ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 612/306/23
провадження № 51-5367 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Алісівка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Близнюківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Харківський апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
3. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7, перебуваючи на обліку, як військовозобов`язаний, за результатами медичного огляду, проведеного 10 березня 2023 року військово-лікарською комісією, визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим, 26 квітня 2023 року йому було вручено мобілізаційне розпорядження та (бойову) повістку на відправку для проходження військової служби у Збройні Сили України, згідно з якою він 03 травня 2023 року о 08:00 годині повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2, для відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
4. Після отримання вказаного мобілізаційного розпорядження ОСОБА_7, будучи попередженим про відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, розуміючи, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у нього відсутні підстави для відстрочки від призову, умисно, безпідставно не прибув на вказаний у мобілізаційному розпорядженні час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
5. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив дії, спрямовані на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
7. На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки ОСОБА_7, як стверджує захисник, під час поверхневого допиту судом надавав непослідовні та взаємовиключні показання та фактично заперечив обставини, викладені в обвинувальному акті, що на думку захисника, не давало підстав суду для застосування положень цієї норми.
8. Також, посилаючись на листи ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 травня 2024 року № 2043/МВ та ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 травня 2024 року № 3783, наголошує про обізнаність місцевого суду про виконання стороною обов`язку щодо явки до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_6 та подальшого направлення ОСОБА_7 для проходження служби, що на думку захисника, свідчить про помилковість та передчасність висновків місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК, яка крім того не підтверджується жодними доказами, що були предметом судового розгляду. А тому вважає, що суд мав би вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті.
9. Апеляційний суд допущені порушення місцевим судом не усунув.
10. Також, захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій не розглянули можливості звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
11. Вважає, що судові рішення не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
12. Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
13. Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
14. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
15. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
16. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
17. Положенням ч. 3 ст. 349 КПК визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
18. Доводи сторони захисту про недотримання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними з огляду на таке.
19. Так, обвинувальний акт було складено та спрямовано до суду за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, тобто в умисному ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме в тому, що отримавши 26 квітня 2023 року мобілізаційне розпорядження та бойову повістку на відправку для проходження військової служби у Збройні Сили України, згідно з якою він 03 травня 2023 року о 08:00 годині повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2, однак при цьому умисно на вказаний час та дату не прибув.
20. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після оголошення вказаного обвинувального акта стороною обвинувачення, ОСОБА_7 на запитання суду зазначив, що йому зрозуміло зміст пред`явленого обвинувачення, вину він визнає та буде надавати показання. З огляду на таку позицію обвинуваченого, прокурор запропонував скорочений порядок дослідження доказів у справі.
21. Суд, враховуючи, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, з`ясувавши можливість розгляду справи в порядку скороченого провадження та роз`яснивши наслідки такого розгляду, дійшов висновку, про недоцільність дослідження доказів, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
22. Зі звукозапису судового засідання 07 червня 2023 року вбачається, що під час допиту ОСОБА_7 на уточнюючи запитання сторони обвинувачення та суду, в межах висунутого обвинувачення надав пояснення, що він був визнаний військово-лікарською комісією придатним до військової служби, дійсно отримував відповідні документи (мобілізаційне розпорядження та бойову повістку) та був обізнаний про необхідність з`явитися 03 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, однак оскільки під час попереднього перебування у РТЦК до нього було неналежне відношення, у зазначену дату свідомо не прибув.
23. Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що ОСОБА_7 у своїх показаннях спростував чи заперечив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, як про це в касаційній скарзі зазначає сторона захисту.
24. Суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження дотримався вимог, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК.
25. В частині доводів захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК, колегія суддів зазначає, що висновку про винуватість засудженого, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов на підставі аналізу його показань, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи, що дане кримінальне провадження розглядалося в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, сторона обвинувачення не долучала доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7, а місцевий суд не здійснював їх дослідження та оцінку, що узгоджується з положеннями КПК.
26. Посилання сторони захисту на виконання ОСОБА_7 обов`язку щодо його явки 26 квітня 2023 року до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджено листами ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 травня 2024 року № 2043/МВ та ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 травня 2024 року № 3783, що, на думку захисника, давало суду підстави вийти за межі висунутого обвинувачення, є неприйнятними.
27. Так, судовий розгляд кримінального провадження здійснено щодо особи, якій пред`явлено обвинувачення, у межах цього обвинувачення та відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин, відповідно до яких саме 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 і було отримано мобілізаційне розпорядження та бойову повістку на відправку для проходження військової служби у Збройні Сили України, згідно з якою він саме 03 травня 2023 року повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2, однак при цьому на вказаний час та дату не прибув, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
28. Доводи касаційної скарги захисника про те, що судами попередніх інстанцій при призначенні ОСОБА_7 покарання не було розглянуто можливості звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК є безпідставними.
29. Засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.
30. Як убачається зі змісту вироку, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 336 КК, підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням не встановив.
31. Крім того, колегія суддів звертає увагу сторони захисту, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення у тому числі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8, яка оскаржувала вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 саме в частині призначеного засудженому покарання, не знайшов підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК.
32. Вирок та ухвала відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
33. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд