ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2262/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Герасименко В.М.
Відповідача: Джас І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024
(головуючий - Ходаківська І.П., судді Євсіков О.О.. Владимиренко С.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2024
(суддя - Васильченко Т.В.)
у справі №910/2262/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія"
про стягнення 955 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (далі - ТОВ"Міжрегіональна транспортна компанія", відповідач) про стягнення 955 000,00 грн.
2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги №GL15N624963-2 від 11.10.2023 отримано право вимоги за кредитним договором № 03/Ю від 31.05.2019, боржником за яким є відповідач.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3 Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, залишено без розгляду позов ТОВ "Діджи Фінанс" до ТОВ "Міжрегіональна транспортна компанія" про стягнення 955 000,00 грн, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвалу суду обґрунтовано тим, що позивач звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду, заява подана до початку розгляду справи по суті та підписана уповноваженою особою позивача, а тому така заява підлягає задоволенню. В частині заяви відповідача щодо зловживання позивачем своїх процесуальних прав, судом враховано, що диспозитивність належить до основних засад (принципів) господарського судочинства і передбачає собою волевиявлення сторін, їх процесуальних ініціатив з настанням відповідних процесуальних наслідків, в тому числі і для позивача, за обставин даної справи з урахуванням суми, яка була відступлена позивачу, без оцінки обґрунтованості та доведеності зазначеної суми, та наявність права заявляти до стягнення частини заборгованості, суд не знайшов підстав для визнання дій позивача щодо подання заяв про залишення позову без розгляду зловживанням процесуальними правами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди відмовляючи у визнанні дій позивача зловживанням своїми процесуальними правами не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22, від 18.10.2021 у справі № 299/3611/19, від 02.10.2019 у справі № 750/3021/18, від 12.10.2021 у справі № 311/2121/19, від 30.10.2023 у справі № 910/16518/23. Скаржник зазначає, що позивач поданням декількох позовів на різні суми заборгованості, навмисно створює умови для маніпуляції з авторозподілом справ між суддями для визначення лояльного суддю, на що суди не звернули належної уваги. Вказані дії позивача є зловживанням ним своїми процесуальними обов`язками.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову відповідають положенням норм матеріального і процесуального права, а тому, позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
8. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
9. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
10. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
11. За змістом статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
12. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
13. Тобто право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду гарантоване законом. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
14. Надане позивачу право на подання заяви про залишення позову без розгляду не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана.
15. Позивач до початку розгляду справи по суті скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції зробив висновок, що наявні підстави для залишення позову ТОВ "Діджи Фінанси" без розгляду, на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
16. Водночас, відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
17. Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
18. Згідно з положеннями частин 1- 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
19. Водночас положення Господарського процесуального кодексу України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.
20. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.
21. Водночас, у частині 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
22. Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
23. У свою чергу суд перевіряє доводи позивача і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
24. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі № 910/16436/18, від 22.07.2019 у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18 від 24.10.2019 у справі № 910/16413/18, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
25. Отже, апеляційний господарський суд, перевіряючи доводи відповідача щодо наявності правових підстав для визнання дій позивача у зв`язку з поданням позову у справі, що розглядається, зловживанням процесуальними правами, правильно виходив із того, що звернення із позовом у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб. До того ж, апеляційним судом вірно зазначено, що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності.
26. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
27. Крім того, подання позивачем нового позову є реалізацією передбаченого статтею 4 Господарського процесуального кодексу України права на звернення до господарського суду, і саме по собі звернення з таким позовом за недоведеності обставин, зазначених у частині 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивачем.
28. Отже, наведені відповідачем доводи щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
29. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 916/3416/19.
30. Касаційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22, від 18.10.2021 у справі № 299/3611/19, від 02.10.2019 у справі № 750/3021/18, від 12.10.2021 у справі № 311/2121/19, оскільки, з тексту судових рішень у вказаних справах вбачається, що застосування положень, якими врегульовано питання залишення позову без розгляду, здійснювалось судами за інших обставин справи, встановлених судами, зважаючи на які судами було застосовано відповідні положення законодавства.
31. Отже, зважаючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як установив суд першої інстанції, подана до початку розгляду справи по суті і підписана уповноваженою особою позивача, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, правові висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду саме згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
32. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень, отже, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.