ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 279/122/23
провадження № 61-1213св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця";
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Українська залізниця") про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з липня 1991 року і по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця". 26 грудня 2014 року позивачеві був виданий ордер № 173 серії СЖ, на зайняття службового приміщення жилою площею 32,9 кв. м, яке складається з двох кімнат у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
14 травня 2021 року позивач звернувся до АТ "Українська залізниця" із заявою про виключення вказаної квартири із переліку службового житла, на яку 31 травня
2021 року була надана відповідь, у якій було зазначено, що прийняття рішення щодо виключення квартир працівників Товариства із числа службових відноситься до компетенції Товариства та було визначено перелік документів, необхідних надати позивачеві для підготовки рішення проекту рішення правління про виключення зазначеної квартири із числа службових.
02 лютого 2022 року позивач подав заяву до АТ "Українська залізниця", філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", про виключення спірної квартири з переліку службового житла, з додатками відповідно до вимог, визначених у листі від 31 травня 2021 року № ФБМЕС-01/409.
Згідно відповіді від 16 червня 2022 року, наданої АТ "Українська залізниця", філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" на запит
АО "Лігал Фокс" від 08 червня 2022 року, слідує, що для підготовки філією БМЕС проекту рішення правління про виключення спірної квартири із числа службових ОСОБА_1 необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість даної квартири, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електрону пошту відповідача.
18 липня 2022 року АО "Лігал Фокс" була надана відповідь на вказаний лист, до якого було долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості вказаної вище квартири, та було повідомлено, що повторно документи подати в сканованому вигляді не має можливості з підстав того, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально. Однак, відповідачем не було розглянуто вказану заяву позивача.
Посилаючись на те, що документи, подані позивачем про виключення із переліку службових квартир, квартири в якій проживає ОСОБА_1, відповідачем розглянуті не були, внаслідок чого позивач обмежений використати своє право на приватизацію спірної квартири, просив задовольнити позов та зобов`язати
АТ "Українська залізниця" розглянути заяву позивача про виключення квартири АДРЕСА_2 з переліку службового житла, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992, 40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13 500,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що документи подані позивачем були розглянуті у межах Закону України "Про звернення громадян", відповідачем було надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб керівництво відповідного підрозділу розглянуло можливість виключення житла із переліку службових. Однак, станом на 16 червня 2022 року позивач так і не надав документи відповідно до переліку.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що подана ОСОБА_1 заява про прийняття рішення про виключення виділеної йому квартири з переліку службового житла та направлення до Виконавчого комітету Коростенської міської ради клопотання, яким надати дозвіл виключити вказану квартиру з переліку службового, від 14 травня 2021 року була розглянута у межах Закону України "Про звернення громадян", а саме було надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб керівництво відповідного підрозділу розглянуло можливість виключення житла із переліку службових.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18,
від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Печерського районного суду м. Києва.
10 квітня 2024 року справа № 279/122/23 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції, дійшли помилкового висновку, щодо неповного переліку наданих документів для розгляду питання про виключення квартири з переліку службового житла, документи були зібрані відповідно переліку визначеного в листі ФБМЕС-01/409 від 31 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на всіх членів його сім`ї, необхідної для розгляду заяви, це підтверджує, що судом не було досліджено письмові докази, в заяві до АТ "Українська залізниця" від 02 лютого 2022 року, в пункті 7 визначено, що до переліку додані інформаційні довідки на всіх членів сім`ї (на першому аркуші заяви є реєстраційний вхідний № 41 канцелярії про прийняття та перевірки додатків).
Суди неналежним чином дослідили письмові докази та не прийняли до уваги пояснення сторін, оскільки документи необхідні для розгляду питання ОСОБА_1 були подані в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
12 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - Шевчука О. С. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 02 липня 1991 року і до теперішнього часу перебуває у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця" (а. с. 13, 14, 15-16, 21).
Рішенням виконавчого органу Коростенської міської ради Житомирської області від 25 грудня 2014 року включено до складу службового житла по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень, зокрема і квартиру АДРЕСА_2, та затверджено рішення спільних засідань адміністрації і профкому підприємств, організацій та установ про виділення службових жилих приміщень по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень по працівникам відокремленого підрозділу ремонтно-вагонного депо Коростень, за яким службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, жилою площею 37,9 кв. м, надано ОСОБА_1, склад сім`ї три особи (а. с. 18).
26 грудня 2014 року ОСОБА_1 був виданий ордер № 173 серії СЖ, на зайняття вказаного службового приміщення (а. с. 19).
14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" із заявою, в якій просив прийняти рішення про виключення виділеної йому квартири з переліку службового житла, направити до виконавчого комітету Коростенської міської ради клопотання, яким надати дозвіл виключити вказану квартиру з переліку службового, подавши копії ряду документів (а. с. 23).
Листом від 31 травня 2021 року з вих. № ФБМЕС - 01/409 Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1 було запропоновано додатково надіслати до філії БМЕС певний перелік документів для підготовки проекту рішення правління про виключення квартири із числа службових (а. с.24).
На вказаний лист ОСОБА_1 до Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" подано заяву від
02 лютого 2022 року про виключення квартири з переліку службового житла, в якій він просив прийняти рішення, яким виключити з переліку службового житла виділену йому квартиру та направити клопотання до виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, яким надати дозвіл виключити з переліку службового житла виділену йому квартиру. До вказаної заяви було подано додаткові документи, визначені в листі від 31 травня 2021 року з вих. № ФБМЕС - 01/409 Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (а. с. 25-26).
Відповідно до листа Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" від 16 червня 2022 року вих. № ФБМЕС - 01/282, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката Шевчука О. С.
від 08 червня 2022 року № 22, зазначено, що ОСОБА_1 необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість об`єкта, що пропонується до виключення з числа службового, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електронну пошту (а. с. 27, 29).
Листом Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" від 01 липня 2022 року № ФБМЕС - 01/320 адвоката Шевчука О. С. додатково повідомлено про відсутність інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на всіх членів сім`ї ОСОБА_1 (а. с. 31).
18 липня 2022 року представником ОСОБА_1 до Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" було направлено довідку про оціночну вартість майна та повідомлено про неможливість подання пакету документів в сканованому виді (а. с. 32).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Згідно з частиною першою статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень
і користування ними в Українській РСР (далі - Положення).
Згідно з пунктом 2 Положення службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Відповідно до пункту 6 Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Отже жиле приміщення виключається з числа службових рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і сторонами те, що ОСОБА_1 звернувся до філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" із заявою про виключення виділеної йому квартири з переліку службового житла та просив направити до виконавчого комітету Коростенської міської ради клопотання, яким надати дозвіл виключити вказану квартиру з переліку службового. Його заява була розглянута в межах Закону України "Про звернення громадян", а саме було надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб керівництво відповідного підрозділу розглянуло можливість виключення житла із переліку службових.
Листом Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" від 16 червня 2022 року зазначено про необхідність ОСОБА_1 додатково подати інформацію про оціночну вартість об`єкта, що пропонується до виключення з числа службового, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електронну пошту.
Також листом Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" від 01 липня 2022 року ОСОБА_1 додатково повідомлено про відсутність інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на всіх членів його сім`ї.
18 липня 2022 року представником ОСОБА_1 до Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" направлено довідку про оціночну вартість майна та повідомлено про неможливість подання пакету документів в сканованому виді.
Таким чином, Філією "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1 було повідомлено про перелік документів, який необхідний для розгляду питання виключення житла з переліку службових, однак він не надав документи відповідно до цього переліку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що заява, подана позивачем, була розглянута у межах Закону України "Про звернення громадян" та відповідачем надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб розглянути питання виключення житла із переліку службових. Однак, станом на 16 червня 2022 року позивач не надав документи відповідно до переліку.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Такі ж висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 279/115/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі № 279/122/23, яка переглядається.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18,
від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 є безпідставним, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними зі справою, яка переглядається.
Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.
У справі, яка переглядається, проаналізувавшизміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, та правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися у оцінку доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.