ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 903/1333/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Капітанюка В. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
прокуратури - Валевич М. М.,
третьої особи - Кушнікової К. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі
за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до: 1) Ковельської районної державної адміністрації, 2) Вишнівської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,
про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (далі - Волинська ОДА, Волинська ОВА) звернувся з позовною заявою до Господарського суду Волинської області до Ковельської районної державної адміністрації (далі - Ковельська РДА), Вишнівської сільської ради, в якій просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Любомльської районної державної адміністрації (далі - Любомльська РДА) від 19.12.2013 № 246 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності" в частині затвердження документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857, площею 15,7022 га;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської ОДА (Волинської ОВА) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га із цільовим призначенням - (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;
- зобов`язати Вишнівську сільську раду повернути Волинській ОДА (Волинській ОВА) земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га.
1.2. Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка розташована у межах прикордонної смуги, що свідчить про її належність до земель оборони. Натомість землі оборони можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання. Таким чином, як зазначав Прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га незаконно зареєстрована в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу. Така реєстрація позбавляє Волинську ОВА можливості належним чином розпорядитися земельною ділянкою, оскільки реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення вказує на належність земельної ділянки до земель комунальної власності. Прокурор зазначав, що така реєстрація надає Вишнівській сільській раді можливість у будь-який час передати її фізичним чи юридичним особам у власність чи користування.
1.3. В суді першої інстанції Прокурор подав клопотання, в якому просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 246 у зв`язку з відсутністю предмета спору.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 (суддя Кравчук А. М.) у справі № 903/1333/23 позов Прокурора задоволено частково.
Провадження у справі № 903/1333/23 в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської РДА від 19.12.2013 № 246 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності" в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га закрито.
Вирішено усунути перешкоди державі в особі Волинської ОДА (Волинської ОВА) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га із цільовим призначенням - (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), з категорією земель - землі сільськогосподарського призначення у Державному земельному кадастрі.
Зобов`язано Вишнівську сільську раду повернути Волинській ОДА (Волинській ОВА) земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.
Як зазначив суд першої інстанції, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони відповідно до законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Суд першої інстанції зазначив, що нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом -від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, яка є доказом, що підтверджує встановлення 800-метрової прикордонної смуги, переданої у повне розпорядження прикордонних військ ще до набрання чинності Законом України "Про державний кордон України", Законом України "Про використання земель оборони" та постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим".
Суд першої інстанції виснував, що землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, тому належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що вказує на її належність до земель комунальної власності.
Суд першої інстанції також зауважив, що згідно з долученим до відзиву відповідача проектом роздержавлення і приватизації земель колгоспу "Колос", розташованого на території Вишнівської сільської ради, спірна земельна ділянка не увійшла до земель колективної власності.
Суд першої інстанції зазначив, що розпорядження Любомльської РДА від 19.12.2013 № 246 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки прийняте за відсутності відповідного розпорядчого акта власника землі - Волинської ОДА про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване розпорядження голови Любомльської РДА прийняте з порушенням вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3, 152, 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про використання земель оборони". Тому суд першої інстанції зазначив, що розпорядження Любомльської РДА від 19.12.2013 № 246 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Проте суд першої інстанції встановив, що Ковельська РДА прийняла розпорядження від 12.01.2024 "Про внесення змін до розпорядження голови Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 246", яким виключено спірну земельну ділянку з переліку площ щодо яких затверджені матеріали інвентаризації. Тому суд першої інстанції, зважаючи на прийняття Ковельською районною військовою адміністрацією розпорядження від 12.01.2024, дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської РДА від 19.12.2013 № 246 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га.
Суд першої інстанції зазначив, що під час інвентаризації неправильно визначено цільове призначення земельної ділянки як "землі сільськогосподарського призначення", оскільки вказана земельна ділянка належить до земель оборони. Подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. Як зазначив суд першої інстанції, реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення вказує на належність земельної ділянки до земель комунальної власності, що надає право Вишнівській сільській раді в будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га є обґрунтованою.
Суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га перебуває у комунальній власності Вишнівської сільської ради і може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та може бути передана фізичним чи юридичним особам у власність та користування. Натомість зазначена земельна ділянка не може перебувати у приватній чи комунальній власності. З огляду на викладене суд першої інстанції зазначив про порушення прав і законних інтересів держави та дійшов висновку, що вони підлягають захисту шляхом зобов`язання Вишнівської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1333/23 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 у справі № 903/1333/23 в частині задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог Прокурора про усунення перешкод державі в особі Волинської ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га, із цільовим призначенням - (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі та зобов`язання Вишнівської сільської ради повернути Волинській ОВА земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га.
Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що забезпечення порядку на державному кордоні України, в тому числі встановлення правового режиму зон з особливим режимом використання земель, врегульовано законодавством України, що виключає застосування постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 як підстави позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що чинне законодавство визначає прикордонну смугу як ділянку місцевості, в межах якої діє особливий режим використання земель, але не ідентифікує її із землями оборони. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами Прокурора про те, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд. Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції, ця обставина не звільняє Прокурора та позивача від доведення належними та допустимими доказами обставин розташування саме спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 або її частини в нормативно визначених межах державного кордону, прикордонної смуги або земель оборони.
Суд апеляційної інстанції виснував, що доводи Прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 знаходиться у прикордонній смузі, тому належить до іншої категорії - до земель оборони, а не до земель сільськогосподарського призначення, є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на доказах у справі. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги Прокурора про усунення перешкод державі в особі Волинської ОДА в користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 та зобов`язання Вишнівської сільської ради повернути цю земельну ділянку - є безпідставними і задоволенню не підлягають. Як виснував суд апеляційної інстанції, аргументи Прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, є необґрунтованими, тому зазначив, що безпідставними є доводи Прокурора про порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що обраний Прокурором спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не захищає права держави, оскільки при вчиненні вказаних дій земельна ділянка площею 15,7022 га з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 автоматично не перейде в розпорядження Волинської ОДА.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 08.01.2024 Вишнівська сільська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і Прокурор міг подати заяву про доповнення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов 28.02.2024, зазначеної обставини не врахував, що призвело до ухвалення рішення, яке в подальшому не могло би бути виконане, оскільки право комунальної власності Вишнівської сільської ради не буде скасоване.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1333/23, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1333/23 в частині скасування рішення Господарського суду Волинської області від 28.02.2024 та відмови в позові, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає, що ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про державний кордон України", статей 1-3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим", викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2017 у справі № 914/1748/16.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив про те, що постанова обласної Рада депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, викопіювання з Публічної кадастрової карти, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру є неналежними та недопустимими доказами.
3.3. Вишнівська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1333/23 - без змін. Вишнівська сільська рада зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення Вишнівською сільською радою прав та законних інтересів позивача, а також стверджує про обрання Прокурором неефективного способу захисту прав позивача.
3.4. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області у заяві / поясненнях третьої особи щодо касаційної скарги просить касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1333/23 - без змін. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області зазначає, що суд апеляційної інстанції дослідив докази, з`ясував всі обставини справи та надав їм правильну юридичну оцінку.
3.5. Вишнівська сільська рада звернулася 23.01.2025 до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи № 903/1333/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з розпорядженням Любомльської РДА від 21.08.2013 № 159 Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10307,4 га в межах Любомльського району.
4.2. Наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 надано дозвіл Державному підприємству "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Волинської області, орієнтовною площею 91341,8 га.
4.3. На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району.
4.4. Вишнівська сільська рада утворена 13.12.2016 шляхом об`єднання Вишнівської, Радехівської, Римачівської, Ладинської, Машівської, Олеської, Хворостівської та Штунської сільських рад Любомльського району.
4.5. На підставі погодженої документації із землеустрою 03.11.2013 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га, цільове призначення - (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення.
4.6. Суд першої інстанції зазначив, що згідно з робочим інвентаризаційним планом земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 15,7022 га, щодо якої проводилась інвентаризація, належить до земель державної власності, не наданих у користування чи у власність.
4.7. Постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси:
а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район;
б) 2-кілометрові та 80-метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Як зазначив суд першої інстанції, інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась. Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили та відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими при розгляді інших справ.
4.8. Накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га із цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення на землі оборони підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану та робочим інвентаризаційним планом земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, які містяться в землевпорядній документації.
4.9. Як зазначив суд першої інстанції, розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільської ради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником Приватної фірми "Реформатор".
4.10. Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Волинської ОВА про визнання незаконним та скасування розпорядження та усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача її повернути.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.5. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.
5.6. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.7. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 910/13397/21, від 21.09.2022 у справі № 925/632/19.
5.8. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 15.02.2022 у справі № 922/1045/21.
5.9. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
5.10. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
5.11. Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 вказаного Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
5.12. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської ОДА (Волинської ОВА) як представницького органу держави у спірних правовідносинах та обрав такий спосіб захисту порушеного права, зокрема, як усунення перешкод власнику - державі в особі Волинської ОДА (Волинської ОВА) у користуванні та розпорядженні землями оборони та зобов`язання Вишнівську сільську раду повернути спірну земельну ділянку. Необхідність пред`явлення цього позову обґрунтована потребою в поновленні прав і законних інтересів держави щодо використання земель оборони, в тому числі, для захисту державного кордону та забезпечення безпеки держави.
5.13. Вишнівська сільська рада, заперечуючи проти позову, зазначала, зокрема, що Прокурор не подав належних доказів оформлення і реєстрації земельних ділянок, які надавалися в користування з подальшою видачею правовстановлюючих документів на землю. Як зазначала Вишнівська сільська рада, оскільки спірна земельна ділянка була проінвентаризована за Вишнівською сільською радою як правонаступником, відтак вона не обліковувалась за цільовим призначенням як землі оборони, тому Вишнівська сільська рада є її власником. Відсутність у позивача доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою, за твердженням Вишнівської сільської ради, є достатньою підставою для відмови у позові.
5.14. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що доводи Прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 знаходиться у прикордонній смузі, тому належить до земель оборони, а не до земель сільськогосподарського призначення, є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на доказах у справі. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги Прокурора про усунення перешкоди державі в особі Волинської ОДА (Волинської ОВА) в користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 та зобов`язання Вишнівської сільської ради повернути цю земельну ділянку - є безпідставними і задоволенню не підлягають
5.15. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.16. Стаття 77 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.
Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
5.17. За змістом статті 84 Земельного кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.
5.18. Закон України "Про використання земель оборони" визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
5.19. За змістом статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 115 Земельного кодексу уздовж державного кордону України згідно із законом встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону
5.20. Статтею 4 цього Закону передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
5.21. У статті 22 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
5.22. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено встановлення вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
У пункті 2 вказаної постанови передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
5.23. Отже, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
5.24. При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою із встановлення прикордонної смуги необхідно виходити з її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, на які посилається Прокурор в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, а також у постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 12.02.2025 у справі № 903/71/24, від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23.
5.25. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, законодавчо врегульовано, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони. Такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім державної, та належати до іншої категорії земель, аніж землі оборони.
5.26. Суд першої інстанції встановив, що постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси: а) заборонену прикордонну зону, в яку включений, у тому числі, Любомльський район; б) 2-кілометрові та 800-метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
При цьому, як зазначив суд першої інстанції, визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили, тому відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими при розгляді інших справ.
Суд першої інстанції встановив, що накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0857 площею 15,7022 га із цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення на землі оборони підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану та робочим інвентаризаційним планом земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, які містяться в землевпорядній документації. Розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги також підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільської ради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером- землевпорядником Приватної фірми "Реформатор".
5.27. Відтак колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, щодо застосування цих норм права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність Прокурором обставин належності спірної земельної ділянки до земель оборони та її розташування в межах прикордонної смуги.
5.28. Натомість суд першої інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, дійшов обґрунтованого висновку про належність спірної земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, до земель оборони, порушення прав та законних інтересів держави щодо користування та розпорядження такою землею, а відтак і про наявність правових підстав для усунення перешкод державі в особі Волинської ОВА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку.
5.29. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, можуть перебувати виключно у державній власності, не можуть передаватися у приватну власність або в користування іншим особам, крім випадків, встановлених законом, оскільки їх правовий режим характеризується особливим значенням для забезпечення державної безпеки та охорони державного кордону. Передача цих земель у користування чи володіння іншим суб`єктам суперечить встановленому правовому режиму та може створювати загрози для національної безпеки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 12.02.2025 у справі № 902/71/24.
5.30. Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України", Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову.
При цьому касаційна скарга Прокурора щодо вимог про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не обґрунтована підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими процесуальним законом, однак задоволення таких вимог судом першої інстанції не вплинуло на правильність вирішення спору по суті (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23. 11.02.2025 у справі № 903/1322/23). Крім того, апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, не спростував висновків місцевого господарського суду.
5.31. Щодо клопотання Вишнівської сільської ради про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
З огляду на викладені критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема: навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
Клопотання Вишнівської сільської ради мотивоване тим, що скаржник подав 6 касаційних скарг на постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справах № 903/1311/23, № 903/1313/23, № 903/1322/23, № 903/1324/23, № 903/13333/23, № 903/1332/23 з аналогічним предметом спору, підставами та доказами. Вишнівська сільська рада зазначає, що Прокурор обґрунтовує доводи касаційної скарги належністю спірної земельної ділянки до земель оборони, водночас жодних доказів на підтвердження своїх аргументів не подає, окрім постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599. Натомість Вишнівська сільська рада вважає, що ця постанова від 15.09.1946 № 39/599 втратила свою чинність та не породжує жодних правових наслідків.
Оскільки клопотання Вишнівської сільської ради пов`язане лише з оцінкою доказів, проте не містить виключної правової проблеми і обґрунтування необхідності передачі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, то колегія суддів вважає, що немає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.