ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 753/8293/21
провадження № 61-11814св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Завойко Дмитро Іванович,
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року
у складі судді Шаповалової К. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 22 травня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач-1), ОСОБА_3 (далі - позивач-2) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
прийняв постанову про таке:
I. Вступ
1. У квітні 2021 року позивач-1 та позивач-2 звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
2. Відповідач проти позову заперечувала.
3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позовні вимоги задовольнив.
4. Відповідач оскаржила судові рішення в касаційному порядку.Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
5. Ключовими питаннями у спірних правовідносинах є:
1) Чи мають право позивачі на спадкове майно?
2) Чи належать садові (дачні) будинки, побудовані до 05 серпня 1992 року, до об`єктів самочинного будівництва?
6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований тим, що:
- позивач-1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 у період перебування у шлюбі побудували у 1975 році садовий будинок;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер;
- за життя ОСОБА_4 право власності на вказаний будинок не оформив, проте цей будинок та земельну ділянку під ним він заповів відповідачу;
- позивач-2 є сином ОСОБА_4 та інвалідом Iгрупи з дитинства;
- позивачі вважають, що відсутність оформленого права власності на будинок не є перешкодою для реалізації права спадкоємців на оформлення спадщини після померлого ОСОБА_4 ;
- відповідно до технічного паспорта, який було виготовлено у січні 2023 року на замовлення ОСОБА_2, садовий будинок загальною площею 44,9 кв. м збудовано у 1975 році, а відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР та постанови Ради міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування його особою, і вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на будинок із проведенням його реєстрації;
- спірний будинок не є самочинним будівництвом, оскільки відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна до самочинного будівництва не належать будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року;
- на момент смерті ОСОБА_4 спірний будинок був повністю збудований і придатний для проживання;
- просили суд врахувати, що спадкодавець страхував такий будинок, що підтверджується, зокрема копією одного страхового свідоцтва, яке залишилось у позивачки та яке датоване 1986 роком, що додатково підтверджує факт наявності будинку, зокрема, до 1992 року, а також просили врахувати довідку Садового товариства "Бджілка" (далі - СТ "Бджілка") від 20 січня 2023 року, в якій, зокрема, зазначено, що садовий будинок АДРЕСА_1 в СТ "Бджілка" побудований господарчим способом у 1975 році;
- оскільки спірний будинок є спільною власністю подружжя, позивач-1 має право на 1/2 частку такого будинку, як така, що пережила подружжя;
- враховуючи те, що спадкодавець склав заповіт на цей будинок, і на момент його смерті у 2006 році позивач-1 була пенсіонеркою, непрацездатною, тому вона має право на обов`язкову частку у такому майні, тобто на 1/12 будинку, а позивач-2 (син спадкодавця) також має право на обов`язкову частку у розмірі 1/12, оскільки є інвалідом Iгрупи з дитинства;
- просили врахувати, що оскільки вони, позивачі, мають право на спірний будинок, то, відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК) мають право на відповідну частку земельної ділянки під таким будинком.
8. Враховуючи викладене, позивачі, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 31 березня 2023 року з урахуванням клопотання про виправлення помилки у такій заяві, просили:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 44,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" як частку у спільному майні подружжя;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" як частку у спільному майні подружжя;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частини садового будинку загальною площею 44,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частини земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частини садового будинку, загальною площею 44,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частини земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2 СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 ;
ІII. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, позов задоволено.
- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки садового будинку, загальною площею 44,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" як частку у спільному майні подружжя;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" як частку у спільному майні подружжя;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частки садового будинку загальною площею 44,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині, після померлого ОСОБА_4 ;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частки земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині, після померлого ОСОБА_4 ;
- визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частки садового будинку, загальною площею 44,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 ;
- визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частки земельної ділянки площею 0,0632 га, кадастровий номер 90883140, за адресою: АДРЕСА_2, СТ "Бджілка" в порядку спадкування обов`язкової частки в спадщині після померлого ОСОБА_4 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 270 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.
10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з таких підстав:
- позивач надав належні докази на підтвердження факту побудови садового будинку спадкодавцем у 1975 році, тобто саме до 05 серпня 1992 року;
- спірний садовий будинок було побудовано за час перебування позивача-1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, проте право власності на цей будинок за життя спадкодавця не було оформлено;
- позивач-1 є тою з подружжя, хто є живим, а отже, реалізуючи свої права спадкоємця, має право подати заяву про прийняття спадщини, а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя;
- позивачу-1 на час відкриття спадщини після смерті її чоловіка було 64 роки, а отже, вона була непрацездатною; позивач-2 є інвалідом з дитинства першої групи та потребує постійного стороннього догляду, а отже, позивачі є особами, які, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) мають право на обов`язкову частку у спадщині;
- задовольняючи вимогу позивача-1 щодо стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих послуг представниками позивача. Ураховуючи клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про зменшення витрат позивача на правову допомогу та представника відповідача Завойка Д. І. про відмову у задоволенні такої заяви, тривалість судового провадження, тривалість судових засідань, дій представників позивачів у судових засіданнях, суд вважав, що з відповідача на користь позивача-1 підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн;
- задовольняючи вимогу позивача-1 щодо стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, та вважав, що з відповідача на користь позивача-1 підлягають стягненню судові витрати за правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі представник відповідача просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
12. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки спадкодавець за життя не ввів в експлуатацію спірний садовий будинок та, відповідно, не оформив і не зареєстрував права власності на нього, у зв`язку з чим спірне нерухоме майно має статус самочинного будівництва, а тому на нього не поширюється правовий режим спільної сумісної власності;
- позивачі не надали належних доказів на спростування режиму самочинного будівництва стосовно садового будинку, на частку якого вони просять визнати право власності в порядку спадкування;
- суди не врахували, що за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, а тому і спадкоємець не набуває права власності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 343/1048/17 та № 175/2629/18, № 343/1048/17;
- вважає, що технічний паспорт виготовлений з порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету України з питань житлового комунального господарства від 24 травня 2001 року № 127, а відповідно, не є належним доказом; послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 623/214/17 та у справі № 1540/3952/18;
- право власності на новостворене майно виникає з моменту завершення будівництва (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц);
- не може бути предметом поділу між подружжям самочинно збудоване майно, на що звертав увагу Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13;
- матеріали справи не містять доказів звернення позивача-1 до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, що, у свою чергу, не підтверджує, що спірне майно є предметом спільної сумісної власності подружжя;
- суди не врахували, що позивачі мають достатнє матеріальне забезпечення, окрім спірного майна, і спадкодавець прийняв рішення стосовно складення заповіту на користь відповідача для подальшого її проживання та ведення господарства у будинку, на який вони просять визнати право власності в порядку спадкування;
- суди порушили норми процесуального права щодо прийняття заяви про зміну предмета та підстав позову та не врахували правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц.
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
13. У листопаді 2024 року позивач-1 подала відзив та навела такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
- доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, а також застосування відповідачем концепції "негативного доказу", а саме твердження про неналежність поданого позивачем доказу на обґрунтування власної позиції та особистої незгоди відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування;
- висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких відповідач навела у касаційній скарзі, не є релевантними до цієї справи;
- заперечуючи проти того, що спірний будинок був збудований саме у 1975 року, відповідач не надала жодного належного, достатнього доказу на спростування доводів та доказів, наданих позивачами щодо року побудови, як і не надала доказів того, що цей будинок побудований після 1992 року, з урахуванням їх позиції щодо того, що будинок побудований без дозвільних документів, відповідних проєктів, не введений в експлуатацію тощо;
- суди попередніх інстанцій правильно врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 352/1506/21, які є релевантними до цієї справи;
- незгода відповідача зі зміною предмета позову не містить зазначень,
в чому саме полягає порушення судами процесуальних норм чинного цивільно-процесуального законодавства.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. 17 серпня 2024 року відповідач звернулась із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій.
15. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 рокувідкрито касаційне провадження.
16. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 08 жовтня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року клопотання відповідача про зупинення виконання судового рішення задоволено частково, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення перегляду справи
у касаційному порядку.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року продовжено позивачу-1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
19. Позивач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. 19 грудня 1963 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали шлюб. Прізвище подружжя після одруження " ОСОБА_8".
21. У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_3, 1971 року народження, і ОСОБА_9, 1967 року народження.
22. 14 лютого 1987 року ОСОБА_9 уклала шлюб із ОСОБА_10 взявши прізвище " ОСОБА_11", у 1994 році цей шлюб було розірвано.
У 1997 році ОСОБА_12 уклала шлюб із ОСОБА_13 . В подальшому ОСОБА_14 уклала шлюб із ОСОБА_15 .
23. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
24. 31 серпня 2006 року до Сьомої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява позивача-1 щодо прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_4, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, грошових вкладів з відповідними відсотками та компенсаціями і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
25. Аналогічні заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 подали державному нотаріусу відповідач (12 вересня 2006 року) та позивач-2 (07 грудня 2007 року). На заяві про прийняття спадщини позивачем-2 державний нотаріус зробив запис: "факт прийняття спадщини спадкоємцем підтверджується сумісною пропискою з 12 травня 1989 року з померлим на день смерті та відсутністю штампу про його виписку".
26. Крім того, у заяві про прийняття спадщини відповідач зазначила, що її батько ОСОБА_4 залишив заповіт на її ім`я на земельну ділянку та садовий будинок, вказане спадкове майно вона приймає, просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом. Також вказала, що інших спадкоємців за заповітом немає, а спадкоємцями згідно зі статтею 1241 ЦК є позивач-1 та позивач-2.
27. У своїй заяві про прийняття спадщини після смерті батька позивач-2 зазначив, що йому відомо про заповіт на земельну ділянку та садовий будинок, виданий померлим на ім`я відповідача, та вказав, що просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом згідно зі статтями 1241 та 1261 ЦК. Також зазначив, що, крім нього, іншим спадкоємцем за статтею 1241 ЦК є позивач-1.
28. 13 травня 2011 року позивач-1 та відповідач подали спільну заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка складається із цінних паперів "БДМЗ" у кількості 3 446 шт.
29. 21 лютого 2012 року державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/3 частину кожному, на цінні папери "БДМЗ" у кількості 3 446 шт.
30. 16 жовтня 2020 року державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори видав позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/9 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4, по 1/9 частки кожному.
31. 08 листопада 2022 року державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори видав постанову про відмову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_4, у зв`язку з відсутністю у них правовстановлюючих документів на підтвердження належності майна спадкодавцю.
32. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2008 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/9 частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
33. Згідно з копією заповіту ОСОБА_4 27 червня 2003 року заповів відповідачу належну йому земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (СТ "Бджілка").
34. Матеріали справи не містять інформації про отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та садовий будинок на ній.
35. 10 червня 1999 року ОСОБА_4 подав на ім`я Голови Київської міської державної адміністрації заяву про передання йому безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_2, для садівництва та городництва. До вказаної заяви додана довідка за підписом голови СТ "Бджілка" Буденного М. Ф., про те, що ОСОБА_4 дійсно є членом СТ "Бджілка" і користується земельною ділянкою площею 0,06 га з 1967 року.
36. Згідно з актом встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 09 вересня 1999 року, з метою виконання рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1992 року № 163 "Про проведення в м. Києві інвентаризації земель і ведення Державного земельного кадастру, складено акт про те, що проведено встановлення в натурі межі земельної ділянки № НОМЕР_1 (землекористувач ОСОБА_4 ) за адресою:
АДРЕСА_5 .
37. Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого 03 липня 2001 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0632 га за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення КМР Ради народних депутатів від 08 червня 2000 року № 149-9/870.
38. Згідно з технічним паспортом, виготовленим 03 січня 2023 року, рік побудови садового (дачного) будинку за адресою: АДРЕСА_2 - 1975. Технічний паспорт містить схему розташування будівель та споруд, експлікацію до схеми розташування будівель та споруд, згідно з якими на земельній ділянці розташовано садовий будинок (літера А), господарський блок (літера Б) та вбиральню (літера В). Згідно з планом садового будинку (літера А), він складається з 1-го та 2-го поверхів: відповідно до експлікації приміщень садового будинку загальна площа приміщень - 44,9 кв. м, основа - 30,4 кв. м, підсобна 14,5 кв. м. Будинок на 1-му поверсі має кухню площею 7,3 кв. м, кімнату площею 14,6 кв. м, на 2 поверсі - коридор площею 4,7 кв. м, кімнату площею 15,8 кв. м та підсобне площею 2,5 кв. м. Згідно з характеристикою садового будинку рік його побудови - 1975, фундамент - бетон, стіни - цегляна, покрівля- шифер, перекриття - з/б, підлога - дошка, плитка, ламінат, інженерне обладнання: електрика - так, водопровід - так, каналізація - так, газопровід - ні.
39. ОСОБА_2, 1942 року народження, на час відкриття спадщини після смерті її чоловіка було 64 роки, а отже вона була непрацездатною. ОСОБА_3, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 25 липня 2006 року є інвалідом з дитинства Iгрупи та потребує постійного стороннього догляду.