ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 760/4216/24
провадження № 61-16881св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про визнання неукладеним договору позики.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є одним із засновників Обслуговуючого кооперативу "Орсей Україна-2" (далі - ОК "Орсей Україна 2") та у період
з 28 жовтня 2021 року до 18 січня 2023 року був його керівником. На той час
ОСОБА_2 був інвестором, з яким попередній керівник зазначеного кооперативу Леськів Є. С. 17 жовтня 2019 року уклав договір про пайову участь для інвестування коштів у розмірі 298 606,00 доларів США у будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими комерційними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . Організацію та ведення цього будівництва повинен був здійснювати ОК "Орсей Україна 2".
Валютні кошти в розмірі 298 606,00 доларів США від ОСОБА_2 були отримані керівником кооперативу Леськівим Є. С. 17 жовтня 2019 року, переведені за курсом гривні до долара США. ОСОБА_2 надані дві квитанції до прибуткового касового ордеру № 1.1.1 на суму 4 786 732,50 грн та № 1.1.2. на суму 2 827 720,50 грн, у яких значиться підпис ОСОБА_3 від імені ОК "Орсей Україна 2" та ОСОБА_2 за призначенням (підстава: внесення вступного та пайового внеску згідно з договором про пайову участь в ОК "Орсей Україна 2"; розподіл персоніфікованого пайового сертифікату від 17 жовтня 2019 року).
Зазначав, що будівництво не було розпочато, роботи щодо підготовки будівельної документації і самого майданчика для будівництва затягнулися, а тому
ОСОБА_2 звернувся до керівника ОК "Орсей Україна 2" Леськіва Є. С. з вимогою повернути йому усі внесені в будівництво кошти в сумі 298 606,00 доларів США, про що свідчать відповідні заяви на повернення коштів.
У зв`язку з відсутністю на той час у кооперативі всієї суми коштів ОК "Орсей Україна 2" повернув відповідачеві лише частину коштів у розмірі 50 000,00 доларів США, а щодо іншої частини коштів у розмірі 248 606,00 доларів США було
прийнято рішення повернути їх пізніше. Ці обставини також підтверджуються
і самим ОСОБА_2 у заяві від 12 жовтня 2022 року, поданій до органу поліції.
Вказував, що у 2021 році ОСОБА_2 вдався до примушування із погрозою застосування насильства до виконання ним, ОСОБА_1, як керівником
ОК "Орсей Україна 2" цивільно-правового зобов`язання, пов`язаного із раніше укладеним договором з ОК "Орсей Україна 2" про пайову участь для інвестування коштів у розмірі 298 606,00 доларів США в будівництво.
Спочатку ОСОБА_2 добився від нього шляхом примушування із погрозою застосування насильства підписання розписки від 11 жовтня 2021 року про повернення йому в строк до двох місяців 248 606,00 доларів США, крім того
2 % за кожний місяць, що в сумі складає 258 550,00 доларів США, за інвестиційним договором за адресою: АДРЕСА_1,
до 11 грудня 2021 року.
Після цього ОСОБА_2 з урахуванням того, що йому ОК "Орсей Україна 2" не були повернуті кошти у визначені у розписці строк та розмірі, 14 грудня 2021 року повторно прибув до нього як керівника кооперативу та з погрозами
та залякуванням, застосуванням фізичного насильства, які призвели до нервово-емоційного стресу, пред`явив йому один друкований аркуш паперу з текстом договору безвідсоткової позики на суму 258 550,00 доларів США з вимогою
його підписання. Після підписання роздрукованого тексту договору він,
ОСОБА_1, ознайомився з його текстом та виявив, що це договір безвідсоткової позики, а не зобов`язальний лист (розписка), яку він раніше давав ОСОБА_2 про повернення внесених у 2019 році інвестиційних коштів до кооперативу для ведення будівництва.
Посилаючись на те, що договір безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року
за наведених обставин був ним підписаний, але кошти в сумі 258 550,00 доларів США в якості позики насправді йому не передавалися, позивач просив
суд визнати договір безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року, підписаний сторонами ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником неукладеним.
06 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів наявності обставин, на які посилався, як на підставу своїх вимог, не довів факту
не отримання коштів, а також примушування його до підписання договору безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року.
Щодо заяви про залишення позову без розгляду, поданої до суду першої інстанції 06 червня 2024 року, то відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що правові підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та застосування положення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України відсутні. Апеляційний суд зазначив, що за таких обставин суд першої інстанції, виконавши вимоги ЦПК України, обґрунтовано продовжив судовий розгляд справи та вирішив спір по суті позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року,
в якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року і залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Провадження у суді касаційної інстанції
08 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 910/22824/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18 (провадження № 61-2228св20), від 05 жовтня 2021 року у справі № 308/13199/17 (провадження № 61-7977св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 903/126/21, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19 (провадження № 61-20050св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 683/1861/19 (провадження № 61-12483св22).
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються позивачем з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заявник зазначає, що закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним, а тому за наявності його заяви поданий ним позов не підлягав розгляду по суті, оскільки це не узгоджується
з нормою пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, яка передбачає, що суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся
з таким клопотанням (заявою) у встановленому законом порядку та до початку розгляду справи по суті.
Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 17 жовтня 2019 року № 1.1.1. ОСОБА_2 вніс вступний та пайовий внесок за договором № 1.1.1. про пайову участь в ОК "Орсей Україна 2" і розподілі персоніфікованого пайового сертифікату від 17 жовтня 2019 року без ПДВ суму у розмірі 4 786 732,50 грн (а. с. 33).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1.1.2 від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 вніс вступний та пайовий внесок за договором № 1.1.2. про пайову участь в ОК "Орсей Україна 2" і розподілі персоніфікованого пайового сертифікату від 17 жовтня 2019 без ПДВ суму у розмірі 2 827 720,50 грн (а. с. 33).
Із заяв ОСОБА_2 від 02 червня 2021 року, поданих на імʼя голови ОК "Орсей Україна 2" Лесківа Е. С., вбачається, що ОСОБА_2 просив розірвати договір № 1.1.1. від 17 жовтня 2019 року та повернути кошти у розмірі 187 715,00 доларів США, та просив розірвати договір № 1.1.2. від 17 жовтня 2019 року та повернути кошти у розмірі 110 891,00 доларів США (а. с. 47, 47 зворот).
Відповідно до розписки від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_2 суму у розмірі 258 550,00 доларів США до 11 грудня 2021 року, а за фактом настання цієї події буде розірваний договір інвестування за адресою: АДРЕСА_1, на суму 258 550,00 доларів США (а. с. 37, зворот).
14 грудня 2021 року ОСОБА_2 як позикодавець та ОСОБА_1 як позичальник уклали договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику на суму 258 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений пунктом 3 цього договору строк, тобто до 22 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2 договору безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року позика передається при підписанні договору. Підписання договору свідчить про факт передачі коштів (а. с. 38).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року (справа № 752/5046/22), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року у розмірі 258 550,00 доларів США та судовий збір у розмірі 12 405,00 грн (а. с. 25, 93-96).
22 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій, зокрема, просив: внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення кримінального правопорушення головою ОК "Орсей Україна 2" на момент укладення договорів № 1.1.1. та № 1.1.2. про пайову участь в ОК "Орсей Україна 2" від 17 жовтня 2019 року Леськівим Є. С., його працівниками та головою ОК "Орсей Україна 2" ОСОБА_1 ; розпочати досудове розслідування з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно голови ОК "Орсей Україна 2" на момент укладення договорів № 1.1.1. та № 1.1.2. про пайову участь в ОК "Орсей Україна2" від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_3, його працівників та голови ОК "Орсей Україна 2" ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 190 та частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (а. с. 39-47).
22 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою (повідомленням) про вчиненні кримінальні правопорушення, в якій повідомив про вчинення проти нього злочинів, передбачених частиною третьою статті 355, частиною другою статті 383 Кримінального кодексу України громадянином ОСОБА_2, який подав завідомо неправдиве повідомлення про злочини від 12 жовтня 2022 року за частиною четвертою статті 190 та частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Окрім того, ОСОБА_2 також вчинив примушування із погрозою застосування насильства до виконання цивільно-правового зобовʼязання ОСОБА_1 як керівником ОК "Орсей Україна 2", повʼязаного із раніше укладеним ОСОБА_2 (17 жовтня 2019 року) договором з ОК "Орсей Україна2" про пайову участь для інвестування коштів у розмірі 300 000,00 доларів США в будівництво, зокрема, шляхом примушування із погрозою застосування насильства до підписання спочатку розписки від 11 жовтня 2021 року про повернення йому 258 550,00 доларів США за інвестиційним договором за адресою: АДРЕСА_1, із місячним терміном повернення цієї суми - до 11 грудня 2021 року, а потім 14 грудня 2021 року повторне примушування із погрозою застосування насильства до підписання договору безвідсоткової позики (а. с. 29-32).
Звертаючись у лютому 2024 року до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що договір безвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ним, ОСОБА_1, був підписаний, але кошти в сумі 258 550,00 доларів США в якості позики насправді йому не передавалися.
У судовому засіданні, яке відбулося 05 червня 2024 року за участю представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, суд першої інстанції закрив підготовче засідання та розпочав розгляд справи по суті, про що постановлена протокольна ухвала. На стадії оголошення позовних вимог суд задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_4 про оголошення перерви у судовому засіданні до 07 червня 2024 року (а. с. 123-126).
06 червня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (а. с. 128-129).
Суд першої інстанції закінчив розгляд справи з ухваленням рішення від 07 червня 2024 року, яким вирішено спір по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням положень статті 400 ЦПК України щодо меж касаційного оскарження судові рішення переглядаються лише в межах доводів та вимог касаційної скарги. В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.