ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 580/11667/23
адміністративне провадження № К/990/32820/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (у складі колегії суддів: Кузьменка В.В. (суддя-доповідач), суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.) у справі №580/11667/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2023 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження позивачу з 01 червня 2023 року пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону № 796-XII з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач протиправно після перерахунку його пенсії обмежив її загальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року скасовано, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження позивачу з 20 березня 2024 року розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 796-XII з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону № 796-XII з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з 20 березня 2024 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, вказав, що Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) в частині поширення її дії на Закон № 796-XII, а також положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, щодо обмеження пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з огляду на це відповідач протиправно з 20 березня 2024 року обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував положення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, статті 2 Закону № 3668-VI, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно з 20 березня 2024 року обмежило виплату пенсії позивача максимальним розміром.
У касаційній скарзі відповідач вказує на положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, доводи касаційної скарги Управління полягають у тому, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічного висновку щодо застосування положень статті 2 Закону №3668-VI, за твердженням відповідача, дійшов Верховний Суд у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі 580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23, від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/11667/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
15 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, у якому позивач зазначив, що Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 (далі - Рішення КСУ № 2-р(ІІ)/2024), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України, припис статті 2 Закону № 3668-VІ. Ця норма поширюється на Закон № 796-ХІІ, що підтверджує право осіб, яким пенсія призначена згідно з цим Законом, на її отримання без обмеження максимальним розміром.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2022 року з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
02 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач листом від 01 грудня 2023 року № 16010-15851/Ш-03/8/2300/23 відмовив у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
6. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
8. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
9. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
10. Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.
11. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
12. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
14. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
15. Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
16. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
17. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію, відповідно до Закону № 796-ХІІ.
18. З 01 грудня 2022 року Управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
19. Управління зазначає, що здійснене обмеження є законним та відповідає положенням абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI, які на момент здійснення такого перерахунку були чинними та неконституційними не визнані.
20. Водночас позивач стверджує, що застосування вказаного положення є протиправним і значно обмежує його право на належний розмір пенсії. Крім того, позивач зауважує, що Рішенням КСУ № 2-р(ІІ)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України припис статті 2 Закону № 3668-VІ, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ, чим підтверджується право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.
21. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності вчиненого пенсійним органом обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд апеляційної інстанції виходив з того, рішенням КСУ № 2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України Закон № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон № 796-XII, а також положення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, щодо обмеження пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з огляду на це відповідач протиправно з 20 березня 2024 року обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.
22. Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується, з огляду на таке.
23. Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом № 3668-VІ.
24. Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
24. Частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
25. Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
26. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23, від 28 лютого 2024 року у справі №240/20830/21, від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20 та від 04 липня 2024 року у справі № 580/7744/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
27. Водночас, аналізуючи доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, колегія суддів зазначає наступне.
28. Згідно абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
29. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
30. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, суд апеляційної інстанцій зазначив, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
31. Як було зазначено вище, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
32. При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
33. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
34. На цій підставі, колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені.
35. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
36. Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 501 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
38. Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
39. Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 вересня 2022 року у справі № 380/10419/21, від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, від 14 червня 2023 року у справі № 260/2959/21, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23.
40. Разом з тим, тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
41. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
42. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
43. При цьому, колегія суддів, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
44. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
45. Норми статті 2 Закону №3668-VI також пов`язані з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
46. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01 грудня 2022 року її розмір перевищив максимальний та становив 47293, 54 грн.
48. Тому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
49. На момент виникнення спірних правовідносин (на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії 01 грудня 2022 року) зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому мали застосувуватись.
50. З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01 грудня 2022 року по 19 березня 2024 року діяв правомірно.
51. Стосовно врахування судом апеляційної інстанції під час вирішення спірних правовідносин Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2024, а також аналогічного твердження позивача, зазначеного у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
52. Конституційний Суд України у межах розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
53. У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
54. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічну за змістом норму містить також стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".
55. Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені часові межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
56. Отже правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
57. Враховуюче зазначене вище, Суд зауважує, що на момент відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачу положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширювали свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому мали застосуватись відповідачем.
58. Разом з тим, розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
59. Крім того, відповідно до імперативних вимог статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
60. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо того, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Водночас суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю статті 67 Закону № 796-XII та статтю 2 Закону № 3668-VI. З огляду на це Суд також зазначає про обґрунтованість доводів касаційної скарги Управління стосовно необхідності застосування при вирішенні спірних правовідносин висновків, викладених у постановах у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі 580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23 та від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23. При цьому доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи не знайшли.
61. Тому, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
62. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
63. З огляду на таке, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, скасувати оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та залишити у силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду, прийняте у цій справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-