ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 380/7492/23
адміністративне провадження № К/990/16769/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 (головуючий суддя Гінда О.М., судді Курилець А.Р., Ніколін В.В.)
у справі №380/7492/23
за позовом ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Львівської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення № 272 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 " після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянина ОСОБА_2 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3564-2074-3495-8169;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 № 272 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що:
08.02.2023 позивачем зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3564-2074-3495-8169 заяву на видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 . Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення від 21.03.2023 № 272 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.
Позивач вважає оскаржуване рішення № 272 та дії відповідача протиправними, виходячи, зокрема, з того, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови КМ України від 24.06.2022 № 722 "Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану" установлено, що надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві здійснюється з урахуванням таких особливостей: на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Відтак, на думку позивача, відповідач не мав повноважень на прийняття оскаржуваного рішення після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації його звернення.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3.1. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача, який є неповнолітнім, відсутня адміністративна процесуальна дієздатність. На переконання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не може самостійно здійснювати у адміністративному судочинстві процесуальні права позивача, зокрема і уповноважувати на вчинення таких дій адвоката як його представника. При цьому матеріали справи не містять згоди законних представників позивача на укладення договору про надання правничої допомоги та підписання позову і ведення справи в суді адвокатом.
4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
4.1. Неповнолітньому ОСОБА_2 на праві приватної власності належить зблокована нежитлова будівля котеджу №3 на АДРЕСА_2 . Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2022. 08.02.2023 зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером AM01:3808-6076-4998-9883 заява на видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
4.2. Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення від 21.03.2023 № 272 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
4.3. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, неповнолітній ОСОБА_2 звернувся 11.04.2023 до суду з цим позовом.
4.4. Позовну заяву від імені неповнолітнього ОСОБА_2 підписано адвокатом Різником О.Р. До позову додано ордер серії ВС № 1198716 від 10.04.2023 на надання правничої допомоги неповнолітньому ОСОБА_2, підставою для видачі якого вказано договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 22.03.2023.
4.5. ОСОБА_2 є неповнолітнім, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 .
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
5. Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернулися з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду і направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суд апеляційної інстанції порушив норми статті 5 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо перешкоджання доступу до суду та розгляду справи належним судом. Порушення полягало в тому, що суд апеляційної інстанції без розгляду справи по суті на стадії встановлення осіб, які прибули у судове засідання, залишив без розгляду позов на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України поза доводами апеляційної скарги. Вказане є порушенням процедури, визначеної статтею 310 КАС України, що забезпечує дотримання конституційних засад та принципів адміністративного судочинства.
5.2. Крім того, зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 43, 56, пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України, статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41.
5.3. При цьому суди не врахували висновків щодо застосування вказаних норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18, від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18, у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 369/13467/20.
На переконання особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що неповнолітній ОСОБА_2 не має адміністративної процесуальної дієздатності.
6. Відповідач відзиву на касаційні скарги не подав, про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-3 статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
8. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
9. Вказаній конституційній нормі кореспондує норма частини 1 статті 5 КАС України, якою визначено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
10. У цій справі предметом спору є відмова органу місцевого самоврядування видати позивачу містобудівні умови та обмеження на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 3 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
11. Суд першої інстанції розглянув справу по суті та ухвалив судове рішення про задоволення позову і таке рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі відповідач, не порушуючи питання наявності чи відсутності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 про задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
12. Водночас відповідач у поданій ним апеляційній скарзі клопотань про залишення позову без розгляду з підстав визначених пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України не заявляв. Також не вказував на наявність таких обставин у заявах по суті, поданих до судів попередніх інстанцій.
13. За змістом оскаржуваної постанови апеляційний суд не вирішував питання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, натомість розглянув питання щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 адміністративної процесуальної дієздатності. При цьому таке питання виходило за межі доводів апеляційної скарги та аргументів учасників справи.
14. Між тим межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 308 КАС України).
15. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 2 статті 308 цього ж Кодексу).
16. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Нормами абзацу 2 частини 1 статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
17. Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційного суду зазначає, що подання позовної заяви особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, у зв`язку із чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду, якщо відповідні доводи не були підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
18. При цьому наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи поза межами вимог і доводів апеляційної скарги. Аналогічні висновки щодо застосування статей 308, 310, 319 КАС України в подібних правовідносинах викладені також у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №0440/6027/18, від 12.01.2021 у справі №1640/2719/18, від 23.02.2021 у справі №420/1927/20, від 07.03.2024 у справі №420/1738/23 і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції під час перегляду цієї справи.
19. Таким чином, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції порушив положення статті 308 КАС України, оскільки вийшов за межі апеляційного перегляду, не обґрунтувавши для цього правових підстав та помилково застосував наслідки, визначені пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України.
При цьому апеляційний суд всупереч статті 308 КАС України не переглянув рішення суду першої інстанції по суті спору, не надав оцінку наведеним в апеляційній скарзі відповідача доводам.
20. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
21. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
22. Доводи касаційної скарги про наявність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності судом касаційної інстанції у цій справі не досліджуються з огляду на приписи частини 4 статті 341 КАС України, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 327, 343, 349, 353 КАС України, суд, -