ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4746/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ?Вояж?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 (колегія суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Яковлєв М. Л., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 (суддя Удалова О. Г.)
за позовом Приватного підприємства ?Вояж?
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лантанагра?,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна,
про скасування рішення про державну реєстрацію,
за участю:
позивача: Шайко С. В. (адвокат)
відповідача: Крохмальова Я. Е. (адвокат), Салабай О.Б. (керівник)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Приватне підприємство ?Вояж? (далі - ПП ?Вояж?) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лантанагра? (далі - ТОВ ?Лантанагра?) про скасування рішення про державну реєстрацію від 17.06.2021 № 58811118.
1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору здійснив за собою реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 45 %), а приватний нотаріус під час вчинення реєстраційної дії не перевірив умови пункту 3.3.6 Договору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
2.2 Суд мотивував рішення тим, що позивач не довів належними, достовірними, допустимими та вірогідними доказами факту порушення його прав (як особи, що за договором у результаті реалізації проєкту отримає у власність майнові права на 25 % від загальної площі об`єкта) внаслідок реєстрації за відповідачем права власності на 75/100 частки незавершеного будівництва.
2.3 Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 з позивача стягнуто на користь відповідача 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу з урахуванням розумної необхідності судових витрат для конкретної справи.
2.4 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 зазначені судові рішення залишено без змін.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Також скаржник просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до 5000,00 грн.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права за виключними випадками, які передбачені пунктами 1, 3, 4 (з посиланням на пункти 1, 3 частини 3 статті 310) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3 Скаржник вважає, що суди неправильно застосували статті 2, 3, 10, 12, 18, 24, 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 317, 319, 328, 358, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема питання щодо дотримання порядку реєстрації прав, коли відповідач здійснив реєстрацію без повного переліку документів та без відповідної згоди позивача, як передбачено договором, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).
3.4 Також скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - стосовно порушення прав позивача (як особи, що за договором у результаті реалізації проєкту отримає у власність майнові права на 25 % від загальної площі об`єкта) внаслідок реєстрації за відповідачем права власності на 75/100 незавершеного будівництва за наявності наведених обставин порушення прав (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
3.5 Крім того, на думку скаржника, суди не дослідили зібрані у справі докази, що додатково підтверджують порушення його права: наказ Міністерства юстиції України від 14.01.2022 № 122/7, висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 22.12.2021, ухвалу Київського апеляційного суду від 08.12.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14543/23 (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.6 При цьому позивач вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи від 16.10.2024 та не дочекався повного тексту постанови Верховного Суду від 15.10.2024 року у справі № 910/14543/23, а суд першої інстанції - не відклав перше по суті судове засідання всупереч 42, 169, 202, 216 ГПК України, про що просив позивач у клопотанні з огляду на те, що адвокат захворів (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.7 Щодо додаткового рішення скаржник зазначає про те, що воно ухвалене з порушенням основних засад судочинства, включаючи верховенство права та наводить постанови Верховного Суду, виокремивши з них окремі абзаци.
3.8 У відзиві відповідач зазначає про те, що у справі № 910/13709/21 між тими самими сторонами, з того самого предмету, відмовлено у позові з підстав того, що передумовою захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами). Відповідач посилається на те, що право позивача не порушене, а в касаційній скарзі позивач посилається на неврахування постанов Верховного Суду, які прийняті не у подібних правовідносинах, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
3.9 Подані 28.01.2025 та 10.02.2025 відповідачем додаткові пояснення, не можуть бути прийняті з огляду на те, що відповідач вже скористався своїм право на подання відзиву у встановлений судом строк, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 24.02.2006 Київська міська рада та ПП ?Вояж? уклали договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га, строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 07.03.2006 № 63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів.
4.2 Надалі 03.04.2019 ПП ?Вояж? (сторона-1) і ТОВ ?Лантанагра? (сторона-2) уклали договір № 03-04/2019 (далі - договір), згідно з п. 2.1. якого предметом сторони визначили діяльність зі здійснення ними комплексу дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво об`єкта та прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, подальшим розподілом площі об`єкта між сторонами (пункт 2.1).
4.3 Відповідно до пункту 2.2 договору в результаті реалізації проєкту сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва (забудовника) об`єкта, передбачених умовами цього договору.
4.4 У результаті реалізації проєкту сторона-1 отримує у власність майнові права на 25% від загальної площі об`єкта (п. 8.1), а сторона-2 набуває права на всі інші загальні площі в об`єкті. Крім тих, що належить стороні-1 згідно з п. 8.1 (п. 8.2).
4.5 Земельна ділянка, на якій будується об`єкт, розташована за адресою: Дніпровська набережна (навпроти затоки Берковщина) в Дарницькому районі, в місті Києві, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га. Земельна ділянка знаходиться в оренді у сторони-1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 86 (п. 1.1.3).
4.6 Будівництво об`єкта проводиться на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 17.09.2020 № ІУ013200917221, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією, назва об`єкта будівництва - "Будівництво будівлі для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва", замовники будівництва - ПП ?Вояж? та ТОВ ?Лантанагра?.
4.7 22.04.2021 рішенням Київської міської ради № 931/972 поновлено ПП ?Вояж? договір оренди, зареєстрованого 07.03.2006 за № 63-6-00341, на 15 років.
4.8 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О. О. на підставі заяви ТОВ ?Лантанагра? прийнято рішення № 58811118 про проведення державної реєстрації права власності на 75/100 частки незавершеного будівництва (готовність 45%) за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, б/н, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 8000000000:90:176:0025.
4.9 На підставі вказаного рішення реєстратором відкрито новий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 2388271580000 та внесений запис про право власності ТОВ ?Лантанагра?.
4.10 Суди також встановили, що відповідно до пункту 3.3.6 договору сторона-2 гарантує і підтверджує нездійснення реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва в будь-якому ступені готовності об`єкта та нездійснення щодо нього будь-яких правочинів, фактичних та юридичних дій в іншому порядку, ніж як попереднім письмовим узгодженням з стороною-1 умов таких правочинів.
4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.12 Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Водночас підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 81, 83, 84).
4.13 Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач вже звертався до суду з позовом до відповідача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.06.2021 № 58811118, на підставі якого було внесено до реєстру запис № 42559694 про реєстрацію права власності за відповідачем (розмір частки: 75/100) на об`єкт: незавершене будівництво, будівля для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, готовність об`єкта незавершеного будівництва - 45 %, за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1621204480000, яке розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:176:0025.
4.14 Підставою позову позивач вказував, що рішення державного реєстратора суперечить положенням статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.15 Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 та набрало законної сили, у задоволенні зазначеного позову відмовлено. Суди встановили, що позивач не довів наявності фактів порушення порядку, передбаченого приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, статтею 271, під час прийняття оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О. О.
4.16 Колегія суддів зазначає, що позов у цій справі (№ 910/4746/24) мотивований тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору здійснив за собою реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 45 %), а приватний нотаріус під час вчинення реєстраційної дії не перевірив умови пункту 3.3.6 Договору. Таким чином, фактично позивач вдруге намагається оскаржити рішення державного реєстратора з підстав порушення ним приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.17 Однак колегія суддів зазначає, що зміна формулювання підстав позову не свідчить про те, що суд має розглядати позовні вимоги саме з таким формулюванням підстав позову як до того спонукає позивач, оскільки як вже зазначалося Великою Палатою Верховного Суду суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів вважає, що позов у цій справі заявлено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
4.18 Більш того, як встановили суди попередніх інстанцій - рішення у справі № 910/13709/21 набрало законної сили, у касаційному порядку не оскаржувалося позивачем. Прагнення позивача захистити своє порушене право у судовому порядку має бути здійснено у визначений законом процесуальний спосіб, натомість у діях позивача вбачається намір у непередбачений процесуальним законом спосіб домогтися ще одного розгляду такого ж позову у справі № 910/4746/24, що і у справі № 910/13709/21. Однак це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення судових рішень у судових процесах стосовно одного і того ж оспореного позивачем рішення про державну реєстрацію від 17.06.2021 № 58811118, що суперечить принципам як юридичної визначеності, так і обов`язковості судового рішення (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що за протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема, з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 (пункт 7.48), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 161)). До того ж представник позивача у судовому засіданні касаційної інстанції зазначив, що вчиняються заходи щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21.
4.19 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
4.20 За положенням пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу.
4.21 При цьому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогам.
4.22 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди порушили вимоги наведених процесуальних положень та розглянули справу між тими самими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав, щодо якого є судове рішення, яке набрало законної сили.
4.23 Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу, що визначено частиною 1 статті 313 ГПК України.
4.24 Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі. При цьому скасуванню також підлягає додаткове рішення, яке є невід`ємною частиною основного рішення. За вказаних обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
4.25 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 313, 315, 317 ГПК України,