ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2025 року
м. Київ
справа № 260/4199/22
адміністративне провадження № К/990/13172/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 260/4199/22
за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року (головуючий суддя Рейті С.І.),
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2022 року керівник Хустської окружної прокуратури Закарпатської області в порядку статті 131-1 Конституції України, статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - ГУ ДСНС у Закарпатській області) до Комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" (далі - КНП ЛПУ "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міжгірської селищної ради, у якому просив:
1.1. зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди № 25812, що знаходиться за адресою вул. Возз`єднання, 4 смт Міжгір`я, Хустського району Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.
2. У позовній заяві вказано, що в межах Міжгірської територіальної громади знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 25812, яке у разі наявної загрози розраховане на утримання у ньому 235 осіб, та яке в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є обмежено готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей. Відповідно до додатку до листа Міжгірської сільської ради від 25.08.2022 № 02-11/772, паспорту та облікової картки даної захисної споруди цивільного захисту це укриття перебуває у комунальній власності, власником протирадіаційного укриття № 25812 є Міжгірська селищна рада, а балансоутримувачем - КНП ЛПУ "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області".
2.1. Як зазначає прокурор, 09.04.2019, 09.10.2020, 16.06.2021 та 24.01.2022 посадовими особами ГУ ДСНС України в Закарпатській області складені акти оцінки готовності вказаної захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 25812, у яких констатовано про стан обмеженої готовності захисної споруди та рекомендовано привести протирадіаційне укриття у відповідність до вимог Інструкції з питань цивільного захисту у мирний час, наказу Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 09.07.2018 № 579.
2.2. Однак, за твердженням прокурора, починаючи з 2019 року виявлені порушення залишаються неусунутими, що свідчить про їх тривалий характер, а балансоутримувачем заходи з метою усунення цих порушень та приведення захисної споруди у стан, придатний до готовності, не вживаються.
2.3. Прокурор звертає увагу на те, що ГУ ДСНС у Закарпатській області, як спеціально уповноважений державою орган, знаючи про тривале (починаючи з 2019 року) ігнорування балансоутримувачем вимог щодо приведення сховища № 25812 у відповідність до вимог наказу МВС України № 579, відповідних заходів не вживає.
2.4. Ураховуючи суспільну значимість порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, невжиття заходів до звернення до суду ГУ ДСНС у Закарпатській області самостійно, цей позов пред`являється прокурором, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області залишено без руху.
3.1. Залишаючи вказану позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту законом покладено на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин. У цьому зв`язку суд першої інстанції урахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі № 0440/6277/18 (провадження № К/9901/32920/20), відповідно до якого представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
3.2. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
3.3. Щодо необхідності обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, суд першої інстанції спирався на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18.10.2019 у справі №320/1724/19, від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі №804/4728/18, від 30.07.2019 у справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 у справі №804/4458/18, від 27.04.2020 у справі №826/10807/16, від 20.05.2020 у справі №580/17/20, від 30.09.2019 у справі №802/4083/15-а, від 17.07.2018 у справі №804/6296/15, від 17.07.2019 у справі №824/14/19-а, від 21.08.2019 у справах №802/1873/17-а.
3.4. За оцінкою суду цієї інстанції, прокуратурою недостатньо обґрунтовані підстави звернення до суду в інтересах держави за наявності державного органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання обґрунтованих пояснень щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності державного органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки.
4. На виконання ухвали суду першої інстанції від 24.10.2022 керівник Хустської окружної прокуратури надіслав пояснення, де указав, що пред`явлення даного позову прокуратурою до суду обумовлено бездіяльністю ГУ ДСНС у Закарпатській області, яка полягає у невжитті ним, як уповноваженим органом, заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести вищевказану захисну споруду у стан готовності до використання. Так, ГУ ДСНС у Закарпатській області повідомлено окружну прокуратуру, що після проведення у 2019 році планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Міжгірською районною лікарнею, та виявлення невиконання законних вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки, внаслідок чого було складено протокол від 08.04.2019 року про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, будь-яких інших заходів, починаючи з 2019 року щодо спонукання підприємства до приведення захисної споруди цивільного захисту № 25812 у належний до використання стан та відповідно усунення порушень не вжито. Поруч із цим повідомлено окружну прокуратуру про неможливість вжиття заходів ними і на даний час через припинення заходів державного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 за № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", а тому, на переконання прокурора, позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.
5. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області - повернуто позивачеві на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України.
5.1. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наявної у ГУ ДСНС у Закарпатській області компетенції на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах у взаємозв`язку з повноваженнями прокурора на звернення до суду з таким позовом в інтересах ГУ ДСНС у Закарпатській області та констатував, що:
по-перше, у цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
по-друге, законом передбачено право ГУ ДСНС у Закарпатській області, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту населення України), а повноваження ГУ ДСНС у Закарпатській області визначені Кодексом цивільного захисту України та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом;
по-третє, Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноваження ГУ ДСНС у Закарпатській області, як позивача, на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання балансоутримувача захисної споруди вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди.
5.2. Тож у підсумку на основі правових позицій, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.08.2022 у справі № П/811/1067/17, від 18.10.2019 у справі №320/1724/19, від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі №804/4728/18, від 26.02.2020 у справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 у справі №826/10807/16, від 20.05.2020 у справі № 580/17/20, відповідно до яких звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом, водночас з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом, а тому наявні підстави для повернення прокурору позовної заяви відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України через відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд в цілому погодився із висновками суду першої інстанції та постановою від 08.03.2023 залишив без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. Не погодившись із означеними судовими рішеннями, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, де просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спірних правовідносин порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
7.2. Зокрема, скаржник указує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 23 Закону № 1697-VІІ та статті 53 КАС України, якими передбачено право прокурора на звернення до суду за захистом інтересів держави, а саме без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16.
7.3. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду висновувала, що звернення прокурора із позовом про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.
7.4. Касатор стверджує, що внаслідок невірного застосування положень частин четвертої та п`ятої статті 53 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у державного органу права на звернення до суду із позовом про спонукання усунути порушення вимог пожежної безпеки не може бути підставою представництва інтересів такого органу в суді прокурором.
7.5. Скаржник вказує на те, що контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 є державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та її територіальні управління.
7.6. У той же час, як зауважує прокурор, реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у Закарпатській області фактично була обмежена проведенням перевірок (постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303) та не була спрямована на вжиття більш ефективних заходів реагування; ГУ ДСНС у Закарпатській області не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача до приведення захисної споруди у стан, придатний для використання за призначенням; з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 - позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.
7.7. Касатор наголошує на суспільній значимості порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, невжиття заходів щодо звернення до суду ГУ ДСНС у Закарпатській області самостійно, вказаний позов пред`явлено прокурором, аби такі інтереси держави не залишалися незахищеними.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Губської О.А., ОСОБА_1 від 03.05.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
9. 12.09.2023 від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, де обґрунтовуючи наявність права на звернення до суду із цим позовом зазначає, що на теперешній час на всій території України діє особливий період, під час якого органи державної влади мають діяти в рамках власних повноважень, але з урахування вимог та задач воєнного часу, спрямовуючи всі зусилля на захист життя та здоров`я населення від агресії російської федерації.
9.1. Зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності" від 06.10.2022 № 2655-ІХ (далі - Закон № 2655-ІХ), який набрав чинності 29.10.2022, внесено зміни до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України та викладеного його в новій редакції, а саме: після слів "адміністративного суду щодо" доповнено словами "допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також щодо", а після слів "здоров`ю людей" - словами "з інших підстав, визначених законом".
9.2. Отже, на момент розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції законодавцем розширено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту щодо звернення до адміністративного суду та закріплено право на звернення з позовами з інших підстав, окрім тих, що прямо визначені пунктом 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України.
10. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03.08.2023 №770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом Голови Верховного Суду від 03.08.2023 № 2457-к про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду, що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.09.2023 № 1600/0/78-23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Загороднюк А.Г.
11. Від інших учасників відзивів чи пояснень на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10.10.2023, закінчено підготовчі дії та призначено зазначену касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 справа № 260/4199/22 на підставі частини першої статті 347 КАС України передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити від правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові 15.05.2019 у справі № 820/4717/16.
14. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2023 справа № 260/4199/22 повернута до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, зазначивши, що правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 15.05.2019 у справі №820/4717/16, не є такими, що стоять на заваді колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, здійснити касаційний перегляд судових рішень про повернення позову прокурора, мотивованих тим, що ДСНС неуповноважена законом на звернення до суду за вирішенням спору. Повертаючи справу до касаційного суду Велика Палата Верховного Суду, виходила з того, що у справі № 820/4717/16 не вирішувалося питання щодо наявності в ДСНС повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, тож під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а наявність підстав для представництва держави має бути обґрунтована прокурором у суді.
15. Від заступника Генерального прокурора 02.01.2024 надійшло до Суду клопотання про передачу на підставі частини другої статті 346 КАС України справи №260/4199/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в обґрунтування якого вказує про необхідність відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, викладеного у постановах від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 29.08.2023 у справі №160/9125/22, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.01.2024 клопотання заступника Генерального прокурора про передачу справи № 260/4199/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задоволено, справа № 260/4199/22 передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
17. Ухвалою Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 справа № 260/4199/22 повернута відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
18. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03.02.2025 №116/0/78-25 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
19. Ухвалою Суду від 13.02.2025 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статі 345 КАС України.
Висновки Верховного Суду
Оцінка Верховним Судом висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Спірним питанням на стадії касаційного провадження у цій справі є наявність або відсутність у керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області права звернення до суду в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області із позовом до КНП ЛПУ "Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" про зобов`язання вчинити дії, зокрема шляхом приведення у стан готовності захисної споруди з метою використання її за призначенням.
23. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
24. Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
25. Згідно з частинами другою та четвертою статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
26. Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
27. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом № 1697-VІІ.
28. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
29. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя та змінено характер її діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення.
30. Такі зміни були зумовлені тим, що після вступу до Ради Європи 09.11.1995, Україна взяла на себе зобов`язання, що роль та функції прокуратури зміняться, зокрема стосовно здійснення загального нагляду за законністю, перетворивши цей інститут в орган, що відповідає стандартам Ради Європи. З того часу Венеційська комісія у своїх численних висновках стосовно України указувала, що функції прокуратури значно перевищують межі функцій, які повинна мати прокуратура в демократичному суспільстві.
31. При цьому зміну статусу прокуратури було закладено в "Перехідних положеннях" Конституції України 1996 року, якими визначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
32. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон № 1697-VII (у редакції, чинній на момент звернення прокурора із цим позовом до суду), відповідно до частини першої статті 23 якого представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
33. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
34. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
35. Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
36. Після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування норм статті 23 Закону № 1697-VII та статті 53 КАС України стосовно права прокурора на звернення до суду в інтересах держави у контексті необхідності врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 24.01.2025 у справах № 520/30126/23 та №520/13228/23, № 400/9970/23, від 30.01.2025 у справі №420/22304/23, від 31.01.2025 № 320/3128/23, від 06.02.2025 у справі №160/18617/23 та багатьох інших. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
37. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що прокурор, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього існують виняткові умови та в порядку визначеному законом.
38. Із змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а іншою - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
39. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
40. Таке "не здійснення захисту" полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
41. Водночас "здійснення захисту неналежним чином" полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
42. Проте "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
43. У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
44. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
45. Однак у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.
46. Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
47. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
48. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
49. Враховуючи викладене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
50. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
51. У справі, що розглядається, керівник Хустської окружної прокуратури Закарпатської області звернувся до окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області, який є територіальним органом ДСНС, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
52. З матеріалів справи вбачається, що звернення Хустської окружної прокуратури Закарпатської області до суду з цим позовом обґрунтовано бездіяльністю ГУ ДСНС у Закарпатської області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
53. У позовній заяві прокурор зазначив, що ГУ ДСНС у Закарпатської області, як спеціально уповноважений державою орган, який мав би бути позивачем у цій справі, знаючи про тривале (починаючи з 2019 року) ігнорування балансоутримувачем вимог щодо приведення сховища № 25812 у відповідність до вимог наказу МВС України №579, відповідних заходів не вживає, тобто не виконує своїх функцій та, відповідно, не здійснює захисту інтересів держави, а тому з вказаним позовом звертається саме прокурор в інтересах ГУ ДСНС у Закарпатській області як позивача у цій справі, щоб інтереси держави, які полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, не залишилися незахищеними.
54. У контексті наведеного першочергового значення набуває питання, чи наділено ГУ ДСНС у Закарпатській області належним обсягом компетенції, що дозволяє йому набути статус позивача у цій справі.
55. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
56. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
57. Таким чином, участь органів державної влади в судовому процесі пов`язана саме з їх компетенцією у здійсненні їх повноважень.
58. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
59. Статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина 3 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України).
60. Згідно з частиною другою статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого:
здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами;
звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;
перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти;
подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
61. Статтею 18 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, до яких віднесено Міністерство внутрішніх справ України (МВС), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (пункт 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
62. Згідно з частиною першою статті 18 Кодексу цивільного захисту України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить, серед іншого:
забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади;
здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій;
визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;