1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/781/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Круш Т.О.

позивача - не з`явився

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - Стасовський М.В.

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (у складі колегії суддів: Тарасова І.В. (головуючий), Пуль О.А., Мартюхіна Н.О.)

за позовом першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області,

до: 1. Миргородської районної державної адміністрації,

2. Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області

про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 18.05.2020 Перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (далі - Позивач, Гоголівська селищна рада), у якому просив:

- визнати недійсним розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Великобагачанська РДА) від 27.12.2018 № 438 "Про передачу в оренду земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "С.Г.М." (далі - Розпорядження № 438);

- визнати недійсним договір оренди землі від 27.12.2018, укладений між Великобагачанською РДА та Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М." (далі - СФГ "С.Г.М.", Відповідач-2) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320285300:00:002:0107 площею 92,0500 га, розташованої в адміністративних межах Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області) (далі - Договір оренди);

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "С.Г.М." передати вказану земельну ділянку Гоголівській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області.

1.2. Гоголівська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов`язків Устивицької сільської ради відповідно рішення Гоголівської селищної ради Великобагачанського району від 10.01.2020 "Про початок реорганізації Устивицької сільської ради шляхом приєднання до Гоголівської селищної ради".

1.3. За доводами Прокурора, спірна земельна ділянка не належить до категорії "нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки" в розумінні Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон України № 899-IV), оскільки за рішенням зборів власників земельних часток (паїв) в межах ПП "Устивицьке" не підлягала паюванню. При цьому стаття 13 вказаного закону, яка зазначена підставою видачі спірного розпорядження, надавала державним адміністраціям повноваження лише щодо розпорядження землями, які підлягали розподіленню та витребуванню власниками.

1.4. Суди визнали доводи прокурора помилковими, дійшли висновків про те, що відповідна земельна ділянка належить до категорії нерозподілених (невитребуваних), а відтак, про наявність у державної адміністрації повноважень щодо розпорядження нею в порядку статті 13 Закону України № 899-IV та про безпідставність у зв`язку з цим позовних вимог, тому у задоволенні позову відмовили (рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021).

1.5. Постановою Верховного Суду від 13.07.2021 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому Суд вказав, що зборами власників земельних часток (паїв) приватного підприємства "Устивицьке" (далі - ПП "Устивицьке") прийнято рішення про розташування земельних часток (паїв) виключно на рільних землях площею 3272,10 га та про передачу кормових угідь до земель державної власності. Вказане свідчить про те, що такі кормові угіддя відповідно до проекту землеустрою не увійшли до площі земель, що підлягають розподілу, тобто вони не підлягають розподіленню та паюванню, що виключає можливість розпорядження ними в порядку статті 13 Закону України № 899-IV. Як зазначено у вказаній постанові, висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані кормові угіддя до моменту отримання державного акта на право власності на них класифікуються як нерозподілені (невитребувані), є помилковими, а судами не надано належної оцінки тій обставині, що вищевказаним рішенням зборів власників земельних часток (паїв) ПП "Устивицьке" вирішено передати кормові угіддя до державної власності, відтак не з`ясовано та не перевірено, яким чином оскаржуване розпорядження голови РДА та спірний Договір оренди стосуються прав та інтересів Гоголівської селищної ради та, відповідно, не надано оцінки доводам Прокурора про наявність підстав для передачі такої земельної ділянки на її користь.

1.6. Також Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід вирішити питання щодо підтвердження Прокурором підстав для представництва у даній справі інтересів держави в особі Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/781/20 позов задоволено.

2.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідачами до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження статусу спірної земельної ділянки як нерозподіленої (не витребуваної), що виключає можливість розпорядження нею Великобагачанською РДА в порядку статті 13 Закону України № 899-IV, а тому, розпоряджаючись нею як такою, що безпідставно віднесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, державна адміністрація діяла поза межами передбачених зазначеною статтею повноважень.

Також місцевим господарським судом враховано вказівки Верховного Суду у цій справі, що містяться у постанові від 13.07.2021 та є обов`язковими під час нового розгляду з огляду на вимоги статті 316 Господарського процесуального кодексу України, про те, що спірні кормові угіддя, відповідно до рішення зборів власників земельних часток (паїв) ПП "Устивицьке" та проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не увійшли до площі земель, що підлягають розподілу, тобто вони не підлягають розподіленню та паюванню, що виключає можливість розпорядження ними в порядку статті 13 Закону України № 899-IV. Спірна земельна ділянка була надана Відповідачу-2 за рахунок земель колективної власності колишнього КСП "Нива", які перебували у останнього згідно з Державним актом на право колективної власності від 1996 року, у той час як матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що спірна земельна ділянка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 задоволено апеляційну скаргу Відповідача-2, вищевказане судове рішення скасовано та прийнято нове про відмову у позові.

2.4. При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що нерозподілені земельні ділянки набувають статусу невитребуваних вже після зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

2.5. Прокурор не погодився з такою постановою суду апеляційної інстанції та скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023.

3.2. Доводами касаційної скарги є неврахування судом апеляційної інстанції доказів, які, на думку Прокурора, виключають належність спірної земельної ділянки до земель колективної власності (матеріали технічної документації із землеустрою, розпорядження Великобагачанської РДА від 31.12.2003 № 656, лист Гоголівської селищної ради від 12.03.2020), а також застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків Верховного Суду:

- застосування статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, наведеної у постановах від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, від 13.07.2021 у цій справі № 917/781/20;

- застосування статей 124, 134, 135, 137 Земельного Кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012, постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21;

- застосування статей 14, 19 Конституції України, статті 116 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15;

- застосування статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20;

- застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу СФГ "С.Г.М." просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

3.4. Миргородська районна державна адміністрація у наданій Суду заяві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а судове засідання провести без участі її представника.

3.5. Позивач та третя особа правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися.

4. Рух справи у суді касаційної інстанції

4.1. Касаційне провадження у справі відкрито 29.07.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено її розгляд у судовому засіданні 11.09.2024. При цьому із Господарського суду Полтавської області витребувано матеріали справи.

4.2. Проте станом на дату призначеного судового засідання матеріали справи до Касаційного господарського суду не надійшли, що мало наслідком відкладення її розгляду на 02.10.2024 та повторне витребування матеріалів справи з місцевого господарського суду.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024 у зв`язку з ненадходженням матеріалів справи її розгляд було відкладено на 16.10.2024, а у подальшому - на 30.10.2024.

4.4. У подальшому з`ясувалося, що один з томів справи було втрачено оператором поштового зв`язку та заходи щодо його розшуку результатів не дали.

4.5. З огляду на викладенен Верховний Суд був позбавлений можливості провести касаційний розгляд справи, тому ухвалою від 30.10.2024 зупинив касаційне провадження та направив матеріали справи до суду першої інстанції для відновлення частково втраченого судового провадження у справі № 917/781/20 у порядку статей 357, 359 Господарського процесуального кодексу України.

4.6. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 20.12.2024 відновив судове провадження у справі № 917/781/20 в частині втрачених документів та надіслав справу до Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, яку останній отримав 04.02.2025 та призначив справу до розгляду у судовому засіданні 19.02.2025.

4.7. З огляду на зупинення касаційного провадження у справі колегія суддів розглядає справу в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 19.12.2017 головою Великобагачанської РДА було підписано розпорядження №408 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки" та доручено СФГ "С.Г.М." вчинити комплекс необхідних та належних за законом дій з розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 150,00 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області в межах колишнього КСП "Нива".

5.2. Розпорядженням голови Великобагачанської РДА №438 від 27.12.2018 за результатами розгляду клопотання СФГ "С.Г.М.", керуючись статтями 21, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтями 17, 93, 96, пункту 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, статтею 13 Закону України № 899-IV, статтями 15, 17, 21 Закону України "Про оренду землі" Відповідачу-2 було передано в оренду земельну ділянку на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 92,0500 га терміном на 14 років або до моменту отримання власниками нерозподілених земельних ділянок витягів про реєстрацію права власності на земельну ділянку або іншого правовстановлюючого документу, за рахунок земель колективної власності.

5.3. На підставі вказаного розпорядження між Великобагачанською РДА та СФГ "С.Г.М." 27.12.2018 було укладено договір оренди землі площею 92,0500 га, в тому числі сіножаті - 92,0500 га, кадастровий номер 5320285300:00:002:0107, строком на 14 років або до моменту отримання власниками нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок витягів про реєстрацію права власності на земельну ділянку або іншого правовстановлюючого документа (пункт 8 Договору оренди).

5.4. У даній справі Прокурор посилається на те, що Розпорядження № 438 прийнято, та, відповідно, Договір оренди укладено внаслідок перевищення головою Великобагачанської РДА повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки ця земельна ділянка не відноситься до категорії нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки (земельної частки (паю)). При цьому до повноважень районних державних адміністрацій входить розпорядження земельними ділянками державної власності у випадках, чітко визначених статтями 17, 122 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України № 899-. Отже питання розпорядження земельними ділянками в інших випадках не відноситься до повноваження райдержадміністрацій.

5.5. За таких обставин суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи Прокурора про те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного Розпорядження та укладення Договору оренди не відносилася до земель, повноваження щодо розпорядження якими мала Великобагачанська РДА.

5.6. Устивицькою сільською радою Великобагачанського району 29.07.2019 зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5320285300:00:002:0107 площею 92,0500 га, що розташована в адміністративних межах Устивицької сільської ради Великобагачанського району.

5.7. Рішенням сесії Гоголівської селищної ради Великобагачанського району від 10.01.2020 "Про початок реорганізації Устивицької сільської ради шляхом приєднання до Гоголівської селищної ради" розпочато процедуру реорганізації Устивицької сільської ради шляхом приєднання до Гоголівської селищної ради. У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що Гоголівська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов`язків Устивицької сільської ради

5.8. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листів Гоголівської селищної ради від 12.03.2020 та від 17.03.2020, спірна земельна ділянка площею входила до земель колективної власності КСП "Нива" згідно з Державним актом від 19.07.1996, тому не відноситься до невитребуваних земельних часток (паїв) та входить до кормових угідь загальною площею 345 га, які були передані до земель державної власності з метою створення пасовищ для забезпечення худоби громадян у кормах.

5.9. Відповідно до Витягу з протоколу зборів власників земельних часток (паїв) в межах ПП "Устивицьке" (що є правонаступником КСП "Нива") вирішено розробити проект розташування земельних часток (паїв) виключно на рільних землях площею 3272,1 га на 1016 чол. Кормові угіддя площею 345 га передано до земель державної власності з метою забезпечення худоби громадян у кормах.

5.10. Розпорядженням голови Великобагачанської РДА № 656 від 31.12.2003 затверджено проект створення нових землеволодінь у розмірі земельних часток (паїв) в межах ПП "Устивицьке", яким передбачено:

- розмір кожної з 1016 земельних часток (паїв) загальною площею 3272,1га;

- створення мережі під`їзних шляхів на площі 25,97 га;

- залуження малопродуктивні орні землі на площі 30,54 га;

- передача кормових угідь загальною площею 345 га до земель державної власності з метою забезпечення худоби громадян у кормах.

5.11. Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 26.04.2019, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Великобагачанською РДА допущено порушення вимог статей 17, 122, 124, 134 Земельного кодексу України.

5.12. Вказані обставини, як зазначає Прокурор, в сукупності свідчать про те, що Розпорядження № 438 прийнято всупереч вимогам статей 17, 122 Земельного кодексу України та, як наслідок, всупереч законодавству укладено Договір оренди землі, що стало підставою звернення до суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Касаційне провадження у справі залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Про це Верховний Суд зазначав, зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

6.3. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

6.4. Складовою реформування земельних відносин, яке триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами; відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 Земельного кодексу України).

Вищевказане знайшло своє відображення у правовому висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16, на незастосування якого при прийнятті оскаржуваної постанови у цій справі послався Прокурор.

6.5. У свою чергу, частинами третьою-п`ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

6.6. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа, провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6.7. Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

6.8. Члени колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів та акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа. Наведені норми закону у такій редакції чинні з 26.04.2003.

6.9. Натомість приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

6.10. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

6.11. В такий спосіб паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

6.12. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України № 899-IV.

6.13. Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до статті 7 Закону України № 899-IV (в редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 31.12.2003 №656, яким затверджено проект створення нових землеволодінь в розмірі земельних часток (паїв) в межах ПП "Устивицьке") було передбачено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 9 Закону України № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Статтею 13 Закону України № 899-IV (в редакції, чинній на час прийняття спірного Розпорядження) передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

6.14. Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

6.15. Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок нерозподілені земельні ділянки набувають статусу невитребуваних. Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

6.16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, зборами власників земельних часток (паїв) в межах ПП "Устивицьке" прийнято рішення про розташування земельних часток (паїв) виключно на рільних землях площею 3272,10 га та про передачу кормових угідь до земель державної власності, яке свідчить про те, що такі кормові угіддя (відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)) не увійшли до площі земель, що підлягають розподілу, тобто вони не підлягають розподіленню та паюванню, що виключає можливість розпорядження ними в порядку статті 13 Закону України № 899-IV.

6.17. В такий спосіб місцевим господарським судом враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2021 про направлення справи на новий розгляд, надано оцінку вищевказаному рішенню власників земельних часток (паїв) та прийнято законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову, оскільки відсутні правові підстави для віднесення спірних кормових угідь до нерозподілених (невитребуваних).

Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що, розпоряджаючись земельною ділянкою як такою, що безпідставно віднесена до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, районна державна адміністрація діяла поза межами передбачених статтею 13 Закону України № 899-IV повноважень.

6.18. Водночас висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на вищенаведеному, встановлених обставин не враховують, є суперечливими та не відповідають зазначеним приписам законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції

6.19. За змістом статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

6.20. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

6.21. Згідно зі статтею 790 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

6.22. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України). Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

6.23. У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

6.24. Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину. Зокрема кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

6.25. Оскільки Договір оренди укладено в порушення вимог чинного законодавства та суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про його недійсність, то задоволення позовної вимоги про зобов`язання СФГ "С.Г.М." повернути Позивачу спірну земельну ділянку є обґрунтованим.

6.26. Наведене свідчить про законність рішення суду першої інстанції у цій частині та, у свою чергу, про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.


................
Перейти до повного тексту