ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 906/124/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - Невисевич М.В. (у порядку самопредставництва),
відповідача-1 - фізичної особи - підприємця Філончука Володимира Миколайовича - не з`яв.,
відповідача-2 - фізичної особи - підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни - особисто та адвокат Слівінський А.О. (ордер від 20.02.2025 АМ № 1077408),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (далі - Підприємство)
на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024
(суддя Тимошенко О.М.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В. і Павлюк І.Ю.)
у справі № 906/124/24
за позовом Підприємства
до: 1) фізичної особи - підприємця Філончука Володимира Миколайовича (далі - ФОП Філончук В.М.);
2) фізичної особи - підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни (далі - ФОП Веселовська-Галєєва Ю.В.)
про визнання недійсними акта прийому-передачі виконаних робіт та акта демонтажу.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємством подано позов про визнання недійсним акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016, який укладено ФОП Філончуком В.М. та ФОП Веселовською-Галєєвою Ю.В. та в якому зафіксовано звільнення торгівельного майданчика.
У подальшому, заявою про зміну предмета позову позивач доповнив вимоги позовної заяви вимогою про визнання недійсним акта демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016 з таких же підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016 та похідний від нього акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016 є фіктивними, представника позивача під час їх складання не було запрошено, а торгівельні майданчики не звільнено.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані неналежним способом захисту прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, а справу направити на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- суди попередніх інстанцій прийняли рішення, що впливають на права та інтереси Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є власником позивача, проте до участі у справі залучена не була;
- суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованим заявлений позивачем відвід колегії суддів;
- місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, необґрунтовано та безпідставно відхилив письмове клопотання позивача про призначення експертизи, внаслідок чого унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Підприємством (орендодавець) та ФОП Веселовською-Галєєвою Ю.В. (орендар) укладено договір оренди від 31.12.2013 № 187 (далі - Договір), згідно з умовами якого:
- предметом договору є торгівельні майданчики №149, №150 та №151 загальною площею 15, 15, 18 кв.м відповідно (пункт 1.1);
- об`єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності (пункт 1.3);
- договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (пункт 6.1).
Додатковою угодою від 17.12.2014 до Договору сторони пролонгували дію останнього на термін з 01.01.2015 по 31.12.2015.
У справі наявна надана позивачем копія повідомлення від 22.01.2016 № 54, яким останній доводив до відома ФОП Веселовську-Галєєву Ю.В., що Договір припинив свою дію 31.12.2015, у зв`язку з чим вимагав негайно повернути торгівельні майданчики №149, №150, №151.
Відповідно до пункту 4.3.8 Договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.04.2023 у справі №906/65/17 відмовлено в задоволенні позову Підприємства до ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Коростишівської міської ради Житомирської області, 2) комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради, про стягнення неустойки, з огляду на те, що у матеріалах справи міститься акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, поданий відповідачем на підтвердження факта звільнення торгівельних майданчиків №149, №150, №151 від своїх тимчасових конструкцій, які розміщувалися на території ринку в м. Коростишеві, згідно Договору. У вказаному акті зазначено, що торгівельні майданчики №149, №150, №151 звільнено.
У справі № 906/65/17 суд надав оцінку акту демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, зазначивши, що даний акт підписано відповідачем - ФОП Веселовською-Галєєвою Ю.В. (як замовником послуг з демонтажу і власником торгівельної конструкції) та ФОП Філончуком В.М. (як виконавцем послуг з демонтажу). При цьому, керівник Підприємства від підпису цього акту відмовився. Таким чином, орендодавець (Підприємство) допустив дії, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016 ФОП Веселовською-Галєєвою Ю.В. (як замовником послуг з демонтажу і власником торгівельної конструкції) та ФОП Філончуком В.М. (як виконавцем послуг з демонтажу) виконавець відповідно до усного договору підряду передав, а замовник прийняв роботи з демонтажу торгівельної тимчасової конструкції на території ринку в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40.
Крім того, матеріали справи містять акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016 складений комісією у складі дев`яти чоловік за участю ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В. (як замовника послуг з демонтажу і власником торгівельної конструкції) та ФОП Філончука В.М. (як виконавця послуг з демонтажу) та який засвідчив фактичний демонтаж торгівельної тимчасової конструкції ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В., що розміщувалася на території ринку в м. Коростишеві по вул.Шевченко,40, на підставі Договору.
Вважаючи, що торгівельні майданчики №149, №150, №151 не були повернуті, а рішення суду у справі №906/65/17 ґрунтується на фіктивному акті демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016 позивач даним позовом висунув вимогу про визнання недійсними акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016 та акта демонтажу тимчасової торгі-вельної конструкції від 03.01.2016, які складені ФОП Філончуком В.М. та ФОП Веселовською-Галєєвою Ю.В.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходили з того, що існує судове рішення, яке має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме справа № 906/65/17. Господарський суд Житомирської області рішенням від 09.11.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017: задовольнив позов Підприємства; присудив до стягнення з ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В. на користь Підприємства 126 940 грн. неустойки та 1 904,10 грн. судового збору.
Проте Верховний Суд постановою від 22.06.2018 скасував постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 і рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2017, а справу №906/65/17 передав на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
За результатами нового розгляду справи № 906/65/17 рішенням Господарського суду Житомирської області 27.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Зокрема, суд у справі №906/65/17 встановив, що згідно з актом демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, ФОП Веселовська-Галєєва Ю.В. звільнила торгівельні майданчики №149, №150, №151 від своїх тимчасових конструкцій, які розміщувалися на території ринку в м. Коростишеві, по вул. Шевченко, 40. У вказаному акті зазначено, що торгівельні майданчики №149, №150, №151 звільнено.
Даний акт підписано ФОП Веселовська-Галєєва Ю.В. (як замовником послуг з демонтажу і власником торгівельної конструкції) та ФОП Філончуком В.М. (як виконавцем послуг з демонтажу). Підприємства від підпису цього акта відмовилося.
За висновком суду у справі № 906/65/17 відмовившись від підписання зазначеного акта про звільнення торгівельних майданчиків №149, №150, №151 від торгівельних конструкцій відповідача орендодавець у свою чергу вчинив дії, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Крім того суд зазначив, що Договір не вимагає оформляти повернення торгівельних майданчиків з оренди відповідним документом (актом) та що саме на орендаря покладено обов`язок скласти проект такого акта, підписати його в двох примірниках та надіслати орендодавцеві рекомендованою кореспонденцією.
Таким чином, оспорюваний акт демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016 був предметом дослідження при розгляді справи № 906/65/17 та на підставі наявності даного документа, відмовлено Підприємству у задоволенні позову до ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В. про стягнення неустойки.
З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність заявленого позову в частині визнання недійсним акта демонтажу, адже позов в цій частині спрямований на переоцінку доказів, яким була надана оцінка у справі № 906/65/17, судове рішення в якій набрало законної сили.
Що ж до визнання недійсним акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016, то суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не є стороною даного акта, тому саме на нього, як на заінтересовану сторону, покладено обов`язок довести необхідність визнання такого акта недійсним. Однак позивачем не надано належних доказів, що свідчать про порушення прав позивача при складанні акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016 та акта демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, як і не доведено фіктивності даних документів, відтак підстави визнання їх недійсними відсутні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним акта прийому-передачі виконаних робіт від 03.01.2016 та акта демонтажу тимчасової торгівельної конструкції від 03.01.2016, які укладені відповідачами.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підприємство у касаційній скарзі ставить виключно процесуальні питання.
В якості підстави для подання касаційної скарги Підприємство визначило пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись, зокрема, на те, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника про безпідставність визнання судом апеляційної інстанції необґрунтованим заявленого позивачем відводу колегії суддів.
Підприємство вказує на те, що в суді апеляційної інстанції оскаржувану постанову ухвалено колегією суддів, якій скаржником було заявлено обґрунтований, на думку самого скаржника, відвід та який (відвід) судом безпідставно не задоволено.
Так, у відводі колегії суддів Підприємство вказувало на те, судді Павлюк І.Ю., Грязнов В.В. та Розізнана І.В. мають упереджене ставлення до Коростишівської районної спілки споживчих товариств та Підприємства, що призвело до ухвалення неправосудних рішень у справах №906/1060/18 та №906/562/20 (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).
Північно-західний апеляційний господарський суд (у складі: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.) ухвалою від 29.10.2024 заяву Підприємства про відвід визнав необґрунтованою та відмовив у її задоволенні, оскільки наведені в ній доводи зводяться до висловлення незгоди із процесуальним рішенням судді, базуються на припущеннях, не підтверджені належними і допустимими доказами та не є підставою для відводу колегії суддів в розумінні статей 35, 36 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суддів, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості суддів скаржник не навів.
Отже, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені Підприємством доводи, які викладені на обґрунтування заяви про відвід суддів не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисте упереджене ставлення та / або до особисту прихильність до будь-якої зі сторін.
Крім того, Підприємство у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про призначення у справі експертизи.
Так, Підприємство звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи. На вирішення експерта просило поставити наступні питання: встановити відповідно до карти-схеми ПР "Корпоративний ринок" місцезнаходження торгівельних майданчиків №№ 149, 150, 151 на території ринку за адресою вул. Шевченка, 40, м. Коростишів; встановити чи перебувають на торгівельних майданчиків №№ 149, 150, 151 тимчасові споруди, розміщені на підставі Договору; описати технічні характеристики тимчасових споруд, розміщених на торгівельних майданчиків №№ 149, 150, 151 та встановити чи можливо їх перемістити цілісними конструкціями без демонтажу в інше місце на території ринку.
У судовому засіданні 17.07.2024 протокольною ухвалою судом першої інстанцій відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства про призначення судової будівельно-технічної експертизи з мотивів того, що питання, які запропоновані, не можуть вплинути на рішення у справі.
За змістом частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Верховний Суд констатує, що суди, призначаючи судову експертизу, користуються своїм правом, якщо у справі є така необхідність, тобто для вирішення справи потрібні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув заявлене клопотання Підприємства та залишив його без задоволення з наведених підстав, у зв`язку з чим порушень норм процесуального права у діях суду першої інстанції не вбачається. Відповідне процесуальне рішення суду першої інстанції належним чином мотивоване.
При цьому, міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.
Крім того, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України, Підприємство посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення, що впливають на права та інтереси Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є власником позивача, проте до участі у справі залучена не була.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Суд відзначає, що судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є така особа, або міститься судження про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Необхідно довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про права, інтереси та/або обов`язки осіб такої особи і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що має чітко зазначатися, в якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, та про які саме.
Лише зазначення про те, що оскаржуване рішення може вплинути на права та/або інтереси, та/або обов`язки такої особи, або лише зазначення (констатування) того, що рішенням вирішено про її права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для скасування судових рішень.
При цьому відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, зокрема це - особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Водночас, Коростишівська районна спілка споживчих товариств не подавала касаційну скаргу до Верховного Суду, зокрема і з підстав оскарження, передбачених пунктом 8 частиною першою статті 310 ГПК України, як і не подавала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У свою чергу, скаржник (Підприємство) не наділене повноваженнями представляти інтереси Коростишівської районної спілки споживчих товариств у судах та замість неї вирішувати питання, чи порушені її права, інтереси та/або обов`язки, у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень у справі.
Близька за змістом правова позиція у питанні застосування пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України викладена у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 923/965/19, від 07.07.2022 у справі №914/853/21, від 22.06.2023 у справі 908/119/22 тощо.
За таких обставин зазначена скаржником підстава, передбачена пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень відхиляється Судом.
Верховний Суд зазначає, що інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про порушення норм матеріального права.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Відтак, з огляду на мотиви, викладені у цій постанові, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.