ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 921/504/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Гриців В. М., Малех І. Б.)
за заявою Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення (вх. № 01-05/3871/23 від 22.12.2023) у справі
за позовом заступника прокурора Тернопільської області
до: 1) Тернопільської міської ради,
2) Обслуговуючого кооперативу "Вінд",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7, 8) ОСОБА_8, 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський став", 10) ОСОБА_9, 11) ОСОБА_10,
про визнання недійсними рішення Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 та договору оренди землі від 30.05.2018, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації іншого речового права Обслуговуючого кооперативу "Вінд" щодо земельної ділянки з одночасним припиненням цього права.
Короткий зміст позовних вимог і заяви про ухвалення додаткового рішення
1. У липні 2020 року заступник прокурора Тернопільської області (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом (у редакції заяви про зміну предмета позову від 13.01.2021 № 15-25вих 21) до Тернопільської міської ради (далі - Тернопільська міськрада, Міськрада, відповідач-1) та Обслуговуючого кооперативу "Вінд" (далі - ОК "Вінд", Кооператив, відповідач-2) про:
1) визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міськради від 02.02.2018 № 7/22/99 "Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою: вул. Урожайна, 15 у м. Тернополі" зі змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162 (далі - рішення Тернопільської міськради від 02.02.2018 № 7/22/99), яким надано ОК "Вінд" в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,4060 га (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою: вул. Урожайна, 15, м. Тернопіль;
2) визнання недійсним договору оренди землі від 30.05.2018, укладеного між Тернопільською міськрадою та ОК "Вінд", зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 25.06.2018 за № 6032 (далі - договір оренди);
3) зобов`язання ОК "Вінд" повернути Тернопільській територіальній громаді земельну ділянку площею 0,4060 га, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, розташовану за адресою: вул. Урожайна, 15, м. Тернопіль (далі - спірна земельна ділянка), надану Міськрадою в оренду на підставі договору оренди для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за вказаною адресою;
4) скасування державної реєстрації іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки, вчиненої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право № 26983432, з одночасним припиненням права оренди ОК "Вінд" на земельну ділянку (запису № 26983432).
2. 20.12.2023 Львівська обласна прокуратура звернулася до Західного апеляційного господарського суду із заявою (вх. № ЗАГС 01-05/3871/23 від 22.12.2023) про ухвалення додаткового рішення в справі № 921/504/20, в якій зазначена прокуратура просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Тернопільської міськради та ОК "Вінд" на користь Тернопільської обласної прокуратури: 1) 2102 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.08.2020 про повернення позовної заяви прокурору на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), так як постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 апеляційну скаргу прокурора задоволено та оскаржувану ухвалу скасовано; 2) 12 612 грн судового збору за подання прокурором апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 у цій справі, яким було відмовлено в задоволенні позову, оскільки за результатами касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень їх було скасовано, а справу направлено на новий розгляд, а також просить стягнути з Міськради та Кооперативу на користь Львівської обласної прокуратури 16 816 грн судового збору за подання заступником керівника Львівської обласної прокуратури касаційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у цій справі.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 (суддя Бурда Н. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 (головуючий - Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Марко Р. І.), у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2022 (головуючий - Багай Н. О., судді Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 скасовано, а справу № 921/504/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 (суддя Гевко В. Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Тернопільської міськради на користь Тернопільської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6306 грн. Стягнуто з ОК "Вінд" на користь Тернопільської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6306 грн. Стягнуто з Тернопільської міськради на користь Тернопільської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4204 грн. Стягнуто з ОК "Вінд" на користь Тернопільської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4204 грн.
6. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.01.2024 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Плотніцький Б. Д., Скрипчук О. С.) розгляд заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення в справі № 921/504/20 призначено в судовому засіданні на 16.01.2024. Розгляд цієї заяви неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Гриців В. М., Малех І. Б.) провадження у справі № 921/504/20 за заявою Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення про розподіл сплаченого судового збору зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_9 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та до повернення матеріалів справи № 921/504/20 із суду касаційної інстанції.
7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 921/504/20 скасовано в частині визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міськради від 02.02.2018 № 7/22/99 (зі змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162), яким надано ОК "Вінд" в оренду терміном на 25 років спірну земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд лодочної станції, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги залишено в силі з мотивів, наведених у цій постанові. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 921/504/20 змінено в частині стягнення з Тернопільської міськради на користь Тернопільської обласної прокуратури судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6306 грн, стягнувши 3153 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, та в частині стягнення з Тернопільської міськради на користь Тернопільської обласної прокуратури судового збору за подання позовної заяви в сумі 4204 грн, стягнувши 2102 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у цій справі залишено без змін. Стягнуто з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОК "Вінд" і на користь ОСОБА_9 по 4204 грн витрат зі сплати судового збору відповідно, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
8. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Гриців В. М., Малех І. Б.) поновлено провадження у справі № 921/504/20 та розгляд заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення призначено на 19.11.2024.
9. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, постановленою на підставі статей 129, 244 ГПК України, відмовлено в задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/504/20.
Зазначена ухвала аргументована тим, що оскільки за змістом положень частини 14 статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України розподіл судових витрат змінює відповідний суд апеляційної або касаційної інстанції в разі скасування ним рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 921/504/20 було змінено в частині стягнення з Тернопільської міськради на користь Тернопільської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви, то в задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення щодо питання розподілу витрат по сплаті судового збору в справі № 921/504/20 слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.11.2024, перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/504/29.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наголошуючи на тому, що на час звернення прокурора із заявою про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду справи по суті постанову ухвалив Західний апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийнявши нове рішення про задоволення позову щодо всіх завлених позовних вимог (постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023), тому розподіл витрат з оплати судового збору мав здійснюватися цим же апеляційним судом за загальними правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників справи
12. Відповідачі та треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 921/504/20 та призначено здійснити перегляд зазначеної ухвали в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
14. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
15. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04) і включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
16. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria") Комісія висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]". У деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначене законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (рішення ЄСПЛ від 13.05.2003 у справі "Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар іля Мода проти Іспанії") ("Julio Bou Gibert and El Hogar Y La Moda J. A. X. A. v. Span").
17. Відповідно до частин 1, 5 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
18. Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
19. Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
20. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
21. Згідно зі статтею 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
22. Отже, суд касаційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення чи зміну остаточного судового рішення, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому у випадках скасування касаційним судом постанови суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України, тобто навіть у разі зміни мотивувальної частини рішення або зміною постанови апеляційного суду в частині розподілу судового збору, суд касаційної інстанції не вправі вирішувати питання про судові витрати у справі щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, понесені під час первісного розгляду справи, оскільки Верховний Суд нове рішення по суті не приймає і змінює лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції без зміни резолютивної частини рішення та без зміни постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті (схожі за змістом висновки викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 915/86/23, від 21.03.2024 у справі № 907/628/17, від 21.10.2024 у справі № 910/16989/23, від 23.01.2025 у справі № 909/1001/23).
23. Адже наявна (оформлена постановою Верховного Суду від 15.10.2024) зміна постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 лише в частині розподілу судового збору не є в розумінні норм частини 14 статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України зміною зазначеної постанови в частині результатів вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на відміну від суду апеляційної інстанції, наразі не виникає обов`язку здійснити новий розподіл судових витрат, у тому числі понесених Тернопільською та Львівською обласними прокуратурами під час первісного розгляду цієї справи.
Тим більше, що нове рішення про повне задоволення позову в цій справі ухвалював саме суд апеляційної інстанції, натомість Верховний Суд лише фактично підтвердив законність і обґрунтованість постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 в частині задоволення трьох позовних вимог немайнового характеру.
24. Водночас Верховний Суд у пункті 81 постанови від 15.10.2024 чітко зазначив, що з огляду на висновок про часткове скасування постанови суду апеляційної інстанції (в частині визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міськради від 02.02.2018 № 7/22/99) та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги немайнового характеру, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені скаржниками (ОК "Вінд" та ОСОБА_9 ) в зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Тернопільську обласну прокуратуру пропорційно (по 4204 грн на користь кожного зі скаржників).
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на час звернення прокурора із заявою про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду справи по суті постанову ухвалив Західний апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийнявши нове рішення про задоволення позову щодо всіх завлених позовних вимог (постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023), тому розподіл витрат з оплати судового збору мав здійснюватися цим же апеляційним судом за загальними правилами, встановленими частиною 14 статті 129 ГПК України.
25. Таким чином, колегія суддів вважає, що, розглядаючи заяву Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/504/20, саме Західний апеляційний господарський суд мав діяти як "суд, встановлений законом", а не передчасно відмовляти в її задоволенні з помилкових мотивів належності вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, внаслідок чого апеляційний суд власне й безпідставно ухилився від розгляду зазначеної заяви по суті її вимог.
26. У зв`язку з викладеним вище колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення щодо питання розподілу витрат по сплаті судового збору в справі № 921/504/20, що в свою чергу свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
27. Разом з тим, оскільки постанову Західного апеляційної господарського суду від 30.10.2023 було скасовано лише в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міськради від 02.02.2018 № 7/22/99, Верховним Судом здійснено відповідний розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг, а "судом, встановленим законом" у спірних процесуальних правовідносинах є саме суд апеляційної інстанції, то в суду касаційної інстанції немає правових підстав для ухвалення нового рішення шляхом задоволення заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі (вх. № ЗАГС 01-05/3871/23 від 22.12.2023) та стягнення з відповідачів витрат Тернопільської та Львівської обласних прокуратур зі сплати судового збору під час первісного розгляду цієї справи, чим спростовуються передчасні вимоги скаржника про необхідність ухвалення Верховним Судом нового рішення про задоволення зазначеної заяви.
Тим більше, що зміст оскаржуваної ухвали переконливо свідчить про фактичне постановлення апеляційним судом 19.11.2024 ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення (див. частину 5 статті 244 ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції, обмежившись помилковим посиланням на віднесеність до компетенції Верховного Суду питання розподілу судових витрат, понесених прокурором під час первісного розгляду справи, фактично не надав оцінки заяві Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення на предмет обґрунтованості вимог і доводів зазначеної заяви (у контексті її розгляду по суті).
28. У зв`язку з наведеним колегія суддів убачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду заяви Львівської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення в цій справі (вх. № ЗАГС 01-05/3871/23 від 22.12.2023).