ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 953/6709/22
провадження № 51-4002км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засуджений ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002839, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У виправленій касаційній скарзі засуджений та у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник та засуджений мотивують тим, що місцевий суд не взяв до уваги клопотання засудженого про зміну територіальної підсудності справи, та одноособово прийняв рішення про розгляд кримінального провадження у Київському районному суді м. Харкова, усупереч вимогам кримінального процесуального закону, оскільки підсудність справ Шевченківського районного суду Харківської області на час окупації була визначена за Куп`янським районним судом Харківської області.
Вказують, що судами порушено принцип змагальності сторін.
Зазначають, що докази, подані стороною обвинувачення є неналежними, недопустимими та у їх сукупності недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а всі клопотання обвинуваченого, у тому числі й про недопустимість доказів, залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Вважають, що місцевий суд був упереджений та несправедливий під час дослідження доказів, не повинен був оцінювати докази відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки більшість документів є лише процесуальними рішеннями.
Крім того, зазначають, що у протоколі затримання особи не встановлено дати і часу фактичного затримання ОСОБА_7, цей протокол був підписаний останнім під тиском слідчого, саме затримання було проведено із порушеннями права на захист та правил проведення особистого обшуку, що підтверджує факт неналежності та недопустимості, як доказу, цього протоколу, а ухвала від 14 вересня 2022 року щодо перевірки фактичного затримання обвинуваченого залишилась невиконаною.
Вважають, що 06 листопада 2022 року слідчим, без понятих та без дозволу на проведення такої слідчої дії, було самостійно проведено огляд прозорого пакету у якому був телефон, вилучений під час затримання ОСОБА_7, всупереч ст. 129 Конституції України та статтям 170-173 КПК України, оскільки на вказаний речовий доказ був накладений арешт.
Зазначають, що місцевий суд не розглянув клопотання обвинуваченого про повернення йому належного майна, а саме його мобільного телефону. При цьому ухвали суду про арешт належного майна останній не отримував.
Вказують, що жоден з свідків не підтвердив, що обвинувачений займав хоч якусь посаду у окупаційній адміністрації, місцевий суд порушив принцип безпосереднього дослідження показань свідків, а судом апеляційної інстанції такі показання не перевірялись.
Вважають протокол впізнання особи недопустимим доказом, оскільки у ньому не вказано за яких обставин особи, за участю яких проведено цю слідчу дію, бачили впізнавану особу.
Крім того, зазначають, що протокол огляду речей і документів від 30 вересня 2022 року складено слідчим у рамках іншого кримінального провадження та безпідставно визнано судами допустимим доказом, оскільки будь-якого судового рішення про арешт предметів, зазначених у протоколі, немає.
Зазначають, що супровідний лист від 12 вересня 2022 року також є недопустимим доказом, оскільки у цьому листі не зазначено, в рамках якого кримінального провадження та на підставі якої слідчої дії вилучено документи, які використовувались окупаційною владою.
Вказують, що судом апеляційної інстанції не розглянуто апеляційні скарги сторони захисту та доповнень до них, не усунуто допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону, своїх висновків належним чином не мотивовано, не наведено вичерпних доводів щодо необґрунтованості поданих апеляційних скарг.
Вважають, що суди суб`єктивно сприйняли фізичний стан здоров`я обвинуваченого для виконання ним будь-яких службових повноважень.
Не погоджуються із рішенням суду апеляційної інстанції щодо обізнаності ОСОБА_7 із нормами КК України про колабораціонізм, оскільки на окупованих територіях не було зв`язку та можливості фізично виїхати.
Вказують, що судами допущено порушення вимог ст. 23 КК України, оскільки не було включено у характеристику його вини такої ознаки як усвідомлення особою кримінальної протиправності діяння, не враховано посилань на статті 39, 42 КК України щодо крайньої необхідності та діянь, пов`язаних із ризиком, для досягнення значної суспільно-корисної мети.
Наголошують, що місцевим судом порушено вимоги законодавства при врахуванні обтяжуючої обставини - вчинення злочину в умовах воєнного стану, оскільки ст. 111-1 КК України, яка йому інкримінована, включає цю обставину.
Крім того, вважають невмотивованим висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості доведення судом застосування фізичного чи психологічного впливу на ОСОБА_7 під час тимчасової окупації селища Шевченкове.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 10 років без конфіскації його майна.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2023 року - без зміни.
Як установили суди, ОСОБА_7, визнаний винуватим у добровільному зайнятті у період серпня 2022 року - 12 вересня 2022 року посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
24 лютого 2022 року збройні сили рф, які діяли за наказом керівництва рф здійснили повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
В цей же день Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, зокрема селищаШевченкове Куп`янського району Харківської області, представниками збройних сил та інших державних органів рф взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі, а також створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, в тому числі "Управление внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области", положення про яке було затверджено 05 липня 2022 року головою "Временной гражданской администрации Харьковской области".
Так, у період не пізніше серпня 2022 року (точну дату та час встановити не виявилось можливим), представниками окупаційних органів влади на території с-ща Шевченкове Куп`янського району Харківської області створено підрозділ незаконного правоохоронного органу, а саме "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области".
Так, у громадянина України ОСОБА_7, який перебував на території с-ща Шевченкове Куп`янського району Харківської області, у період часу не пізніше 24 серпня 2022 року (точну дату та час встановити не виявилось можливим), виник злочинний умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а саме зайняття посади слідчого у незаконному правоохоронному органі "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области".
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 у серпні 2022 року, але не пізніше 24 серпня 2022 року, добровільно прибув за місцем знаходження вказаного підрозділу незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, за адресою: Харківська область, с-ще Шевченкове, вул. Центральна, буд. 31 (місце розташування відділу поліцейської діяльності №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області) з метою працевлаштування, де був призначений представниками окупаційної влади на посаду "виконуючого обов`язки слідчого" у незаконному правоохоронному органі "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области".
Після зайняття вказаної посади ОСОБА_7, продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, у період з серпня 2022 року (але не пізніше 24 серпня 2022 року) по 10 вересня 2022 року виконував покладені окупаційною владою обов`язки "слідчого" на вказаній посаді, зокрема складав документи про проведення так званих "слідчих дій", здійснював підвищення кваліфікації шляхом вивчення законодавства РФ про правоохоронні органи, а також 24 серпня 2022 року провів так званий "огляд місця події" за адресою: Харківська область, Куп`янський район, селищеШевченкове, вул. Центральна, 40, за результатами якого було неправомірно вилучено майно громадян України.
В подальшому, 10 вересня 2022 року селищеШевченкове Куп`янського району Харківської області було звільнено з-під окупації країни-агресора та 12 вересня 2022 року протиправна діяльність ОСОБА_7 як "виконуючого обов`язки слідчого" у незаконному правоохоронному органі "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области" була викрита співробітниками правоохоронних органів України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги, просили вимоги скарг задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор просив судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Як визначено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення стосовно ОСОБА_7, дотрималися зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 374 КПК України та пред`явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Місцевий суд у вироку навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та детальний аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відхиляє інші.
Так, суд першої інстанції ретельно дослідив докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів та обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ;
дані листа т.в.о. начальника Куп`янської районної військової адміністрації від 09.11.2022 № 239-В, про те, що смт. Шевченкове Харківської області було тимчасово окуповано країною-агресором російською федерацією з 26 лютого 2022 року по 10 вересня 2022 року;
дані, що містяться в повідомленні начальника Куп`янского РВУ СБУ в Харківській області від 11 вересня 2022 року про вчинення злочину ОСОБА_7 ;
дані, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 вересня 2022 року, в ході якого проведено особистий обшук ОСОБА_7, та вилучено паспорт громадянина України, військовий квиток, пенсійне посвідчення, трудову книжку, копію свідоцтва про закінчення закладу з підготовки водіїв, копію медичної довідки, мобільний телефон золотистого кольору марки "HUAWEI TIT-UO2", з ІМЕІ1: НОМЕР_1, ІМЕІ2: НОМЕР_2, в якому встановлена сім-картка з номером НОМЕР_3 ;
протокол огляду речей і документів від 06 листопада 2022 року, в ході якого оглянуто мобільний телефон золотистого кольору марки "HUAWEI TIT-UO2", з ІМЕІ1: НОМЕР_1, ІМЕІ2: НОМЕР_2, в якому встановлена сім-картка з номером НОМЕР_3, який постановою слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_12 від 13 вересня 2022 року визнано речовим доказом;
протокол огляду речей і документів від 30 вересня 2022 року, з копіями документів, доданими до протоколу, в ході якого оглянуто лист, що надійшов з Відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу ГУНП в Харківській області разом з картонним коробом, у якому згідно з інформацією, знаходяться речі та документи, які використовувались незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території, а саме "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) УВД ВГА Харьковской области", та оглянуто документи, що в ньому знаходяться;
постанову слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_12 від 30 вересня 2022 року, відповідно до якої, вилучені документи визнано речовими доказами;
висновок судово-почеркознавчої експертизи № 10 від 01 листопада 2022 року;
дані, що містяться в протоколі огляду речей і документів від 07 листопада 2023 року, з копіями документів, доданими до протоколу;
протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 жовтня 2022 року та від 23 жовтня 2022 року;
протокол проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2022 року;
протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23 листопада 2022 року;
досліджені в судовому засіданні судом речові докази, зокрема, аркуші паперу формату А4 з друкованим текстом, рукописними написами та підписами осіб, скріплені металевими скобами, загалом на 12 арк., що сформовані у том, на титульній сторінці якого міститься напис "Материал об отказе в возбуждении уголовного дела", зошит з обкладинкою червоного кольору у клітинку з наліпкою з текстом "Тетрадь по служебной подготовке И.о. старшого следователя следственного отдела ОСОБА_13", на 48 арк. та обкладинкою на 2 арк.
Дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, а саме добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Суд апеляційної інстанції, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника, належним чином перевірив викладені в них доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційних скаргах, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась із вироком місцевого суду та зазначила, що наведені докази відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, що підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин, яка доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю інших зібраних по кримінальному провадженню доказів.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин вчиненого кримінального правопорушення, що було ретельно досліджено судом першої інстанції.
Доводи касаційних скарг сторони захисту про те, що місцевий суд не взяв до уваги клопотань ОСОБА_7, є безпідставними з огляду на таке.
Під час підготовчого судового засідання від 07 грудня 2022 року, ОСОБА_7 були заявлені клопотання, зокрема й про зміну територіальної підсудності суду, про що звертає увагу сторона захисту своїх касаційних скаргах, на що головуючий суддя обґрунтовано дав відповідь та пояснив обвинуваченому порядок звернення до суду апеляційної інстанції з вказаним клопотанням, оскільки вирішення таких клопотань належить до компетенції суду апеляційної інстанції, а підстави, які вказував обвинувачений у своєму клопотанні - стан здоров`я, погодні умови та відстань від слідчого ізолятора до приміщення суду, не є достатніми та передбаченими кримінальним процесуальним законом для зміни територіальної підсудності, для звернення головуючого судді з клопотанням відповідно до ст. 34 КПК України. Зазначене підтверджується аудіозаписом підготовчого судового засідання від 07 грудня 2022 року.
Місцевий суд у вироку зазначив, що обвинувачений не визнав свою провину, неодноразово заявляв необґрунтовані клопотання, які були відхилені судом як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи з метою пом`якшення покарання, або взагалі з метою уникнення відповідальності.
Під час розгляду цього кримінального провадження у суді апеляційної інстанції стороною захисту також були заявлені клопотання, зокрема й про повторне дослідження доказів, на що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 містять лише доводи про свою незгоду з оцінкою доказів місцевим судом, а тому відсутні передбачені ч.3 ст. 404 КПК України підстави для задоволення такого клопотання сторони захисту щодо повторного дослідження доказів.
Доводи касаційних скарг щодо застосування фізичного чи психологічного впливу на ОСОБА_7 під час тимчасової окупації селища Шевченкове не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Так, суд першої інстанції у вироку вказав, що пояснення допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 однозначно вказують на добровільність дій ОСОБА_7 .
Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_7 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_7 виконував покладені окупаційною владою обов`язки, перебуваючи на посаді слідчого у незаконному правоохоронному органі "пункт полиции № 2 (пгт. Шевченково) Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области", місцевому суду не надано, а з досліджених судом доказів, встановлено, що ОСОБА_7 діяв добровільно.
Як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, стороною захисту не надано будь-яких належних доказів на підтвердження версії обвинуваченого щодо застосовування до нього заходів фізичного та/або психічного примусу у період окупації селища Шевченкове Харківської області, тому такі доводи касаційних скарг є неспроможними.
Крім того, сторона захисту не погоджується із врахуванням місцевим судом обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину в умовах воєнного стану, однак такі доводи є необґрунтованими.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. Диспозиція ч. 7 ст. 111-1 КК України, яка інкримінована обвинуваченому, не включає цю обставину, а передбачає добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Доводи касаційних скарг щодо недопустимості письмових доказів, зокрема протоколу огляду речей і документів від 30 вересня 2022 року та протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 жовтня 2022 року та від 23 жовтня 2022 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказані протокол огляду речей і документів тапротоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, як і інші письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами досліджені судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено.
Доводи касаційних скарг сторони захисту про не отримання обвинуваченим ухвали суду про арешт належного майна, а саме мобільного телефону є неспроможними, оскільки це не вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень.
Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, засуджений та його захисник у поданих касаційних скаргах не навели.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, Суд не встановив.
Отже, підстави для скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції та задоволення касаційних скарг сторони захисту відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд