ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 922/985/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Керничного Н. І.,
позивача - Божинського В. В. (самопредставництво),
відповідача - Полегенько К. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (колегія суддів: Гетьман Р. А. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.) та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 (суддя Аюпова Р. М.) у справі
за позовом Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Акціонерного товариства "Укртелеком"
про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2024 року Лозівська окружна прокуратура Харківської області (далі - Лозівська окружна прокуратура) звернулася до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.05.2024 просила:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі ФДМ України в користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту з обліковим номером 79887 (далі - ЗСЦЗ), що розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності від 08.04.2004, виданого Виконавчим комітетом Лозівської міської ради, відповідно до якого АТ "Укртелеком" на праві власності належить нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 876,4 м2, розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7; зобов`язання АТ "Укртелеком" повернути на користь держави в особі ФДМ України ЗСЦЗ;
- визнати право власності держави Україна в особі ФДМ України на частину підвальних приміщень загальною площею 243,4 м2, яка є ЗСЦЗ - сховищем з обліковим номером 79887, що розташована в нежитловій будівлі блок-вставці літ. "А-2" за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7.
1.2. Позовні вимоги Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2004, яке видане Виконавчим комітетом Лозівської міської ради, у відповідача на праві приватної власності перебуває нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 876,4 м2, розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7. Водночас Лозівська окружна прокуратура зазначала, що до переліку майна, яке приватизоване Відкритим акціонерним товариством "Укретелеком" (далі - ВАТ "Укретелеком"), фактично включено об`єкт цивільної оборони - ЗСЦЗ, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7, який приватизації не підлягав та перебуває в державній власності.
Водночас, за доводами Лозівської окружної прокуратури, доказами фактичного володіння відповідачем ЗСЦЗ є паспорт сховища, облікова картка, акт оцінки стану готовності, в яких зазначено, що спірна ЗСЦЗ належить відповідачу на праві приватної власності. Лозівська окружна прокуратура наголошувала на тому, що спірна ЗСЦЗ є обмежено оборотоздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена. Лозівська окружна прокуратура також зазначала, що особливо в умовах введеного в Україні воєнного стану правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єктів цивільного захисту із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність вибуття об`єктів цивільного захисту з державної власності таким інтересам не відповідає.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 922/985/24, задоволено позовні вимоги Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України до АТ "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності.
Вирішено усунути перешкоди власнику - державі в особі ФДМ України в користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79887, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності від 08.04.2004, виданого Виконавчим комітетом Лозівської міської ради, в частині підвальних приміщень загальною площею 243,4 м2, які є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером 79887, розташовані в нежитловій будівлі блок-вставці літ. "А-2" за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7; зобов`язати АТ "Укртелеком" повернути на користь держави в особі ФДМ України захисну споруду цивільного захисту № 79887 площею 243,4 м2, що розташована в підвалі нежитлової будівлі літ. "А-2" за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7.
Вирішено визнати право власності держави Україна в особі ФДМ України на частину підвальних приміщень загальною площею 243,4 м2, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером 79887, що розташовані в нежитловій будівлі блок-вставці літ. "А-2" за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 922/985/24 по суті позовних вимог, установили, що в цьому випадку Лозівська окружна прокуратура дотрималася порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та підтвердила належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі ФДМ України.
2.3. Задовольняючи позовні вимоги Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України, господарські суди попередніх інстанцій установили, що ЗСЦЗ є обмежено оборотоздатним майном, що належить до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що ЗСЦЗ є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі Україна, а на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, фізичне зайняття обмежено оборотоздатних об`єктів та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати права власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких об`єктів, але створює дійсному власнику перешкоди в здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
З урахуванням викладеного господарські суди дійшли висновку про те, що свідоцтво про право власності від 08.04.2004, видане Виконавчим комітетом Лозівської міської ради, відповідно до якого АТ "Укртелеком" на праві власності належить нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 876,4 м2, розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7, не відповідає вимогам статей 178, 328 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в частині включення до складу зазначеного об`єкта нерухомого майна - ЗСЦЗ площею 243,4 м2.
За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій зазначили про те, що Лозівська окружна прокуратура обрала належний спосіб захисту в частині усунення перешкод державі в особі ФДМ України в користуванні та розпорядженні ЗСЦЗ шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності від 08.04.2004 в частині підвальних приміщень загальною площею 243,4 м2, а також в частині зобов`язання АТ "Укртелеком" повернути на користь держави в особі ФДМ України ЗСЦЗ.
2.4. Крім того, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, у цьому випадку позовна вимога про визнання права державної власності на частину підвальних приміщень загальною площею 243,4 м2, яка є ЗСЦЗ, є взаємопов`язаною з негаторними вимогами про усунення перешкод у реалізації права власності держави, оскільки забезпечить реальне відновлення порушеного права держави, сприятиме усуненню правової невизначеності режиму спірного майна та забезпечить позивачу можливість безперешкодної реєстрації права державної власності на таке майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2.5. Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що спір у цій справі стосується виключно ЗСЦЗ площею 243,4 м2, а не всієї будівлі. Оскільки ЗСЦЗ не могла перебувати у приватній власності, однак незаконно вибула із власності держави, то, за висновками господарських судів, втручання держави у правовідносини шляхом усунення перешкод у користуванні зазначеною спорудою відповідає критерію "пропорційності".
2.6. При цьому господарські суди визнали безпідставними твердження АТ "Укртелеком" про необхідність застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, оскільки, за висновками судів, негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 та рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/985/24, до Верховного Суду звернулося АТ "Укртелеком" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та зобов`язати ФДМ України повернути на користь АТ "Укртелеком" ЗСЦЗ площею 243,4 м2, що розташована в нежитловій будівлі блок-вставці літ. "А-2" за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7. АТ "Укртелеком" також просить стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь АТ "Укртелеком" 78 163,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 83 374,40 грн судового збору за подання касаційної скарги. Крім того, просить вирішити питання про поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/985/24 АТ "Укртелеком" та стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь скаржника 52 109,00 грн судового збору.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Укртелеком" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Укртелеком", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 16, 257, 261, 391, 392 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування зазначених норм права та щодо ефективності способу захисту, викладені в постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 683/2422/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/170817, від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц.
3.4. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртелеком" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Харківська обласна прокуратура зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, за доводами Харківської обласної прокуратури, у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського, 7, знаходиться ЗСЦЗ площею 243,4 м2, яка введена в експлуатацію в 1988 році. Наведене, як зазначили господарські суди, підтверджується обліковою карткою та паспортом ЗСЦЗ.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що спірна ЗСЦЗ з радянських часів перебувала у власності держави.
4.3. Після набуття незалежності Україною наказом Міністерства зв`язку України від 23.06.1993 № 87 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв`язку" вирішено створити Об`єднання електрозв`язку "Укрелектрозв`язок".
4.4. У 1994 році відбулося перейменування Об`єднання електрозв`язку "Укрелектрозв`язок". Так, наказом Міністерства зв`язку України від 29.11.1994 № 168 "Про зміну скороченої назви Українського об`єднання електрозв`язку "Укрелектрозв`язок" вирішено присвоїти Українському об`єднанню електрозв`язку скорочене найменування об`єднання "Укртелеком".
4.5. 30.05.1995 Міністром зв`язку України затверджено Статут Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком". Відповідно до Статуту Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" зазначене об`єднання засновано на державній власності.
4.6. Господарські суди зазначили, що чергова реорганізація Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" відбулася на підставі наказу Державного комітету зв`язку України від 11.02.1998 № 30, пунктом 2 якого вирішено реорганізувати Українське об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком" (далі - УДПЕЗ "Укртелеком").
4.7. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передано УДПЕЗ "Укртелеком".
4.8. Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державний комітет зв`язку та інформатизації України видав наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" та затверджено Статут ВАТ "Укртелеком".
4.9. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 № 1948-р погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком".
4.10. ФДМ України вирішив провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", який складався з 17 376 189 488 акцій, що становить 92,791 відсотка статутного капіталу, номінальною вартістю 4 344 047, 372 тис. грн.
4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.03.2011 між ФДМ України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом № КПП-582.
4.12. З урахуванням викладеного господарські суди зазначили, що з 2011 року відбулася приватизація ВАТ "Укртелеком". Таким чином, з 2011 року ВАТ "Укртелеком" перебуває у приватній власності.
4.13. З огляду на вимоги Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком", що відбулися 14.06.2011, ВАТ "Укртелеком" з 17.06.2011 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком").
4.14. Водночас 19.05.2021 відповідач змінив назву на АТ "Укртелеком".
4.15. Відповідно до отриманої на запит Лозівської окружної прокуратури відповіді ФДМ України від 15.01.2024, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі" ПАТ "Укртелеком" надало перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011.
4.16. У переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, станом на 30.09.2011 відсутня інформація про спірну ЗСЦЗ.
4.17. Водночас Лозівська окружна прокуратура, звертаючись із позовом, зазначала, що 08.04.2004 ВАТ "Укртелеком" оформило свідоцтво про право власності на спірну ЗСЦЗ, видане Виконавчим комітетом Лозівської міської ради, згідно з яким у приватній власності відповідача перебуває нежитлова блок-вставка літ. "А-2" загальною площею 876,4 м2, розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Грушевського (Комінтерну), 7.
4.18. Крім того, за доводами Лозівської окружної прокуратури, до переліку приватизованого майна ВАТ "Укретелеком" фактично включена спірна ЗСЦЗ, яка перебуває у державній власності та не підлягала приватизації. При цьому Лозівська окружна прокуратура стверджувала, що доказами фактичного володіння відповідачем спірною ЗСЦЗ є паспорт, облікова картка, акт оцінки стану готовності ЗСЦЗ, в яких зазначено, що спірна ЗСЦЗ належить відповідачу на праві приватної власності.
4.19. Водночас Лозівська окружна прокуратура, звертаючись із позовом, наголошувала на тому, що спірна ЗСЦЗ є обмежено обороноздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена. Лозівська окружна прокуратура зазначала, що особливо в умовах введеного в Україні воєнного стану правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єктів цивільного захисту із державної власності, становлять "суспільний" та "публічний" інтерес, а незаконність їх вибуття з державної власності таким інтересам не відповідає.
4.20. З урахуванням викладеного Лозівська окружна прокуратура звернулася в інтересах держави в особі ФДМ України до Господарського суду Харківської області із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртелеком" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/985/24 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
У судових засіданнях 28.01.2025, 04.02.2025 оголошувалися перерви з розгляду касаційної скарги АТ "Укртелеком" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/985/24.
Для забезпечення єдності судової практики, з урахуванням необхідності повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 922/985/24 в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання усіх процесуальних дій і вирішення спору.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України до АТ "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності.
5.5. Підставою позовних вимог, на думку Лозівської окружної прокуратури, є неможливість вибуття з державної власності спірної ЗСЦЗ, оскільки така ЗСЦЗ є обмежено оборотоздатним майном.
5.6. Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
5.7. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.8. У розумінні приписів наведеної статті право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 910/18952/20, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 10.09.2024 у справі № 910/8467/21.
5.9. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
5.10. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 911/1375/22, від 10.09.2024 у справі № 910/18952/20, від 11.12.2024 у справі № 914/1238/22.
5.11. Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 910/14543/23, від 11.12.2024 у справі № 914/1238/22, від 17.04.2024 у справі № 16/2381/22.
5.12. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 922/985/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМ України.
5.13. АТ "Укртелеком" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. АТ "Укртелеком", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.14. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.15. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статей 16, 257, 261, 391, 392 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування зазначених норм права та щодо ефективності способу захисту, викладені в постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 683/2422/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/170817, від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц.
5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.17. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"4.24 У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна.
Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
4.25 Отже, за встановлених у цій справі обставин, заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є неефективною, така вимога не підлягає задоволенню.
…4.56 Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки".
5.18. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 викладено висновок, на який посилається скаржник:
"114. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц)".
5.19. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"62. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності)".
5.20. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 викладено висновок, на який посилається скаржник:
"При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав".
5.21. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"38. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України)".
5.22. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22 викладено висновок, на який посилається скаржник: