ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 461/3559/23
провадження № 51-6138км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 25 травня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення у зв`язку з участю у слідчих діях та участю в судовому розгляді нового кримінального провадження.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, засуджений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного суду, який ухвалою від 10 червня 2024 року її повернув з тих мотивів, що ухвала районного суду вже була переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою його захисника, а тому повторна апеляційна скарга засудженого про перегляд ухвали з тих самих підстав не підлягає розгляду.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання засудженого, рішення апеляційного суду є передчасним та незаконним, оскільки істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Також стверджує про порушення його права, адже розгляд апеляційної скарги відбувся без його участі, що позбавило його можливості надати суду власні доводи.
ОСОБА_6 зазначає, що після подання апеляційної скарги та до 17 вересня 2024 року він неодноразово звертався до апеляційного суду з клопотаннями про надання відомостей у справі.
Указує на порушення ч. 4 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з винесенням рішення суддею апеляційного суду одноособово.
За твердженням засудженого, суддя ОСОБА_7 не міг розглядати його апеляційну скаргу, оскільки входив до складу колегії суддів апеляційного суду, яка переглядала вирок місцевого суду по суті.
ОСОБА_6 наголошує, що був позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого суду.
У поданому доповненні засуджений зазначає, що його справа містить правову проблему, яка потребує розв`язання Верховним Судом. Указує, що законодавець у п. "ґ" ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) не визначає правового статусу особи, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), та залишається або тимчасово переводиться в установу попереднього ув`язнення з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що також прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження.
Просить змінити ухвалу апеляційного суду та згідно з наведеним вище Законом зарахувати йому у строк покарання періоди перебування в установах попереднього ув`язнення у зв`язку з участю у слідчих діях та участю в судовому розгляді нового кримінального провадження, а саме: з 23 травня до 06 грудня 2019 року, з 20 грудня 2019 року до 22 грудня 2020 року, з 18 лютого до 03 червня 2021 року, з 08 липня до 17 грудня 2021 року, з 23 грудня 2021 року до 19 травня 2022 року, із 14 липня 2022 року до 31 травня 2023 року, із 06 до 12 липня 2023 року, з 13 червня до 05 грудня 2024 року з розрахунку день за два.
Також через те, що місцевий суд неповністю дослідив факти та обставини, зазначені в його клопотанні від 25 травня 2023 року, засуджений просить суд касаційної інстанції повторно їх дослідити в порядку, передбаченому ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, навівши відповідні пояснення, підтримав подану касаційну скаргу з доповненням.
Прокурор ОСОБА_5 висловила міркування щодо необхідності часткового задоволення касаційних вимог ОСОБА_6, скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів не бере до уваги доводи засудженого, наведені в його доповненні, щодо незаконності ухвали судді місцевого суду, якою йому відмовлено в задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, оскільки ця ухвала постановлена в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК, вона не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена лише в апеляційному порядку. Касаційне оскарження таких судових рішень не передбачено. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 13-38кс18.
З урахуванням наведеного Суд не перевіряє доводи ОСОБА_6 щодо помилковості висновків суду про зарахування йому строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
Водночас ч. 6 ст. 399 КПК визначено, що ухвалу про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржено в касаційному порядку.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перш за все колегія суддів відхиляє доводи касатора стосовно порушення приписів ст. 31 КПК через одноособове постановлення суддею-доповідачем оскаржуваної ухвали, адже за наявності правових підстав таке рішення постановляється за правилами ст. 399 цього Кодексу.
Крім того, та обставина, що суддя ОСОБА_7 брав участь під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6, у контексті вимог ст. 76 КПК не є підставою для недопустимості повторної участі цього ж судді у провадженні щодо перегляду в апеляційному порядку ухвал суду про зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення.
Водночас доводи ОСОБА_6 про порушення апеляційним судом його права на доступ до суду, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу з огляду на наведене нижче.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Статтею 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини як джерело права на всіх етапах провадження нарівні із законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 указаної Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються в цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатися в тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Відповідно до ч. 6 ст. 539 КПК ухвали за наслідками розгляду клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Стаття 393 КПК містить перелік суб`єктів апеляційного оскарження за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.
На переконання колегії суддів, суддя апеляційного суду наведених вище вимог не дотримався.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6 в порядку виконання вироку суду звернувся до місцевого суду з клопотанням про зарахування йому у строк покарання строку перебування в установах попереднього ув`язнення у зв`язку з участю в судовому розгляді нового кримінального провадження та участю у слідчих діях з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за такі періоди: з 23 травня до 06 грудня 2019 року, з 20 грудня 2019 року до 22 грудня 2020 року, з 18 лютого до 03 червня 2021 року, з 08 липня до 17 грудня 2021 року, з 23 грудня 2021 року до 19 травня 2022 року, з 02 до 23 червня 2022 року, із 14 липня 2022 року до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 25 травня 2023 року відмовив у задоволенні цього клопотання.
Не погодившись з рішенням цього суду, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
За наслідком її розгляду Львівський апеляційний суд ухвалою від 10 серпня 2023 року ухвалу районного суду залишив без змін, а апеляційну скаргу адвоката - без задоволення.
Після цього з апеляційною скаргою до суду звернувся засуджений ОСОБА_6 .
Суддя апеляційного суду ухвалою від 10 червня 2024 року повернув його апеляційну скаргу на тій підставі, що ухвала районного суду від 25 травня 2023 року вже була переглянута в апеляційному порядку за скаргою захисника ОСОБА_8, а тому повторна апеляційна скарга засудженого щодо перегляду цієї ухвали з тих самих підстав розгляду не підлягає.
На переконання колегії суддів, суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, не врахував положень ст. 399 КПК, яка визначає перелік підстав для повернення апеляційної скарги. Зокрема, підстава, на якій суддя апеляційного суду повернув скаргу засудженого, у зазначеній нормі відсутня.
Водночас суд не взяв до уваги, що засуджений є самостійним суб`єктом оскарження рішення місцевого суду, постановленого за результатами розгляду його клопотання, і звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Отже, апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до ст. 438 КПК є підставою для скасування цього рішення.
За викладених обставин касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а рішення апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд