ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №240/28167/23
адміністративне провадження № К/990/29694/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/28167/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2024 року (головуюча суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 65571,14 грн за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати 22 вересня 2023 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 29 липня 2020 року.
У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
26 квітня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_2 на рішення суду першої інстанції. Одночасно з цим, військова частина НОМЕР_1 просила поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання апелянта та визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року. При цьому, скаржнику було запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Стосовно виконання особовим складом військової частини бойових завдань згідно наказів командування в рамках протидії збройної агресії російської федерації проти України, суд відзначав, що впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
Поряд з цим, суд зауважив, що зі сторони апелянта не надано жодних належних та достатніх доказів в підтвердження факту перебування всього особового складу військової частини на бойовому завданні саме з липня 2023 року.
До того ж, суд оцінив критично твердження апелянта про перебування військової частини з липня 2023 року саме на території Донецької та Запорізької областей, оскільки як встановив суд апеляційної інстанції, в листопаді 2023 року на адресу Житомирського окружного адміністративного суду відповідачем засобами поштового зв`язку був надісланий відзив на позовну заяву і адресою відправника відзначено - АДРЕСА_1 .
В контексті викладеного, суд зауважив, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
24 червня 2024 року у порядку усунення недоліків апеляційної скарги, військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. На його обґрунтування військова частина покликалася на обставини введення воєнного стану; залучення особового складу до оборони держави; неукомплектованість штату юридичної групи; наявність значної кількості судових справ, які слід відслідковувати у електронному кабінеті та на сайті судової влади; відсутності оскарженого рішення в електронному суді.
1 липня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України та факт неповажності підстав, зазначених відповідачем для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, військова частина покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та стверджує, що суд дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск нею строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Губської О.А
Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено представнику позивача 3 вересня 2024 року о 04:21 год..
У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до складу Великої Палати Верховного Суду, яка перебуває у складі колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл у справі.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року № 1492/0/78-24, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду і призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Так, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, відмовивши військовій частині у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що апелянт не надав доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, військова частина подала до апеляційного суду заяву із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 1 липня 2024 року у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів виходила з того, що на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не було наведено нових доводів щодо підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, а фактично було продубльовано доводи, наведені у попередньому клопотанні про поновлення процесуального строку, яке за наслідками його розгляду судом залишено без задоволення. З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що скаржником не зазначено обставин, які б перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
З огляду на зміст доводів військової частини при апеляційному розгляді та у касаційній скарзі, аргументи поважності пропуску строку зводяться до дії воєнного стану, залучення усього особового складу військової частини, зокрема, уповноваженої особи за ведення претензійно-позовної роботи до виконання бойових завдань, ускладненого доступу до підсистеми "Електронний суд".
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військовою частиною не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у цій справі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі №240/28167/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).
Так, копія рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №240/28167/23 доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 16 листопада 2023 року о 19:00 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Житомирського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 5 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення була доставлена на офіційну електронну адресу скаржника, то відлік строку на оскарження судового рішення розпочався саме з такої дати.
Отже, тридцятиденний строк апеляційного оскарження, визначений статтею 295 КАС України, закінчився 18 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 направлена засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції лише 22 квітня 2024 року, що свідчить про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Щодо посилання скаржника на поважність причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні, Суд зазначає наступне.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Зокрема факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно враховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що така зазначена відповідачем обставина як виконання особовим складом військової частини бойових завдань згідно наказів командування в рамках протидії збройної агресії російської федерації проти України, дійсно може ускладнити деякі організаційні процеси, водночас впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
До того ж, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, зі сторони апелянта не надано жодних належних та достатніх доказів в підтвердження факту перебування всього особового складу військової частини на бойовому завданні саме з липня 2023 року.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на зазначене, наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 22 квітня 2024 року.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд