iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 466/4814/23

провадження № 61-12361св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,

треті особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану

у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу та касаційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Левик Соломія Андріївна, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - Шевченківський ВДРАЦС у м. Львові), ОСОБА_2, в якому просив:

? визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

? виключити попередній запис про батька та внести відомості про ОСОБА_1

як батька до актового запису про народження ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджував, що він проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю з 2020 року до кінця лютого 2022 року без реєстрації шлюбу. Під час реєстрації народження дитини запис про батька вчинено зі слів матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_5 померла.

Після смерті матері син потребує батьківської участі в його житті, а без визнання його батьком він не може забрати сина з дитячого будинку.

За висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 30 жовтня 2023 року № СЕ-19/114-23/17033-БД, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Колосовським В. Р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю 99,9999 %.

На цій підставі позивач просив суд задовольнити його позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключено попередній запис про батька дитини, який зроблено власноручно матір`ю та внесено відомості до актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зазначивши батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 стосовно дитини ОСОБА_4 складає 99,9999%. Визнання ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 є підставою для внесення відповідних змін до актового запису № 319 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчиненого 11 листопада 2021 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а саме: виключити попередній запис про батька дитини та внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зазначивши батьком дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України.

Суд першої інстанції також зазначив, що зважаючи на визнання позову відповідачем у цій справі, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі у справі, та ОСОБА_2 як третя особа оскаржили рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року в апеляційному порядку та просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 30 жовтня 2023 року № СЕ-19/114-23/17033-БД, складений судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Колосовським В. Р., відповідно до якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ймовірністю 99,9999 %.

Щодо застосування позовної давності, про пропуск якої в суді першої інстанції заявив адвокат Левик С. А., який представляв інтереси третьої особи ОСОБА_2, апеляційний суд вказав, що оскільки за обставин цієї справи запис про батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, позивач звернувся до суду із цим позовом на підставі статті 128 СК України, тому до вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства не можуть застосовуватися положення статті 129 СК України, яка регулює вирішення спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини, зокрема положення частини другої цієї статті про річний строк позовної давності до вимоги про визнання батьківства в межах вирішення такого спору про батьківство.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що належним відповідачем у цій справі є Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, а незалучення до участі у розгляді справи як третьої особи Галицького відділу ДРАЦС у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) не може бути правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише з формальних підстав, яке відповідає найкращим інтересам дитини, фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 вересня 2024 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Левик С. А., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у цій справі,

у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Левик С. А., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Крім того, представник заявника посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази).

На думку представника заявника, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що належним відповідачем у цій справі є Комунальне неприбуткове підприємство Львівської обласної ради "Львівський обласний спеціалізований будинок дитини "Любисток".

Вказує, що до участі у справі залучено третю особу, яка взагалі не має відношення до цієї справи, оскільки Шевченківський ВДРАЦС у м. Львові не здійснював реєстрацію народження дитини.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши у резолютивній частині судового рішення номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено.

Наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки висновку експерта та не обґрунтували відхилення тверджень представника ОСОБА_2 про те, що 99,9999 % ймовірності батьківства не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак в осіб, що не мають родинних зв`язків. Крім того, суди не взяли до уваги те, що, крім висновку експерта у матеріалах справи відсутні будь-які інші фактичні дані, які б підтверджували факт батьківства ОСОБА_1 стосовно малолітнього ОСОБА_4 .

Провадження у суді касаційної інстанції

30 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4, батьками якого записані: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини записані зі слів матері на підставі частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 11 травня 2023 року № 250 встановлено, що малолітній ОСОБА_4 за розпорядженням від 21 березня 2023 року № 135 влаштований до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівський обласний спеціалізований будинок дитини "Любисток" (далі - КНП ЛОР "Львівський обласний спеціалізований будинок дитини "Любисток"). Малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини-сироти.

Згідно з висновком Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про можливість громадянина України ОСОБА_3 бути кандидатом в опікуни/піклувальники від 22 травня 2023 року № 10223-2192

ОСОБА_3 має бажання та можливість взяти на виховання у свою родину дитину- сироту ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким має родинні стосунки - дядько по материнській лінії, має бажання дати дитині родинну любов та піклуватися про неї. Це рішення є обґрунтованим та обміркованим. Служба у справах дітей вважала, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, може бути опікуном свого малолітнього племінника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 30 жовтня 2023 року № СЕ-19/114-23/17033-БД, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України

Колосовським В. Р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

з ймовірністю 99,9999 %.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією

Свідоцтва Таїнств Хрещення і Миропомазання батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено ОСОБА_10 .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2, бабуся ОСОБА_4

по материнській лінії, визнала, що позивач ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5

на момент народження дитини проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав

та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Наведеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою

з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно

до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали

в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію

їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з імовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства" (рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року у справі "Калачова проти російської федерації", заява № 3451/01, параграф 34).

У справі, що переглядається, суди встановивши, що за результатами молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

з ймовірністю 99,9999 % та дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22, провадження № 61-6451св23; від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22, провадження № 61-10510св23).

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі повно і всебічно досліджених доказів, зібраних у справі, яким надано належну оцінку, дійшли правильного висновку про те, що згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 30 жовтня 2023 року № СЕ-19/114-23/17033-БД, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Колосовським В. Р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю 99,9999 %.

Щодо доводів касаційної скарги

Щодо доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18),

від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18),

від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18),

від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18,

від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),

від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18),

від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19),

від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19),

від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), оскільки фактичні обставини у справі, яка переглядається, та у справах, на які містяться посилання у касаційній скарзі, є різними, а правовідносини не є подібними.

У справах № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) та № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання юрисдикції спорів (постанови від 17 квітня 2018 року, від 20 червня 2018 року та від 21 листопада

2018 року).

У справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) Великою Палатою Верховного Суду розглядався спір за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М., третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ "Кей-Колект", про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію (постанова від 12 грудня 2018 року).

У справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) Великою Палатою Верховного Суду розглядався спір за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Рівненської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про відновлення державної реєстрації права власності (постанова від 12 грудня 2018 року).

У справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) розглядався спір ОСОБА_3

до ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський",

про визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом і зобов`язання вчинити дії (постанова від 30 січня 2019 року).

У справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19) судом касаційної інстанції розглядався позов ОСОБА_3 до ТзОВ "Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової С. С., третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, про захист права власності (постанова від 13 березня 2019 року).

У справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) Великої Палатою Верховного Суду розглядався позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ТОВ "Кей-Колект" про визнання вимоги незаконною та про визнання незаконним права власності (постанова від 27 березня 2019 року).

У справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) судом касаційної інстанції розглядався спір за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності (постанова від 01 квітня 2020 року).

Таким чином, порівнювані правовідносини різняться підставами і предметами позовів, що вказує на відмінність норм, відповідно до яких вирішується спір. Тому посилання на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду