ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 591/1086/23
провадження № 61-5162св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Сумбуд",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кондратенко Максим Миколайович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року у складі суддіШелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - ПАТ "Сумбуд") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 03 лютого 2021 року між ПАТ "Сумбуд" та відповідачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 20, за умовами якого позивач продав, а відповідач придбала майнові права на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 110,14 кв. м. Майнові права на об`єкт нерухомості полягають у праві набути право власності на нерухоме майно після введення в експлуатацію об`єкта будівництва.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна майнових прав на дату укладення договору становить 1 345 875,00 грн. Сплата грошових коштів проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача або внесенням готівки в строк до 04 лютого 2021 року.
За даними первинного та бухгалтерського обліку позивача грошові кошти на банківські рахунки та в касу АТ "Сумбуд" за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 не надходили.
Згідно з актом прийому-передачі приміщення від 19 травня 2021 року відповідач отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач не виконала зобов`язання за договором, що спричинило утворення заборгованості в сумі 1 345 875,00 грн. Втрати від інфляції складають 504 643,09 грн, 3 % річних - 80 973,73 грн.
На підставі викладеного, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 в сумі 1 345 875,00 грн, втрати від інфляції в сумі 504 643,09 грн, 3 % річних в сумі 80 973,73 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року позов ПАТ "Сумбуд" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сумбуд" заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 в розмірі 1 345 875,00 грн, інфляційні втрати - 158 484,57 грн, 3 % річних -41 924,93 грн, судовий збір - 23 177,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що право позивача порушене, відповідач належним чином не виконала умови договору, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Неговська І. В., залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ "Сумбуд" задоволено.
Змінено рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року в частині розміру інфляційних втрат, 3 % річних та розподілу судових витрат.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сумбуд" інфляційні втрати в розмірі 346 158,52 грн та 3 % річних - 39 048,80 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сумбуд" судовий збір в розмірі 5 794,48 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Сумбуд" грошової компенсації за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року, оскільки відповідач не виконала умов вказаного договору.
Надана відповідачем довідка, як доказ сплати нею коштів за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року не є належним та допустимим доказом внесення позивачем коштів на виконання умов зазначеного договору, оскільки, якщо кошти вносилися у готівковій формі, то доказом можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а якщо у безготівковій, то таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Наданий ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11, укладений між ПАТ "Сумбуд", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідач не обґрунтувала поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного договору, враховуючи ту обставину, що даний договір є тристороннім і тому один примірник договору повинен був зберігатися безпосередньо у відповідача.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05 лютого 2021 року до 31 грудня 2022 року становлять 505 643,09 грн, а 3 % річних від простроченої суми за період з 05 лютого 2021 року до 06 лютого 2023 року становлять 80 973,73 грн.
Оскільки суд першої інстанції стягнув станом на 23 лютого 2022 року включно інфляційні втрати в сумі 158 484,57 грн та 3 % річних в сумі 41 924,93 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року - 346 158,52 грн інфляційних втрат та за період з 24 лютого 2022 року до 06 лютого 2023 року - 39 048,80 грн 3 % річних.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кондратенко М. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11має посилання, що він виготовлений в двох примірниках, а не трьох, як то необґрунтовано вважав суд апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції цим обставинам належної оцінки не надав, формально зазначивши, що примірник договору повинен був зберігатися у ОСОБА_1, однак із змісту договору зрозуміло, що примірників лише два - для ПАТ "Сумбуд" та ОСОБА_2 .
За пунктами 6, 8 вказаного договору до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків ПАТ "Сумбуд", в тому числі кошти сплачені ОСОБА_2 зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 1 345 875,00 грн.
З тексту договору від 03 лютого 2021 року № 11 вбачається, що станом на 04 березня 2019 року ОСОБА_2 сплатила кошти на користь ПАТ "Сумбуд" в рахунок придбання майнових прав на квартиру, про що своїм підписом погоджувався й позивач. Надалі 03 лютого 2021 року право вимоги ОСОБА_2 було відступлено ОСОБА_1, яка й набула право вимоги до ПАТ "Сумбуд". При цьому зазначено, що ОСОБА_2 раніше вже повністю внесла кошти до ПАТ "Сумбуд" в сумі 1 345 875,00 грн та права на ці кошти та вимогу до позивача набула ОСОБА_1 .
Таким чином, саме ОСОБА_2 проводила первинний розрахунок за майнові права за квартиру та по суті є належним відповідачем у справі, оскільки саме у цієї особи виникло первинне зобов`язання зі сплати вартості майнових прав за квартиру перед позивачем, а не ОСОБА_1, у якої виник обов`язок розрахуватися саме з ОСОБА_2, у якої вона придбала майнові права, а не перед ПАТ "Сумбуд". Тому справа розглянута з вимогами до неналежного відповідача, що є підставою для скасування судових рішень та відмови в позові.
Відповідно до довідки про 100 % виконання обов`язків покупця від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272 підтверджено оплату покупцем 110,14 кв. м загальної площі об`єкта інвестування і виконання всіх обов`язків пов`язаних з цим договором. Зазначена довідка видана на виконання пункту 5.1 та в межах укладеного договору купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20, тобто є невід`ємною складовою договору, що містить пряме письмове посилання на розрахунок та виконання зобов`язання відповідачем зі сплати коштів.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кондратенко М. М., про зупинення виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 лютого 2021 року між ПАТ "Сумбуд" та ОСОБА_1, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 20, предметом за цим договором є майнові права на об`єкт нерухомості - трикімнатну квартиру, площею 110,14 кв. м в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомості та безпосередньо об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених у статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за даним договором.
Згідно з пунктом 4.1 договору ціна майнових прав на об`єкт нерухомості складає 1 345 875,00 грн. Сплата грошових коштів шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесення готівки в строк до 04 лютого 2021 року - 1 345 875,00 грн.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 зазначеного договору, передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 % ціни майнових прав, визначеної пунктом 4.1 цього договору.
Передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об`єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості бюро технічної інвентаризації і виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомості.
Згідно з довідкою про 100 % виконання обов`язків покупця від 19 травня 2021 року, виданою ПАТ "Сумбуд" в особі голови правління Бритова О. Б., ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 та додатковою угодою № 1 від 05 квітня 2021 року оплатила ціну 110,14 кв. м загальної площі об`єкта інвестування і виконала всі свої обов`язки, пов`язані з цим договором.
19 травня 2021 року між АТ "Сумбуд" в особі голови правління Бритова О. Б. та ОСОБА_1 було складено акт прийому-передачі квартири, за яким товариство передало відповідачу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 110,14 кв. м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 червня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 110,14 кв. м зареєстровано 29 травня 2021 року за ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою АТ "Сумбуд" № 3/12 від 09 лютого 2023 року, станом на 09 лютого 2023 року грошові кошти за договором купівлі-продажу майнових прав № 20 від 03 лютого 2021 року на поточні рахунки ПАТ "Сумбуд" та до каси підприємства не надходили.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є батьком відповідача, у 2020 році вони звернулися до відділу продажів ПАТ "Сумбуд", де їм повідомили про відсутність квартир в районі, який їх цікавив. У січні 2021 року побачили оголошення про продаж квартири через ріелтора. Зустрілися з ріелтором, подивилися квартиру та уклали з ним договір. Потім зустрілися в офісі за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, 2 поверх, з представниками ПАТ "Сумбуд" підписали договір в двох примірниках, свідок передав кошти готівкою в сумі 1 345 875,00 грн після узгодження тексту договору 03 лютого 2021 року в бухгалтерії бухгалтеру ОСОБА_4 . Діяв від імені дочки за довіреністю. Всі документи на право власності на квартиру готувалися в юридичному відділі позивача.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
У статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 135/1283/22 (провадження № 61-18590св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 135/203/23 (провадження № 61-18733св23), від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19 (провадження № 61-5839св22).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Задовольняючи частково позов, суди керувалися тим, що право позивача порушене, відповідач належним чином не виконала умови договору, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З такими висновками Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.
Водночас у силу приписів статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з актом прийому-передачі приміщення від 19 травня 2021 року, відповідач отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 1 вказаного акта прийому-передачі приміщення покупець виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2021 року № 20 згідно з довідкою від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272.
Згідно з довідкою від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272 про 100 % виконання обов`язків покупця, виданою ПАТ "Сумбуд" в особі голови правління Бритова О. Б., ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 20 від 03 лютого 2021 року та додатковою угодою № 1 від 05 квітня 2021 року оплатила ціну 110,14 кв. м загальної площі об`єкта інвестування і виконала всі свої обов`язки, пов`язані з цим договором. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність, згідно з договором, закріпленого за ним об`єкта інвестування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що довідка від 19 травня 2021 року № 20м.п./7272 не є належним та допустимим доказом внесення коштів за спірну квартиру.
Відповідач вважала, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не дослідив докази, які відповідач подала з апеляційною скаргою, і без наведення переконливих мотивів відхилив докази і обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд вважає, що такі аргументи касаційної скарги заслуговують на увагу.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
За пунктом 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18).
Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках:
якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування;
докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду;
додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції;
суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи;
суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо);
є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17).
В оскаржуваній постанові, суд апеляційної зазначав, що наданий ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11, укладений між ПАТ "Сумбуд", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, щодо спірної квартири, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідач не обґрунтувала поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного договору, враховуючи ту обставину, що цей договір є тристороннім і тому один примірник договору повинен був зберігатися безпосередньо у відповідача.
В апеляційній скарзі відповідач зазначила, що договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11 до суду першої інстанції не подавався, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції у неї він був відсутній.
Після ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач звернулася до ОСОБА_2, яка є стороною тристороннього договору, яка надала їй договір відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11.
Отже, просить суд визнати причини неподання тристороннього договору поважними.
Відповідно до пункту 16 договору відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року № 11, вказаний тристоронній договір виготовлений у двох примірниках.
За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру інфляційних втрат, 3 % річних, розподілу судових витрат та залишення без змін в іншій частині рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.