ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 369/4021/21
провадження № 61-18356св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
відповідачі: Виконавчий комітет Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргопромбудіндустрія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргопромбудіндустрія" про визнання недійсним рішення та свідоцтв про право власності, припинення права власності, за заявами представника позивачів - адвоката Грицаєнко Олени Павлівни про забезпечення позову,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - адвоката Грицаєнко Олени Павлівни на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Соколової В. В.,
та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргопромбудіндустрія" на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви та заяв про забезпечення позову
У березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсними рішення Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25 серпня 2004 року № 71/3 про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргопромбудіндустрія" (далі - ТОВ "Аргопромбудіндустрія", товариство ) права колективної власності на гуртожитки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та видані на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на вказані гуртожитки від 23 вересня 2004 року та від 31 серпня 2004 року; припинити право власності ТОВ "Аргопромбудіндустрія" на зазначене майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що прийняття оскаржуваного рішення від 25 серпня 2004 року № 71/3 про визнання за ТОВ "Аргопромбудіндустрія" права колективної власності на гуртожитки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та оформлення 23 вереcня 2004 року і 31 серпня 2004 року свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно позбавляє можливості реалізувати їх конституційне право на житло та призводить до порушення їх прав як мешканців цих гуртожитків. До того ж ТОВ "Аргопромбудіндустрія" не є законним правонаступником первинного власника цих гуртожитків, а саме Мостищенського цегляного заводу.
У червні 2023 року представник позивачів - адвокат Грицаєнко О. П. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якому просила забезпечити позов шляхомзаборони ТОВ "Аргопромбудіндустрія" здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів у гуртожитках № НОМЕР_1, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивачів у гуртожитках до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, представник позивачів посилалася на те, що прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення № 71/3 від 25 серпня 2004 року про визнання за ТОВ "Аргопромбудіндустрія" права колективної власності на гуртожитки і оформлення 23 вересня 2004 року та 31 серпня 2004 року свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно позбавляє позивачів можливості реалізувати їх конституційне право на житло та призводить до порушення їх прав як мешканців цих гуртожитків. Скасування оскаржуваного рішення дозволить розпочати процедуру передання гуртожитків у комунальну власність та в подальшому надасть позивачам можливість реалізувати їх конституційне право на житло шляхом приватизації кімнат гуртожитку, який буде перебувати у комунальній власності. Проте ТОВ "Аргопромбудіндустрія" вчиняє незаконні дії щодо позивачів у вигляді проведення процедури зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) їх у гуртожитках з метою подальшого маніпулювання цією обставиною під час розгляду справи. Зокрема, обґрунтування ТОВ "Аргопромбудіндустрія" своєї позиції про відсутність порушення прав позивачів фактом відсутності їх реєстрації в гуртожитках, а також для здійснення подальших дій зі знесення таких гуртожитків. Вважає, що поки триватиме судовий розгляд цієї справи, ТОВ "Аргопромбудіндустрія", знявши позивачів з реєстрації, може примусово виселити їх із кімнат гуртожитку, внаслідок чого вони опиняться на вулиці та будуть позбавлені права на приватизацію відповідних кімнат. Тому існують обґрунтовані ризики ускладнення та унеможливлення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивачів і виконання можливого судового рішення про задоволення позову у цій справі.
У липні 2023 року представник позивачів - адвокат Грицаєнко О. П. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якому просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна - гуртожитки АДРЕСА_1 та НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія", до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 369/4021/21; заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - гуртожитків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія", крім виконання судового рішення про накладення арешту.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, представник позивачів посилалася на те, що скасування оскаржуваного рішення ради дозволить позивачам розпочати процедуру передачі гуртожитків у комунальну власність та в подальшому надасть їм можливість реалізувати своє конституційне право на житло шляхом приватизації кімнат відповідного гуртожитку, який буде перебувати у комунальній власності. Разом з цим товариство, незважаючи на наявність цього судового спору, вчиняє умисні незаконні дії щодо до предмета спору з метою унеможливлення розгляду справи чи виконання можливого судового рішення.
Незважаючи на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року, товариство вчиняє дії із зняття позивачів з реєстрації в гуртожитках. Крім того, товариство розпочало активні дії із внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права колективної власності на спірні гуртожитки у зв`язку з їх знесенням/знищенням, а саме, оформлює матеріали технічної інвентаризації про знесення (знищення) гуртожитків. Зазначені обставини свідчать про те, що, поки триватиме судовий розгляд цивільної справи, товариство внесе до реєстру відомості про припинення права колективної власності на гуртожитки, які є предметом спору у цій справі, у зв`язку з їх знесенням (знищенням), закриє відповідний розділ реєстраційної справи за цими об`єктами нерухомого майна і тим самим унеможливить подальший судовий розгляд та виконання судового рішення.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 05 червня 2023 року заяву задовольнив. Заборонив ТОВ "Агропромбудіндустрія" здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 . Заборонив органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 31 липня 2023 року заяву задовольнив. Наклав арешт на об`єкти нерухомого майна - гуртожитки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія", до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 369/4021/21. Заборонив суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - гуртожитків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія", крім виконання судового рішення про накладення арешту.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним рішення та свідоцтв про право власності на гуртожитки, припинення права власності товариства на таке нерухоме майно. Тобто позивачі як особи, що зареєстровані та проживають у гуртожитках, захищають своє право на житло шляхом оспорювання в судовому порядку законності набуття товариством права власності на гуртожитки.
Однак товариство вчиняє дії, спрямовані на заподіяння шкоди житловим правам та інтересам позивачів. Зокрема, товариство вже проявило недобросовісну поведінку намагаючись зняти позивачів з реєстрації їх місця проживання у гуртожитках, незважаючи на той факт, що розгляд цієї цивільної справи все ще триває. Водночас у разі знесення спірних гуртожитків та/або внесення до реєстру запису про припинення права власності на таке майно у зв?язку з його знищенням чи знесенням, із закриттям розділу, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі фактично зникне предмет спору, що унеможливить подальший розгляд справи, винесення законного та обґрунтованого рішення або унеможливить виконання можливого судового рішення (у випадку вчинення таких дій після винесення рішення). Як наслідок позивачів не буде поновлено в правах, за захистом яких вони звернулися, оскільки гуртожитків не існуватиме як об?єктів нерухомості. Тобто для відновлення порушених прав позивачам необхідно буде знову звертатися до суду, оскаржувати відповідні реєстраційні дії та докладати значних зусиль і витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що невжиття взагалі заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому вважав за необхідне задовольнити заяву. Застосування саме таких видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Агропромбудіндустрія" задовольнив. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивачів - адвоката Грицаєнко О. П. про забезпечення позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що види забезпечення, які просить застосувати представник позивачів, не стосуються і не пов`язані з можливим задоволенням позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та виданих на його підставі свідоцтв про право власності, припинення права власності і не врахував, що таке можливе рішення суду не підлягатиме виконанню в примусовому порядку.
В межах цього судового провадження про визнання недійсним рішення та свідоцтв про право власності, припинення права власності, забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Агропромбудіндустрія" здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів та заборони органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів, не буде ефективним способом захисту їх прав, пов`язаних із вирішенням справи в межах предмета спору.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний представником позивачів спосіб не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист їх прав.
Київський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Агропромбудіндустрія" задовольнив частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року в частині накладення арешту на об`єкти нерухомого майна - гуртожитки АДРЕСА_1 та НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія" до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 369/4021/21 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, враховуючи предмет спору, обставини, на які посилаються позивачі у заяві про забезпечення позову, а також те, що саме вчинення відповідачем дій щодо нерухомого майна (гуртожитків) може унеможливити поновлення порушених прав позивачів у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що існують обґрунтовані припущення вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об?єктів нерухомого майна - гуртожитків може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому суд зазначив, що спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні реєстраційні дії не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивачів. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав товариства, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що вимоги заяви в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно не підлягають задоволенню, оскільки арешт майна є правовим механізмом, який використовується для забезпечення інтересів держави або третіх осіб, наприклад, кредиторів або жертв злочину. Метою арешту є перешкодити власнику розпорядитися майном або передати його іншій особі, оскільки це може завдати шкоди інтересам держави або третіх осіб. У спірному випадку обґрунтованим та співмірним способом забезпечення позову є заборона суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо гуртожитків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія".
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - адвокат Грицаєнко О. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що застосовані місцевим судом заходи забезпечення позову не відповідають предмету спору. Апеляційний суд не врахував, що відповідно до законодавства товариство як власник гуртожитків має право зняти позивачів з реєстрації у спірних гуртожитках без будь-якого судового рішення, лише на підставі заяви, поданої до відповідних органів реєстрації. Товариство заперечує проти позовних вимог саме з підстав відсутності порушення прав позивачів, посилаючись в тому числі на те, що вони нібито не зареєстровані у гуртожитках.
У березні 2024 року ТОВ "Агропромбудіндустрія" подало відзив на касаційну скаргу представника позивачів, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У травні 2024 року ТОВ "Агропромбудіндустрія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - гуртожитків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належать на праві колективної власності ТОВ "Агропромбудіндустрія", крім виконання судового рішення про накладення арешту, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувало те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання позову житлові права позивачів не були порушені, оскільки права на приватизацію гуртожитків у них ще не виникли. Більше того їх права не були порушені і при реєстрації права власності на гуртожитки за відповідачем ТОВ "Агропромбудіндустрія". Доводи позивачів про порушення відповідачами їх права на приватизацію житла в гуртожитках ґрунтуються на припущеннях.
У липні 2024 року представник позивачів - адвокат Грицаєнко О. П. подала відзив на касаційну скаргу ТОВ "Агропромбудіндустрія", у якому просила залишити її без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивачів - адвоката Грицаєнко О. П. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
08 лютого 2024 року частина матеріалів справи надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агропромбудіндустрія".
09 серпня 2024 року частина матеріалів справи надійшла до Верховного Суду.
14 лютого 2025 року частина матеріалів справи надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга представника позивачів підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Агропромбудіндустрія" не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент пред`явлення позову в цій справі, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову.
Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.
Отже, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.