ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 922/956/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
відповідача - Рижков І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
до Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 задоволено позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), зобов`язано фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) Сердюк Т. М. звільнити та повернути Управлінню нерухоме майно загальною площею 105,10 м2, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої Революції), 106 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, задоволено клопотання позивача про розподіл судових витрат, стягнуто з ФОП Сердюк Т. М. на користь Управління 29127,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 922/956/24 залишено без задоволення касаційну скаргу ФОП Сердюк Т. М., а оскаржувані постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 залишено без змін.
4. 10.02.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Управління (подана через підсистему "Електронний суд" 10.02.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 400,00 грн, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, із наданням відповідних документів.
Заявник вказував на те, що між Управлінням та Адвокатським бюро "Антона Новакова" 31.12.2024 було укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 47, за умовами якого ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, дорівнює станом на 01.01.2025 2 000,00 грн без ПДВ.
На підставі договору та заявки клієнта Управлінню було надано правничу допомогу, а саме здійснено підготовку відзиву на касаційну скаргу ФОП Сердюк Т. М. у справі № 922/956/24, що зайняло 4 години (вартість послуги становить 8000,00 грн), а також прийнято участь у судовому засіданні касаційного суду 04.02.2025 тривалість якого становила 1,7 годин (вартість послуги становить 3400,00 грн). Отже, заявником витрачено 5,7 годин часу, а загальна вартість послуг становить 11400,00 грн.
5. 18.02.2025 надійшли заперечення ФОП Сердюк Т. М., в яких відповідач вказував на недотримання заявником вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів розміру судових витрат протягом встановленого строку, а саме заявки Управління від 05.01.2024 № 100.
Представник ФОП Сердюк Т. М. також просив у разі визнання Верховним Судом дотримання Управлінням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір витрат Управління на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, які підлягають розподілу між сторонами шляхом стягнення з ФОП Сердюк Т. М. на користь Управління до 7 400, 00 грн.
6. Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення таких витрат, Верховний Суд зазначає таке.
7. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
8. За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
9. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
10. У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
12. Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
13. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Відповідні висновки викладено, зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.
14. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
15. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
16. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
17. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
19. Як свідчать матеріали справи, Управління дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подання відповідних доказів, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
20. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі Управління долучило копії документів, а саме: копію ордера на надання правничої допомоги; копію договору на надання послуг з адвокатської діяльності від 31.12.2024 № 47; копію листа Управління від 01.01.2025 № 1; копію акта здавання-приймання наданих послуг від 06.02.2025 № 3.
Як вбачається з наданих заявником документів, 31.12.2024 між Управлінням (замовник) та Адвокатським бюро "Антона Новакова" (виконавець) було укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 47, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався протягом терміну дії цього договору надати клієнтові послуги, зазначені в пунктах 1.2 та 1.3 договору, а клієнт - прийняти і оплатити ці послуги.
Згідно з пунктом 1.3 цього договору послуги, що надаються за цим договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (підпункт 1.3.1 договору), а також підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (підпункт 1.3.2 договору).
Послуги надаються виключно після одержання письмових заявок клієнта, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (далі - заявка) (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, дорівнює 2000,00 грн без ПДВ станом на 01.01.2025.
На підставі умов договору, наданої клієнтом заявки та відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 06.02.2025 № 3 Адвокатським бюро "Антона Новакова" було надано Управлінню правничу допомогу, а саме: підготовлено та подано до суду відзив на касаційну скаргу ФОП Сердюк Т. М. у справі № 922/956/24 згідно з заявкою замовника від 05.01.2024 № 100; прийнято участь 04.02.2025 у судовому засіданні згідно з заявкою замовника від 05.01.2024 № 100.
21. Дослідивши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи та надані на її підтвердження докази, а також клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат Суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на позивача всі витрати відповідача в заявленій ним сумі 11 400,00 грн.
22. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
24. З огляду на подані відповідачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, виходячи з конкретних обставин справи та клопотання відповідача у справі про зменшення витрат до 7400,00 грн, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 7 400,00 грн та підлягають стягненню з відповідача у цій справі.
Отже, наявні підстави для часткового задоволення заяви Управління про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з ФОП Сердюк Т. М. 7400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд