ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 5023/4477/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участі секретаря судового засідання Громак О.В.
учасники справи:
боржник - фізична особа-підприємець Ефозіє Джозеф Ікечукву, не з`явився
відповідач - ОСОБА_1, не з`явився,
представник відповідача - Орлов О.О., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)
арбітражний керуючий - Безпалий Сергій Олександрович, не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 08.10.2024
у складі колегії суддів: Слободін М.М. головуючий, Гетьман Р.А., Шутенко І.А.,
у справі за заявою
фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозефа Ікечукву
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою 08.10.2012 Господарський суд Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозефа Ікечукву. (далі - боржник, ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву);
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вирішено інші процесуальні питання.
2. Постановою 17.10.2012 Господарський суд Харківської області визнав банкрутом ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву та відкрив ліквідаційну процедуру;
припинив підприємницьку діяльність банкрута,
ухвалив вважати строк виконання всіх грошових зобов`язань, та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів таким, що настав,
припинив нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості;
припинив стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян;
скасував арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави;
призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого Запорожець І.С., вирішив інші процесуальні питання.
3. Ліквідатор ФОП Е. Д. Ікечукву арбітражний керуючий Безпалий С.О. звернувся до суду з заявою, в якій просив суд :
- витребувати з чужого незаконного володіння трикімнатну квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593861563101);
- визнати право власності на трикімнатну квартира (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593861563101) за Е. Д. Ікечукву;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційний номером 593861563101 про право власності (9006303; дата, час державної реєстрації: 11.03.2015 17:04:01; Державний реєстратор: приватний нотаріус Саварінська Н. В.).
4. Ухвалою від 12.11.2019 Господарський суд Харківської області частково задовольнив заяву ліквідатора ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву - арбітражного керуючого Безпалого С.О. про визнання недійсними протоколів аукціону та договорів купівлі- продажу;
визнав недійсним результати аукціону від 27.11.2012, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр", оформленого протоколом № 4, з продажу трикімнатної квартири № в будинку 175 по вул. Краснодарській у місті Харкові;
визнав недійсним договір купівлі - продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений між ліквідатором ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву - арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. 27.11.2012 та зареєстрований у реєстрі за №3102.
5. Ухвалою 11.03.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 та постановою Верховного Суду від 01.06.2021, Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ФОП Е Ефозіє Джозеф Ікечукву про витребування із чужого незаконного володіння майна (трикімнатної квартири; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593861563101); скасував заходи забезпечення заяви ліквідатора ФОП Е Ефозіє Джозеф Ікечукву арбітражного керуючого Безпалого С.О. про витребування майна, вжиті ухвалою суду від 27.01.2020.
6. 02.11.2021 від ліквідатора надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину, в якій арбітражний керуючий, з посиланням на статті 216, 1213 Цивільного кодексу України, просив суд:
- задовольнити заяву ліквідатора про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Д.І. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину у розмірі 1 017 100,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Джозефа Ікечукву в особі керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Безпалого С.О. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння на підставі недійсного правочину.
Короткий зміст ухвали місцевого суду
7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 заяву ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого С.О. про застосування наслідків недійсності правочину (вх. № 25673 від 02.11.2021) задоволено;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого С.О. 1 017 100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.
7.1. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви арбітражного керуючого про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, з огляду на таке:
- призначений ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2016 ліквідатором ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву арбітражний керуючий Безпалий С.О. уповноважений діяти від імені боржника та в його інтересах;
- недійсний правочин з купівлі іпотечного майна ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вчинений у грошовій формі; відчуження здійснено за 40 000,00 грн;
- в процесі розгляду справи про банкрутство було призначено судову оціночно-будівельну експертизу спірної трикімнатної квартири; згідно її Висновку № 7659 від 07.08.2019, ринкова вартість об`єкту нерухомості станом на 27.11.2012 складала 323 625,00 грн., а ліквідаційна вартість 252 427,50 грн. Разом з тим, суд дійшов до висновку, що вартість квартири, яка визначена в звіті про оцінку майна, виконаного ФО-П Семенченком Ю.О. на дату 29.10.2012, є явно заниженою відносно цін на таку квартиру, які існували на дату оцінки;
- згідно Реєстру речових прав на нерухоме майно спірне іпотечне майно було відчужено ОСОБА_1 третім особам;
- з огляду на визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу (об`єкта аукціону - трикімнатна квартира), укладеного 27.11.2012 між арбітражним керуючим Запорожцем І.С., який діяв як ліквідатор ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 3102, наявні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.
- відчуження ОСОБА_1 спірної трикімнатної квартири на користь третьої особи за відплатним договором купівлі-продажу свідчить про неможливість повернення майна в натурі, тому вбачаються правові підстав для відшкодування вартості зазначеного майна, визначеної на момент розгляду заяви ліквідатора;
- за Висновком суб`єкта оціночної діяльності ФОП Дорошевим Р.О. від 27.10.2021, поданого до суду ліквідатором, встановлено, що вартість об`єкта оцінки квартири складає 1 017 100,00 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
8. Постановою від 08.10.2024 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 вх. № 1885 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12 задовольнив частково;
ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 скасував та прийняв нове рішення, яким заяву ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого С.О. про застосування наслідків недійсності правочину (вх. № 25673 від 02.11.2021) задовольнив;
стягнув з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого С.О. 977 100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.
8.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- арбітражним керуючим Безпалим С.О. заявлена вимога про реституцію як наслідок недійсності правочину, що встановлено остаточним рішенням суду;
- Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним, чим спростовуються твердження апелянта про те, що оскільки Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 у цій справі винною особою у заподіянні шкоди укладеним правочином було визнано ліквідатора Запорожця І.С., тому належним способом захисту було б звернення з позовом безпосередньо до особи, що заподіяла шкоду внаслідок недійсного правочину;
- судом першої інстанції не було повернуто ОСОБА_1 сплачену ним за придбання спірної квартири у розмірі 40 000,00 грн.;
- вимоги є зустрічними і однорідними, тому, з метою процесуальної економії на стадії виконання рішення враховує зустрічні суми, суд дійшов висновку про задоволення заяви ліквідатора про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Д.І. в рахунок відшкодування вартості майна грошову суму в розмірі 977 100,00 грн.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9 ОСОБА_1 06.11.2024 звернувся з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 5023/4477/12.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/4477/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024.
11. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
12. 05.12.2024 від ОСОБА_1 подав до відділення поштового зв`язку заяву про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору та доказами направлення касаційної скарги іншим учасникам справи.
13. У зв`язку з обранням судді Банаська О.О. до Великої Палати Верховного Суду автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/4477/12 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024.
14. Ухвалою від 19.12.2024 Верховний Суд у зазначеному складі відкрив касаційне провадження у справі № 5023/4477/12 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024;
повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відбудеться 04.02.2025 о 11:15.
15. Ухвалою від 30.01.2025 Верховний Суд задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Орлова О.О. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
16. Ухвалою 04.02.2025 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 5023/4477/12 на 11.02.2025, 10:45.
17. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
18. В судове засідання 11.02.2025 з`явився представник скаржника - адвокат Орлов О.О., який надав свої пояснення та заперечення щодо доводів касаційної скарги (в режимі відеоконференції) .
19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (11.02.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги (в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи), що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 11.02.2025.
20. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 5023/4477/12 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )
21. Скаржник доводив, що всупереч вимогам Закону про банкрутство попередній ліквідатор боржника Запорожець І.С. на власний розсуд визначив вартість майна, не повідомляючи про результати оцінки кредитора, та здійснив відчуження майна банкрута за ціною значно меншою ніж ціна за аналогічне майно, при цьому ліквідатор не мав жодних об`єктивних перешкод для встановлення розумної та справедливої ціни, що свідчить про те, що колишній ліквідатор Запорожець І.С. діяв несумлінно, нерозумно, без урахування інтересів боржника та кредиторів. Отже, у заподіянні збитків кредиторам у вигляді різниці реальної ціни на квартиру та ціни, за яку була продана квартира, винен саме ліквідатор Запорожець І.С. Цей факт встановлений судовим рішенням та відповідно до вимог процесуального закону не потребує доказуванню.
21.1. Також скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 27.11.2019 у справі № 396/29/17 щодо застосування частини першої статті 216 та пункту 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (зазначена правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, постанові від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20, постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 21 - 21.1. описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
25. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога арбітражного керуючого про застосування наслідків недійсності правочину купівлі-продажу трикімнатної квартири.
26. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.
27. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
28. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
29. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
30. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
31. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
32. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
33. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
34. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
35. Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
36. Недійсність договору як приватноправова категорія спрямована на недопущення порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення або припинення прав взагалі).
37. Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція (лат. restitutio - "відновлення") - повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан.
38. Реституція як спосіб захисту порушеного права закріплена у статті 216 ЦК України, відповідно до частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (у цій нормі матеріального права закріплено саме двосторонню реституцію).
39. Реституція визначає спеціальний наслідок недійсного правочину, а тому її ознаки та особливості застосування безпосередньо пов`язані із природою самого недійсного правочину.
40. Реституція застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. При цьому реституція спрямована на відновлення status quo ante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
41. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).
42. Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) відшкодування вартості того, що учасники відповідних правовідносин одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування.
43. Водночас, за результатами перших двох наслідків недійсного правочину одна з сторін може звернутися із вимогою про відшкодування збитків і моральної шкоди за рахунок винної сторони. Тобто відшкодування збитків та завданої шкоди не є можливим без вчинення двосторонньої реституції або відшкодування вартості того, що учасники відповідних правовідносин одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування, оскільки без наявності відповідних наслідків недійсності правочину не є можливим встановлення дійсного розміру завданих збитків та моральної шкоди.
44. Задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Протилежне застосування статті 216 ЦК України порушуватиме засади пропорційності та покладатиме на відповідача (покупця, переможця аукціону) непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення/відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.
45. Тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач (особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство), заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19
46. Крім того, можливість повернення майна, переданого, у тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, а так само володіння яким (майном) згодом відпала, урегульовано положеннями глави 83 ЦК України.
47. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).
48. Аналіз норм глави 83 ЦК України свідчить, що цей Кодекс не диференціює особливості застосування кондикції в залежності від родових чи індивідуальних ознак її об`єкта та, відповідно, не обмежує сферу її застосування винятково речами, визначеними родовими ознаками.
49. Положенням глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
50. Поширення правил кондикції лише на речі, визначені родовими ознаками, є проявом звужувального тлумачення норм права, яке в цій ситуації є невиправданим та таким, що прямо суперечить приписам статті 1213 ЦК України, яка передбачає обов`язок набувача майна повернути його власнику в натурі, а у випадку неможливості повернення майна в натурі - відшкодувати його вартість. Застереження законодавця щодо необхідності відшкодування вартості майна в разі неможливості його повернення в натурі стосується насамперед речей, визначених індивідуальними ознаками, адже речі, визначені родовими ознаками, є замінними, тобто такими, що не можуть бути безповоротно втрачені.
51. Відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов`язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі. Тлумачення статті 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов`язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо.
52. Субсидіарна реалізація механізму, передбаченого частиною другою статті 1213 ЦК України, у ситуації, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду допускається шляхом пред`явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна. Водночас вартість такого майна на підставі частини другої статті 1213 ЦК України підлягає встановленню на момент розгляду справи про повернення майна.
53. Системний аналіз статті 216 та статті 1213 ЦК України свідчить про те, що в обох нормах закріплено обов`язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості.
54. Разом з цим якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо). набувач зобов`язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна. Тобто, відшкодування вартості безпідставно набутого майна відбувається в тих випадках, коли майно зазнало суттєвих змін чи воно є повністю/частково знищеним, що унеможливлює його повернення потерпілому в тому вигляді, в якому воно існувало на момент укладення недійсного договору.
55. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (див. правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
56. При цьому, відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов`язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі.
57. Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна відповідно до статті 1213 ЦК України, до предмету доказування у цій справі входять:
1) набуття відповідачем майна або його збереження за рахунок іншої особи (позивача);
2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали;
3) неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, зокрема, внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо;
4) вартість (ринкова) майна, що визначена на момент розгляду судом справи.