ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 140/4356/24
адміністративне провадження № К/990/40702/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 140/4356/24
за позовом Приватного підприємства "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про визнання незаконним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 (суддя Сорока Ю. Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 (головуючий суддя Онишкевич Т. В., Сеник Р. П., Судова-Хомюк Н. М.),
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Приватне підприємство "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" (далі - ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ, відповідач), у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення КРАІЛ від 29.02.2024 № 115 "Про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про рекламу до Приватного підприємства "Всеукраїнська Газета Вісник + К".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство зазначало, що спірне рішення є протиправним з огляду на таке:
1. у відповідача були відсутні повноваження щодо складення відносно ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" акта від 14.02.2024 № 1/2024 та прийняття на його підставі рішення від 29.02.2024 № 115, оскільки право на складення акта (початок проведення будь - яких дій щодо складення такого акта) виникло у державного органу лише 01.12.2023, а прийняття рішення на підставі такого акта - 20.12.2023, тобто після 28.11.2023 (дати вчинення ймовірного правопорушення);
2. визначений КРАІЛ розмір штрафних санкцій не відповідає вимогам закону, оскільки розрахований станом на 2024 рік, а не на 2023 рік (на час, коли було вчинене ймовірне правопорушення);
3. в акті від 14.02.2024 № 1/2024 та рішенні від 29.02.2024 № 115 відсутні докази того, що ПП "Всеукраїнська Газета Вісник + К" є власником веб-сайту https://visnyk.Iutsk.na, або реєстрантом відповідного доменного імені для притягнення Підприємства до відповідальності за порушення вимог закону про рекламу;
4. розрахунки за послуги хостингу щодо розміщення веб-сайту: https://visnvk.lutsk.ua в мережі інтернет з 2014 року по 2024 рік проводилися та проводяться громадянином ОСОБА_1, а не ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К";
5. реєстрантом суб`єкта у сфері онлайн - медіа для сервісу, що надається через мережу Інтернет, з доменним ім`ям: http://visnyk.lutsk.ua/, є фізична особа ОСОБА_2, а не юридична особа ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К";
6. інформація, яка стала підставою для притягнення позивача до відповідальності, ймовірно була поширена ОСОБА_3, чи іншою, допоки невстановленою органом досудового розслідування особою;
7. на рахунки ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" не надходило жодних коштів за розповсюдження інформації, що визначене у посиланні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.06.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, задовольнив позов у повному обсязі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
При цьому суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач - ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" є або може вважатися власником сайту, або реєстрантом відповідного доменного імені: https://visnyk.Iutsk.ua/ та хостингу.
Наведене, за висновком судів, виключає можливість ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" виступати суб`єктом адміністративного правопорушення, що визначене статтею 59 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", тобто розповсюджувачем реклами.
Крім того суди зазначили, що розрахунки за послуги хостингу веб-сайту: https: //visnvk.lutsk.ua з 2014 року по 2024 рік проводив і проводить громадянин ОСОБА_1, що підтверджується виписками по картці/рахунках ОСОБА_1, як клієнта Акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" від 15.04.2024.
З даних виписок вбачається, що останній, починаючи з 26.02.2014 здійснював і здійснює оплату послуг хостингу (розміщення веб-сайту: https://visnyk.lutsk.ua/ у віртуальній мережі Інтернет на сервері з метою можливості його використання) німецькій компанії "Hetzner". Такі платежі ОСОБА_1 здійснює до сьогодні.
Отже, оплата послуг хостингу для використання веб-сайту: httр://visnvk.lutsk.ua/ проводиться громадянином ОСОБА_1, а не позивачем - ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К".
Також суди вказали, що суб`єктом у сфері онлайн-медіа, що розміщене в мережі Інтернет з доменним ім`ям: http://visnvk.lutsk.ua/, є фізична особа - ОСОБА_2 (згідно рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.01.2024 № 153, що підтверджується також витягом з Реєстру суб`єктів у сфері медіа-реєстрантів).
Урахували суди попередніх інстанцій і ту обставину, що на даний час органом досудового розслідування здійснюються слідчі дії щодо встановлення обставин несанкційного втручання в роботу веб-сайту: http://visnvk.lutsk.ua/, а також осіб, які можуть бути причетні до вказаних протиправних дій.
У межах цього розслідування встановлено, що в листопаді 2023 року ОСОБА_3, перебуваючи в невстановленому місці, здійснив несанкціоноване втручання в роботу сайту "Вісник + К" та розмістив на ньому рекламні посилання.
Суди дослідили виписки з банківських рахунків ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" за період з 01.07.2023 по 31.03.2024 та встановили, що жодних коштів на свої рахунки від будь-яких суб`єктів за ймовірне розміщення інформації, що визначене у посиланні в мережі Інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/ не отримувало.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2024 року КРАІЛ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (питання стосовного того, хто є розповсюджувачем реклами азартних ігор в розумінні Закону України "Про рекламу").
Зазначає відповідач і про порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм, внаслідок чого не було з`ясовано всіх обставин справи, а саме: поза увагою суду залишилися обставини щодо визнання позивачем факту розповсюдження реклами, що призвело до невідповідності висновків, викладених у судових рішеннях, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 05.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні останньої, а ухваленні у справі судові рішення - залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14.12.2023 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до КРАІЛ із листом № 17/4361 про надання інформації щодо наявності ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у суб`єкта господарювання, який використовує бренд "Рагік-24", рекламу якого на переконання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення розповсюджено ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" за посиланням в мережі інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/.
Відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України "Про рекламу" уповноваженими особами було розпочато реалізацію повноважень щодо державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері організації та проведення азартних ігор щодо розповсюдження реклами за посиланням в мережі інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/, за результатами чого складено акт про порушення вимог законодавства про рекламу від 14.02.2024 №1/2024.
Під час здійснення зазначених повноважень було встановлено, що станом на 18.12.2023 за посиланням в мережі інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/ реклама з умовною назвою "Переваги та деталі реєстрації на Parik-24" відсутня, що підтверджувалося відповідним скриншотом.
Поряд з цим, уповноваженими особами за допомогою цифрового Інтернет-архіву веб-ресурсу Wayback Machine, який доступний за посиланням https://web.archive.org, було отримано доступ до історії веб-сайту https://visnyk.lutsk.ua за 28.11.2023.
Згідно збереженої архівної версії сторінки веб-сайту в зазначеному веб-ресурсі Wayback Machine встановлено, що 28.11.2023 за посиланням в мережі Інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/ здійснювалось розповсюдження реклами з умовною назвою "Переваги та деталі реєстрації на Parik-24".
У рекламі містилося зображення і текст, що пропонував реєстрацію в букмекерській конторі та прийняття участі в азартних іграх.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про рекламу" азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.
Аналізуючи зміст текстового повідомлення, розповсюдженого за посиланням в мережі Інтернет: https://visnvk.lutsk.11a/news/anctual/81004-pvervevagi-ta-dvetali-rvevestratsivi-na-paгік-24/, а саме реклами з умовною назвою "Переваги та деталі реєстрації на Parik-24" встановлено, що текст містить інформацію, яка дає можливість визначати таку інформацію як рекламу, що призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до азартної гри, зокрема, текст містить відомості про сервіс для здійснення ставок на спорт та гарантовані виплати, можливість зробити ставку в процесі події, створення облікового запису, необхідності верифікації для виведення коштів та інші умови участі в азартній грі.
Згідно з інформацією щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження діяльності з організації та провадження азартних ігор, яка розміщена на офіційному веб-сайті КРАІЛ в розділі "Реєстри та переліки" (https://www.gc.gov.ua/ua/Reiestry.html), встановлено відсутність відомостей про видачу будь-якого виду ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор суб`єкту господарювання, який провадить діяльність під брендом "Parik-24".
29.02.2024 КРАІЛ на підставі акта від 14.02.2024 № 1/2024 було прийнято рішення № 115, яким відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" вирішено застосувати до ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" фінансову санкцію (штраф) у розмірі 2 130 000, 00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечння позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанційї норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу".
Частинами шостою та сьомою статті 22-1 Закону України "Про рекламу" передбачено, що замовником виготовлення, розміщення, розповсюдження реклами азартних ігор може бути виключно суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження відповідного виду діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.
Будь-яка діяльність з рекламування азартних ігор, суб`єктів господарювання, які організовують азартні ігри, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими здійснюється діяльність з організації та проведення азартних ігор, без наявності у таких суб`єктів господарювання ліцензії на провадження відповідного виду діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор забороняється.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 27 Закону відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону України "Про рекламу" розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні; правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор визначає Закон України від 14.07.2020 № 768-IX "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".
Відповідно до частини першої статті 59 цього Закону до рекламодавців, виробників реклами або розповсюджувачів реклами, які порушують вимоги щодо заборони замовлення, виготовлення, розміщення або розповсюдження реклами азартних ігор та/або організаторів азартних ігор, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор з порушенням вимог законодавства про азартні ігри та законодавства про рекламу, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 (трьохсот) мінімальних заробітних плат.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що розповсюджувач реклами є одним із суб`єктів, до яких можуть бути застосовані фінансові санкції за порушення вимог щодо розповсюдження та розміщення реклами.
Визнаючи протиправним рішення КРАІЛ про застосування до Підприємства фінансових санкцій, суди першої та апеляційної інстанцій виходили виключно з відсутності доказів того, що ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" є власником вебсайту https://visnyk.Iutsk.na або реєстрантом відповідного доменного імені.
При цьому суди врахували такі визначення, наведенні в статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права":
веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або. виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;
веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостиніу;
власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;
доменне ім`я - це ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Водночас чинне законодавство не презюмує того, що розповсюджувач реклами обов`язково повинен бути власником каналу (платформи) розповсюдження реклами, у цьому випадку - вебсайту.
Частиною другою статті 73 КАС передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій помилково звузили предмет доказування у справі до встановлення тієї обставини, чи є ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" власником вебсайту, на якому було розміщено рекламу.
Водночас поза увагою судів залишились обставини, на які вказував відповідач в обґрунтування правомірності застосування фінансових санкцій саме до позивача, а саме: ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" листом від 27.12.2023 № 89 надало письмові пояснення, в яких було зазначено, що відповідальна особа за наповнення сайту рекламними матеріалами на цей момент перебуває на службі в Збройних силах України (безпосередньо в зоні ведення бойових дій), а отже отримати необхідні документи тимчасово неможливо. Також ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник + К" повідомило КРАІЛ, що реклама, яка містить інформацію сумнівного походження, із сайту видалена та в подальшому розповсюджувач зобов`язується ретельніше перевіряти матеріали та документи щодо розміщення реклами.
Тобто, КРАІЛ доводить, що Підприємство самостійно визнало себе розповсюджувачем вказаної реклами, однак, такому доводу суди попередніх інстанцій оцінки не дали.
Крім того ПП "Всеукраїнська Газета "Вісник +К" листом від 27.02.2024 № 7 повідомило КРАІЛ, що:
1. розміщення реклами азартних ігор здійснювалося без відома керівника Підприємства (на переконання відповідача, це свідчить про те, що за наповнення вебсайту відповідає саме позивач);
2. у працівників видання, а також розробника сайту відібрано пояснення (свідчить про той факт, що сайт був створений та розроблений виключно для розміщення інформації та здійснення на ньому діяльності Підприємства, тобто рекламу азартних ігор було розповсюджено особою, для провадження діяльності якої був створений сайт, наповнюється і підтримується в актуальному стані);
3. головний редактор, директор та власник Підприємства ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про здійснення несанкціонованого втручання в роботу сайту (як стверджує відповідач, вказане також свідчить про те, що позивач вважає себе особою, відповідальною за наповнення і роботу сайту).
Указані вище обставини також не отримали юридичної оцінки під час розгляду в судах попередніх інстанцій.
Частинами першою та другою статті 72 КАС передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами статей 75, 76 КАС достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Правила оцінки доказів установленні статтею 90 КАС, відповідно до норм якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений статтею 9 КАС, полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Частинами першою-третьою статті 242 КАС встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, стверджувати, що суди правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.
Ураховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені частинами першою та другою статті 341 КАС, Верховний Суд не може встановлювати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, так само як і не може здійснювати оцінку (переоцінку) наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені в цій справі судові рішення слід скасувати, а справу - направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд