ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 758/16162/19
провадження № 61-15753св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек груп" (далі - ТОВ "Біотек груп")про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 1/17, згідно з умовами якого він передав позичальнику в борг грошові кошти у розмірі, еквівалентному 50 тис. доларів США, які останній зобов`язався повернути у встановлений договором позики строк, а саме 30 травня 2018 року. Підписуючи цей договір, позичальник підтвердив, що він отримав готівковими грошовими коштами у гривні всю суму позики до підписання цього договору.
01 серпня 2017 року між ними було укладено додаткову угоду до договору позики № 1/17, умовами якої встановлено, що відсотки за користування позикою складають 20 % річних, які нараховуються щомісячно і підлягають сплаті щомісячними готівковими доларами США. При цьому, у пункті 5 додаткової угоди вони узгодили, що у разі порушення позичальником строку повернення позики позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, а також пеню у розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.
Крім того, 01 серпня 2017 року між ним, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Біотек груп" (з кожним окремо) було укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися солідарно відповідати перед позикодавцем за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2 . Строк дії поруки встановлено до 01 січня 2020 року.
Враховуючи те, що позичальник свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав, борг не повернув, у нього, як позикодавця, виникло право на стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за договором позики, процентів за користування грошовими коштами, пені на прострочену заборгованість та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути у солідарному порядку зі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Біотек груп на його користь заборгованість за договором позики від 01 серпня 2017 року № 1/17 у розмірі 5 712 367,13 грн, з яких: 1 175 000 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 194 438,36 грн - 20 % річних за користування чужими коштами, 4 288 750 грн - пеня на прострочену заборгованість, 54 178,77 грн - три процента річних за прострочення грошового зобов`язання.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 від частини позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Біотек груп" про стягнення заборгованості за договором позики. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Біотек груп" про стягнення заборгованості за договором позики закрито.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у складі судді Захарчук С. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1 175 000 грн, 194 438,36 грн - процентів за користування грошовими коштами, 4 288 750 грн - пені, 54 178,77 грн - три процента річних.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 605 грн судового збору.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики від 01 серпня 2017 року № 1/17 не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з нього на користь позикодавця. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону, а саме статтям 625, 1048, 1050 ЦК України. При цьому, пеню та суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України суд першої інстанції обчислив за період з 31 травня 2018 року по 12 грудня 2019 року. Крім того, суд врахував, що відповідачем не надано належних доказів на спростування підписання договору позики та отримання ним у борг грошових коштів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 288 750 грн пені, а також у частині стягнення судового збору, скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 401,25 грн за подання позовної заяви, понесені ОСОБА_1, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з позичальника пені та судового збору, апеляційний суд виходив із того, що підстав для стягнення з позичальника пені за невиконання умов договору позики від 01 серпня 2017 року № 1/17, яка нарахована позикодавцем після настання строку платежу (повернення позики) - 30 травня 2018 року, немає, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позикодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, розмір судового збору, який стягнуто судом першої інстанції на користь позивача, підлягає пропорційному зменшенню.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у стягнені пені у розмірі 4 288 750 грн скасувати, а рішення районного суду в цій частині залишити в силі.
В іншій частині судове рішення не оскаржується. Отже, постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог у силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з позичальника пені, оскільки не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, провадження № 12-125гс18, а саме про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Посилається й на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У спірних правовідносинах передбачене умовами договору зобов`язання боржника сплатити пеню настало вже після спливу повернення позики, тому незастосування апеляційним судом вищевказаного правового висновку Великої Палати Верховного Суду унеможливило застосування цієї умови договору у будь-якому випадку. Тобто за висновками апеляційного суду кредитор не мав би права на стягнення пені, про сплату якої було узгоджено сторонами позики, за будь-яких умов. Пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16, провадження № 14-318цс18, апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказані правові висновки є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки вони стосувалися ситуації, коли умовами договору були передбачені періодичні платежі, пеня на які нараховувалася протягом усього строку дії договору. Тоді як у справі, яка переглядається, інші обставини справи, а саме позичальник зобов`язався повернути всю суму отриманої позики 30 травня 2018 року, а пеню у розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, сплатити позикодавцю у випадку порушення строку повернення позики.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягають залишенню без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20; від 14 грудня 2022 року у справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1/17, згідно з умовами якого позикодавець передав позичальнику в борг грошові кошти у розмірі, еквівалентному 50 тис. доларів США, які останній зобов`язався повернути у встановлений договором позики строк, а саме 30 травня 2018 року. Підписуючи цей договір, позичальник підтвердив, що він отримав готівковими грошовими коштами у гривні всю суму позики до підписання цього договору.
Згідно з пунктом 3.2. договору позики у випадку порушення позичальником строку повернення позики, передбаченого пунктом 3.1. договору, позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, а також пеню в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.
У нижній частині договору позики складено розписку від імені ОСОБА_2 про те, що він суму, еквівалентну 50 тис. доларів США, отримав. (т. 1, а. с. 15-16).
01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору позики № 1/17, умовами якої встановлено, що відсотки за користування позикою складають 20 % річних, які нараховуються щомісячно і підлягають сплаті щомісячними готівковими доларами США. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони узгодили, що у разі порушення позичальником строку повернення позики позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, а також пеню у розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення (т. 1, а. с. 17).
01 серпня 2017 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "Біотек груп" (з кожним окремо) укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися солідарно відповідати перед позикодавцем за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2, які виникли з договору позики від 01 серпня 2017 року № 1/17. Строк дії поруки встановлено до 01 січня 2020 року (т. 1, а. с. 18,19, 20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.