ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1312/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Драгіцина Т. М.,
відповідача - Зозуля В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (судді: Тимошенко О. М. - головуючий, Митханюк М. В., Крейбух О. Г.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 (суддя Кудряшова Ю. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Фізичної особи-підприємця Ейсмонта Віталія Станіславовича
про зобов`язання звільнити орендоване нерухоме майно та стягнення 382 747,35 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Ейсмонта В. С. заборгованості з орендної плати у сумі 290 707, 75 грн та неустойки у сумі 92 039, 06 грн.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 525, 526, 530, 610, 611, 629, 785 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди майна від 01.12.2006 № 589 щодо повернення майна та сплати орендної плати за користування майном.
1.3. У жовтні 2023 АТ "Укрзалізниця" подало до суду заяву про зміну предмета позову, яку прийнято судом до розгляду згідно з ухвалою від 14.11.2023, в якій позивач просив зобов`язати відповідача звільнити орендоване нерухоме майно - адмінбудинок площею 186,6 м2, гаражі площею 111,0 м2 та сарай площею 32,9 м2, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23-А (далі - спірне майно); стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 290 707,75 грн за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 та неустойку за користування орендованим майном у сумі 92 039, 06 грн відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України за період 01.04.2023 по 30.06.2023.
1.4. ФОП Ейсмонт В. С. у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що ним за згодою орендодавця та балансоутримувача було проведено капітальний ремонт і здійснено поліпшення орендованого майна, у зв`язку з чим його ринкова вартість збільшилася.
Також відповідач посилався на відсутності підстав для стягнення неустойки, оскільки повернення орендованого майна залежить також від дій орендодавця.
Щодо орендної плати, то відповідач зазначав, що сплачує орендну плату, але через скрутне фінансове становище не може погасити борг з орендної плати у повному обсязі.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Ейсмонта В. С. на користь АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 92 039,06 грн неустойки за користування орендованим майном, зобов`язано ФОП Ейсмонта В. С. повернути АТ "Українська залізниця" спірне майно. У решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 589 станом на 01.06.2021 вже припинив свою дію, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 задоволенню не підлягає з огляду на відсутність правової підстави нарахування орендних платежів.
Разом з цим установивши обставини стосовно того, що продовження строку дії договору оренди не відбулось, а строк дії договору закінчився 30.09.2020, суди дійшли висновку про правомірність позовних вимог про стягнення неустойки за користування орендованим майном та повернення майна.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.05.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, АТ "Укрзалізниця" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 у сумі 290 707, 75 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вказує на те, що суди неправильно застосували норм матеріального права, а саме пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі № 906/1311/23, в якій Верховний Суд задовольнив вимоги АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ФОП Ейсмонта В. С., у тому числі, заборгованості з орендної плати.
Заявник касаційної скарги вказує на те, що суди не встановили, що додатковим договором від 26.12.2008 № 2 договір оренди від 01.12.2006 № 589 був доповнений пунктом 3.8 розділу 3 стосовно того, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передачі включно. Закінчення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості з орендної плати, якщо така виникла.
Отже, договором оренди від 01.12.2006 № 589 передбачена відповідальність орендаря у розмірі орендної плати в разі користування майном після припинення (розірвання договору) до дня повернення майна.
У справі, що розглядається, позивачем не заявляються вимоги про стягнення орендної плати та неустойки за один і той же період.
Отже вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 на суму 290 707,75 грн, на думку позивача, є законними та такими, що підлягали задоволенню.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу, причини пропуску строку подання якого визнано судом поважними, ФОП Ейсмонт В. С. просить відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги, вказуючи на правомірність висновків судів з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ФОП Ейсмонтом В. С. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 589, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - адмінбудинок площею 186,6 м2, гаражі площею 111,0 м2 та сарай площею 32,9 м2, що знаходиться на балансі Коростенської дистанції електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця (балансоутримувач) та розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23-А.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
У пункті 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2009 року у сумі 8296, 21 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. договору). Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. договору). Згідно п. 5.2. договору, орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.7. договору).
Згідно з пунктом 10.6 договору його укладено строком на 364 дні та діє договір з 01.12.2006 до 29.11.2007 включно. Якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця. Договір вважається поновленим на строк, встановлений цим договором.
Суди установили, що в період з 13.03.2007 по 12.08.2015 між сторонами укладалися додаткові договори до договору оренди № 589, якими продовжувалася дія договору та змінювався розмір орендної плати.
4.3. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
За змістом пункту 2 вказаної постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку № 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Відповідно до зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що затверджений Міністром інфраструктури України, об`єкт оренди внесено до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Враховуючи входження майна до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" - товариства, яке створене внаслідок проведеної корпоратизації підприємств залізничного транспорту та Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", в силу статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який діяв станом на час утворення утворено ПАТ "Українська залізниця", Фонд державного майна та його територіальні відділення втратили право виступати орендодавцями щодо майна новоутвореного товариства.
4.4. Суди установили, що як убачається з матеріалів справи, 12.02.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ФОП Ейсмонтом В. С. укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 01.12.2006 № 589, за умовами якого орендодавцем майна за договором оренди від 01.12.2006 є ПАТ "Укрзалізниця". Змінено найменування балансоутримувача на виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання. Встановлено, що договір діє з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно. Інші умови договору залишені без змін.
У подальшому між сторонами укладалися додаткові договори до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 589, якими узгоджувався розмір орендної плати та продовжувався строк дії договору, в цілому до 31.03.2018 включно.
10.05.2018 між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 589, яким у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" пункт 10.1 викладений в новій редакції, а саме встановлено: "Цей Договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно без подальшого продовження".
4.5. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що питання закінчення договору 30.06.2018 без подальшого продовження було предметом розгляду Господарським судом Житомирської області у справі № 906/123/22 за позовом АТ "Українська залізниця" до ФОП Ейсмонта В. С. про виселення з орендованого нерухомого майна та стягнення коштів.
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 906/128/22, відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до ФОП Ейсмонта В. С. про стягнення 689 511,48 грн та виселення з орендованого нерухомого майна.
Верховний Суд постановою від 30.05.2023 у справі № 906/123/22, залишаючи без змін судові рішення, вказав на те, що судами не встановлено обставин належного повідомлення орендаря про припинення орендних правовідносин (доказів направлення та отримання листа від 26.04.2018), у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що договір оренди № 589 є продовженим, а позовна вимога про виселення відповідача з орендованого нерухомого майна є такою, що не підлягає задоволенню. Оскільки судами встановлено продовження договору оренди № 589, то в задоволенні вимоги про стягнення неустойки суди правильно відмовили, позаяк такі вимоги ґрунтувалися на твердженнях позивача про припинення дії цього договору з 01.07.2018.
4.6. АТ "Укрзалізниця", обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувало на те, що термін дії договору оренди від 01.12.2006 № 589 був визначений строком дії у 3 місяці і його дія продовжувалася на наступні терміни з 01.07.2018 по 30.09.2018, з 01.10.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 30.09.2019, з 01.10.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023.
13.04.2023 листом № НГ-08/367 АТ "Укрзалізниця" повідомило ФОП Ейсмонта В. С. про відсутність бажання продовжувати термін дії договору оренди від 01.12.2006 № 589, а також про необхідність повернути орендоване майно за актами приймання-передачі майна з оренди та провести повний розрахунок з орендної плати та відшкодування витрат за утримання орендованого майна. Вказаний лист отримано відповідачем.
4.7. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, та зобов`язання відповідача звільнити орендоване нерухоме майно, суди попередніх інстанцій, установивши обставини щодо закінчення строку дії договору та не продовження його дії, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Судові рішення про задоволення позовних вимог АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ФОП Ейсмонта В. С. неустойки у сумі 92 039, 60 грн та зобов`язання відповідача звільнити орендоване нерухоме майно учасниками справи не оскаржені.
4.8. Водночас суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 290 707,75 грн, нарахованої за період з 01.06.2021 по 31.12.2022, дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 589 станом на 01.06.2021 припинив свою дію, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати задоволенню не підлягає з огляду на відсутність правової підстави для нарахування орендних платежів.
Суди виходили з того, що строк дії договору від 01.12.2006 № 589 продовжувався з 01.07.2018 по 30.09.2018, з 01.10.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 30.09.2019, з 01.10.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 30.09.2020.
Посилаючись на положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019, який введено в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом у редакції від 10.04.1992 (який втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до тих договорів, строк дії яких закінчувався до 01.07.2020 включно, а щодо договорів оренди, строк дії яких закінчився після 01.07.2020, в силу вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону в редакції від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.
Суди вказали, що зважаючи на те, що неодноразово продовжений строк дії договору оренди сплив 30.09.2020, тобто вже після 01.07.2020, до спірних орендних правовідносин, зокрема, в частині продовження строку оренди, слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019, яким не передбачено такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість містить вимогу про вчинення орендарем вчинення юридично значимих дій, а саме, звернення з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди № 589 припинив свою дію з 01.10.2020, а не з 01.04.2023, як вважає позивач, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ФОП Ейсмонта В. С. із заявою про продовження договору оренди № 589 нерухомого майна згідно вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з 01.06.2021 по 31.12.2022.
4.9. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 917/730/22 досліджувалося питання про правовий режим майна АТ "Українська залізниця" та, зокрема, зазначено, що товариству майно належить як на праві власності, так і на праві господарського відання. При цьому за загальним правилом майно належить Укрзалізниці на праві власності. На праві господарського відання ПАТ "Укрзалізниця" належить лише майно, визначене спеціальними нормами (зокрема, вказане в частині першій статті 10 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування").
Однак під час розгляду справи суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не з`ясовували питання правового статусу спірного майна.
Суди попередніх інстанцій також не з`ясовували питання стосовно того, чи заперечувалося сторонами існування між ними договірних правовідносин саме до 31.03.2023 року.
4.10. Оскаржуючи судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, АТ "Укрзалізниця" вказувало на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 906/1311/23 з аналогічних правовідносин.
4.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.12. Верховний Суд постановою від 04.09.2024 у справі № 906/1311/23, на неврахування якої в касаційній скарзі посилається скаржник і правовідносини в якій є подібними правовідносинам, які виникли у справі, що розглядається, за позовом АТ "Українська залізниця" до ФОП Ейсмонта В. С. про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та зобов`язання відповідача звільнити нерухоме майно, передане у користування згідно з договором від 01.09.2009 № 933, залишено без змін судові рішення, зокрема, про стягнення заборгованості з орендної плати, через встановлення обставин щодо припинення договору оренди нерухомого майна 31.03.2023.
4.13. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що твердження скаржника, наведені ним у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а судові рішення в оскаржуваній частині слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.