ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 361/1506/22
провадження № 61-660св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - старший державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Федяніна Юлія Віталіївна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року
у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від
18 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В.,
Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - державний виконавець) Федяніної Ю. В.
Скарга мотивована тим, що у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
(далі - Броварський МВДВС) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання судового наказу № 361/1506/22, виданого 21 червня 2022 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з 27 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття з урахуванням відповідної встановленої законодавством індексації.
13 березня 2023 року державний виконавець Федяніна Ю. В. здійснила розрахунок заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_1, і згідно з довідкою-розрахунком від 13 березня 2023 року № 16920 заборгованість зі сплати аліментів за період квітень - грудень 2022 року становить 79 143,00 грн.
Із цим розрахунком заборгованості ОСОБА_1 не згоден, тому просив визнати протиправними дії державного виконавця Федяніної Ю. В. щодо неправильного розрахунку заборгованості з аліментів у ВП № НОМЕР_1 згідно довідкою-розрахунком від 13 березня 2023 року № 16920; зобов`язати державного виконавця Федяніну Ю. В. здійснити новий розрахунок розміру аліментів за період з квітня до грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_1
з урахуванням висновків суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня
2023 року скаргу задоволено частково.
Визнано дії державного виконавця Федяніної Ю. В. щодо здійснення 13 березня 2023 року розрахунку заборгованості з аліментів у ВП № НОМЕР_1 неправомірними.
Зобов`язано державного виконавця Федяніну Ю. В. здійснити розрахунок розміру заборгованості з аліментів за період з квітня до грудня 2022 року
у ВП № НОМЕР_1 виходячи з усіх видів заробітку (доходу) боржника
ОСОБА_1, без урахування розміру додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року
№ 168, за період з квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року.
У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що державний виконавець зобов`язаний був застосувати саме ту норму, сформульовану в законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії, зокрема здійснення розрахунку розміру заборгованості з аліментів. Суд зазначив, що в даному випадку додаткова винагорода, яка нарахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, залежить від запровадженого в Україні воєнного стану та не має чітко визначеного терміну, а отже, не має постійного характеру, тому заборгованість зі сплати аліментів з боржника
з даної винагороди не могла нараховуватись до 11 листопада 2022 року, тобто до часу, коли ця виплата була прямо вказана як така, що враховується
у відповідному розрахунку.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2023 року компенсовано за рахунок бюджетних асигнувань Броварського МВДВС на користь ОСОБА_1 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правничої допомоги, врахувавши складність справи, значення справи для сторони, часткове задоволення вимог, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що заявник має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у розмірі 2 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня
2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану - адвокатом Романюком І. М., задоволено частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня
2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким стягнено
з Броварського МВДВС на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково (50 %), апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 гривень, що є пропорційним до задоволених вимог скарги (8 000,00 грн х 50 %).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким
в задоволенні скарги відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 утримання аліментів
з поліцейських здійснюється з усіх видів грошового забезпечення, яке має постійний характер. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від
28 лютого 2022 року № 168 передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісяця. В липні 2022 року до пункту 1 цієї постанови внесено зміни, згідно
з якими на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
У пункті 15 Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 листопада 2022 року № 775, визначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Вказує що вказана виплата є складовою для визначення розміру середнього заробітку при виплаті заборгованості, відпустки та лікарняного, має постійний характер, а тому і враховується під час визначення розміру аліментів.
Доводи інших учасників справи
15 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.
18 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
У Броварському МВДВС на примусовому виконанні перебуває ВП № НОМЕР_1 з виконання судового наказу № 361/1506/22, виданого 21 червня 2022 року Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання заяви, тобто з 27 квітня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням відповідної встановленої законодавством індексації.
06 вересня 2022 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,
в межах ВП № НОМЕР_1, оскільки згідно з довідкою про доходи від 07 липня 2022 року № 6069 ОСОБА_1 працює і отримує дохід у Головному управлінні Національної поліції в Київській області на посаді начальника сектору адміністративної практики.
З інформації про суми грошового забезпечення ОСОБА_1 відомо, що за період з 01 квітня до 31 грудня 2022 року йому нараховано 599 111,36 грн грошового забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 274 25,76 грн + 147 980,60 грн.
13 березня 2023 року державний виконавець Федяніна Ю. В. здійснила розрахунок заборгованості з аліментів у ВП № НОМЕР_1, згідно з яким сукупна заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня до грудня 2022 року становить 79 143,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 послався на те, що державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості з аліментів за період з квітня до грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_1, неправомірно врахувала також отриману боржником додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з квітня 2022 року до 16 листопада 2022 року.
Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив висновок, що державний виконавець зобов`язаний був застосувати саме ту норму, сформульовану в законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії, зокрема
й здійснення розрахунку розміру заборгованості з аліментів. Суд зазначив, що в даному випадку додаткова винагорода, яка нарахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, залежить від запровадженого в Україні воєнного стану та не має чітко визначеного терміну, а отже, не має постійного характеру, а тому заборгованість із сплати аліментів з боржника з даної винагороди не могла нараховуватись до 11 листопада
2022 року, тобто до часу, коли ця виплата була прямо вказана як така, що враховується у відповідному розрахунку.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення
в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині третій статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Установлено, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2022 року стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання заяви, тобто з 27 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття з урахуванням відповідної встановленої законодавством індексації.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,
а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами першою і третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи
з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік), передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового
і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану" установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі
і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів
(у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового
і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі
і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується
у відповідних розмірах, розмір якої залежить, зокрема, від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода поліцейським в розмірі 30 000,00 грн є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.
Однак пунктом 1 Переліку чітко визначено, що аліменти справляються
з додаткової винагороди за основним місцем роботи, яка, у свою чергу, входить до структури грошового забезпечення поліцейських.
Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника. Тому фактично, навіть до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року, виконавець мав би враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1264 лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди. Раніше законодавство просто не містило норми про отримання додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Тому
з урахуванням змін у законодавстві, лише узгоджено між собою всі нормативно-правові акти.
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", на яку є посилання в статті 81 СК України, також містить пункт 1 про те, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті норм цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, цей Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.
Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року
у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).
У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі
№ 209/3260/13-ц (провадження № 61-11541св23) вказано, що "колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає жодних підстав вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не "створив" новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.
Отже додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від
28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" до 16 листопада 2022 року не єодноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного
з подружжя, дітей батьків, інших осіб".
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов неправильного висновку про те, що державний виконавець Федяніна Ю. В. неправомірно здійснила розрахунок заборгованості
з аліментів від 13 березня 2023 року № 16920 у ВП № НОМЕР_1.
За таких обставин ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 рокупідлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.