ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Агрикової О.В., Мальченко А.О., Козир Т.П.
від 18.09.2024
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
про стягнення 3 416 104, 01 грн,
за участю представників:
від позивача: Міненко В.М.,
від відповідача: Колесник Т.А.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення 3 416 104, 01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що затверджена на стадії виконання судового рішення мирова угода не є правочином у цивільно-правовому розумінні, а тому не змінює строки виконання грошового зобов`язання, підставою виникнення якого є договір. Відтак, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
23.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1264-ТЕ-17, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов`язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На підставі вказаного договору відповідач прийняв протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-липня та вересня 2010 року природний газ на загальну суму 68 189 319,41 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань стосовно оплати вартості отриманого за договором газу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення 13 427 437,08 грн, з яких: 10 735 082 грн основного боргу, 834 054,43 грн пені, 1 306 885,35 грн інфляційних збитків, 551 414,66 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2011 року у справі №13/050-11 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 10 735 082,64 грн основного боргу, 417 027,22 грн пені, 1 306 885,35 грн інфляційних збитків, 551 414,66 грн 3% річних, а також судові витрати: 25 500,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2012 року затверджено мирову угоду у справі №13/050-11 в наданій сторонами редакції, згідно з якою визначено порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2011 року у справі №13/050-11 стосовно суми основного боргу, яка на момент затвердження відповідної мирової угоди становила 10 735 082,64 грн.
Звертаючись з даний позовом, позивач посилається на те, що затверджена на стадії виконання судового рішення мирова угода не є правочином у цивільно-правовому розумінні, а тому не змінює строки виконання грошового зобов`язання, підставою виникнення якого є договір.
З моменту підписання мирової угоди у справі №13/050-11 відповідачем частково погашено суму основного боргу та станом на вересень 2015 року відповідна сума становила 8 990 631,51 грн та надалі погашалась відповідачем частково щомісячними платежами, в підтвердження чого суду надано копії банківських виписок по рахунку позивача.
Відтак, на думку позивача відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України, незважаючи на укладення мирової угоди, яка лише встановлює інший спосіб та порядок виконання судового рішення.
Оскільки відповідач свої грошові обов`язки виконав не належним чином, борг за отриманий згідно з договором газ у повному обсязі не сплатив, позивач просив стягнути з відповідача 2 694 875,41 грн інфляційних втрат та 721 228,60 грн 3% річних за період з жовтень-грудень 2009 року, січень-липень 2010 року та вересень 2010 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Київської області рішенням від 13.11.2018 у справі №911/1510/18 позов задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 639 587 грн 63 коп. інфляційних втрат, 720 415 грн 34 коп. 3% річних та 50 400 грн 04 коп. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мирова угода на стадії виконання судового рішення, не може вважатись правочином у цивільно-правовому розумінні, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення. Таким чином, на думку місцевого господарського суду укладення між сторонами спірних правовідносин мирової угоди не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2024 рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2018 року у справі № 911/1510/18 скасував. Прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі. Стягнув з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 76 862 грн 34 коп.
Суд апеляційної інстанції обґрунтував свої висновки тим, що затверджена ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2012 року мирова угода в повній мірі відповідає визначенню правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (волевиявлення сторін, спрямоване на зміну наявних цивільних прав та обов`язків щодо грошових зобов`язань з оплати спожитого природного газу), що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 25.10.2019 року у справі № 920/115/18.
Відтак, колегія суддів зазначає, що в даному випадку мирова угода не є новацією, проте з урахуванням реструктуризації заборгованості в порядку п.2.6. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" мала своїм наслідком у відповідності до частини 1 статті 651 та статті 654 Цивільного кодексу України зміну строку.
Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем змінених умов виконання грошового зобов`язання, встановлених узгодженим сторонами і затвердженим судом графіком виконання зобов`язання, що зумовлює висновок про відсутність прострочення грошового зобов`язання у розумінні статті 610 та частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 911/1510/18, у якій просила її скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження визначено пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 10.01.2025 про відкриття касаційного провадження у справі № 911/1510/18 за касаційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" помилково зазначено про те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, тому ця описка підлягає виправленню. Правильною підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, яка визначена позивачем у касаційній скарзі, є пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України. Виходячи з наведених позивачем обґрунтувань цієї підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, здійснюється касаційний перегляд у справі № 911/1510/18.
Позивач у касаційній скарзі, обґрунтовуючи пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, вказав на те, що наразі існує необхідність відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що викладений у постанові від 25.10.2019 року у справі № 920/115/18.
Позивач вважає, що факт укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення впливає лише на порядок виконання рішення суду (в частині суми основного боргу) та не змінює суті договірного зобов`язання, а отже у позивача наявні всі підстави нараховувати 3% річних та інфляційній нарахування у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Висновок Верховного Суду, що після затвердження господарським судом мирової угоди, в якій сторони досягли згоди щодо фактичного розстрочення сплати відповідачем суми основного боргу за договором поставки природного газу, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних за умов належного виконання основного зобов`язання на змінених мировою угодою умовах, фактично ставлять сторони в нерівні умови.
Пішовши на поступки відповідачу, позивач погодився, що саме стягнута сума основного боргу за рішенням суду буде розстрочена на 20 років у відповідності до умов мирової угоди, однак ця обставина не повинна впливати на можливість отримати позивачем компенсацію від знецінення грошової одиниці та плату за користування грошовими коштами на протязі тривалого часу, а тому на його думку є необхідність відступити від висновку Верховного Суду у справі № 920/115/18.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Зазначив, що уклавши мирову угоду, сторони за взаємною згодою змінили істотні умови договору поставки природного газу в частині строків та порядку оплати. Відповідач графік розрахунків, згідно з пунктами 3, 4 мирової угоди, не порушує. Тобто у спірних правовідносинах прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за умовами мирової угоди, як підстава для нарахування санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, відсутні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.