ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 903/825/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Гвоздевич О. О.
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Договору про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Надровидобування"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 (головуючий - Миханюк М. В., судді Юрчук М. І., Крейбух О. Г.)
та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.10.2024 (суддя - Шум М. С.)
у справі № 903/825/24
за позовом (згідно із позовною заявою) договору про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ТРЕЙД ОЙЛ"
про стягнення 4 318 280, 41 грн
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. 27.09.2024 до Господарського суду Волинської області через АТ "Укрпошта" надійшла позовна заява від 23.09.2024 № 17-СД, яка підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надровидобування" - Богданом Киричиком.
2. Позивачем в заяві зазначено: "договір про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ".
3. В прохальній частині позову зазначено:
- стягнути з ТОВ "СК ТРЕЙД ОЙЛ" на користь договору про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ" 4 318 280 грн 41 коп. в т. ч. 4 034 000 грн 00 коп. основного боргу, 197 079 грн 41 коп. втрат від інфляції та 87 201 грн 00 коп. 3% річних;
- стягнути з ТОВ "СК ТРЕЙД ОЙЛ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 64 774 грн 21 коп.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.10.2024, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою від 23.09.2024 №17-СД, яка підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ" Богданом Киричиком.
5. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що з аналізу приписів статей 4, 45, 55, 175 Господарського процесуального кодексу України, та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, слідує, що договір є юридичним фактом, не наділений господарською процесуальною дієздатністю та не може виступати стороною у господарському процесі. Тому відповідний позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у господарському процесі, яка пред`явила позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору. Суд взагалі не може розглядати спір позивачем у якому зазначено договір. Відтак, суб`єктний склад сторін повинен бути приведений у відповідність до норм чинного законодавства.
6. Також суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови Договору на здійснення спільної діяльності №1 (про спільну інвестиційну діяльність) від 27.04.2018 зазначив, що позивачем у даній справі мало бути зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ", як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність від 27.04.2018, а не договір про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Договір про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Надровидобування" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.10.2024, а справу № 903/825/24 направити для розгляду до місцевого господарського суду.
8. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального і процесуального права, зокрема скаржник стверджує про правильність визначення ним особи позивача у справі.
Позиція інших учасників справи
9. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
10. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Договору про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Надровидобування" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
11. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
12. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
13. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
14. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
15. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
16. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
17. Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
18. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
19. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
20. Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що в рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).
22. Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
23. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
24. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
25. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
26. З указаних пунктів статті 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
27. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
28. У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
29. Таким чином, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
30. Слід зазначити, що склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 ГПК України, а саме, відповідно до частини першої цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
31. За приписами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
32. Зі змісту вказаних норм вбачається, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересам інших осіб (частина третя стаття 4 ГПК України).
33. Між тим, положеннями частин першої, другої статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
34. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
35. Згідно з частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
36. Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
37. Згідно з частинами другою, третьою статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
38. Частиною четвертою статті 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
39. Слід зазначити, що юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 3, 4, частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
40. Так, суди попередніх інстанцій установили, що в позовній заяві від 23.09.2024 №17-СД, яка підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ" Богданом Киричиком, позивачем у справі зазначено - Договір про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ". В прохальній частині позову зазначено "стягнути з ТОВ "СК ТРЕЙД ОЙЛ" на користь договору про спільну діяльність від 27.04.2018 №1 - уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРОВИДОБУВАННЯ".
41. Суди зазначили, що договір є юридичним фактом, на підставі якого виникають господарські зобов`язання, проте договір не може бути стороною будь-якого спору, права чи інтереси якого порушено і на захист прав чи інтересів якого подано позовну заяву до суду.
42. Верховний Суд погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є безпідставними, оскільки у даній справі, враховуючи характер спірних правовідносин, визначення позивачем особи, яка не може вважатись належним позивачем у господарському процесі відповідно до норм ГПК України є визначальним для визначення юрисдикції спору.
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
44. Верховний Суд зауважує, що наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
45. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
46. Аргументи касаційної скарги не спростовують викладеного вище та не доводять неправильного застосування або порушення судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
47. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.