ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 552/5600/23
провадження № 61-14832св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2024 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Кузнєцової О. Ю., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшла 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
14 вересня 2023 року позивачці в приміщенні Першої Полтавської державної нотаріальної контори була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з причини невчасного звернення з заявою про прийняття спадщини. З такою заявою вона до нотаріуса звернулася 12 вересня 2023 року.
Вказувала, що пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини зумовлений рядом подій та факторів, які можна вважати поважними.
Так, зокрема, з початком повномасштабного вторгнення збройної агресії російської федерації на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій і тому не було можливості подати і зареєструвати заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 майже відразу з початку воєнних дій, а саме з 02 березня 2022 року, з метою безпеки свого життя і здоров`я виїхала за кордон. За межами України, в Італії, позивачка знаходилась до 30 серпня 2023 року.
Перебуваючи поза межами України, ОСОБА_1 цікавилась питанням прийняття спадщини, зокрема 04 травня 2022 року надіслала на електронну пошту приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубової Т. В. листа з проханням роз`яснити порядок та строки для прийняття спадщини особою, яка знаходиться за кордоном.
На дане повідомлення нотаріус відповіла 05 травня 2022 року, повідомивши, що при введенні воєнного стану строк на прийняття спадщини зупинився, а тому можна не поспішати з заявою і не турбуватися про те, що строк буде пропущений. У зв`язку з отриманням такої інформації позивачка була впевнена, що строк для вступу в спадщину нею пропущений не буде. Така відповідь ґрунтувалась на підставі відповідної редакції пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".
Позивачка також зазначає, що під час перебування в Італії у неї були певні проблеми із здоров`ям.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Призначено у справі підготовче судове засідання.
17 жовтня 2023 року на адресу Київського районного суду м. Полтави від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій відповідач визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити.
20 жовтня 2023 року на адресу Київського районного суду м. Полтави від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
15 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_3 (батько позивачки) помер.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2024 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, щоз початком воєнної агресії російької федерації на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій, тому не було можливості подати і зареєструвати заяву про прийняття спадщини.
Крім того, ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року з метою безпеки свого життя і здоров`я виїхала за кордон. За межами України позивачка знаходилась до 30 серпня 2023 року.
Також суди зауважили на нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, на обмеження протягом певного часу доступу до державних реєстрів, а також що проміжок часу між закінченням строку для прийняття спадщини і зверненням позивача до нотаріуса та подачею позову у цій справі є відносно незначним.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
06 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року.
В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 04 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дробаха А. Е. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, щоОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком позивачки є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 лютого 2004 року ОСОБА_4 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла у м. Полтаві, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 31 серпня 2023 року.
Згідно довідки ОСББ "Спортивний, 1а" від 04 вересня 2023 року № 30/23 станом на 20 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_2, були зареєстровані ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_3
02 березня 2022 року позивачка ОСОБА_1 виїхала за кордон. За межами України вона знаходилась до 30 серпня 2023 року.
04 травня 2022 року ОСОБА_1 надіслала на електронну пошту приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубової Т. В. (ІНФОРМАЦІЯ_5) лист з проханням роз`яснити їй порядок та строки для прийняття спадщини особою, яка знаходиться за кордоном. Зазначила, що дата смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний лист приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубова Т. В. відповіла 05 травня 2022 року, зокрема повідомивши, що при введенні воєнного стану строк на прийняття спадщини зупинився, а тому можна не поспішати з заявою і не турбуватися про те, що строк буде пропущений. Така відповідь ґрунтувалась на підставі відповідної редакції пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".
Зазначені обставини підтверджуються приватним нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубовою Т. В. у відповіді від 15 вересня 2023 року № 229/01-16 на адвокатський запит адвоката Дробаха А. Е. від 15 вересня 2023 року.
Після повернення до України ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Ярового О. Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак листом № 152/01-16 від 01 вересня 2023 року вказаний нотаріус роз`яснив, що такий строк пропущений, у зв`язку із чим заявниці необхідно звернутися до суду із заявою про визначеннядодаткового строку для прийняття спадщини.
12 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Полтавської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т. М. від 14 вересня 2023 року № 499/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадщина нею не прийнята.
Із вказаної постанови державного нотаріуса вбачається, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, заведено спадкову справу № 51/2022 на підставі заяви дочки померлої ОСОБА_2 про прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,
у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;
3) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України
від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року
у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16,
від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі
№ 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем визначеного статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій належним чином оцінили доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, звернули увагу на її посилання щодо нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, на обмеження протягом певного часу доступу до державних реєстрів, а також що проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини і зверненням позивача до нотаріуса та подачею позову у цій справі є відносно незначним.
Слід звернути увагу, що 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (далі - постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: "Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини".
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року.
Встановлено, що ОСОБА_1 02 березня 2022 року з метою безпеки свого життя і здоров`я виїхала за кордон. До України позивачка повернулася 30 серпня 2023 року.
Перебуваючи поза межами України, ОСОБА_1 цікавилась питанням прийняття спадщини, зокрема 04 травня 2022 року (тобто до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини) вона надіслала на електронну пошту приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубової Т. В. листа з проханням роз`яснити порядок та строки щодо прийняття спадщини особою, яка знаходиться за кордоном.
На дане повідомлення нотаріус відповіла 05 травня 2022 року, письмово повідомивши, що при введенні воєнного стану строк на прийняття спадщини зупинився, а тому можна не поспішати із поданням відповідної заяви і не турбуватися про те, що строк буде пропущений. Така відповідь ґрунтувалась на відповідній редакції пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".
Після повернення до України ОСОБА_1 негайно звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Ярового О. Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак листом № 152/01-16 від 01 вересня 2023 року вказаний нотаріус роз`яснив, що такий строк пропущений, у зв`язку із чим заявниці необхідно звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
12 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Полтавської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори Вербецької Т. М. від 14 вересня 2023 року № 499/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадщина нею не прийнята.
Після отримання постанови державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 вересня 2023 року № 499/02-31 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 25 вересня 2023 року звернулася з вищевказаним позовом до суду.
При таких обставинах, враховуючи обставини цієї конкретної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вірно оцінив наявні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.
Близькі за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24), від 14 серпня 2024року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").