ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 712/2471/23
провадження № 61-4813св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Прядка Віталій Михайлович на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в складі суддів Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про скасування права власності на земельні ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 22 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня
2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі
4 000,00 грн.
Зменшуючи розмір судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, а також врахував обставини, викладені ОСОБА_1 в клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 квітня 2024 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Прядка В. М., засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня
2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, запропоновано надати відомості щодо електронного кабінету адвоката; належним чином оформлену касаційну скаргу.
Вимоги ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2024 року заявник виконав.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Прядка В. М., на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
27 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
02 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просив суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити нову, якою звільнити його від сплати витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв`язку з поданням позивачем апеляційної скарги на рішення Соснівського районного суду
м. Черкаси від 22 вересня 2023 року у справі № 712/2471/23, він поніс судові витрати на професійну правничу допомогу, які просив стягнути з ОСОБА_1
07 лютого 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Прядки В. М. про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
На підтвердження повноважень адвоката Прядки В. М. до заяви долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги від 30 червня 2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору № 43/20 (витяг) про надання послуг від 24 червня 2020 року, укладеного між адвокатом Прядкою В. М. та ОСОБА_2, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.
22 лютого 2024 року судове засідання проводилось за участі представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Прядки В. М.
27 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду від адвоката Прядки В. М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 12 200,0 0 грн.
В обґрунтування зазначеної заяви адвокат посилався на те, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав вимогу про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сторона надає докази, які підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
В якості доказів до заяви про ухвалення додаткового рішення додано ордер серії СА №1058842 від 30 червня 2023 року про надання правничої допомоги ОСОБА_2, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 27 листопада 2023 року на суму 6000 грн, копію детального опису робіт (наданих послуг) на суму 6000 грн, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 26 лютого 2024 року на суму 6 200 грн, копію детального опису робіт (наданих послуг) на суму 6 200 грн, копію угоди про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до Договору про надання послуг №43/20 від 24 червня 2020 року) від 15 травня 2023 року, копію платіжної інструкції від 26 лютого 2024 року про оплату послуг за надання правничої допомоги у справі № 712/2471/23 на суму 12 200 грн, копію договору №43/20 (витяг) про надання послуг від 24 червня 2020 року, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою, восьмою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження
№ 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року
в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 14 червня 2023 року в справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в частинах п`ятій та шостій статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі якщо, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня
2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі
№ 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року
у справі № 910/7586/19.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу подав відповідне клопотання про їх зменшення, яке було враховане апеляційним судом.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 також надав заперечення проти стягнення з нього витрат на правничу правову допомогу, посилаючись на те, що вказані в актах приймання-передачі наданих ОСОБА_2 послуг з надання професійної правничої допомоги адвокатом Прядкою В. М. суми є занадто завищеними, в тому числі в порівнянні з вартістю аналогічних послуг вказаного адвоката, наданих у 2020 році. Крім того, вартість наданих адвокатом послуг не відповідає критерію дійсності та реальності, а деякі з них повторюються у вказаних актах приймання-передачі, що свідчить про подвійне стягнення коштів за одні й ті самі послуги.
Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18,
від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19,
від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, оскільки висновки, викладені у додатковій постанові апеляційного суду, що оскаржується, їм не суперечать.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.