iplex360.Демо.Судові рішення

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 870/34/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 30.11.2023

у справі № 14/2023

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

до 1) Фермерського господарства "Івот-Агро" та 2) ОСОБА_1

про стягнення 417 882,80 грн

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Івот-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про тлумачення змісту правочину

Учасники справи:

від ТОВ "Полетехніка" - не з`явився;

від ФГ "Івот-Агро" - не з`явився;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Полетехніка" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 30.11.2023 у справі № 14/2023 (далі - третейський суд).

2. Також до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення третейського суду у справі № 14/2023.

3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 заяву ТОВ "Полетехніка" задоволено та вирішено видати накази на примусове виконання рішення третейського суду. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення відмовлено.

4. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фермерське господарство (далі - ФГ) "Івот-Агро" та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з апеляційними скаргами, в яких ФГ "Івот-Агро" просило скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Полетехніка" про видачу наказів на примусове виконання рішення третейського суду, а ОСОБА_1 просила скасувати вищезгадану ухвалу суду в частині відмови у задоволенні її заяви про розстрочення виконання рішення третейського суду та постановити нове рішення, яким цю заяву задовольнити.

5. Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу ФГ "Івот-Агро" залишено без задоволення, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 870/34/23 в частині задоволення заяви ТОВ "Полетехніка" про видачу наказів на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 30.11.2023 у справі № 14/2023 залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Вищезгадану ухвалу апеляційного суду від 23.10.2024 у цій справі в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення третейського суду від 30.11.2023 у справі № 14/2023 змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови Верховного Суду. В решті ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №870/34/23 залишено без змін.

6. 07.02.2025 від ТОВ "Полетехніка" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить Суд стягнути з ФГ "Івот-Агро" та з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Полетехніка" по 30 000 грн витрат на надання правничої допомоги під час розгляду справи № 870/34/23.

7. В обґрунтування вимог поданої заяви ТОВ "Полетехніка" зазначено про те, що у відзивах на апеляційні скарги ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 заявником було викладено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 60 000 грн (по 30 000 грн з кожного відповідача), однак постановою Верховного Суду від 28.01.2024 у справі № 870/34/23 питання розподілу витрат позивача на правничу допомогу не було вирішено. Надання адвокатом послуг на користь ТОВ "Полетехніка" на загальну суму 60 000 грн підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

8. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2025 заяву ТОВ "Полетехніка" про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат у справі № 870/34/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2025 о 15:30.

9. Від представника ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 надійшли заперечення на вищезгадану заяву ТОВ "Полетехніка", за змістом якої відповідачі просять Суд відмовити у задоволенні поданої заяви, зокрема з підстав необґрунтовано завищеного розміру витрат на правничу допомогу, який не відповідає обсягу наданих послуг та складності цієї справи.

10. В судове засідання 25.02.2025 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, що відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України не перешкоджає розгляду заяви.

11. Дослідивши доводи поданої заяви та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

12. Відповідно до положень статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає представництво, як вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

16. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

17. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

18. Для цілей розподілу судових витрат підлягає врахуванню наступне:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничоїʼ допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

22. При цьому Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

24. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

25. За змістом частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

26. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

27. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

28. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

29. Зокрема, згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

30. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

31. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

32. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

33. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

34. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

35. Крім того, колегія суддів враховує висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, за змістом яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

36. Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

37. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

38. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

39. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

40. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

41. У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" (п.77) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

42. Як вбачається з матеріалів справи та наданих заявником документів, 09.01.2024 між ТОВ "Полетехніка" (клієнт) та адвокатом Громут В. І. (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги, умовами якого передбачалося наступне:

- виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту у інформаційно-консультаційній області, а також в частині представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій, в правовідносинах з усіма державними органами, підприємствами, організаціями, установами усіх форм власності, включаючи органи прокуратури, поліції, Державного бюро розслідувань, органи державної виконавчої служби, приватних виконавців, нотаріату, БТІ, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта як його представник та/або захисник (пункт 1);

- визначений цим договором обсяг правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін шляхом укладення письмового додатку до договору (пункт 3);

- сторони прийшли до згоди, що за надану виконавцем правову допомогу, клієнт здійснює оплату у розмірі, строки та у порядку згідно досягнутої окремої домовленості (пункт 4);

- передбачувані витрати виконавця у зв`язку із наданням правової допомоги за договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються клієнтом виконавцю понад узгоджену суму гонорару в розмірі, строки та порядку, що визначається в окремому додатку до договору (пункт 6).

43. Згідно з додатком № 1 від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024 сторони погодили фіксовану вартість та перелік послуг, що надаватимуться виконавцем клієнту за договором про надання правничої допомоги у справі № 870/34/23 за апеляційною скаргою ФГ "Івот-Агро" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, якою було задоволено заяву ТОВ "Полетехніка" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 30.11.2023 у справі № 14/2023 в суді апеляційної інстанції, а саме:

- складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ФГ "Івот-Агро", вартість послуги - 10 000 грн;

- участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ (за 1 засідання), вартість послуги - 1 500 грн;

- складання та подання до суду заяв, клопотань з процесуальних питань, вартість послуги - 2 000 грн;

- складання та подання до суду пояснень, додаткових пояснень, доповнень, вартість послуги - 5 000 грн;

- гонорар (сплачується у випадку відмови у задоволенні (відхилення) апеляційної скарги ФГ "Івот-Агро" - 20 000 грн.

44. В Акті приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2024, складеного згідно з додатком від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024, зазначено про те, що:

- виконавець надав, а клієнт прийняв адвокатські послуги вартістю 30 000 грн у справі № 870/34/23, а саме: складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ФГ "Івот-Агро" на суму 10 000 грн; гонорар у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги у розмірі 20 000 грн;

- підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг, відповідно до положень Додатку до договору про надання професійної правничої допомоги, а також відсутність претензій зі свого боку щодо наданих послуг;

- строк оплати послуг, наданих виконавцем згідно Акту приймання-передачі наданих послуг, встановлюється протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду законної сили.

45. Згідно з додатком № 2 від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024 сторони погодили фіксовану вартість та перелік послуг, що надаватимуться виконавцем клієнту за договором про надання правничої допомоги у справі № 870/34/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, якою було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.05.2024 про розстрочення виконання рішення третейського суду від 30.11.2023 у справі № 14/2023 в суді апеляційної інстанції, а саме:

- складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1, вартість послуги - 10 000 грн;

- участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ (за 1 засідання), вартість послуги - 1 500 грн;

- складання та подання до суду заяв, клопотань з процесуальних питань, вартість послуги - 2 000 грн;

- складання та подання до суду пояснень, додаткових пояснень, доповнень, вартість послуги - 5 000 грн;

- гонорар (сплачується у випадку відмови у задоволенні (відхилення) апеляційної скарги ОСОБА_1 - 20 000 грн.

46. В Акті приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2024, складеного згідно з додатком від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024, зазначено про те, що:

- виконавець надав, а клієнт прийняв адвокатські послуги вартістю 30 000 грн у справі № 870/34/23, а саме: складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на суму 10 000 грн; гонорар у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги у розмірі 20 000 грн;

47. Дослідивши надані ТОВ "Полетехніка" докази, якими підтверджуються заявлена до стягнення загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір вищезгаданих витрат не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на наступне.

48. Суд враховує, що правова позиція ТОВ "Полетехніка" по суті поданих ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 апеляційних скарг (як у питанні щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, так і щодо розстрочення виконання рішення третейського суду) не змінювалася під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

49. Стосовно складності даної справи колегія суддів зазначає, що при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України (подібні висновки викладені зокрема в постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 01.08.2019 у справі № 910/8991/17, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі № 873/93/20, від 11.04.2023 у справі № 874/13/22, від 12.09.2023 у справі № 873/124/22, від 09.01.2024 у справі № 873/472/23, від 02.07.2024 у справі № 873/47/24).

50. Тобто, ГПК України та Закон України "Про третейські суди" визначають вичерпний перелік підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, які підлягають перевірці та встановленню господарським судом за результатами розгляду відповідної заяви позивача у третейській справі про видачу відповідного виконавчого документу.

51. Участі у судових засіданнях Верховного Суду під час розгляду апеляційних скарг ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №870/34/23 представник ТОВ "Полетехніка" не приймав.

52. Щодо заявленої до відшкодування суми додаткової оплати ("гонорару успіху адвоката") при ухваленні позитивного для клієнта (ТОВ "Полетехніка") рішення, Суд зазначає наступне.

53. Cтаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

54. Гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включається до загального розміру витрат сторони (учасника) справи на професійну правничу допомогу адвоката.

55. Заявником заявлено до стягнення з ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 по 20 000 грн гонорару у випадку відмови у задоволенні поданих ними апеляційних скарг. При цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Полетехніка", серед іншого, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у наступних постановах:

- від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, за змістом якої Верховний Суд звернув увагу на те, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- від 19.02.2021 у справі № 755/9215/15ц, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

56. З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

57. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

58. У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункти 179, 180) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

59. Суди під час вирішення "тотожних спорів" мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

60. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

61. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

62. У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

63. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

64. Оцінивши наведені ТОВ "Полетехніка" доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 60 000 грн та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені у вказаній сумі витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

65. Зважаючи на вищевикладене, заява ТОВ "Полетехніка" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ФГ "Івот-Агро" та ОСОБА_1 по 3000 грн на користь заявника. В іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 25, 123, 129, 240, 244, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

................

Перейти до повного тексту