ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 750/1281/24
провадження № 51-3977 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023270340004588, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2024 рокуОСОБА_6 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки зпокладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи військовозобов`язаним, 21.11.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з оголошенням Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, де пройшов медичний огляд, за результатами якого визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби.
У подальшому, в цей же день ОСОБА_6 отримав повістку, за якою мав з`явитися 22.11.2023 о 08 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2, що знаходиться у АДРЕСА_2, для відправки до військової частини, за отримання якої надав розписку та, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991, на території України введено воєнний стан та діє особливий період, з метою ухилення від призову за мобілізацією, діючи умисно, з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 та Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022, у вказаний у повістці час, а саме о 08 годині 22.11.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2, що знаходиться за вищевказаною адресою, не маючи на це поважних причин та про причину неявки не повідомив і в подальшому уникав спілкування та зустрічей з працівниками вказаного відділу та правоохоронних органів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ст. 336 КК України, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість.
В обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду не надав належної оцінки всім даним про особу винного, не навів мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Уважає, що апеляційний суд не зазначив, які обставини кримінального провадження переконливо свідчать про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням забезпечує реалізацію приписів статей 50 та 65 КК України в умовах воєнного стану, не демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації, не знижує рівень військової дисципліни і боєздатність підрозділів ЗСУ та інших військових формувань.
На переконання прокурора поведінка ОСОБА_6 свідчить лише про усвідомлення ним факту вчинення кримінального правопорушення та намагання уникнути реального покарання за вчинене діяння та відповідно відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, а також вид та розмір призначеного покарання, у касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України у обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Викладені в касаційній скарзі доводи колегія суддів розглядає в контексті того, що положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку з приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.
Статтею 75 КК України (в редакції Закону № 2839-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 27.01.2023)передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях про вчинене кримінальне правопорушення, характер суспільно небезпечного діяння та обстановку його вчинення, зміст протиправної поведінки та інші обставини, які впливають на встановлення його тяжкості. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про його особу, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та на утриманні неповнолітню дитину і матір пенсійного віку, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вік та стан його здоров`я, а також досудову доповідь, у якій орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_6 у липні 2023 року мав тяжку травму та має поганий стан здоров`я, однак лікарями військово-лікарської комісії при проведенні його медичного огляду відповідні аргументи обвинуваченого та його медичні документи залишено поза увагою. Крім того судом враховано і психічне ставлення винного до вчиненого кримінального правопорушення, який негативно поставився до вчиненого протиправного діяння. Разом з цим, щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення суд визнав обставинами, які пом`якшують покарання, а також зважив на відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З огляду на особливості кримінального правопорушення й обставини його вчинення, ставлення винного до скоєного, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та за відсутності обставин, які його обтяжують, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ст. 336 КК України, та вважав можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, де наводив доводи аналогічні з тим, що викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК України.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції, вважав, що місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України та погодився з висновком місцевого суду щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, але, в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону, належним чином не перевіривши доводи прокурора, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення його апеляційної скарги. Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд не звернув належної уваги на доводи скарги, формально погодився з мотивами суду першої інстанції та вважав, що вчинення ОСОБА_6 злочину вперше, відсутність попередніх судимостей, факт утримання неповнолітньої дитини та матері пенсійного віку, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину та зміст досудової доповіді, а також те що у липні 2023 року обвинувачений мав тяжку травму та має поганий стан здоров`я, однак лікарями військово-лікарської комісії при проведенні медичного огляду його відповідні аргументи та медичні документи залишено поза увагою, є достатніми підставами для звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання.
Разом з тим, без мотивованої відповіді апеляційного суду залишилися доводи прокурора про те, що дані про стан здоров`я засудженого необхідно оцінювати лише як відомості, що характеризують ОСОБА_6 та не вказують на можливість невиконання конституційного обов`язку та неявки за повісткою.
Так, апеляційним судом не враховано, що у матеріалах кримінального провадження наявна довідка військово-лікарської комісії від 21.11.2023 № 915, відповідно до якої ОСОБА_6 не висловив своїх заперечень щодо висновку ВЛК про встановлення йому діагнозу - гіпертонічна хвороба І ст. та те, що він з такою хворобою придатний до військової служби (т. 1 а. п. 30).
Також, ОСОБА_6 у разі наявності, на його думку, сумніву щодо правильності висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо придатності до військової служби, мав право, відповідно до п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, однак він цим правом не скористався, що і підтвердив у судовому засіданні.
Водночас слід зазначити, що судовий контроль за рішеннями ВЛК здійснюється в межах компетенції адміністративних судів, а не судів загальної юрисдикції. Саме адміністративні суди, не підміняючи собою ВЛК та самостійно не визначаючи ступінь втрати працездатності, придатності до військової служби, а також причинного зв`язку хвороби з проходженням військової служби, мають право: оцінювати повноту й об`єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв`язку захворювання; перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК; аналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення; у випадку встановлення недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, визнавати незаконною та скасовувати постанови ВЛК із зобов`язанням провести повторний медичний огляд.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12 червня 2020 року (справа № 810/5009/18, провадження № К/9901/24943/19).
За приписами статей 50, 65 та 75 КК України питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а і виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Натомість в аспекті дотримання приписів вказаних правових норм оскаржене судове рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням за приписами ст. 75 ККУкраїни забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ст. 336 КК України.
Апеляційний суд не зазначив, які обставини кримінального провадження переконливо свідчать про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням забезпечує реалізацію приписів статей 50, 65 КК України в умовах воєнного стану, що звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в цьому провадженні не демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації, не створює в очах громадян та суспільства негативне враження безладдя та безкарності, не знижує рівень військової дисципліни і боєздатність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань.
За відсутності належних мотивів, висновок апеляційного суду є необґрунтованим і оскаржене судове рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й належним чином мотивоване судове рішення.
У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням відповідно до приписів ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд