iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 216/5506/14-ц

провадження № 61-5240 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач

ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,

представник позивача

адвокат Пантелєєв Олексій Васильович,

відповідачі:

Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції,

ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (припинене), ОСОБА_4,

розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до Дніпропетровської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Терра Банк", ОСОБА_4,про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, застосування реституції,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року, ухвалене суддею Бутенко М. В., тапостанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до Дніпропетровської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ДФ ПП "СП "Юстиція"), Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (далі - Центрально-Міський ВДВС), ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") та ОСОБА_4, у якому просив:

1.1. визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 25 квітня 2014 року, затверджений начальником Центрально-Міського ВДВС від 25 квітня 2014 року ОСОБА_6 ;

1.2. визнати недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірні прилюдні торги та спірне домоволодіння);

1.3. визнати недійсним протокол проведення спірних прилюдних торгів;

1.4. визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на спірне домоволодіння, видане приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Сніжко Д. В. та зареєстроване в реєстрі за № 368;

1.5. виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) запис про право власності ОСОБА_5 № 5481729 на спірне домоволодіння;

1.6. застосувати реституцію, повернувши у власність позивача спірне домоволодіння.

2. Позов мотивований тим, що позивач до 2014 року не знав про заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким було звернене стягнення на спірне домоволодіння, що належало йому. Водночас вартість спірного домоволодіння, яке було реалізоване на публічних торгах, була занижена, а самі ці торги проведені з порушенням порядку їх проведення, а саме: виконавче провадження здійснювалось без належного повідомлення ОСОБА_1 (боржника); позивач не був письмово сповіщений про день, час і місце проведення відповідних прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації спірного домоволодіння, що призвело до порушення його прав та незаконного позбавлення його власності; йому не був наданий строк на добровільне виконання зазначеного рішення суду; позивач вважає, що він був позбавлений можливості виплатити борг ОСОБА_4 або продати спірне домоволодіння за ринковою ціною.

3. Зокрема, позивач вважає, що проведення цих прилюдних торгів не відповідає вимогам Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (у актуальній редакції далі - Закон про іпотеку), згідно яких початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність. Водночас початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року здійснена заміна позивача ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_2 .

5. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено, скасований арешт спірного домоволодіння.

6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року у справі № 444/215/12 за відповідним виконавчим листом (далі - ВП № НОМЕР_1) це судове рішення мало законну силу, не було оскаржене або скасоване, а тому мало виконуватись у порядку, визначеному Законом. Виконавчою службою законно було розпочате ВП № НОМЕР_1 на підставі належного виконавчого документа задля виконання цього судового рішення.

7. Відповідно до встановлених обставин справи дії державного виконавця щодо забезпечення здійснення оцінки спірного домоволодіння та повідомлення позивача про таку оцінку відповідають вимогам Закону. Позивач про таку оцінку був повідомлений - виконавець надав суду належні докази, які це підтверджують, всупереч протилежним заявам позивача. Водночас позивач не надав суду доказів з приводу недостовірності або помилковості цієї оцінки спірного домоволодіння, висловлення його заперечень щодо неї, як і існування будь-якої іншої оцінки спірного домоволодіння, яка б підтверджувала іншу вартість спірного домоволодіння на дату організації відповідних прилюдних торгів.

8. Суд першої інстанції, дослідивши докази у справі та встановивши її дійсні обставини, зокрема те, що приватне підприємство, яке організовувало зазначені прилюдні торги було лише його організатором, а гроші за реалізоване майно отримав в результаті проведених торгів Центрально-Міський ВДВС, не знайшов підтвердження порушення прав позивача при проведенні відповідних прилюдних торгів та не знайшов підстав вважати їх такими, що не відбулись, а договір укладений за їх результатами недійсним. З огляду на це суд також не знайшов підстав для задоволення вимоги щодо реституції.

9. Здійснюючи апеляційний перегляд справи апеляційний суд, прийнявши до уваги поведінку її учасників, дійшов висновку про необґрунтованість вимоги представника позивача адвоката Пантелєєва О. В. щодо чергового відкладення розгляду справи, лише через те, що він не перебуватиме у місті Кривий Ріг на день призначеного розгляду та не має можливості приймати участь у відеоконференції, без наведення дійсно поважних причин для відповідного відкладення розгляду справи, дата якого була попередньо узгоджена судом з її учасниками.

10. Апеляційний суд, уточнивши деякі фактичні обставини справи, погодився з висновками суду першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року у справі № 444/215/12 був задоволений позов ПАТ "Терра Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, - домоволодіння (будинок АДРЕСА_1, яке складається з: літ. "А-1" - цеглового житлового будинку (житлова площа 46,6 кв. м, загальна - 63,2 кв. м) з господарчими спорудами; літ. "Б" - цеглового гаражу; літ. "В" - цеглового сараю; літ. "Г" - цеглової вбиральні; літ. "Д" - цеглового душу; №1-2 - огорожі, ІІ - замощення, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги ПАТ "Терра Банк" з погашення заборгованості за кредитним договором від 04 червня 2007 року № 361-Ф/07, розмір якої станом на 19 грудня 2011 року становить: 75 363,69 грн.

12. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року у справі № 444/215/12 заява ОСОБА_1 від 02 квітня 2014 року про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року залишена без задоволення.

13. 22 серпня 2013 року на адресу Центрально-Міського ВДВС від ПАТ "Терра Банк" на виконання заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року у справі № 444/215/12 надійшов виконавчий лист від 05 червня 2012 року № 444/215/12, виданий відповідним судом.

14. 23 серпня 2013 року державним виконавцем Марач Є. В. було відкрите ВП № НОМЕР_1 на підставі зазначеного виконавчого листа, а копії відповідної постанови державного виконавця були направлені сторонам цього виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією у цей же день, зокрема позивачу за вказаною у цьому виконавчому листі адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується копією супровідного листа Центрально-Міського ВДВС від 23 серпня 2013 року вих.№ 31829 та квитанцією Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 04 вересня 2013 року.

15. 16 вересня 2013 року виконавцем у ВП № НОМЕР_1, зокрема за участі понятих, представника стягувача ПАТ "Терра Банк", представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", був здійснений опис майна, визначеного заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року у справі № 444/215/12, а також накладений на це майно арешт, що, зокрема, підтверджується витягами з спеціального розділу системи виконавчих проваджень. Державним виконавцем складений відповідний Акт опису й арешту спірного домоволодіння (копія міститься у матеріалах справи).

16. Товарна біржа "Депорт" за замовленням Центрально-Міського ВДВС здійснила оцінку спірного домоволодіння, визначивши її вартість у сумі 77 600,00 грн. Копія цього звіту з оцінки була направлена виконавцем на адресу сторін ВП № НОМЕР_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, що підтверджується копією реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 29 жовтня 2013 року ( ОСОБА_1 - № 4 з номером реєстрації листа 5000009889424). Сам звіт з оцінки спірного домоволодіння не був оскаржений сторонами цього виконавчого провадження.

17. Суду надана копія заяви ПАТ "Терра Банк" (стягувач) від 22 листопада 2013 року вих. № 411, яка адресована начальнику Центрально-Міського ВДВС, з приводу недосягнення згоди з ОСОБА_1 (боржник) щодо ринкової вартості спірного домоволодіння.

18. Центрально-Міським ВДВС 03 лютого 2014 року за вих. № 3023 на адресу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області був направлений пакет документів щодо описаного та арештованого спірного домоволодіння для його перевірки та подальшої реалізації.

19. У результаті проведеного конкурсу була обрана спеціалізована організація - Філія 04 Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі - Філія 04 ПП "Нива-В.Ш."), яка мала організувати та здійснити реалізацію арештованого спірного домоволодіння.

20. 14 лютого 2014 року між Центрально-Міським ВДВС та Філією 04 ПП "Нива-В.Ш." був укладений договір № 0414085 по надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - спірного домоволодіння. Відповідно до пункту 1.2 цього договору відділ Центрально-Міськимй ВДВС передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації цього нерухомого майна у порядку, встановленому законодавством України.

21. 26 лютого 2014 року Філія 04 ПП "Нива-В.Ш." опублікувала оголошення про проведення торгів у засобі масової інформації - газеті "Народна правда". Перші прилюдні торги по реалізації спірного домоволодіння були призначені на 13 березня 2014 року, однак в цей день не відбулись через відсутність покупців.

22. 21 березня 2014 року державним виконавцем на підставі статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у актуальній редакції далі - Закон про виконавче провадження) був складений акт переоцінки майна боржника, копія якого державним виконавцем була надіслана разом із супровідним листом від 21 березня 2014 року за вих. № 7159 на адресу сторін ВП № НОМЕР_1 та ПП "Нива-В.Ш.".

23. 02 квітня 2014 року Філія 04 ПП "Нива-В.Ш." опублікувала оголошення про проведення відповідних торгів у засобі масової інформації - газеті "Народна правда".

24. 22 квітня 2014 року відбулись публічні торги, за результатами яких ОСОБА_5 запропонувала ціну у 66 000,00 грн за придбання спірного домоволодіння. Від іншого учасника цих торгів ОСОБА_7 пропозиція не надійшла, тому їх переможницею стала ОСОБА_5, яка отримала право на визначених цими публічними торгами умовах набути у власність спірне домоволодіння. Це підтверджене протоколом від 22 квітня 2014 року № 0414085-1 з приводу проведення цих прилюдних торгів.

25. 19 листопада 2014 року заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року у справі № 444/215/12, якою це заочне рішення було залишене без змін, були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Після цього рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року у справі № 444/215/12 було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Терра Банк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - спірне домоволодіння. Апеляційний суд Дніпропетровської області своїм рішенням від 22 грудня 2015 року скасував це рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги ПАТ "Терра Банк". А Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою від 14 червня 2017 року скасував це рішення апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

27. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року у справі № 444/215/12 рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року скасоване, але у задоволенні позовних вимог ПАТ "Терра Банк" відмовлено. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року скасовані, провадження у справі № 444/215/12 - закрите.

28. Верховний Суд, закриваючи провадження у справі № 444/215/12, виходив з того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, однак, зважаючи на те, що ПАТ "Терра Банк" (позивач) ліквідований, відомості про правонаступників ліквідованого банку у відповідному зобов`язанні відсутні, а за повідомленням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 04 червня 2007 року № 361-Ф/07 виконані у повному обсязі, тому наявні підстави для застосування положень частини першої статті 414 ЦПК України - скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції із закриттям провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

29. У оскаржуваній постанові апеляційного суду Панченко С. В. зазначається вже як ОСОБА_8 (зміна прізвища у звʼязку із шлюбом).

30. Відповідно до матеріалів цієї справи представник ОСОБА_3 ОСОБА_9 зверталась до суду першої інстанції у лютому 2016 року з уточненням того, що Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція") не має жодного відношення до цієї справи, оскільки відповідні прилюдні торги організовувало ПП "Нива-В.Ш.", ліквідоване на момент цього звернення-уточнення представниці ОСОБА_3 відповідно до судового рішення у справі про банкрутство № 902/156/15 (відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень це підтверджують, зокрема ухвала Господарського суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року). Суд першої інстанції прийняв до уваги цей факт та у своїй ухвалі від 02 лютого 2016 року у справі № 216/5506/14-ц про призначення цієї справи до розгляду вже виключив ПП "СП "Юстиція" зі складу учасників у цій справі. Однак у подальшому через повторні визначення складу суду першої інстанції у цій справі виникло повторне помилкове зазначення ПП "СП "Юстиція" як її учасника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31. У червні 2022 року представник ОСОБА_2 адвокат Пантелеєєв О. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у її інтересах, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 просила скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли документи на підтвердження усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

32. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2022 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.

33. 25 січня 2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у звʼязку із відрядженням судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.

34. 02 жовтня 2024 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у звʼязку зі зміною складу постійної колегії справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

35. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пункту 1 та пункту 4 (пункти 2 та 5 частини першої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України).

36. ОСОБА_2 вважає, що апеляційний суд безпідставно проігнорував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, відповідно до якого виникнення зобовʼязання із повернення безпідставно набутого майна передбачає, що це майно набуте або зберігається іншою особою безпідставно, що визнається таким, якщо правова підстава цього відпала згодом. Зникнення правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) цього майна. А одним з випадків зникнення підстави набуття (збереження) майна може бути скасування рішення суду, що набуло чинності, яке передбачало цю підставу. Апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року, на виконання якого видавався відповідний виконавчий документ, було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року у справі № 444/215/12.

37. В обґрунтування пункту 2 частини першої статті 411 (пункт 4 частини другої статті 389) ЦПК України представник ОСОБА_2 вказує на те, що колегії суддів апеляційного суду, яка прийняла оскаржувану постанову, ним був заявлений відвід, оскільки зазначені судді приймали участь у перегляді судових рішень місцевого суду, ухвалених по суті спору у справі № 444/215/12, отже висловлювали свою думку щодо звернення стягнення на спірне домоволодіння. На переконання представника ОСОБА_2 у задоволенні цього відводу було безпідставно відмовлено.

38. Обґрунтовуючи пункт 5 частини першої статті 411 (пункт 4 частини другої статті 389) ЦПК України представник ОСОБА_2 вказує на те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, у якому були наведені обставини неможливості його прибуття до суду, а позивача про час та місце розгляду справи суд апеляційної інстанції взагалі не повідомив.

39. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, Верховний Суд не бере до уваги посилання представника ОСОБА_2 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року у провадженні № 6-24355ск13 (без вказівки номеру судової справи), оскільки її копія, що міститься в матеріалах справи та подавалася як додаток до позовної заяви, є знеособленою, а тому дійсне та вичерпне коло учасників невідомої справи, у якій вона постановлялась, встановити неможливо. Судові рішення, які скасовані цією ухвалою за її змістом не стосуються ані справи № 216/5506/14-ц, ані справи № 444/215/12. Відповідно до дати цієї ухвали вона не може стосуватися спірних прилюдних торгів та містити преюдиційні обставини щодо них. Відсутні належні пояснення яким чином посилання на цю ухвалу є доказом недотримання апеляційним судом зазначеного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, позаяк саме у контексті застосування пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України на неї здійснене посилання у касаційній скарзі.

(2) Позиція інших учасників справи

40. 12 вересня 2022 року Верховному Суду наданий відзив ОСОБА_8, підписаний ОСОБА_9 як її представницею. Оскільки цей відзив поданий з пропущенням строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2022 року, жодних пояснень причин поважності пропуску цього строку та клопотань щодо його поновлення не містить, він не відповідає вимогам статті 395 ЦПК України. Тому Верховний Суд відповідно до статей 178 та 395 ЦПК України не приймає його до розгляду.

41. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

42. Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

43. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

44. Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема віднесені: рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2); змагальність сторін (пункт 4).

45. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України).

46. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

47. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

48. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина третя статті 39 ЦПК України).

49. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

50. Абзац другий частини шостої статті 128 ЦПК України передбачає, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

51. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина пʼята статті 130 ЦПК України).

52. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

53. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

54. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

55. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України).

56. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

57. Частина перша статті 411 ЦПК України передбачає, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2); 2) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5).

58. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

59. Частина перша статті 444 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі (пункт 1); 2) відмовляє в позові повністю (пункт 3). Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він, зокрема відмовляє в позові повністю (пункт 3 частини другої статті 444 ЦПК України). Фактично цим положенням кореспондують частини перша та друга статті 380 попередньої редакції ЦПК України, яка діяла на момент ухвалення рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року у справі № 444/215/12-ц.

60. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частини п`ята та шоста статті 444 ЦПК України).

61. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої статті 444 ЦПК України, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду (відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 444 ЦПК України).

62. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV).

63. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 1) визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення (відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).

64. Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

65. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

66. Частина перша статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

67. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

68. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

69. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

70. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина четверта статті 656 ЦК України).

71. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом про іпотеку (згідно із абзацом третім частини першої статті 1 Закону про іпотеку).

72. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону про іпотеку).

73. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника (абзац восьмий частини першої статті 1 Закону про іпотеку).

74. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина перша статті 7 Закону про іпотеку).

75. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону про іпотеку).

76. Відповідно до частини першої статті 41 Закону про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом про виконавче провадження з дотриманням вимог цього Закону.

77. Стаття 43 Закону про іпотеку визначає порядок підготовки до проведення прилюдних торгів. Так частина друга цієї статті встановлює, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. А відповідно до частини третьої цієї статті організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів.

78. Порядок проведення прилюдних торгів регулюється статтею 45 Закону про іпотеку, зокрема за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

79. Частина друга статті 47 Закону про іпотеку передбачає, що протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки.

80. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

81. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом про виконавче провадження заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження) (згідно із частиною першою статті 11 Закону про виконавче провадження).

82. Стаття 17 Закону про виконавче провадження передбачає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами.

83. Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша статті 25 Закону про виконавче провадження).

84. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 Закону про виконавче провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина перша статті 31 Закону про виконавче провадження).

85. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (частини перша та восьма статті 54 Закону про виконавче провадження).

86. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (частини третя та п`ята статті 53 Закону про виконавче провадження).

87. У частині першій статті 62 Закону про виконавче провадження зазначено, що реалізація арештованого майна, яка допускається законодавством, здійснюється шляхом його продажу, зокрема на прилюдних торгах.

88. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна (частина п`ята статті 62 Закону про виконавче провадження).

89. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір (пункт 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038 (у актуальній редакції далі - Положення про проведення прилюдних торгів).

90. Спори, що виникають при реалізації нерухомого майна, вирішуються у судовому порядку (пункт 7.4 Положення про проведення прилюдних торгів).

91. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24, 25, 27, 32) щодо критерію подібності правовідносин, зокрема в контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин (суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

92. Верховний Суд звертає увагу, що він надавав ОСОБА_2 та її представнику можливість усунути недоліки касаційної скарги, зокрема у частині її неналежного обґрунтування, скориставшись чим представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду оновлену редакцію цієї касаційної скарги, виклавши у ній наявні у нього доводи з приводу підстав касаційного оскарження зазначених судових рішень.

93. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, які не спростовані учасниками справи, на момент відкриття ВП № НОМЕР_1 та проведення зазначених публічних торгів з реалізації спірного домоволодіння заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року було чинним, а виконавчий документ, виданий на його виконання, підлягав виконанню.

94. Враховуючи, що відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року позивач 02 квітня 2014 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року, доводячи відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Терра Банк" та заперечуючи проти існування у нього зобовʼязання зі сплати відповідного боргу, доводи позивача з приводу того, що його позбавили можливості сплатити цей борг (виконати відповідне зобовʼязання) за його власною ініціативою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це протирічить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

95. Судам не надано доказів того, що позивач відповідно до частини другої статті 380 ЦПК України звертався до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року у звʼязку із рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року у справі № 444/215/12-ц, яким цей суд, після повернення йому 19 листопада 2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на новий розгляд справи № 444/215/12-ц, відмовив у задоволенні позову ПАТ "Терра Банк" до ОСОБА_1 . Аналогічне стосується заяви позивача про поворот відповідного виконання на підставі статті 444 ЦПК України після постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі № 444/215/12, та постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 444/215/12.

96. У справі № 201/6498/20 (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року) спір стосувався визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутого за цим виконавчим написом - Верховний Суд вивчав питання правомірності застосування статті 1212 (загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави) ЦК України. У справі № 216/5506/14-ц ОСОБА_3 набула спірне домоволодіння не на підставі виконавчого напису нотаріуса, не на підставі судового рішення, а на підставі своєї перемоги у спірних публічних торгах, звертаючись до суду першої інстанції зі своїм позовом позивач вимагав застосування реституції (частина перша статті 216 ЦК України), яка не застосовується одночасно із статтею 1212 ЦК України як спосіб захисту одного й того ж порушеного права (інтересу). Тому відсутні підстави вважати правовідносини у справі № 201/6498/20 та справі № 216/5506/14-ц подібними, що вказує на неналежну аргументованість пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі.

97. Предметом спору у цій справі є дотримання вимог закону щодо здійсненої реалізації спірного домоволодіння у межах виконавчого провадження як фінальної стадії забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення предмета іпотеки, а не законність останнього. Тому погляди суддів щодо законності стягнення предмета іпотеки не можуть самі по собі означати їх упередженість щодо питань дотримання законності у виконанні цього судового рішення в межах виконавчого провадження, за результатами здійсненого виконання судового рішення.

98. Більше того ЦПК України передбачає, що саме до суду, який прийняв рішення, наприклад про стягнення предмета іпотеки, особа звертається з метою отримання виконавчого документа на виконання цього рішення, а також можливість судового контролю за його виконанням. Однак ЦПК України не містить положень з приводу виключення можливості цього суду розглядати спори щодо контролю за виконанням його рішення через те, що факт прийняття ним цього рішення означає його упередженість у питаннях його виконання. Рішення суду має виконуватись не на підставі упередженої переконаності суду, який його ухвалив, а на підставі статті 129-1 Конституції України, яка передбачає обовʼязковість його виконання.

99. Тому власна інтерпретація адвокатом позивача зазначених ним підстав відводу суддям не відповідає вимогам Закону. Апеляційний суд своєю ухвалою від 10 травня 2022 року обґрунтовано відмовив цьому адвокату у задоволенні заяви про відвід суддів, визначивши необґрунтованість цієї заяви.

100. Матеріали справи не підтверджують аргументи представника ОСОБА_2 щодо необхідності застосування пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Зокрема, апеляційний суд встановив, що його клопотання про чергове відкладення розгляду справи, до цього відкладеної на 17 травня 2022 року, про що ним була підписана розписка 10 травня 2022 року у апеляційному суді, не було належним чином обґрунтоване з наданням необхідних та переконливих доказів, а пояснення підстав відкладення розгляду справи, надані у касаційній скарзі, взагалі не містяться у відповідному клопотанні до апеляційного суду. Неможливість адвоката виконати свої зобовʼязання перед клієнтом щодо його представництва у суді не є підставою для висновків щодо неналежного повідомлення судом цього клієнта про розгляд справи. А власна інтерпретація обставин справи, яка не доведена належним чином особою, не є підставою для прийняття судових рішень відповідно до положень ЦПК України, зокрема статті 263.

101. Також Верховний Суд звертає увагу, що пункти 2 та 5 частини першої статті 411 ЦПК України є несумісними з вимогою касаційної скарги про ухвалення Верховним Судом нового судового рішення щодо задоволення позову позивача, оскільки вони містять імперативний припис щодо передачі справи, у разі підтвердження обставин, яких вони стосуються, на новий розгляд.

102. Верховний Суд звертає увагу, що помилка із зазначенням та залученням ПП "СП "Юстиція" як учасника справи, враховуючи зазначену ліквідацію ПП "Нива-В.Ш." у 2015 році, не дає сама по собі підстави для застосування частини першої статті 411 ЦПК України. У касаційній скарзі відсутні жодні аргументи з цього приводу, жоден з учасників справи не скаржився на це до суду.

103. Той факт, що відповідно до мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень повідомлення про проведення спірних прилюдних торгів проводились лише в газеті "Народна правда" Верховний Суд оцінює у контексті частини другої статті 412 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи містяться докази цих публікацій й у газеті "Популярна", про що також прямо вказано організатором спірних прилюдних торгів у листах, якими направлялись підтвердження цього учасникам ВП № НОМЕР_1, а отже ця описка може бути виправлена у порядку статті 269 (виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні) ЦПК України.

104. Враховуючи зазначене, приписи статті 400 ЦПК України, які визначають межі розгляду Верховним Судом касаційної скарги позивача, Верховний Суд не бачить доведених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

................

Перейти до повного тексту