ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4058/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ОСОБА_1 - Шаркова Н. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024
у складі колегії суддів: Аленіна О. Ю. (головуючого), Богатиря К. В., Філінюка І. Г.
у справі № 916/4058/23
за заявою боржника ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
На розгляд суду постало питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 15.09.2017, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі №509/4566/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна спільного майна подружжя та визнання права власності - задоволено частково; встановлено факт, що має юридичне значення в тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом, однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство - в період з січня 2005 року по 30 вересня 2009 року включно; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - легковий автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", об`ємом 2360 куб.см, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, земельну ділянку, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123755800:01:003:2145, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ ."А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна: легкового автомобілю марки "Mitsubishi Outlander", об`ємом 2360 куб.см, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123755800:01:003:2145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ ."А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди; в задоволенні решти позову - відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання зобов`язання за договором позики спільною сумісною власністю - відмовлено.
2. 27.03.2018 постановою Апеляційного суду Одеської області по справі №509/4566/16-ц рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення:
"Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задоволено частково.
Визнано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ. "А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання зобов`язання за договором позики спільною сумісною власністю задоволено.
Визнано зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до розписки від 09.07.2010 року, розписки від 29.08.2011р. у розмірі 2 690 600 грн. спільним сумісним борговим зобов`язанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, 1/2 частину сплачених боргових зобов`язань у розмірі 1 422 525 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, суму сплачених судових витрат у розмірі 5 000 грн." .
3. 24.10.2018 постановою Верховного Суду у справі №509/4566/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 в частині поділу земельної ділянки скасовано; ухвалено нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 ; у іншій частині постанову апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 залишено без змін; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги у розмірі 5 880 грн.
4. Також, як встановили суди, у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала справа №509/439/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якому позивач просив:
- виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, припинити.
5. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/439/19 у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції вказав, що наразі справа №509/439/19 перебуває на стадії апеляційного перегляду.
6. 12.07.2021, як встановив суд першої інстанції, рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №947/24923/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, яке є спільним сумісним зобов`язанням - задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину погашеного спільного сумісного грошового зобов`язання у розмірі 1 345 300 грн., що складає еквівалент 50 000 дол. США; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350 грн.
7. 21.11.2022 рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №947/10826/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2023, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі - 200 000 дол. США, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, відмовлено в повному обсязі.
8. У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредитором.
9. В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказала про наявність боргу перед єдиним кредитором ОСОБА_1 на підставі рішення Овідіопольського районного суду м. Одеси від 15.09.2017, постанов апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018 та Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №509/4566/16-ц, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2021, постанови Одеського апеляційного суду від 14.11.2022 по справі №947/24923/20.
10. При зверненні до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 подала декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, за 7 місяців 2023, які датовані 12.09.2023.
11. З поданих ОСОБА_2 декларацій вбачається, що до членів сім`ї боржниці належать донька ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5, сума одержаного (нарахованого) доходу боржника у вигляді заробітної плати складає:
- за 2020 - 160 587, 95 грн.,
- за 2021 - 235 659,14 грн,
- за 2022 - 230 699, 38 грн,
- за 7 місяців 2023 - 165 243, 40 грн;
сукупна сума доходів членів сім`ї
- за 2020 - 160 587,95 грн,
- за 2021 - 235 659,14 грн,
- за 2022 - 230 699,38 грн,
- за 7 місяців 2023 - 165 243,40 грн.
12. Також в деклараціях боржником вказано, що їй на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, співвласник - ОСОБА_1 (1/2); боржнику на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки, належить земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, площа 0, 07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145.
13. 18.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі № 916/4058/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2, введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2, призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Пуговкіну Аллу Валеріївну.
14. Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано звіт про результати перевірки декларації боржника від 24.11.2023, в якому вказано, що за здійсненим запитом в мережі Інтернет, була отримана інформація: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно боржника, згідно з даними якого:
- зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145, 1/2 частка у спільній власності;
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м, спільна сумісна власність зі ОСОБА_1 ;
- двокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею - 51,4 кв.м, житловою 29,2 кв.м за спільною частковою власністю, в частках 1/3 - ОСОБА_4 (за свідоцтвом про право власності), та 2/3 - ОСОБА_2 (1/3 за свідоцтвом про право власності, та 1/3 за договором дарування).
15. Керуючим реструктуризацією повідомлено, що відповідно до заяви від 20.12.2019 стягувач ОСОБА_1 надав свою згоду щодо залишення за собою нереалізованого арештованого майна в рахунок погашення боргу, за ціною третіх електронних торгів - 362 989,20 грн, однак, зміни про право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_2 не внесені, та власником 2/3 частини вказаної квартири значиться ОСОБА_2 .
16. Відповідно до звіту за інформацією, отриманою арбітражним керуючим, ОСОБА_2 на праві приватної власності має:
- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145;
- на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м.
17. 13.12.2023 керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано доповнення до звіту про результати перевірки декларації боржника, в якому наведено співставлення доходу ОСОБА_2, зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою нею, а саме:
- за 2020 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 160 587,95 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 199 488,17 грн;
- за 2021 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 235 659,14 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 292 744,28 грн;
- за 2022 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 230 699,38 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 286 583,08 грн;
- за 2023 сума одержаного доходу за декларацією боржника - 165 243,40 грн, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 205 271,32 грн.
18. Також, у зазначених доповненнях наведено співставлення доходу ОСОБА_4 (доньки боржника), зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою боржником, а саме:
- за 2020 - член сім`ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1 342 564,22 грн (дохід від підприємницької діяльності);
- за 2021 член сім`ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1256,31 грн (дивіденди, проценти), 2 200 317,89 грн (дохід від підприємницької діяльності);
- за 2022 член сім`ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1267, 65 грн (дивіденди, проценти), 2 230 032, 83 грн (дохід від підприємницької діяльності);
- за 2023 член сім`ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 453,51 грн. (дивіденди, проценти).
19. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №353063009 від 03.11.2023 боржнику на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка та на праві спільної сумісної власності - житловий будинок.
20. Згідно з інвентаризаційним описом майна боржника від 04.12.2023 при інвентаризації встановлено наступне: боржнику належить частина спільної часткової власності земельної ділянки загальною площею 0, 0700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; житловий будинок на праві спільної сумісної власності, з не виділеною часткою, загальною площею 198, 2 кв.м., житловою 46, 6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, розташована за адресою АДРЕСА_3 .
21. Боржником було надано уточнюючі декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 та сім місяців 2023, яких в розділі III "Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім`ї" зазначено, що боржнику на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки, належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, співвласник - ОСОБА_1 ; в розділі XIII "Відомості про майно, яким боржник та члени його сім`ї володіють спільно з іншими особами" вказано: будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1, співвласники - ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_1 (1/2).
22. Як вказав суд першої інстанції, декларації (уточнюючі) майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021р., за 2022р. та за 7 місяців 2023р. не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_4 у вигляді дивідендів, процентів (1256,31 грн, 1267,65 грн, 453,51 грн).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
23. 12.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/4058/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2, припинено процедуру реструктуризації боргів, введену ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023, припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Пуговкіної Алли Валеріївни, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі № 916/4058/23.
24. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки подані боржником уточнюючі декларації не відповідають вимогам щодо повноти відомостей.
25. Зокрема, суд першої інстанції вказав, що боржником в уточнюючих деклараціях про майновий стан вказано, що їй на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки, належить житловий будинок, співвласники - ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_1 (1/2), однак з матеріалів справи вбачається, що частка у спільному будинку залишається невизначеною, житловий будинок належить боржнику на спільній сумісній власності. Також, декларації (уточнюючі) про майновий стан боржника не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_4 у вигляді дивідендів, процентів (1256,31 грн, 1267,65 грн, 453,51 грн).
26. Крім того, суд зазначив, що при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 вказала про наявність боргу лише перед єдиним кредитором ОСОБА_1, тоді як з матеріалів справи вбачається наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_4 .
27. Місцевий господарський суд також зауважив, що єдиним кредитором у справі про неплатоспроможність боржник вказує колишнього чоловіка ОСОБА_1, яким подано заяву з грошовими вимогами, що, за висновком суду, може свідчити про намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність за відсутності ознак неплатоспроможності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
28. 05.06.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/4058/23 скасовано. Справу № 916/4058/23 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
29. Щодо зазначення боржником в уточнюючих деклараціях про належність боржнику на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_1 житлового будинку суд апеляційної інстанції вказав, що такі відомості повністю узгоджуються з тими, що вказані в державних реєстрах. При цьому суд врахував, що зазначення у деклараціях часток спільної сумісної власності зумовлений розглядом цивільної справи №509/439/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення часток на 1/2 частину житлового будинку за кожним та припинення права спільної сумісної власності.
30. Щодо не зазначення інформації про суми одержаного доходу ОСОБА_4 у вигляді дивідендів, процентів, суд апеляційної інстанції керувався ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та вказав, що зазначені суми не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому і не підлягали зазначенню у деклараціях про майновий стан боржника.
31. Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими посилання суду першої інстанції на наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_4, з огляду на відмову судовими рішеннями у справі № 947/10826/22 у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вказаної суми.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. 13.12.2024 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/4058/23.
33. Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 у справі №916/4058/23 визнано вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 в сумі 2 383 432,34 грн, отже з 12.12.2024 ОСОБА_1 набув процесуального статусу учасника справи про банкрутство.
34. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неврахування судом висновків про застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства у аналогічних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №904/2022/23, від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 23.05.2024 у справі № 909/450/22, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
35. Скаржник доводить, що в деклараціях, які були подані ОСОБА_2 разом із заявою про її неплатоспроможність та у виправлених деклараціях про її майновий стан за 2020-2022 та 2023 роки боржницею не відображено інформацію стосовно суми одержаного доходу її донькою ОСОБА_4 у вигляді дивідендів, процентів, стосовно наявності у доньки боржниці значних доходів та квартири в м. Києві, зазначені недостовірні відомості про майно, яке належить боржниці на праві спільної сумісної власності.
36. ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки суми доходів членів сім`ї боржника у вигляді дивідендів та процентів, не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати, то не підлягали зазначенню у деклараціях про майновий стан боржника, оскільки застосована апеляційним судом редакція ч. 5 ст. 116 КУзПБ станом на день звернення ОСОБА_2 до суду не діяла.
37. Також скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що матеріали справи №947/10826/22 містять докази про наявність у доньки боржниці значних доходів та квартири в м. Києві, що не було відображено в деклараціях ОСОБА_2 .
38. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, занурився у з`ясування мотивів ОСОБА_2, якими вона керувалася під час зазначення нею у деклараціях недостовірної інформації, а саме щодо належності їй на праві спільної власності 1/2 частки житлового будинку.
39. Скаржник наголошує, що апеляційним судом не враховано недобросовісної поведінки боржниці, яка свідчить намагання використати процедуру неплатоспроможності задля ухилення від погашення заборгованості перед ОСОБА_1, яка утворилася саме внаслідок створення нерухомого майна, співвласником якого є ОСОБА_6 .
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
40. 06.02.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій боржниця просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, стверджуючи про законність, обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та безпідставність скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
42. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
43. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
44. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
45. Верховний Суд зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
46. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
47. Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
48. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
49. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
50. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
51. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
52. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
53. Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
54. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
55. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
56. Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
57. В силу п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
58. Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ (в редакції станом на час звернення заявниці із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
59. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
60. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
61. Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
62. Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.
63. Отже, зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, що якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
64. Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
65. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
66. Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
67. Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, на які зокрема посилається скаржник, та є усталеною практикою при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб.
68. Судами встановлено, що при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 подала декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, за 7 місяців 2023, які датовані 12.09.2023.
69. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи дійшов висновку, що подані ОСОБА_2 уточнюючі декларації не відповідають вимогам щодо повноти відомостей, оскільки не містять інформації стосовно суми одержаного доходу донькою боржниці у вигляді дивідендів, процентів, не містять даних щодо доходу боржниці від доньки у розмірі 200 000 дол. США за договором позики, а також суд вказав на недостовірності даних щодо права власності на житловий будинок.
70. Суд апеляційної інстанції навпаки дійшов висновку про достовірність відомостей вказаних боржницею в уточнюючих деклараціях.
71. Так, зокрема, спираючись на судові рішення у справі №947/10826/22, якими було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (200 000 доларів США) та відсутності інших доказів наявності заборгованості боржниці перед донькою, суд апеляційної інстанції виснував про відсутність у ОСОБА_2 вказаного боргу, відтак і відсутності необхідності зазначення такої інформації в декларації.
72. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком суду апеляційної в цій частині та відхиляє доводи скаржника щодо неврахування апеляційним судом в матеріалах справи №947/10826/22 обставин наявності квартири у м. Києві у ОСОБА_4 та щодо її доходів, а також твердження про дохід боржниці за договором позики, позаяк такі спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції. Водночас скаржник не зазначає який конкретний доказ на підтвердження стверджуваних ним обставин не було досліджено судом чи досліджено з порушенням закону.
73. Також, як встановили суди, в поданих при зверненні до суду деклараціях ОСОБА_2 зазначила, що їй на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки, належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, співвласник - ОСОБА_1 (1/2).
74. Здійснивши перевірку декларацій про майновий стан боржниці, керуючим реструктуризацією було з`ясовано, що зазначений житловий будинок належить боржниці на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_1 . В уточнюючих деклараціях в розділі III "Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім`ї" боржницею вказано, що їй на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки, належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, співвласник - ОСОБА_1 ; в розділі XIII "Відомості про майно, яким боржник та члени його сім`ї володіють спільно з іншими особами" вказано: будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1, співвласники - ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_1 (1/2).
75. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, судовими рішеннями у справі №509/4566/16-ц житловий будинок було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №353063009 від 03.11.2023 боржнику на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка та на праві спільної сумісної власності - житловий будинок.
76. Колегія суддів зауважує, що у постановах від 22.05.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20 Верховний Суд звернув увагу, що інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника.
77. Отже відображена боржником в деклараціях про майновий стан інформація має відповідати правовстановлюючим документам, відомостям з державних реєстрів тощо.
78. Дійшовши висновку про достовірність вказаних боржницею відомостей в цій частині, суд апеляційної інстанції вказав, що за поясненнями боржника, зазначення у деклараціях про майновий стан часток спільної сумісної власності зумовлений розглядом цивільної справи №509/439/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення та визнання за кожною зі сторін спору права власності на 1/2 частину житлового будинку та припинення права спільної сумісної власності, яка наразі перебуває на стадії апеляційного перегляду.
79. Водночас, судом апеляційної інстанції не спростовано встановлену судом першої інстанції обставину, що на час розгляду цієї справи про неплатоспроможність фізичної особи, частка у спільному будинку залишається невизначеною, а житловий будинок належить боржнику на праві спільної сумісної власності. Відтак судом апеляційної інстанції не спростовано і висновок місцевого господарського суду про те, що зазначена боржницею в уточненій декларації інформація щодо права власності на житловий будинок не відповідає достовірності.
80. Колегія суддів Верховного Суду також погоджується із доводами ОСОБА_1 в касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до з`ясування мотивів ОСОБА_2, якими вона керувалася під час зазначення нею в деклараціях частки у спільній власності.
81. Судами попередніх інстанцій також з`ясовано, що декларації (уточнюючі) про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021 р., за 2022 р. та за 7 місяців 2023 р. не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_4 (донькою боржниці) у вигляді дивідендів, процентів (1 256,31 грн, 1 267,65 грн, 453,51 грн).
82. Апеляційний господарський суд, встановивши, що зазначені суми не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати, дійшов висновку, що в силу ч. 5 ст. 116 КУзПБ такі і не підлягали зазначенню у деклараціях про майновий стан боржника.
83. Колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції та погоджується із доводами касаційної скарги в цій частині, з огляду на таке.
84. У цій справі із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 звернулася до господарського суду 13.09.2023 (надійшла до суду 15.09.2023).
85. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.03.2023 № 2971-IX, який набрав чинності 15.04.2023, абзац перший частини п`ятої статті 116 КУзПБ викладено в такій редакції: "5. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду".
86. До набрання чинності зазначеним законом № 2971-IX положення абзацу першого частини п`ятої статті 116 КУзПБ передбачали, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
87. Отже вказаними змінами, внесеними до Кодексу України з процедур банкрутства Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, законодавець виключив обмеження щодо розміру вартості активів та пасивів боржника та членів його сім`ї, які підлягають відображенню боржником у декларації про майновий стан.
88. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
89. Тож враховуючи подання боржницею заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність у вересні 2023 року, судом апеляційної інстанції помилково було застосовано положення ч. 5 ст. 116 КУзПБ у редакції до набрання чинності Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX.
90. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що подані ОСОБА_2 уточнюючі декларації не відповідають вимогам щодо повноти відомостей, оскільки боржницею не відображено інформацію про суми одержаного її донькою ОСОБА_4 доходу у вигляді дивідендів, процентів відповідають нормам ч. 5 ст. 116 КУзПБ та не спростовані судом апеляційної інстанції.
91. Отже висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 7 ч. 123 КУзПБ, оскільки боржницею зазначено в декларації про майновий стан неповну та недостовірну інформацію щодо права власності на житловий будинок та доходів доньки у вигляді дивідендів, процентів відповідають встановленим обставинам справи та положенням законодавства про банкрутство та не спростовані судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
92. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .