ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 754/4237/22
провадження № 61-9514св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Лісовської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 07 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 288-Ф/07, за умовами якого він надав позичальнику кредит у сумі 35 000,00 доларів США на строк з 07 грудня 2007 року до 06 грудня 2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,5 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 288-Ф/07 сторони 07 грудня 2007 року уклали договір іпотеки, посвідчений нотаріально. Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя як кредитора за умовами кредитного договору від 07 грудня 2007 року № 288-Ф/07, укладеного між іпотекодержателем та позичальником.
Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, та належить на праві власності іпотекодавцям: ОСОБА_1 - 1/3 частини та ОСОБА_2 - 2/3 частини.
Банк стверджував, що відповідачі не виконували свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 28 лютого 2021 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 6 749,11 доларів США, в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) - 197 444,54 грн та пеня - 134 062,53 грн.
20 жовтня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Заєць І. О.) вчинив виконавчі написи № 1780 та № 1721 про звернення стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки за адресою: АДРЕСА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2007 року.
Вказував, що станом на 30 травня 2022 року виконавчі написи не виконано, що підтверджується виписками з рахунків.
Збільшивши позовні вимоги, банк просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 288-Ф/07 у розмірі: 4 106,53 доларів США - залишок кредиту, 2 642, 58 доларів США - проценти, 78 320,75 грн - пеню за несвоєчасне повернення кредиту, 55 741,78 грн - пеню за несвоєчасну сплату процентів, 230,15 доларів США - 3 % за несвоєчасне повернення кредиту, 163,86 доларів США - 3 % за несвоєчасну сплату процентів;
- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 288-Ф/07 у розмірі 7 143,12 доларів США та 134 062,53 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 у 1/3 частини та ОСОБА_2 - 2/3 частини, шляхом проведення прилюдних торгів під час примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках процедури виконавчого провадження з визначенням ринкової ціни предмету іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2007 року у розмірі: 4 106,53 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 642,58 доларів США - проценти, 78 320, 75 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 29 249, 63 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 143,11 доларів США - 3 % за несвоєчасну сплату кредиту, 81,22 доларів США - 3 % за несвоєчасну сплату процентів, 3 115,78 грн - судовий збір.
У задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Частково задовольняючи позов банку про стягнення заборгованості, суд першої інстанції встановив, що 15 липня 2021 року позичальнику направлено лист-вимогу про повернення кредиту, яку він отримав 27 липня 2021 року, однак не виконав, тому суд вважав, що вимогу про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, пенею за несвоєчасну сплату кредиту позивач довів, тому стягнув заборгованість у заявленому банком розмірі. При цьому врахував, що кредитний договір діяв до 06 грудня 2019 року, тому вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів суд стягнув за період до грудня 2019 року, 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - за період після 19 грудня 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції встановив, що приватним нотаріусом КМНО Заєць І. О. 20 жовтня 2021 року видано виконавчі написи № 1780 та № 1721, за якими звернуто стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки. Тому дійшов висновку, що у випадку задоволення позову в цій частині, позивач отримує передбачене законом право звернення до примусового виконання за двома виконавчими документами, що суперечить принципу неможливості подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тобто суперечить визначеному захисту відповідно до статті 61 Конституції України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2007 року, а саме: кредитом у розмірі 4 106,53 доларів США, за процентами - 2 642, 58 доларів США, змінено.
Зазначено гривневий еквівалент станом на день постановлення судового рішення, що становить 150 170,05 грн та 96 635,45 грн відповідно.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, постановлено в цій частині нове рішення, наступного змісту.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 288-Ф/07 у розмірі 6 749,11 доларів США, що в еквіваленті становить 246 805,50 грн та 107 570,38 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 - 1/3 частини та ОСОБА_2 - 2/3 частини квартири, шляхом проведення прилюдних торгів під час примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках процедури виконавчого провадження з визначенням ринкової ціни предмету іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни предмету іпотеки на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Зупинено виконання постанови суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом, що доведена належними та допустимими доказами, однак не звернув уваги, що сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
При цьому погодився із висновком суду першої інстанції, що оскільки дія кредитного договору закінчилася 06 грудня 2019 року, стягненню підлягає пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів до грудня 2019 року, а 3 % річних - після грудня 2019 року.
Врахувавши, що розмір пені не перевищує розмір заборгованості за кредитом, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання позичальника та зменшення пені.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції встановив, що кредитний договір сторони уклали до 06 грудня 2019 року, до суду з цим позовом банк звернувся у червня 2022 року, урахував пункт 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та час введення в Україні карантину та дійшов висновку, що в межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року, тому вважав, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення щомісячних платежів, процентів та до інших заявлених вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції вказав, що сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, який фактично не виконано та не реалізовано, не позбавляє права банку застосувати судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником права не є подвійним стягненням заборгованості.
При цьому врахував пункт 5-2 розділу VI Прикінцеві положення Закону України "Про іпотеку", що на момент ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, отже, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Деснянського районного суду міста Києва, іншим учасникам направлено копії касаційної скарги з додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії (виконання) рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року у частині стягнення заборгованості зупинено до закінчення їх перегляду в касаційній скарзі.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) та у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/7895/21 (провадження № 61-5419св22), від 13 серпня 2023 року у справі № 709/1320/21 (провадження № 61-7203св22) щодо застосування положень статей 549, 625, 1048, 1050, пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Заявник указує, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, а саме: випискам з особового рахунку, розрахункам заборгованості, не звернули увагу, що останній платіж за кредитним договором він вніс 17 лютого 2016 року, а проценти за користування кредитом нараховані після закінчення строку кредитування, тобто після 06 грудня 2019 року, що суперечить положенням статті 1048 ЦК України.
Крім того, суди попередніх інстанцій нарахували 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, за період з 01 березня 2018 року до 28 лютого 2021 року з одночасним нарахуванням процентів, передбачених умовами кредитного договору.
Стягуючи пеню за несвоєчасну сплату процентів, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не зазначили, за який період стягується пеня, передбачена умовами договору, обмежившись зазначенням до "грудня 2019 року".
Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані докази, внаслідок чого не встановили період, за який підлягають стягненню нараховані проценти та пеня, та належним чином не здійснили розрахунок цієї пені.
Крім того, до спірних правовідносин суди мали застосувати положення пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, про які він указував у відзиві.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов банку, мав застосувати позовну давність до вимог про стягнення процентів за користування кредитом, про яку було заявлено у суді першої інстанції, за період з 01 березня 2016 року до 12 березня 2017 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2024 року ПАТ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу (відзив на касаційну скаргу), з порушенням строків, визначених статтею 395 ЦПК України, тому Верховний Суд залишає без розгляду вказані пояснення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 грудня 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 288-Ф/07. За умовами пункту 1.1 договору банк надав позичальнику кредит у сумі 35 000, 00 доларів США на строк з 07 грудня 2007 року до 06 грудня 2019 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,5 % річних.
Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит у строки, передбачені графіком погашення кредиту та відповідно до пункту 3.3.4 кредитного договору сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи із процентної ставки, визначеної пунктом 1.1, щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.
Згідно з пунктами 3.3.3, 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснювати повернення суми кредиту на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у АБ "Укргазбанк", код банку 320478, щомісячно з 1 до 15-го число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/144 від суми отриманого кредиту, що становить 243,06 доларів США та один раз на місяць, не пізніше 15-го числа місяця та в день закінчення строку, на який наданий кредит, відповідно до пункту 1.1 цього договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості за кредитом (для процентів), позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в АБ "Укргазбанк".
У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 07 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовим С. В., зареєстрований у реєстрі за № 9721.
Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя як кредитора за умовами кредитного договору від 07 грудня 2007 року № 288-Ф/07, укладеного між іпотекодержателем та позичальником.
Пунктом 2.1 договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 (1/3 частини) та ОСОБА_2 (2/3 частини).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2007 року, складеним банком станом на 28 лютого 2021 року:
1) прострочена заборгованість за кредитом - 4 106,53 доларів США, прострочена заборгованість за процентами за період з березня 2016 року до лютого 2021 року - 2 642,58 доларів США, а всього - 6 749,11 доларів США;
2) пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з березня 2018 року до лютого 2021 року - 55 741,78 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 78 320,75 грн, а всього - 134 062,53 грн;
3) 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 16 серпня 2018 року до 28 лютого 2021 року - 230,15 доларів США, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 01 березня 2018 року до 28 лютого 2021 року - 163,86 доларів США, а всього 394,04 доларів США, що еквівалентно 11 004,74 грн (том 1, а.с. 29-32).
15 липня 2021 року банк направив ОСОБА_1 лист-вимогу за вих. № 110/27315/2021 про повернення кредиту, яку останній отримав 27 липня 2021 року, однак до цього часу ОСОБА_1 вимогу не виконав.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. 20 жовтня 2021 року вчинено виконавчі написи № 1780 та № 1721, за якими звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_3 .
22 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Ю. В. до суду першої інстанції подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (том 1, а.с. 188-191).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій та нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом
У справі, яка переглядається, умовами кредитного договору від 07 грудня 2007 року встановлено як строк дії договору (до 06 грудня 2019 року), так і строки виконання позичальником зобов`язань із щомісячним внесенням платежів (не менше 243,06 долари США щомісячно не пізніше 15-го числа).
Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, неустойки (пені, штрафів) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)).
Суд першої інстанції встановив, що 06 грудня 2019 року сплив визначений кредитним договором від 07 грудня 2007 року строк кредитування. Отже, з урахуванням спливу строку кредитування, банк втратив право нараховувати проценти, пеню, передбачені умовами договору, з 07 грудня 2019 року.
Натомість, як вбачається із розрахунку заборгованості, за період з 01 січня 2020 року до 28 лютого 2021 року банк продовжував нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких склав 603,07 доларів США, що суперечить частині першій статті 1048 ЦК України.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено висновок про те, що "загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16".
Отже, оскільки за умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_1 мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 15 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у справі, яка переглядається про яку заявив відповідач у суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, який був неодноразово продовжений та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин з 30 червня 2023 року.
Отже, враховуючи пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину в межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що з цим позовом банк звернулося у червні 2022 року, тому банк пропустив загальну позовну давність за вимогами про стягнення чергових платежів, які підлягали внесенню з березня 2016 року до березня 2017 року, про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих до вказаної дати.
Із розрахунку, наданого банком, встановлено, що останній платіж позичальник вніс 17 лютого 2016 року (том, 1, а.с.30 зворот), що підтвердженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
При цьому, касаційний суд констатує, що вимоги про стягнення чергових платежів за період з квітня 2017 року до 06 грудня 2019 року, нараховані проценти за вказаний період, пред`явлені банком в межах загальної позовної давності.
Таким чином, за період з квітня 2017 року до 06 грудня 2019 року позичальник мав сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 1 440,97 доларів США.
З урахуванням меж і доводів касаційної скарги (стаття 400 ЦПК України) з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нараховані за період з квітня 2017 року до 06 грудня 2019 року у розмірі 1 440,97 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на час звернення до суду (09 червня 2022 року) - 42 155,43 грн.
За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), підтверджена під час касаційного провадження.