ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7369/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя Івченко А.М.) від 06.03.2024 (в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника)
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Доманська М.Л., судді: Поліщук В.Ю., Пантелієнко В.О.) від 18.09.2024
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (ГУ ДПС у м.Києві) - Слив`юк С.В., в порядку самовпредставництва;
представник боржника - арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д., ліквідатор.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 05.10.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна Боржника тощо.
29.03.2023 Господарський суд Волинської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.
1.2. 03.05.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 1 362 681 грн 00 коп. заборгованості Боржника зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій.
1.3. Заява обґрунтована встановленням Кредитором за результатами проведеної щодо Боржника перевірки податкового боргу у Боржника перед бюджетом з ПДВ, а також зобов`язанням Боржника сплатити штрафні санкції.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 06.03.2024 Господарський суд міста Києва постановив щодо заяви про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024) про відмову Кредитору у задоволенні такої заяви.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання грошових вимог Кредитора на заявлену ним суму, оскільки податкові повідомлення, якими Боржнику було зменшено суму від`ємного значення та збільшено суму ПДВ, є необґрунтованими з огляду на те, що податковий орган не проводив зустрічної перевірки відповідного контрагента Боржника, а тому не підтвердив належними доказами здійснення відповідних нарахувань, тоді як Боржник як платник податків підтвердив підстави для збільшення розміру податкового кредиту за рахунок суми від`ємного значення, що Кредитор не спростував з урахуванням зокрема того, що ненадання податковому органу керівником Боржника відповідних підтверджуючих документів обумовлено їх вивезенням керівником підприємства Боржника у безпечне місце після початку 24.02.2022 широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
3. Встановлені судами обставини
3.1. За змістом акту перевірки № 25473/26-15-07-04-05/31445756 від 16.09.2022 податковим органом було виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 090 145 грн 00 коп., у тому числі за червень 2022 року, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 8 856 642 грн 00 коп.
3.2. За результатами перевірки ухвалені податкові повідомлення-рішення від 20.10.2022 № 00274540704, яким зменшено суму від`ємного значення на загальну суму 8 856 642 грн 00 коп. та № 00274520704, яким збільшено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 090 145 грн 00 коп.
3.3. Ліквідатор Боржника в поданих поясненнях зазначив про господарські операції за вказаний період.
Згідно з поданою та зареєстрованою 20.07.2022 декларацією з ПДВ за червень 2022 року, Додатка 1, Додатка 2 та реєстра виданих та отриманих податкових накладних: податкове зобов`язання склало 1 090 145 грн 00 коп. ПДВ, податковий кредит 3 391 329 грн 00 коп. з ПДВ за рахунок від`ємного значення ПДВ станом на 01.06.2022 (-) 12 555 458 грн 00 коп., усього податковий кредит з урахуванням від`ємного значення в червні становить 15 946 787 грн 00 коп. В декларації підприємство скористалося правом зарахуванням від`ємного значення ПДВ (його частки) в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, а саме в сумі 6 000 000 грн 00 коп.
3.4. Вказані ліквідатором Боржника господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, мали місце у червні 2022 року. Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3.5. За змістом акту перевірки № 25473/26-15-07-04-05/31445756 від 16.09.2022 зустрічні перевірки податковим органом не проводились.
3.6. 10.09.2022 листом від 09.09.2022 № 09/09-01 директор повідомив, що 24.02.2022 розпочалося широкомасштабне вторгнення росії в Україну, у зв`язку із цією обставиною, директор був змушений вивезти всі документи підприємства у безпечне місце, а сам зі своєю родиною - виїхати за кордон (Німеччина), де перебуває по теперішній час на лікуванні.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 14.10.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 в частині відмови Кредитору у визнанні вимог на суму 1 362 681 грн 00 коп. і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Кредитора на суму 1 362 681 грн 00 коп.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 20.03.2020 у справі № 2а-9423/12/2670, від 09.10.2019 у справі № 808/9397/13-а, від 05.05.2020 у справі № 826/678/16, від 21.11.2022 у справі № 826/13633/17, від 17.08.2021 у справі № 420/6598/20; а також не врахувавши зазначені Кредитором факти ненадання Боржником як платником податків запитуваних у нього на вимогу податкового органу первинних документів до перевірки на підтвердження вчинення в червні 2022 року відповідних операцій, що стали підставою для обліку Боржником податкового кредиту та від`ємного значення на спірні суми, що виключає підтвердження законності задекларованих Боржником сум бюджетного відшкодування, оскільки відповідні документи не могли бути досліджені в ході проведення перевірки податковим органом.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Ліквідатор Боржника у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній аргументи з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що скаржник не враховує встановлені та проаналізовані судами обставини щодо наданих директором Боржника пояснень щодо неможливості надання запитуваних документів, що пов`язане з широкомасштабним вторгненням росії в Україну, у зв`язку з чим, директор був змушений вивезти всі документи підприємства у безпечне місце, а сам зі своєю родиною виїхати за кордон (Німеччина), де перебуває на лікуванні по теперішній час.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство
7.1. Предметом судового розгляду стали заперечувані Боржником заявлені до нього як платника податку Кредитором грошові вимоги, які складають заборгованість Боржника зі сплати заборгованості (з податку на додану вартість та штрафних санкцій), що визначені податковим органом за червень 2022 року згідно з рішеннями, ухваленими за результатами перевірки, проведеної щодо Боржника у вересні 2022 року, до відкриття провадження у цій справі про банкрутство.
7.2. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення у справі про банкрутство із вимогами кредитора, до якого віднесено також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, Суд зазначає, що визначення характеру вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
При цьому норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
7.3. Щодо особливостей звернення податкового органу та розгляду судом його грошових вимог, заявлених до боржника у справі про банкрутство, Суд також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, відповідно до якої податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний оцінити правомірність цих вимог на підставі поданих кредитором документів незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу .
7.4. Щодо закріпленого в частині другій статті 7 КУзПБ принципу офіційного з`ясування всіх обставин колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, в якій зазначено:
"Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи".
Враховуючи, що Кредитор не є відповідачем при зверненні з кредиторськими вимогами до Боржника у справі про банкрутство, Суд зазначає, що при розгляді заявлених податковим органом як кредитором у цій справі грошових вимог не порушується закріплений в частині другій статті 7 КУзПБ принцип офіційного з`ясування всіх обставин.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.12.2024 у справі № 905/1977/21.
7.5. Враховуючи встановлені судами обставини щодо складу та підстав заявлених Кредитором у цій справі грошових вимог як податкового боргу, Суд зазначає про таке.
Суди встановили, що Кредитор визначив Боржнику податковий борг зі сплати ПДВ та нарахованих штрафних санкцій (сума яких заявлена як грошові вимоги до Боржника) за результатами проведеної щодо Боржника перевірки згідно з податковими повідомленнями-рішеннями внаслідок ненадання Боржником під час цієї перевірки на вимогу податкового органу доказів (первинної документації тощо) на підтвердження вчинення Боржником у червні 2022 року господарських операцій, на підставі яких згідно з поданою Боржником та зареєстрованою 20.07.2022 декларацією з ПДВ за червень 2022 року сформовані дані податкового обліку щодо віднесеної до складу податкового кредиту суми податкового зобов`язання зі сплати ПДВ в сумі 1 090 145 грн 00 коп. (пункти 3.1-3.3). У зв`язку з цим Суд звертається до визначених спеціальним нормативним актом з питань оподаткування - ПК України правил формування податкового кредиту.
7.6. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
7.7. З урахуванням наведених норм податкового законодавства Суд зазначає, що норма пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює правило, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника - постачальника товарів/послуг, визначеного за правилом першої з подій: або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або за датою отримання платником податку товарів/послуг. Така податкова накладна, яка у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), є підставою для віднесення платником - покупцем товарів/послуг зазначених у ній сум податку до складу податкового кредиту.
У постанові від 03.05.2022 у справі № 560/551/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені вище норми права, дійшов висновку, що вчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна сама по собі автоматично не свідчить про право на податковий кредит.
7.8. Щодо правомірності формування податкового кредиту Боржником у спірних правовідносинах Суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої з питань порядку та умов формування платником податку податкового кредиту та щодо перевірки податковим органом правильності його формування в постанові від 26.12.2024 у справі № 420/13156/22 адміністративне провадження № К/990/17169/23.
7.9. У зв`язку з викладеним та враховуючи:
- зафіксований податковим органом в акті перевірки від 16.09.2022 № 25473/26-15-07-04-05/31445756 факт ненадання Боржником на вимогу (запит) податкового органу протягом перевірки доказів (первинної документації) на підтвердження формування податкового кредиту згідно з поданою Боржником та зареєстрованою 20.07.2022 декларацією з ПДВ за червень 2022 року;
- неспростування цих обставин ні судами, ні Боржником;
- чинність (не скасування, зокрема судом в установленому законом порядку) податкових повідомлень-рішень, згідно з якими Боржнику нараховані відповідні суми заниженого ПДВ та штрафних санкцій (пункт 3.2);
Суд доходить висновку про обґрунтованість виявлених податковим органом порушень з боку Боржника у вигляді заниженого ним ПДВ на загальну суму 1 090 145 грн 00 коп., нарахування штрафних санкцій, а відповідно і обґрунтованість заявлених Кредитором до Боржника у зв`язку із зазначеними порушеннями відповідних сум грошових вимог у цій справі.
7.10. При цьому Суд зазначає про безпідставність висновку судів попередніх інстанцій про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, якими Боржнику було зменшено суму від`ємного значення та збільшено суму ПДВ, з посиланням, зокрема на надані податковому органу пояснення директора Боржника у листі від 09.09.2022 № 09/09-01 (пункт 3.6) про вивезення ним всіх підтверджуючих документів підприємства у безпечне місце після початку 24.02.2022 широкомасштабного вторгнення росії в Україну та перебування директора Боржника по теперішній час на лікуванні за кордоном (Німеччина), з огляду на таке.
7.11. Відповідний висновок судів був сформульований із застосуванням судами, зокрема приписів пункту 69.22 підрозділу 10 "Інші перехідні положення розділу" ХХ "Перехідні положення" ПК України, якими передбачено, що документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного :
доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування таких платників податків;
доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та до іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також до фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом.
7.12. Між тим, суди не встановили, що на момент проведення щодо Боржника податкової перевірки у вересні 2022 року (пункт 3.1) мала місце відсутність безпечного доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки Боржника та до іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків (у розумінні наведених приписів пункту 69.22 підрозділу 10 "Інші перехідні положення розділу" ХХ "Перехідні положення" ПК України).
При цьому Суд враховує, що територія міста Києва (де зареєстровано товариство Боржника) не була віднесена до окупованих території та/або територій ведення бойових дій відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами та доповненнями).
Суд також зауважує, що суди безпідставно прийняли до уваги як належний та обґрунтований аргумент Боржника щодо вивезених директором Боржника всіх документів підприємства у безпечне місце після початку 24.02.2022 широкомасштабного вторгнення росії в Україну, не врахувавши, що цей аргумент не узгоджується з наведеними правилами формування та підтвердження доказами податкового кредиту (пункт 7.6, 7.7), який у спірних правовідносинах був сформований за червень 2022 року (вказані ліквідатором Боржника господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, мали місце у червні 2022 року).
7.13. Таким чином суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення та відмовляючи і задоволенні заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника, неправильно застосували у справі положення КУзПБ щодо порядку розгляду судом заявлених у справі про банкрутство грошових вимог податкового органу, а також визначених ПК України правил підтвердження під час проведення податкової перевірки сформованого та задекларованого платником податку податкового кредиту, що призвело до безпідставної відмови Кредитору у визнанні заявлених ним до Боржника грошових вимог.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1) та відхиляє протилежні аргументи ліквідатора Боржника у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1).
7.14. Враховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України, дійшовши висновків про обґрунтованість та доведення доказами у справі заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення - про визнання заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника на суму 1 362 681 грн 00 коп., а саме: 1 090 145 грн 00 коп. заборгованості з ПДВ - третя черга задоволення вимог кредиторів, 272 536 грн 00 коп. штрафних санкцій - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
7.15. Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд