ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 363/112/23
провадження № 61-17020св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак Олександр Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року у складі судді Лукач О. П. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня
2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А. Таргоній Д. О., і виходив з наступного.
Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О. Б., приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак О. А. про визнання договору дарування недійсним.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що їй на праві власності належала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Інша частина вказаної квартири належала її чоловікові - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. З 11 листопада 1999 року вона була зареєстрована та проживає у зазначеній квартирі. У зв`язку з тим, що в силу свого похилого віку (1931 року народження) вона почала потребувати стороннього догляду, вона домовилась зі своїм сином - ОСОБА_6, що вони укладуть договір довічного утримання, за умовами якого у разі її смерті квартира залишиться йому, натомість він до дня її смерті буде її доглядати.
4. У липні 2020 року вони уклали відповідний договір. Однак, не маючи будь-яких причин не довіряти своєму синові, а також в силу свого віку та юридичної необізнаності, текст договору вона не читала, вважаючи, що у договорі передбачені усі права і обов`язки щодо довічного утримання та догляду, про які вони із сином домовилися.
5. Зазначає, що після укладення зазначеного договору вона продовжує проживати за місцем своєї реєстрації, особисто сплачує усі комунальні платежі по особовим рахункам, відповідно до укладених договорів щодо надання комунальних послуг, які укладені ще за життя з її покійним чоловіком ОСОБА_5 та з нею. Посилалася на те, що будь-яких сумнівів, що квартира належала, належить та продовжує належати саме їй, у неї не виникало.
6. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_6 . У зв`язку з пережитим стресом стан її здоров`я погіршився, тому без сторонньої допомоги вона вже не могла обходитись, у зв`язку з чим до неї переїхала її донька, яка почала проживати з нею у одній квартирі та допомагати по господарству. З огляду на те, що у неї залишилась єдина дочка, яка дбайливо ставиться до неї та доглядає її, вона вирішила укласти договір довічного утримання з нею, як попередньо робила це з сином, та хотіла, щоб 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, після її смерті залишилася доньці.
7. Однак, звернувшись до нотаріуса за консультацією з приводу укладення договору довічного утримання, вона довідалася, що вже не є власником квартири, оскільки належна їй 1/2 частини квартири перейшла у власність її покійного сина на підставі договору дарування, укладеного 29 липня 2020 року, та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б. Спадкоємцями за законом першої черги на майно її сина ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його дружина -
ОСОБА_2 та діти від першого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
8. На її звернення до відповідачів про вирішення спірного питання щодо квартири, в якій вона проживає, відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що будь-яких розмов щодо цього вона вести не бажає і все майно, що залишилось після смерті її чоловіка ( ОСОБА_6 ), перейде їй у спадок.
9. Вважала, що, при укладенні спірного договору син переслідував мету приховати дійсний правочин про довічне утримання з невідомих для неї причин. Вона вважала, що підписувала не договір дарування, а договір довічного утримання, умови якого вони з сином обговорювали напередодні укладання такого договору, а тому підписаний ними правочин слід вважати удаваним. Поряд з цим, той факт, що позивачка мала намір залишити вказану частку нерухомості у власність іншій особі (в даному випадку сину) виключно після своєї смерті, а не за життя, підтверджується складеним нею та посвідченим ще в 2005 році заповітом.
10. Акцентувала увагу на тому, що вона є особою похилого віку, вчинила договір дарування своєї квартири, яка є для неї єдиним житлом, під впливом помилки, вважаючи, що з сином укладає договір довічного утримання.
11. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений 29 липня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б., зареєстрований за №1637.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
12. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість його доводів. Зазначала, що умовами договору підтверджується обізнаність та усвідомлення позивачки щодо укладення договору дарування належної частки у нерухомому майні. Про наслідки укладеного договору їй було роз`яснено нотаріусом. Зауважувала, що ОСОБА_1 здійснила відчуження належного їй майна на користь сина, з метою уникнення конфліктів щодо частки у спірному майні, ураховуючи грошові проблеми та борги доньки. Звертала увагу суду на власноручно написану позивачкою розписку, а також на наявність у неї обов`язкової частки на спадщину після смерті свого сина, у зв`язку з чим вона не залишиться без житла.
13. Вказувала на те, що позивачка, як дружина ветерана війни, має 50 % знижки на комунальні послуги, що підтверджується долученими до позову доказами, у зв`язку з чим особовий рахунок не був змінений.
14. ОСОБА_3 позов визнав та просив задовольнити. Зазначав, що його батько ОСОБА_6, який є сином позивачки, переїхав до неї жити у 2014 році, оскільки вона потребувала допомоги. Вказував, що його батько мав доглядати за позивачкою. Онуки також допомагали їй та батьку. Після поширення у 2020 році " Ковіду" почали менше спілкуватися та контактувати, а потім почалася війна і перед війною дізналися, що у батька виявлено рак. Дружина батька забрала його за кордон до Італії, де він помер. Потім вони дізналися від дружини батька, що він передав їй при житті половину квартиру, склавши заповіт лише на неї. Посилався на те, що пропонував дружині батька ОСОБА_2 кошти за частину квартири, але вона не погодилася.
15. ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що з батьком ОСОБА_6 розмов про договір дарування квартири не було, при зустрічах говорили лише про договір по догляду ним за позивачкою, і саме позивачка хотіла, щоб син доглядав за нею. Дарування квартири було для усіх сюрпризом, оскільки увесь час говорили про піклування. Про хворобу батька дізнався від брата і за декілька днів до війни батько прямував до Італії і він не зміг з ним поспілкуватися, бо батько помер.
16. Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О. Б., яка посвідчувала оспорюваний договір, заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що у 2020 році до неї звернулися сторони з проханням посвідчити їм договір дарування 1/2 частки квартири. Це була власниця ОСОБА_1 та її син ОСОБА_6 . Вони надали усі необхідні документи для посвідчення цього договору. Нотаріус зазначала, що враховуючи вік дарувальниці, під час посвідчення договору вона провела з нею бесіду, роз`яснюючи наслідки договору дарування, оскільки він передбачає припинення права власності на це майно, пояснила, що людина залишається без майна і новий власник може розпорядитися своїм майном. Вона пересвідчилася, що ОСОБА_1 розуміє роз`яснення та вона наполягала на укладанні договору дарування. Крім цього, попросила ОСОБА_1 у письмовій формі написати те, що вона розуміє наслідки, факт втрати права на частку квартири. ОСОБА_1 прочитала заяву, договір, після погодження роздрукували на бланку і вона підписала. Нотаріус стверджує, що у неї не було жодних сумнівів, що дарувальниця мала намір подарувати частку квартиру, і при наявності найменшого сумніву вона б відмовила у посвідченні договору. Нотаріус вказувала, що роз`яснювала про договір дарування і про договір довічного утримання, а також, що є і спадковий договір, але клієнт наполягала на укладанні саме договору дарування. У неї не було сумнівів щодо дієздатності дарувальниці. Якби сторона скаржилася на стан здоров`я, вона не посвідчувала б договір. ОСОБА_1 не вказувала, що не може прочитати договір. Сказала, що прочитала текст.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела, що на момент укладення оспорюваного договору дарування виникла помилка стосовно правової природи правочину та існували обставини, які зумовлюють визнання вказаного договору дарування недійсним, оскільки, укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки, тим більше з огляду на те, що договір посвідчувався нотаріально та їй роз`яснювався його зміст.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
19. Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року - без змін.
20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог. Зазначено, що сторони договору були попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлювали природу правочину та значення своїх дій, перебувавали при здоровому розумі та ясній пам`яті, діяли добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, зміст договору відомий та підписаний сторонами, як свідчення про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін договору. Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачі, як спадкоємці померлого ОСОБА_6 порушили її права, не надано. У заяві від 29 липня 2020 року позивачка власноруч вказала про укладення нею на користь сина договору дарування нерухомого майна, а не іншого правочину. Посилання апеляційної скарги на те, що позивачка є особою похилого віку та вчинила договір дарування своєї квартири, яка є для неї єдиним житлом, під впливом помилки, вважаючи, що з сином укладає договір довічного утримання, ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-9цс14, від 18 червня 2014 року
у справі № 6-69цс14, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15,
від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1124цс15, від 03 лютого 2016 року
у справі № 6-1364цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 308/3593/17, від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17, від 19 січня 2021 року у справі № 754/15344/18, від 19 травня 2021 року у справі № 718/955/20 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували наведені нею обставини, які свідчать про наявність в її діях помилки на укладення оспорюваного договору, а саме: її похилий вік, стан здоров`я та необхідність у сторонньому догляді та піклуванні. Крім того, спірна квартира є її єдиним житлом, вона у ній продовжує проживати, нести витрати на його утримання, що свідчить про відсутність фактичної передачі спірного майна.
24. Наголошує, що її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним договором дарування. Під час укладення спірного договору вона діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/112/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії (виконання) рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 04 грудня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
26. 08 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
27. 17 лютого 2025 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат
Муравйова І. В., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому. посилаючись на отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги лише 03 лютого 2025 року, просить суд прийняти його до розгляду.
28. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
29. З огляду на зазначені вище обставини отримання відповідачкою копії касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, що підтверджуються відповідним зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, враховуючи розумні строки для підготовки відзиву та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_2 підлягає продовженню до дати його подання - до 17 лютого 2025 року.
30. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили наявні у матеріалах справи докази укладення спірного правочину під впливом помилки та дійшли законного висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним. Суди правильно взяли до уваги чіткість викладення умов оспорюваного договору, вільне підписання позивачкою, а також окремо написану заяви позивачки про її бажання укласти саме договір дарування. Загальний стан позивачки, зокрема когнітивні здібності, адекватне сприйняття реальності, був також предметом оцінки судом при отримання особистих пояснень ОСОБА_1 .
31. Додатково зауважує про недобросовісність дій позивачки, яка повідомляє суду її неправильне місце проживання та залучає до участі у справі онуків, які визнають її позовні вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
32. У липні та серпні 2009 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по 1/2 частці за кожним.
33. 29 липня 2020 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та
ОСОБА_6 (обдарований) було укладено договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
34. Договір дарування нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б. та зареєстрований у реєстрі за № 1637.
35. Згідно з пунктом 3.6 договору, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів і розуміючи значення своїх дій, без будь-якого до того примушення, як фізичного так і морального. Сторони договору взаємно ствердили одна одній та всім зацікавленим особам, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, волевиявлення сторін є вільним і відповідає внутрішній волі, договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину. Сторони підтвердили, що вони не обмежені в праві укладати правочини, вони не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору, вільно володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати та правильно зрозуміти сутність цього договору, проєкт цього договору, складений нотаріусом з урахуванням визначеним ними умов та умов, що є обов`язковими, ними прочитаний, зрозумілий і схвалений, підписання ними цього договору є підтвердженням відсутності взаємних претензій щодо якісного стану квартири.
36. Відповідно до пункту 5 договору, договір вступає в силу після підписання його сторонами та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що передача дарувальником та прийняття обдаровуваним вказаної в цьому договорі однієї другої частки квартири вважається здійсненою в момент нотаріального посвідчення цього договору. Під передачею однієї другої частки квартири за цим договором слід вважати передачу цього договору дарування обдаровуваному. Передача дарувальником та прийняття обдаровуваним примірника цього договору дарування свідчить про те, що передача однієї другої частки квартири відбулась. Право власності на одну другу частку квартири, що є предметом цього договору, згідно з статтею 722 Цивільного кодексу України, виникає у обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, тобто після одержання обдаровуваним документа, що посвідчує право власності на одну другу частку квартири та згідно з статтею 334 ЦК України з моменту його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
37. Наявність підписів на цьому договорі свідчить про те, що дарунок передано дарувальником у власність обдаровуваного, і дарунок прийнято обдаровуваним у власність від дарувальника (підпункт 6.2 пункту 6 договору).
38. Згідно з підпунктами 6.4 та 6.5 пункту 6 договору, в присутності нотаріуса дарувальник передає обдаровуваному договір дарування однієї другої частки квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу однієї другої частки квартири обдаровуваному. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків договору, що укладається сторонами, їм роз`яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру явного та удаваного правочину.
39. У заяві ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О. Б. зазначено, що заявниця просить посвідчити договір дарування належної їй на праві власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, на ім?я ОСОБА_6 . Наслідки договору дарування 1/2 частки квартири їй нотаріусом роз`яснено та зрозуміло, що право власності на вище вказану 1/2 частку квартири переходить до ОСОБА_6 з моменту підписання договору дарування та реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і вона втрачає право власності на це майно.
40. Під друкованим текстом вказаної заяви міститься власноручно написане позивачем ОСОБА_1 - "текст даної заяви мною прочитаний, мені зрозумілий і вищевказаний договір дарування відповідає моїй волі".
41. ІНФОРМАЦІЯ_2 у Італійській республіці, провінція Реджо-нель-Емілія, помер ОСОБА_6 .
42. Як вбачається із матеріалів спадкової справи №35/2022, заведеної після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок його смерті ним був складений заповіт, згідно з яким все його майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті і на що він по закону буде мати право, він заповів дружині - ОСОБА_2 .
43. 12 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостака О. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_6, зазначивши також про наявність спадкоємців першої черги: ОСОБА_1 - мати померлого, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - синів померлого.
44. 24 серпня 2022 року до приватного нотаріуса надійшли заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 11 серпня 2022 року про прийняття спадщини після смерті померлого батька ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - заява ОСОБА_1 від 16 вересня 2022 року.
45. ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, з 11 листопада 1999 року. За вказаною адресою також був зареєстрований син позивачки - ОСОБА_6 та зареєстрований онук позивачки - ОСОБА_4 .