обсязі 432,438 МВт/год вартістю 124 661,50 грн з ПДВ;
від 31.10.2020 в обсязі 179,256 МВт/год вартістю 51 675,20 грн з ПДВ;
від 30.11.2020 в обсязі 3827,399 МВт/год вартістю 1 103 347,27 грн з ПДВ;
від 31.12.2020 в обсязі 145,971МВт/год вартістю 54 784,67 грн з ПДВ.
27. Акти від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 31.10.2020 та від 30.11.2020 підписані представниками позивача та відповідача без заперечень та скріплені печаткою підприємства відповідача.
28. Акти від 30.09.2020 та від 31.12.2020 підписані з боку позивача та були направлені на адресу відповідача поштовим засобом зв`язку, як передбачено умовами договору.
29. У подальшому позивач направив відповідачу акти коригування до актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 04.06.2019 №1153-02024:
від 17.11.2020 в обсязі 14208,668 МВт/год на суму 2 649 632,41 грн з ПДВ (до акта від 31.05.2020);
від 25.11.2020 в обсязі 177,351 МВт/год на суму 33 072,42 грн з ПДВ (до акта від 30.06.2020);
від 21.12.2020 в обсязі 197,029 МВт/год на суму 36 741,97 грн з ПДВ (до акта від 31.07.2020);
від 18.01.2021 в обсязі 175,293МВт/год на суму 50 532,77 грн з ПДВ (до акта від 31.08.2020);
від 19.02.2021 в обсязі 182,200 МВт/год на суму 52 523,89 грн з ПДВ (до акта від 30.09.2020);
від 16.08.2021 в обсязі 213,717 МВт/год на суму 61 609,48 грн з ПДВ (до акта від 31.10.2020);
від 20.09.2021 в обсязі 3821,540 МВт/год на суму 1 101 658,26 грн з ПДВ (до акта від 30.11.2020;
від 27.09.2021 в обсязі 191,497 МВт/год на суму 71 871,12 грн з ПДВ (до акта від 31.12.2020).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
30. Господарський суд Донецької області рішенням від 10.09.2024 у справі №910/18390/21, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 28.11.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Терра ВВВ" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" заборгованість в сумі 2 717 284,12 грн, 3% річних в сумі 97 378,99 грн, інфляційне збільшення в сумі 265 637,66 грн, пеню в сумі 438 399,80 грн, штраф в сумі 190 209,88 грн, судовий збір в сумі 55 633,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
31. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано здійсненим судом перерахунком заборгованості, 3% річних, інфляційного збільшення, пені та штрафу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
32. НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
33. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 23.01.2019 у справі №335/385/17, від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, щодо застосування статей 611, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).
34. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема згідно з приписами статей 611, 625 ЦК;
(2) розрахунок заборгованості, встановлений судами, є арифметично невірним, що призвело до невірності розрахунку штрафних (пеня/штраф) та компенсаційних (інфляційні втрати/3% річних) санкцій;
(3) твердження судів про те, що позивач помилково включив до розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідно до пункту 6.2 договору планової вартості за серпень 2020 року та вересень 2020 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх погодження з позивачем, є безпідставним, оскільки умовами договору встановлені відповідні строки оплати за надані послуги.
Позиція Верховного Суду
35. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 4 115 350,21 грн, з яких: 2 735 890,71 грн - основна сума заборгованості, 101 400,81 грн - 3% річних, 540 090 грн - штраф, 265 637,66 грн - інфляційне збільшення та 472 331,03 грн - пеня.
36. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми грошових коштів 406 439,76 грн.
37. Отже, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови в частині вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційного збільшення, пені та штрафу на загальну суму 406 439,76 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК в касаційному порядку не переглядаються.
38. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
39. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
40. Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
41. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
42. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інсатнцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
43. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
45. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).
46. Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17, де зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору; від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, де зазначено, що як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема згідно з приписами статей 611, 625 ЦК.
47. Проаналізувавши зміст вказаних постанов, Суд встановив, що у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 за позовом фізичної особи до страхової компанії про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди, Верховний Суд зазначив "тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).".
48. Незважаючи на те, що вказані висновки стосуються правовідносин, які не є подібними з тими, що виникли у цій справі №910/18390/21, Суд вважає, що такі висновки є універсальними, відповідно, можуть бути застосовані й до спірних у цій справі правовідносин.
49. Проаналізувавши зміст постанов від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, на неврахування висновків в яких щодо застосування статей 611, 625 ЦК вказує скаржник, Суд встановив, що предметом розгляду у цих справах були вимоги НЕК "Укренерго" про стягнення 3% річних, пені та штрафу (справа №912/1941/21), про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу (справа №904/5899/21), про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, штрафу (справа №927/713/21), обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії, що по суті співпадає предметом та підставами позову у цій справі.
50. При цьому Суд зауважує, що у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 Верховний Суд не виснував про наведене скаржником, а з`ясовуючи питання щодо порядку оплати вартості послуг з передачі електричної енергії згідно з договором про надання послуг з передачі електричної енергії, зокрема, в частині оплати планових та фактичних обсягів послуги, зазначив, що "плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.".
51. Водночас у постановах від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, врахувавши наведене у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, Верховний Суд виснував, що "як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.".
52. Як вбачається зі змісту рішень судів у цій справі, відмовляючи у задоволенні оскаржуваної позивачем частини позовних вимог, суди виходили не з іншого застосування положень статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору та норм статей 611, 625 ЦК, зокрема щодо правових наслідків невиконання грошового зобов`язання в частині оплати планових обсягів послуг.
53. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, виходив з встановлених обставин справи, проаналізованих ним умов укладеного договору та норм чинного законодавства.
54. Зокрема, відмовляючи в частини вимог щодо стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідно до здійсненого ним розрахунку станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 717 284,12 грн (із заявлених 2 735 890,71 грн), в тому числі за травень 2020 року (з урахуванням акта коригування від 17.11.2020) в розмірі 1 383 669,40 грн, яка підлягає задоволенню в межах заявленої позивачем за актом за травень 2020 року суми в розмірі 1 365 062,81 грн.
55. Скаржник за текстом касаційної скарги та в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) вказані висновки судів попередніх інстанцій належним чином не спростовує, а лише, навівши власний розрахунок, вказує на те, що здійснений судами розрахунок заборгованості, є арифметично невірним, що призвело до невірності розрахунку штрафних (пеня/штраф) та компенсаційних (інфляційні втрати/3% річних) санкцій.
56. Посилаючись у контексті наведеного на неврахування висновків Верховного Суду та специфіки укладеного договору, скаржник за змістом касаційної скарги жодним чином не обґрунтовує свої доводи в цій частині, зокрема не вказує, які умови договору (його специфіки), обов`язковість виконання якого закріплена у статті 629 ЦК, не були враховані судами попередніх інстанцій, що, в свою чергу, стало підставою оскарження рішень судів у відповідній частині.
57. Наведені в розділі касаційної скарги "Обґрунтування факту неврахування специфіки укладеного Договору, неповного дослідження обставин по справі №910/18390/21 та помилковості розрахунку" цитування пунктів 6.2, 6.5, 6.6 договору з подальшим зазначення суми заборгованості, яку позивач вважає правильною, жодним чином не свідчать про неврахування судами ні вищезгаданих висновків Верховного Суду щодо обов`язковості договору, ні цих (ні будь-яких інших) умов договору, відповідно, про ухвалення ними (судами) в цій частині незаконних рішень.
58. Відмовляючи в задоволенні частини вимог про стягнення пені та 3% річних, суд виходив з того, що позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за загальний період з 06.05.2020 по 04.11.2021 у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення поетапної попередньої оплати планових платежів за період з травня 2020 по грудень 2020, зі здійснення оплати за актами приймання-передачі послуг та за актами коригування до них за цей період.
59. Перевіривши розрахунки пені та 3% річних за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що останні є методологічно та арифметично невірними з таких підстав:
По-перше, як встановив суд, позивач у розрахунку позовних вимог помилково визначив суму заборгованості за плановими обсягами електричної енергії за усіма періодами, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи заявок відповідача на постачання електричної енергії за травень 2020 планова вартість складала 319 347 грн, за червень 2020 - 26 728,80 грн, за липень 2020 - 29 059,80 грн, за жовтень 2020 - 50 448,30 грн, за листопад 2020 - 50 448,30 грн, за грудень 2020 - 66 617,88 грн. Разом із тим, як встановив суд, позивач при розрахунку пені та 3% річних за вказані періоди зазначив фактичну вартість за актами приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії, оплата за якими повинна була бути здійснена виключно на підставі п.6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 28.07.2020 №2 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №1153-02024), в той час як оплата планової вартості відповідно до умов договору повинна була здійснюватися на підставі п.6.2 договору.
По-друге, позивач помилково включив до розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідно до п. 6.2 договору планової вартості за серпень 2020 та вересень 2020, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх погодження з позивачем.
По-третє, позивач помилково зазначив планову вартість, на яку здійснено нарахування за липень 2020 відповідно до п.6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.07.2020 №2 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №1153-02024), а саме не врахував її сплату відповідачем до оформлення актів за фактичний обсяг наданих послуг. Так, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія платіжного доручення від 30.06.2020 №803 на суму 29 059,80 грн із призначенням платежу "оплата за договором №1153-02024 за липень 2020". Між тим, відповідно до наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 28.07.2020 №2 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №1153-02024 позивач не мав права до її укладення здійснювати зарахування цих сум в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, зокрема за травень 2020.
60. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно невірним, оскільки позивачем здійснено нарахування штрафу не за кожний місяць окремо, а також без урахування порядку здійснення розрахунків, визначених п.6.2 та п.6.7 договору.
61. З вищенаведеного вбачається, що підставою для відмови в задоволенні позову як в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості, так і в частині вимог про стягнення 3% річних, пені та штрафу в цій справі були не висновки судів щодо необов`язковості умов договору та/або неможливості нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати планових обсягів послуг, а встановлені судами обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у зв`язку з чим суд здійснив власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум, що жодним не суперечить позиціям Верховного Суду, на неврахування яких вказує скаржник, зокрема в частині можливості нарахування штрафних санкцій через невиконання/неналежне виконання обов`язку щодо сплати планових обсягів послуг.
62. Інші доводи скаржника, зокрема, в частині помилкового неврахування у розрахунку пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідно до п.6.2 договору планової вартості за серпень 2020 року та вересень 2020 року, з посиланням на те, що умовами договору встановлені відповідні строки оплати за надані послуги, не охоплюються визначеною скаржником підставою оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, що, в свою чергу, дозволяло б Суду відреагувати на доводи скаржника в частині неправильних розрахунків судів, які вони здійснили з огляду на встановлені обставини справи на підставі досліджених доказів та умов укладеного між сторонами договору.
63. Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
64. Суд звертає увагу на те, що саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів, з огляду на його незгоду зі здійсненими судами перерахунками заявлених до стягнення сум у ній, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
65. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.