ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 120/15494/23
адміністративне провадження № К/990/539/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (судді Полотнянко Ю. П., Драчук Т. О., Смілянець Е. С.) у справі № 120/15494/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України за період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену пунктом 1 Постанови № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, з розрахунку до 100 000 грн на місяць, з урахуванням виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), куди його було відряджено для несення служби на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України.
3. При цьому у спірний період позивач отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 грн відповідно пункту 1 Постанови № 168, тоді як додаткова грошова винагорода із розрахунку до 100 000 грн за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів йому не нараховувалась та не виплачувалась, хоча позивач мав право на її отримання.
4. На переконання ОСОБА_1, протиправною є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
5. ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/22 "Про загальну мобілізацію" та у 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
6. Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 2022 року № 7-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2" з 09 квітня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
7. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 5093 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 по 30 вересня 2022 року, з 01 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 31 грудня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
8. Позивач наголошує на тому, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумських областей в період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою військової частини НОМЕР_2, а тому має право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Відтак за захистом своїх порушених прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 по 30 вересня 2022 року, з 01 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 30 листопада 2022 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за прийняття в період з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 по 30 вересня 2022 року, з 01 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 30 листопада 2022 року безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, Вінницький окружний адміністративний суд виходив із того, що факт прийняття позивачем участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування на території Сумської та Чернігівської областей у період здійснення зазначених заходів підтверджується належним, допустимим й достатніми доказом, який відповідачем під час розгляду справи не спростовано.
11. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнив повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасував. Прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
12. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції зауважив, що оформлена відносно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 5093 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Разом з цим, вказана довідка не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані в такій довідці періоди, адже підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме Списки військовослужбовців.
13. Крім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з доводами апелянта, що довідка військової частини НОМЕР_2 № 5093 у формі, передбаченій додатком 1 до Наказу № 164-АГ, яка надана стороною позивача до матеріалів справи, є лише персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях і необхідна для формування останнім матеріалів, пов`язаних отримання відповідного статусу учасника бойових дій, оскільки вона згідно положень пункту 3 Наказу № 164-АГ видається виключно на руки військовослужбовцю і не дублюється для прикордонного загону, в якому такий військовослужбовець проходить військову службу.
14. Суд апеляційної інстанції також указав, що матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбаченого пунктом 3 Наказу № 164-АГ. Згідно наданої відповідачем довідкою від 01 листопада 2024 року № 02.5/11440/24-Вн, за результатами перевірки наявної інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах, в журналах службово-бойових дій за спірний період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, відносно ОСОБА_1, відповідних відомостей не обліковано.
15. Таким чином, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за спірний період, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу встановленої пунктом 1 Постанови № 168 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
16. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно прийнято з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, порушенням норм процесуального, суперечить правовій позиції Верховного Суду, сформованій у справах, що мають ознаки типових, і є таким, що суперечить основним принципам та завданням адміністративного судочинства.
17. На переконання скаржника, висновки суду апеляційної інстанції сформовані на основі невірного з`ясування обставин справи, коли суд не здійснив комплексної оцінки наявних доказів та не з`ясував усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи. Під час ухвалення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції обмежився формальним аналізом довідки, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується "безпосередня участь" військовослужбовця у бойових діях іншими доказами.
18. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано того факту, що довідка від 02 березня 2023 року № 5093 видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02 квітня 2022 року № 56, яке у відповідності до пункту 4 Наказу № 392-АГ є належним доказом на підтвердження факту виникнення у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
19. На думку ОСОБА_1, такий формальний підхід до застосування норм матеріального права в даній категорії справ йде всупереч з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, й не відповідає завданням адміністративного судочинства (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), принципу верховенства права (стаття 6 КАС України), принципу змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), та не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації порушення права на оплату праці з боку суб`єкта владних повноважень.
20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року.
Позиція інших учасників справи
21. На момент розгляду справи відзиву від відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не надходило.
Рух касаційної скарги
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 120/15494/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, та витребував справу № 120/15494/23 із Вінницького окружного адміністративного суду.
23. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу № 120/15494/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
25. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх
26. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. У справі, що розглядається, ОСОБА_1, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 серпня по 30 листопада 2022 року, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
30. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
31. На підставі частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
32. Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
33. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
34. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
35. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).
36. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
37. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
38. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).
39. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
40. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова "додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно" замінено словами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць". Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
41. У решті зміст пункту 1 Постанови № 168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня до 30 листопада 2022 року) не змінювався.
42. Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за періоди з 01 серпня по 30 листопада 2022 року.
43. 30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 2-1 Постанови № 168, було видано наказ № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.
44. Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
45. У пункті 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
46. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
47. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
48. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
49. Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
50. За змістом пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
51. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
52. Як установлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав, зокрема, довідку військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 5093 відповідно до якої солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 01 по 31 серпня 2022 року, з 01 по 30 вересня 2022 року, з 01 по 31 жовтня 2022 року, з 01 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 31 грудня 2022 року (а. с. 17).
53. Підставами для видачі такої довідки вказано: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
54. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, Вінницький окружний адміністративний суд виходив із того, що факт прийняття позивачем участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування на території Сумської та Чернігівської областей у період здійснення зазначених заходів підтверджується належним, допустимим й достатніми доказом, який відповідачем під час розгляду справи не спростовано.
55. Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за спірний період, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу встановленої пунктом 1 Постанови № 168 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
56. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо відсутності належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.
57. Аналізуючи положення, зокрема, наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23 звернув увагу на те, що цей накази змінив підхід до визначення "безпосередньої участі" військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з попереднім наказом Адміністрації Держприкордонслужби № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року.
58. У вказаній постанові Верховний Суд підкреслив, що хоча перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392/0/81-22-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.
59. З огляду на ці зміни, Верховний Суд зазначив, що при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказом № 392/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до відповідних вимог. Тільки на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.
60. Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 указав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю.
61. У постанові від 05 серпня 2024 року (справа № 200/4100/23) Верховний Суд також зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
62. Такими доказами згідно пункту 4 наказу № 392-АГ є бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів, які мають оцінюватися в їх сукупності.
63. Висновок суду апеляційної інстанції не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди вказані у довідці військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 5093.
64. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована також тим, що з наданої на вимогу суду відповідачем та військовою частиною НОМЕР_2 інформації, документи на підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях в спірний період до військової частини НОМЕР_1 не направлялися, що в підсумку не дає позивачу підстав для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
65. У той же час згідно з позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
66. Отже, суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про його фактичну участь у бойових діях/заходах.
67. До того ж обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу № 392-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.
68. Сьомий апеляційний адміністративний суд також керувався інформацією з довідки військової частини НОМЕР_1 про відсутність облікованих відомостей щодо ОСОБА_1 та що рапорти, підтвердження участі у бойових діях або заходах не надходили (а. с. 50).
69. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції фактично зроблений на підставі інформації з довідок НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), а не документів (журналів, рапортів командирів, наказів), які достовірно підтвердили б чи спростовували б факт безпосередньої участі позивача у бойових діях/заходах.
70. Водночас, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
71. Крім того в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 у справі № 520/690/23).
72. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що через неповне з`ясування всіх обставин та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах, вказаних у довідці від 02 березня 2023 року № 5093 у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.
73. Отже, Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
74. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 200/167/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23, від 17 січня 2025 року у справі № 120/7775/23.
75. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
76. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали з`ясувати: 1) які завдання / заходи і 2) де виконував / здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
77. Ураховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку по суті справи. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.