ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/11454/23
провадження № 61-8877св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна спеціалізована бюджетна установа "Аграрний фонд",
третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плакущого Сергія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року, ухваленого у складі судді Юзькової О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Нежури В. А., Верланова С. М., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (далі - ДСБУ "Аграрний фонд"), третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до наказу (розпорядження) ДСБУ "Аграрний фонд" від 19 вересня 2013 року № 424-к його прийнято на посаду начальника відділу кадрів.
Наказом ДСБУ "Аграрний фонд" від 02 червня 2015 року № 60-к його переведено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом ДСБУ "Аграрний фонд".
25 липня 2022 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 491 ухвалено рішення ліквідувати ДСБУ "Аграрний фонд". Цей наказ на реєстрацію до Міністерства юстиції України не подавався.
05 серпня 2022 року затверджено план заходів із ліквідації ДСБУ "Аграрний фонд" та його письмово попереджено про заплановане вивільнення.
03 жовтня 2022 року наказом ДСБУ "Аграрний фонд" № 27-к "Про припинення трудового договору" його звільнено 05 жовтня 2022 року з посади начальника відділу по роботі з персоналом на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Однак під час його звільнення ДСБУ "Аграрний фонд" не було запропоновано йому іншу роботу одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, при цьому після його звільнення ДСБУ "Аграрний фонд" продовжило приймати на роботу інших працівників.
Крім того, у лютому 2023 року Міністерством аграрної політики і продовольства України затверджено штат (штатний розпис) "Аграрного фонду" на 2023 рік у кількості 27 штатних одиниць.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із відповідними змінами передбачено видатки на організацію і функціонування ДСБУ "Аграрний фонд", оплату в розмірі 4 840 700,00 грн. Розмір видатків такий же як і на 2022 рік.
На час звернення до суду з цим позовом ліквідація ДСБУ "Аграрний фонд" не проведена.
До березня 2023 року він не мав можливості довідатись про фіктивну ліквідацію ДСБУ "Аграрний фонд", оскільки через військову агресію російської федерації проти України він був змушений вибрати для себе безпечне місце проживання в с. Домантове Золотоніського району Черкаської області. У сільській місцевості він проживав без стабільного інтернет сигналу. Отже ці обставини об`єктивно перешкоджали та створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.
Колективним договором ДСБУ "Аграрний фонд" визначено, що при звільненні працівників у разі реорганізації та ліквідації встановлено переважене право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах перевага надається особам, визначеним статтею 42 КЗпП України. Одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення працівнику має бути запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві, а звільнення допускається в разі неможливості переведення працівника на іншу роботу.
Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що під час його звільнення ДСБУ "Аграрний фонд" не було виконано вимоги чинного законодавства України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДСБУ "Аграрний Фонд" від 03 жовтня 2022 року № 27-к про припинення трудового договору та звільнення з 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу по роботі з персоналом на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді;
- стягнути з ДСБУ "Аграрний Фонд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 липня 2022 року № 491 вирішено ліквідувати ДСБУ "Аграрний фонд" та затверджено склад ліквідаційної комісії.
Відповідно до наказу ДСБУ "Аграрний фонд" від 05 серпня 2022 року № 22-лк затверджено план заходів з ліквідації ДСБУ "Аграрний фонд".
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 оскаржував наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 липня 2022 року № 491, він є чинним, тому суд вважав за можливе не брати до уваги пояснення ОСОБА_1 в частині відсутності реєстрації цього наказу Міністерством юстиції України.
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 було належним чином попереджено про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться не раніше ніж за два місяці у зв`язку з ліквідацією ДСБУ "Аграрний фонд". Також 05 серпня 2022 року уповноважений представник ДСБУ "Аграрний фонд" подав до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості повідомлення про заплановане масове вивільнення працівників ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 12 осіб.
При цьому під час розгляду справи не було встановлено обставин та не отримано доказів того, що процедура ліквідації ДСБУ "Аграрний фонд" передбачала створення правонаступників, тому дії уповноваженого органу на ліквідацію щодо звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не суперечать нормам КЗпП України.
Також суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не належав до категорій працівників, яких роботодавець зобов`язаний був працевлаштувати. ОСОБА_1 не обирався до профспілкових органів та не мав переважного права на залишення на роботі, а його доводи про те, що ДСБУ "Аграрний фонд" приймала на роботу інших працівників, спростовуються тим, що ДСБУ "Аграрний фонд" прийняла на посаду головного фахівця відділу бухгалтерського та фінансового обліку, який входив до складу ліквідаційної комісії. ОСОБА_1 не міг бути прийнятий на цю посаду, оскільки ця посада не відповідає його професії або спеціальності.
При цьому, оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, суд вважав, що підстави для її задоволення також відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Плакущого С. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ДСБУ "Аграрний фонд" не було ліквідовано та ОСОБА_1 під час попередження про звільнення, а також під час звільнення не було запропоновано наявні вакантні посади в ДСБУ "Аграрний фонд".
Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17 та у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 161/9976/16-ц (провадження № 61-15173св18), від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св20), від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року ДСБУ "Аграрний фонд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу (розпорядження) ДСБУ "Аграрний фонд" від 19 вересня 2013 року № 424-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу кадрів ДСБУ "Аграрний фонд".
Згідно з наказом ДСБУ "Аграрний фонд" від 02 червня 2015 року № 60-к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу по роботі з персоналом ДСБУ "Аграрний фонд".
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 липня 2022 року № 491 прийнято рішення про ліквідацію ДСБУ "Аграрний фонд" та утворення і затвердження складу ліквідаційної комісії.
До складу ліквідаційної комісії входило 10 осіб, з яких 5 осіб - це представники Міністерства аграрної політики та продовольства України та 5 осіб - з ДСБУ "Аграрний фонд", зокрема голова комісії - генеральний директор, члени комісії - заступник генерального директора, заступник головного бухгалтера, начальник відділу адміністративно-правового забезпечення, головний спеціаліст відділу обліку, контролю, зберігання, страхування та переміщення об`єктів державного цінового регулювання.
У газеті "Голос України" від 02 серпня 2022 року № 157 (7907) розміщено оголошення про можливість заявлення вимог кредиторів у зв`язку з ліквідацією ДСБУ "Аграрний фонд" протягом двох місяців з дати публікації оголошення.
Наказом ДСБУ "Аграрний фонд" від 05 серпня 2022 року № 22-лк затверджено план заходів з ліквідації ДСБУ "Аграрний фонд".
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією ДСБУ "Аграрний фонд", яке відбудеться не раніше ніж за два місяці. Також в цьому повідомленні ОСОБА_1 зазначив, що в будь-яких профспілкових організаціях не перебуває.
Згідно з наказом ДСБУ "Аграрний фонд" від 03 жовтня 2022 року № 27-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 з 05 жовтня 2022 року звільнено з посади начальника відділу по роботі з персоналом ДСБУ "Аграрний фонд" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Плакущого С. В. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно з статтею 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи.
Статтею 111 ЦК України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Аграрний фонд - неприбуткова державна спеціалізована бюджетна установа, уповноважена Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України.
Положення про Аграрний фонд затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2005 року № 543. У редакції Положення зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року № 916, Фонд належить до сфери управління Мінекономіки, є підзвітним і підконтрольним йому.
05 листопада 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування Державного аграрного реєстру та удосконалення державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції" № 985-ІХ, в редакції якого розділ II "Державне регулювання цін окремих видів сільськогосподарської продукції та Аграрний фонд" з Закону України № 1877-ІУ виключено.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 року № 1722-р "Про передачу цілісного майнового комплексу державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" Аграрний фонд передано зі сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Наказом Мінагрополітики від 01 липня 2022 року № 407 затверджено Положення про Аграрний фонд (далі - Положення), відповідно до якого припинення Фонду здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу) або ліквідації за рішенням Уповноваженого органу управління, яким є Міністерство аграрної політики і продовольства України, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду. Ліквідація Фонду здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною Уповноваженим органом управління, а в разі його припинення за рішенням суду - комісією, утвореною відповідно до рішення суду. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління Фондом.
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 липня 2022 року № 491 "Про ліквідацію Аграрного фонду" прийнято рішення ліквідувати державну спеціалізовану бюджетну установу Аграрний фонд, затверджено склад ліквідаційної комісії в кількості 10 осіб з числа працівників Мінагрополітики та Аграрного фонду. Голову ліквідаційної комісії, генерального директора Аграрного фонду зобов`язано розробити план заходів з ліквідації Аграрного фонду та забезпечити його виконання, встановлено строк заявлення кредиторами вимог - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо ліквідації Аграрного фонду. Терміни ліквідації наказом не визначено.
Наказом Аграрного фонду від 05 серпня 2022 року № 22-лк "Про ліквідацію Аграрного фонду" затверджено План заходів з ліквідації Аграрного фонду, відділу по роботі з персоналом згідно із законодавством України про працю доручено довести до відома всіх працівників Аграрного фонду даний наказ та наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 липня 2022 року № 491 "Про ліквідацію Аграрного фонду"; попередити працівників про їх наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
05 серпня 2022 року всі працівники Аграрного фонду, в тому числі і ОСОБА_1, письмово були повідомленні про заплановане вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться не раніше ніж за два місяці.
Про вивільнення працівників повідомлено Шевченківську районну філію Київського міського центру зайнятості.
На час прийняття рішення про ліквідацію Аграрного фонду ОСОБА_1 очолював в Аграрному фонді відділ по роботі з персоналом і одноособово забезпечував його діяльність. Посади головних фахівців, які входили до штату відділу, з березня 2018 року були вакантні.
05 жовтня 2022 року всіх працівників Аграрного фонду, які не увійшли до складу ліквідаційної комісії, звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу Аграрного фонду від 05 серпня 2022 року № 22-лк "Про ліквідацію Аграрного фонду" та попередження про наступне вивільнення від 05 серпня 2022 року.
ОСОБА_1 не увійшов до складу ліквідаційної комісії, створеної Уповноваженим органом управління і не відноситься до категорії працівників, які підлягають обов`язковому працевлаштуванню при звільненні, у зв`язку з ліквідацією установи, у зв`язку з чим, 03 жовтня 2022 року наказом ДСБУ "Аграрний фонд" № 27-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 з 05 жовтня 2022 року звільнено з посади начальника відділу по роботі з персоналом ДСБУ "Аграрний фонд" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оскільки процедура ліквідації ДСБУ "Аграрний фонд" не передбачає створення правонаступників, тому дії уповноваженого органу на ліквідацію, щодо звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Фонду, не суперечать нормам КЗпП України.
Отже, звільнення ОСОБА_1 відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства України, тому підстави для поновлення на роботі позивача відсутні.
Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, тому підстави для її задоволення також відсутні.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).