РІШЕННЯ
Іменем України
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 990/283/24
адміністративне провадження № П/990/283/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Гончарової І. А., Ханової Р. Ф., Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/283/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог.
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 06 серпня 2024 року № 2388/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України";
- зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії з метою поновлення позивача на посаді судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
ІІ. Обставини справи.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 призначений на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначений на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
16 лютого 2024 року та 18 березня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 квітня 2024 року № 1115/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
Розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення від 17 червня 2024 року № 1839/1дп/15-24 про притягнення судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 15 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
Адвокат Романов О.О., який діяв в інтересах судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, зазначене рішення оскаржив до Вищої ради правосуддя.
За результатами розгляду скарги адвоката Романова О. О., поданої в інтересах судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, Вища рада правосуддя рішенням від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24 рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 червня 2024 року № 1839/1дп/15-24 залишила без змін.
18 липня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 липня 2024 року № 22651/0/9-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
06 серпня 2024 року ВРП прийняла рішення № 2388/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Уважаючи рішення Вищої ради правосуддя від 06 серпня 2024 року № 2388/0/15-24 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідачів.
Позов обґрунтовано тим, що склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив оскаржуване у цій справі рішення, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки до початку засідання ВРП позивач подав мотивовані заяви про відвід голові ВРП та членам ВРП, які не були вирішені належним чином. У зв`язку з цим позивач переконаний, що склад ВРП, що розглядав подання дисциплінарної палати про звільнення та ухвалив оскаржуване у цій справі рішення про звільнення, не відповідав конвенційному стандарту "суд, встановлений законом".
Зокрема позивач наголошує, що зміст указаного рішення свідчить про те, що воно носить формальний характер та містить лише посилання на наявність рішення дисциплінарної палати та рішення ВРП, яке ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати ВРП. При цьому, в самому рішенні не наведено жодних мотивів та не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про його звільнення.
Отже, на думку позивача, оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, оскільки ВРП не виконала покладений на неї законом обов`язок в повній мірі та з повною компетенцією перевірити обставини, на підставі яких дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність в діях позивача складу істотного дисциплінарного проступку.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в ухвалені оскаржуваного рішення.
У відзиві також зазначено, що в оскаржуваному рішенні містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Відповідач наголошує, що саме в рішенні дисциплінарної палати ВРП та у рішенні в межах дисциплінарної справи встановлено факти, які свідчать про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та притягнуто суддю до відповідальності, вирішивши звернутись до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади. При цьому у ВРП відсутні повноваження переоцінювати наведені в поданні висновки про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку чи встановлювати факти порушень, оскільки вказані обставини встановлені, а вид відповідальності за такі дії вже обраний/застосований компетентним органом.
При цьому ВРП уважає, що в цьому випадку не вирішується питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізовуються повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом (Дисциплінарною палатою ВРП). Відтак, доводи позовної заяви, щодо невмотивованості оскаржуваного рішення ВРП щодо встановлення та наявності факту вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими.
ІV. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено суддю-доповідача Дашутіна І. В., а також склад колегії суддів: Гончарову І. А., Ханову Р. Ф., Шишова О. О., Яковенка М. М.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Верховний Суд ухвалою від 12 вересня 2024 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/18/24 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 червня 2024 року № 1839/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року поновлено провадження у справі у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення справи.
У судовому засіданні, що відбулося 19 лютого 2025 року, за наявності клопотань усіх учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Правове регулювання спірних правовідносин та позиція Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи рішення відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, колегія суддів звертає увагу на таке.
Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII).
Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).
Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно із частиною 2 статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради.
На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна) Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 06 серпня 2024 року № 67 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення ухвалене і підписане повноважним складом ВРП та всіма її 13 членами, які брали участь у його ухваленні.
Доводи ОСОБА_1 про те, що склад ВРП, що ухвалив оскаржуване у цій справі рішення, не відповідав конвенційному стандарту "суд, встановлений законом" через формальне, на його думку, відхилення його заяв про відвід голові ВРП та членам ВРП, не знайшли підтвердження під час судового розгляду з огляду на таке.
Так, ухвалами ВРП від 06 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні заяв судді ОСОБА_1. про відвід голові ВРП Усику Г. І. та членам ВРП Мельнику О. П., Боковій Ю. В., Бурлакову С. Ю., Кандзюбі О. В., Ковбій О. В., Котелевець А. В., Морозу М. В., Плахтій І. Б., Саліхову В. В., Сасевичу О. М., Лук`янову Д. В .
Ухвали вмотивовані тим, що підстав для відводу членів ВРП, визначених статтею 33 Закону № 1798-VIII, немає; фактів, що члени ВРП, яким заявлено відводи, особисто, прямо чи побічно зацікавлені в результаті розгляду дисциплінарної справи, або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості, не встановлено; доказів, які б свідчили про такі факти, не надано. Тексти ж інтерв`ю, на які посилався суддя ОСОБА_1, пленарним складом ВРП не обговорювались та не погоджувались, відтак інші члени ВРП не можуть вважатись співавторами цих інтерв`ю.
Колегія суддів звертає увагу, що питання щодо наявності підстав для відводу членів ВРП з аналогічних обставин порушувалося під час перегляду рішення ВРП за наслідками розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати ВРП. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № № 990SCGC/18/24 зауважила, що зміст долучених інтерв`ю має інформативний характер, зокрема й щодо подій, які передували проведенню Пленуму Верховного Суду. В цих інтерв`ю немає власної оцінки зазначеними посадовцями дій ОСОБА_1 як таких, що Пленум Верховного Суду розцінив як підставу для висловлення йому недовіри, так і таких, що судовим рішенням визнані правопорушенням, пов`язаним з корупцією.
При цьому, посилання на рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" є нерелевантним до обстави цієї справи. Так, ухвалюючи це рішення, ЄСПЛ виходив з факту, що посадові особі, які брали участь у голосуванні щодо рішення про звільнення з посади заявника, перед цим, будучи членами Вищої ради юстиції, вносили пропозиції про його звільнення з посади судді у зв`язку з порушенням присяги; а ще один член Вищої ради юстиції після прийняття рішення про звільнення заявника з посади судді, головуючи на парламентському комітеті, голосував за рекомендацію парламенту звільнити заявника з посади судді. Тобто висновок ЄСПЛ у зазначеному рішенні про незаконний та небезсторонній суд зроблено відповідно до тієї обставини, що ухваленню рішень про звільнення заявника передувало висловлення посадовими особами (які брали участь у прийнятті цих рішень) своєї позиції щодо підстав для звільнення заявника; тим більше, що вони були ініціаторами його звільнення.
Втім, у цій справі, як зазначено вище, жоден із членів ВРП не надавав власної оцінки діям судді ОСОБА_1, які стали підставою для його звільнення з посади.
За таких обставин, повертаючись до мотивів, з яких ОСОБА_1 заявив відвід членам ВРП, колегія суддів не вбачає підстав, щоб визнати обґрунтованими доводи скаржника про неналежний та формальний розгляд порушеного позивачем питання про відвід членів ВРП.
Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Оцінюючи рішення ВРП від 06 серпня 2024 року № 2388/0/15-24 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, колегія суддів уважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17 червня 2024 року № 1839/1дп/15-24, залишене без змін рішенням ВРП від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24, про притягнення судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.
При цьому, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2024 року у справі № № 990SCGC/18/24 (провадження № 11-194сап24) відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що ВРП під час прийняття рішення від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, а визначені статтею 52 цього Закону підстави для скасування рішення ВРП - відсутні.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зазначені у рішенні від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24 висновки ВРП щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.
При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотний дисциплінарний проступок, адже він, усвідомлюючи своє особливо відповідальне становище в державі, вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, чим порушив стандарти належної поведінки судді. Такі дії ОСОБА_1 вчинив свідомо, вони мали триваючий характер, викликали негативний суспільний резонанс та негативно вплинули на авторитет правосуддя, а з точки зору розсудливої, законослухняної та поінформованої людини поведінка судді ОСОБА_1 створює враження безкарності у судді.
При цьому зазначено, що ВРП у рішенні від 18 липня 2024 року № 2218/0/15-24 навела обґрунтування його прийняття, зокрема, у скаргах ОСОБА_1 та його представників дала оцінку доводам щодо дотримання Першою Дисциплінарною палатою ВРП вимог закону при розгляді дисциплінарної справи. Висновки ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо мотивованими. Водночас його незгода з мотивами такої оцінки не свідчить про відсутність таких підстав та достатніх мотивів щодо їх обґрунтування в оскаржуваному рішенні.
Доводи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки встановлених ВРП та її дисциплінарним органом обставин справи. Фактично скаржник просить суд вдатися до аналізу не наявності у рішенні ВРП підстав та мотивів його ухвалення, як того вимагає закон, а до аналізу їх змісту та суті, переконливості доводів учасників дисциплінарної справи та наданих на їх підтвердження доказів, при цьому вдаючись до їх переоцінки.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/132/20 зроблено висновок про те, що в межах судового розгляду, предметом якого було питання законності рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви Вищої ради правосуддя й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі для виконання та за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 11-777сап19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/392/20.
Оскільки на момент вирішення справи, що розглядається, рішення дисциплінарної палати ВРП та рішенням ВРП, якими кваліфіковано дії ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок та його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими, колегія судів доходить висновку, що оскаржуване у межах цієї справи рішення ВРП від 06 серпня 2024 року № 2388/0/15-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, тому підстав для скасування вказаного рішення, в тому числі відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
З огляду на встановлені у справі обставини і наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,