ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 308/12227/13-ц
провадження № 61-13124св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (правонаступником якого є ОСОБА_5 ),
треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Сабов Оксана Іванівна, Акціонерне товариство "Альфа-Банк"
особи, які подали апеляційні скарги: Приватне підприємство "Вітана", ОСОБА_7,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які подані представником Кукарекою Катериною Сергіївною, та касаційну скаргу Приватного підприємства "Вітана", яка подана представником Ігнатенком Сергієм Сергійовичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" (далі - ТОВ "Магазин "Взуття") звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (правонаступником якого є ОСОБА_5 ), треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І. (далі - приватний нотаріус Сабов О. І.), Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування нерухомого майна.
Позов мотивований тим, що 07 липня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу керівником ТОВ "Магазин "Взуття" ОСОБА_8 відчужено ОСОБА_1 нерухоме майно, зокрема вбудовані приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, які належали товариству.
ТОВ "Магазин "Взуття" вважає, що цей договір не відповідає волі сторони цього правочину та суперечить вимогам статті 203 ЦК України, адже ОСОБА_8 не мала повноважень на укладення такого договору та діяла від імені товариства без необхідного обсягу дієздатності, з порушенням пунктів 8.10.2, 8.10.5 статуту товариства та статті 98 ЦК України.
Продаж нерухомого майна ТОВ "Магазин "Взуття" міг здійснюватися тільки за рішенням загальних зборів учасників цього товариства. Рішення зборів учасників ТОВ "Магазин "Взуття", оформлене протоколом від 06 липня 2011 року № 7, на підставі якого було укладено спірний договір від 07 липня 2011 року, в судовому порядку визнано недійсним.
Таким чином, ОСОБА_8, а в подальшому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, укладаючи спірний і наступний правочини щодо зазначеного нерухомого майна, діяли із зловмисною домовленістю.
З урахуванням уточнення позовних вимог ТОВ "Магазин "Взуття" просило:
визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 07 липня 2011 року, укладений між ТОВ "Магазин "Взуття" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 1332;
витребувати із володіння ОСОБА_2 вбудовані приміщення літ. "А" 1-го поверху (позиція 1, 2), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер 3921708, а також із володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_9 вбудовані приміщення літ. "А" 1-го поверху (позиція 1ʼʼʼ, 2ʼʼʼ, 3, 4, 5, 6, 7), загальною площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер 36233656, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі в натурі.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року позов ТОВ "Магазин "Взуття" задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу від 07 липня 2011 року, укладений між ТОВ "Магазин "Взуття" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сабов О. І. за реєстраційним № 1332, недійсним з моменту його укладення.
Витребувано на користь ТОВ "Магазин "Взуття" з володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - вбудовані приміщення частини літ. "А" 1-го поверху (позиція 1, 2), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер - 3921708, за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці, площею 53,9 кв. м, кадастровий номер 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі.
Витребувано на користь ТОВ "Магазин "Взуття" з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нерухоме майно - вбудовані приміщення, частини літ. "А" 1-го поверху (позиція 1ʼʼʼ, 2ʼʼʼ, 3, 4, 5, 6, 7), загальною площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер 36233656, за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці, площею 53,9 кв. м, кадастровий номер 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом від 06 липня 2011 року № 7, відповідно до якого десятьма учасниками ТОВ "Магазин "Взуття" було погоджено продаж спірного майна, визнано недійсним. Таким чином, волевиявлення товариства на укладення договору купівлі-продажу від 07 липня 2011 року між ОСОБА_8, яка діяла від імені ТОВ "Магазин "Взуття", та ОСОБА_1 не було, тому вказаний договір є недійсним. На підставі статей 358, 388, 1212, 1213 ЦК України відчужене нерухоме майно підлягає витребуванню у відповідачів.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття" відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу від 07 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_8, яка діяла від імені ТОВ "Магазин "Взуття", та ОСОБА_1, не можна визнати недійсним, адже ОСОБА_1 та нотаріус не знали і не могли знати про незаконність рішення загальних зборів учасників товариства та про обмеження повноважень директора. Крім того до спірних правовідносин не можна застосовувати частину першу статті 388 ЦК України, оскільки вона не стосується наслідків дій, вчинених керівником юридичної особи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року касаційну скаргу ТОВ "Магазин "Взуття" задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що всупереч статті 212 ЦПК України апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не навів жодних мотивів, з яких виходив, вважаючи недоведеною ту обставину, що ОСОБА_1 міг знати про обмеження повноважень директора на укладення з ним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Апеляційний суд також не відобразив у рішенні результати оцінки наявних у справі доказів, зокрема, довіреності ОСОБА_1, виданої 08 липня 2011 року, наступного дня після купівлі ним спірних приміщень, якою він уповноважив ОСОБА_10 без обмеження строком на свій розсуд розпоряджатися придбаним ним майном, з правом укладати будь-які угоди від його імені, отримувати гроші тощо.
Також апеляційний суд у своєму рішенні не навів оцінку і тій обставині, що надавши такі повноваження ОСОБА_10, ОСОБА_1 подарував частину спірних приміщень ОСОБА_2, уклавши з нею 07 березня 2012 року відповідний договір, та 16 березня 2012 року уклав договір про поділ нежилих приміщень в натурі з ОСОБА_2, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17 листопада 2011 року діяла також ОСОБА_10 .
Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 06 липня 2011 року № 7, в подальшому скасованого рішенням господарського суду, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, й він має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення абзац із посиланням на норми статей 1212-1213 ЦК України. Резолютивну частину рішення в частині розподілу судових витрат викладено в такій редакції: "Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ "Магазин "Взуття" з кожного по 674,93 грн судових витрат". В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, однак з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на норми статей 1212-1213 ЦК України, оскільки вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 відхилено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року залишено без змін.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди зробили вірний висновок про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 06 липня 2011 року № 7, в подальшому скасованого рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 жовтня 2013 року, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребувати його від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.
У квітні 2022 року ПП "Вітана", яке не брало участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ПП "Вітана" задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття" відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції витребувано з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нерухоме майно, яке на підставі договорів від 10 жовтня 2014 року і 04 грудня 2014 року передане в заставу ПП "Вітана" в якості забезпечення належного виконання взятих на себе зобов`язань. Це майно є також предметом договору купівлі-продажу з відкладальною умовою. Отже, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ПП "Вітана", яке не було залучено до участі в справі.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ "Магазин "Взуття" задоволено частково, а касаційну скаргу ПП "Вітана" залишено без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд виходив з того, що, скасовуючи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2015 року і ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття", апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права та обов`язки ПП "Вітана", яке не було залучено до участі у справі, зокрема, вирішив питання про витребування з чужого незаконного володіння на користь ТОВ "Магазин "Взуття" майна, щодо якого у ПП "Вітана" виникло право та законний інтерес набуття у власність.
На переконання суду касаційного суду, апеляційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції мав залучити до участі у справі ПП "Вітана" і вирішив питання щодо прав та обов`язків цього підприємства, оскільки на час ухвалення 18 березня 2014 року судом першої інстанції рішення ПП "Вітана" не набуло права власності на спірне нерухоме майно за укладеними 10 жовтня 2014 року та 04 грудня 2014 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договорами. Також відсутні правові підстави для висновку про набуття ПП "Вітана" права власності і на час укладення цих договорів чи на час подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд не надав правової оцінки сутності спору, вирішеного судом першої інстанції щодо протиправного вибуття нерухомого майна з володіння ТОВ "Магазин "Взуття", часу вирішення спору та правовим наслідками, які настали на підставі укладених між ПП "Вітана" та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 договорів.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року клопотання ТОВ "Магазин Взуття" задоволено.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Вітана" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ТОВ "Магазин "Взуття" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (правонаступником якого є ОСОБА_5 ), треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Сабов О. І., АТ "Альфа-Банк" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування нерухомого майна закрито.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ТОВ "Магазин "Взуття" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (правонаступником якого є ОСОБА_5 ), треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Сабов О. І., АТ "Альфа-Банк" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування нерухомого майна закрито.
Апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням питання щодо прав та обов`язків ПП "Вітана" не вирішувалися, оскільки на час ухвалення 18 березня 2014 року судом першої інстанції рішення ПП "Вітана" не набуло жодних прав на спірне нерухоме майно, а такі набуті за укладеними 10 жовтня 2014 року та 04 грудня 2014 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договорами. Тому оскаржуване рішення жодним чином не порушує прав та інтересів ПП "Вітана".
Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_7, то суд зазначив, що при ухваленні рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 18 березня 2014 року, аналогічно судом не вирішувалось жодних питань щодо прав та обов`язків ОСОБА_7 стосовно спірного майна, враховуючи те, що вона уклала попередній договір купівлі-продажу 15 травня 2014 року, тобто значно пізніше, після ухвалення рішення судом першої інстанції. За таких обставин її інтереси під час ухвалення оскаржуваного рішення порушені бути не могли. Жодних прав у ОСОБА_11 щодо спірного майна не існувало на час виникнення спірних правовідносин, не виникало і надалі після ухвалення рішення суду першої інстанції.
Крім цього, ОСОБА_7, укладаючи 15 травня 2014 року попередній договір з ОСОБА_4, була обізнана про рішення суду першої інстанції (не могла про нього не знати), а відтак з самою справою та її учасниками, оскільки в самому договорі міститься посилання на вказану справу. Так в пункті 1.1 попереднього договору купівлі-продажу від 15 травня 2014 року, зазначено "У випадку завершення судового розгляду цивільної справи № 308/12227/13-ц (суд першої інстанції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суддя Микуляк П. П.) винесенням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі сторони зобов`язуються в майбутньому, в обумовлений пунктом 6.1. цього Договору строк, укласти і належним чином оформити Договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим Договором. У випадку винесення судом у вказаній справі рішення про задоволення позовних вимог всі правовідносини сторін припиняються, а одержані продавцем від покупця грошові кошти підлягають поверненню останньому без застосування будь-яких санкцій". Отже, ОСОБА_7 була обізнана про існування спору та оскаржуване рішення, проте апеляційну скаргу вона подала майже через 10 років, тобто з пропуском передбаченого законом строку без будь-яких поважних причин на його поновлення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У вересні 2024 року представник ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - адвокат Кукарека К. С. подала до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мотивовані тим, що:
апеляційним судом прийнято до розгляду апеляційні скарги ОСОБА_7 та ПП "Вітана" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року у справі № 308/12227/13-ц. У червні 2024 року апеляційне провадження передано до Львівського апеляційного суду в зв`язку з неможливістю здійснення розподілу справи. Адвокат Кукарека К. С. як представник ОСОБА_7 та ОСОБА_5 має особистий кабінет в системі "Електронний суд" з 2021 року. Проте всупереч вимогам частини п`ятої статті 14 ЦПК України апеляційний суд надав їй доступ до матеріалів апеляційного провадження лише 20 вересня 2024 року після подання окремої заяви. Таким чином, про призначення справи до розгляду на 24 вересня 2024 року представнику ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стало відомо за чотири дні до судового засідання, два з яких є вихідними днями. За таких обставин вона була позбавлена можливості навіть подати заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, адже не мала п`яти днів для звернення з відповідним клопотанням. Крім того, 24 вересня 2024 року об 11:00 вона повинна була брати участь в судовому засіданні за участю присяжних у справі № 362/4608/23. Тому представник подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстроване у системі "Електронний суд" 20 вересня 2024 року. У задоволенні цього клопотання суд безпідставно відмовив. Незважаючи на викладене, апеляційний суд 24 вересня 2024 року без участі осіб, які подали апеляційні скарги, провів судове засідання та постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження. Унаслідок таких дій суд порушив основні принципи судового процесу, зокрема змагальності та диспозитивності, не забезпечив реалізацію прав сторін, у зв`язку з чим ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а також ПП "Вітана", були позбавлені можливості надати суду свої заперечення, доводи та міркування з приводу клопотання щодо закриття апеляційних проваджень;
відповідно до матеріалів електронної справи про призначення судового розгляду на 24 вересня 2024 року було повідомлено 6 з 12 учасників справи, зокрема відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, треті особи АТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також особи, які подали апеляційні скарги, про розгляд справи 24 вересня 2024 року повідомлені не були;
розгляд судом клопотань не зареєстрованих у системі ЄСІТС суперечить вимогам статті 14 ЦПК України, адже порушує право сторін бути обізнаними з матеріалам судової справи та висловлювати з їх приводу свою процесуальну позицію. Представник Пушкаш М. С. та Русин Т. Г. наголошує, що клопотання ТОВ "Магазин "Взуття" про закриття апеляційних проваджень не було зареєстровано належним чином.
У вересні 2024 року представник ПП "Вітана" - адвокат Ігнатенко С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга ПП "Вітана", крім іншого, обґрунтована тим, що:
оскаржувана ухвала про закриття апеляційного провадження за скаргами ПП "Вітана" і ОСОБА_7 була постановлена у судовому засіданні, яке відбулося 24 вересня 2024 року. Проте у вказане судове засідання представник скаржника ПП "Вітана", як і представники відповідачів Зав`ялова М. В. і Пушкаш М. С., прибути не могли з поважних, незалежних від них причин, а саме через їх зайнятість того ж дня у іншій судовій справі, яка 24 вересня 2024 року розглядалась Закарпатським апеляційним судом. З огляду на територіальну віддаленість Львівського апеляційного суду (місцезнаходження місто Львів) та Закарпатського апеляційного суду (місцезнаходження місто Ужгород), представник ПП "Вітана", як і представники відповідачів Зав`ялова М. В. та Пушкаш М. С., об`єктивної можливості взяти участь в обох справах, кожна з яких розглядалась 24 вересня 2024 року, не мали. Про неможливість прибути до апеляційного суду з метою участі у розгляді цієї справи представник ПП "Вітана" повідомив апеляційний суд завчасно з наданням доказів поважності причин такого неприбуття, тому суд повинен був відкласти розгляд на іншу дату;
аргументи апеляційного суду, якими мотивовано відхилення клопотання представника ПП "Вітана" про відкладення розгляду справи на іншу дату, існування поважних причин неприбуття представника ПП "ВІТАНА" у судове засідання не спростовують;
у матеріалах справи відсутнє завчасне (не пізніше ніж за п`ять днів) повідомлення про дату та час судового засідання, призначеного на 24 вересня 2024 року, таких учасників справи як ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Пушкаш М. С.;
апеляційний суд порушив принцип рівності сторін, право на справедливий суд, тому оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України;
апеляційний суд помилково не звернув увагу на ту обставину, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про витребування на користь позивача від відповідачів спірного нерухомого майна, породжує для ПП "Вітана", яке на цей час є єдиним власником та актуальним володільцем спірного майна, негативні правові наслідки у вигляді обмеження права власності, яке ПП "Вітана" набуло на законних підставах, на підтвердження чого апеляційному суду було надано відповідні докази, які суд не дослідив належним чином та не надав їм правової оцінки, через що дійшов передчасних висновків про відсутність у ПП "Вітана" права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому під час набуття права на спірне майно ПП "Вітана" діяло добросовісно.