ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 332/720/18
провадження № 51-4145 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12015080030000502 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано на підставі ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, за наступних обставин.
Зокрема, ОСОБА_8 23 лютого 2015 року, у період часу приблизно з 08:00 по 18:00, перебуваючи на території ЗДП "Кремнійполімер", що на вул. Тепличній, 7 у м. Запоріжжі, будучи начальником цеху № 1, отримавши наказ № 70 виконавчого директора "Про пуск виробництва хлорбензолу в цеху № 1", діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи законодавство про працю, без належного контролю за виконанням вимог з охорони праці при організації підготовчих та ремонтних робіт, не організувавши та не забезпечивши безпечне ведення технологічних процесів та експлуатацію обладнання трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102, розташованої у корпусі 301 цеху № 1 ЗДП "Кремнійполімер", не проконтролювавши ведення нормативно-технічної документації (відсутній дозвіл на об`єкт підвищеної небезпеки), надав розпорядження працівникам цеху про запуск виробництва хлорбензолу в цеху № 1.
У результаті дій ОСОБА_8 з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, починаючи з 23 лютого 2015 року до 01:05 06 березня 2015 року, працівники цеху № 1 за відсутності відповідного дозволу Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, виконували роботи по виробництву кремнійорганічних сполук та сполук хлору.
Приблизно о 01:05 06 березня 2015 року під час виконання робіт апаратниками синтезу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 внаслідок розгерметизації трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102 цеху № 1, стався розлив продуктів хлорування бензолу, об`ємом приблизно 100 літрів, що призвело до часткової загазованості з подальшим спалахом парогазової суміші, у результаті чого виникла пожежа, під час якої погоріла електропроводка та випали вікна у приміщенні корпусу, яка була погашена аварійно-рятувальною службою підприємства того ж дня о 15:20.
Відповідно до акта розслідування від 11 березня 2015 року причиною аварії стала розгерметизація трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102, розташованої у корпусі 301 цеху № 1, у наслідок фізичного зносу технологічного трубопроводу та зносу ізоляції електрообладнання, у зв`язку із запуском та експлуатацією обладнання без перевірки його герметичності, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 залишено без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 вказує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є незаконними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що судами не надано оцінки ключовим доказам у кримінальному провадженні, як то висновкам експертів № 2611-15 від 23 лютого 2016 року, № 4280-17 від 14 листопада 2017 року, № 1072-18 від 23 березня 2018 року, та які були зроблені на підставі аналізу усіх зібраних під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, та які підтверджують доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому дій.
Стверджує, що судами не взято до уваги доводи сторони обвинувачення про недопустимість як доказу висновку експерта № 5162/12946/12947 від 31 травня 2018 року, який наданий стороною захисту з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки отриманий поза межами строку досудового розслідування, коли кримінальне провадження вже перебувало на розгляді суду, сама експертиза проведена на підставі листа адвоката, а не на підставі клопотання сторони захисту чи ухвали суду, та на підставі лише частини матеріалів кримінального провадження (118 аркушів замість 3 томів).
Більше того, наголошує, що після допитів експертів, які склали вказані вище висновки, коли не вдалося усунути істотні розбіжності у висновках експертів, судом було надано перевагу висновку № 5162/12946/12947 від 31 травня 2018 року, та, незважаючи на неповноту такого висновку, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про призначення комплексної інженерно-технічної експертизи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, чим порушено принцип змагальності, та не надано стороні обвинувачення можливості реалізувати своє право на обстоювання та доведення своєї позиції.
Вважає, що поза увагою судів залишилося доводи прокурора про те, що порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці мало триваючий характер з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року, коли без відповідного дозволу проводилися роботи з підвищеною небезпекою, та у цей період також була небезпека загибелі людей, тоді як суди розглядали лише подію самої аварії, яка мала місце 06 березня 2015 року о 01:05.
До того ж звертає увагу, що небезпека настання наслідків, передбачених у ст. 272 КК, з огляду на сукупність порушень, допущених під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, була реальною, не зважаючи на це, висновки судів зводяться до того, що ніхто не постраждав, цим фактично суди ототожнили відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення зі сприятливим збігом обставин (щасливим випадком), та не врахували, що аварія, що сталася, була одним із можливих випадків, які виникли у наслідок порушення правил під час здійснення робіт з підвищеною небезпекою.
Крім того, переглядаючи вирок суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції всупереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів (виклик та допит, свідків, експертів), а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної інженерно-технічної експертизи, а у подальшому, не дотримавшись принципу безпосередності, погодився із оцінкою доказів, наданих їм судом першої інстанції, при цьому свого рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах виправданого ОСОБА_8, заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона обвинувачення у касаційній скарзі, окрім іншого, стверджує, що поза увагою судів залишилися доводи прокурора про те, що порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема й проведення робіт з підвищеною небезпекою без відповідного дозволу, мало триваючий характер, у цей період була небезпека загибелі людей, тоді як суди взяли до уваги лише подію самої аварії, яка мала місце 06 березня 2015 року о 01:05.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки не звернув уваги на доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування судом першої інстанції висновків експертів, які були проведені на підставі дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, та безпідставне надання переваги висновку експерта, наданого стороною захисту.
Наведені доводи прокурорів колегія суддів вважає слушними та такими, які знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Статтею 372 КПК встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є підставою для скасування судового рішення.
На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги сторони обвинувачення, що міститься в матеріалах кримінального провадження, прокурор вказував про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, прокурор зазначав, що місцевим судом поза увагою залишено докази у кримінальному провадженні, а саме висновки експертів № 2611-15 від 23 лютого 2016 року, № 4280-17 від 14 листопада 2017 року, № 1072-18 від 23 березня 2018 року, які були зроблені на підставі аналізу усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування.
Крім того, прокурор вказував про недопустимість як доказу висновку експерта № 5162/12946/12947 від 31 травня 2018 року, який наданий стороною захисту з порушенням вимог кримінального процесуального закону, та який зроблений лише на підставі аналізу частини матеріалів справи, що підтвердив експерт під час його допиту. Стверджував, що суд безпідставно надав перевагу такому висновку, який є протилежним висновкам, наданим стороною обвинувачення, при цьому клопотання про призначення комплексної експертизи необґрунтовано відхилив.
До того ж у скарзі прокурор наголошував, що поза увагою суду залишилися доводи про те, що порушення правил на виробництві з підвищеною небезпекою мало триваючий характер, та у цей період також була небезпека загибелі людей, тоді як суд взяв до уваги лише подію самої аварії (вибуху), при цьому порушенням правил безпеки, допущеним ОСОБА_8, оцінки не надав взагалі.
А тому прокурор у апеляційній скарзі вказував про необґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що, обґрунтовуючи свої висновки, апеляційний суд в ухвалі вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню, адже не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки докази сторони обвинувачення не доводять наявність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злочину - суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання реальної загрози загибелі людей чи інших тяжких наслідків, а прокурором не конкретизовано, які саме наслідки могли настати.
Так, апеляційний суд зауважив, що відповідно до показань свідків, допитаних судом першої інстанції, та за встановлених судом першої інстанції обставин, дозволів на експлуатацію хімічного обладнання на виробництві з підвищеною небезпекою не було, процес виробництва хлорбензолу здійснюється дистанційно, в самому цеху не могло бути і не було співробітників, а у результаті вибуху ніхто не постраждав, шкоди нікому, у тому числі навколишньому середовищу, спричинено не було, причиною аварії була розгерметизація шва та витік хлорбензолу, а не безпосередні дії ОСОБА_8 .
Крім того, апеляційний суд зауважив, що експерти ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що причиною аварії було недотримання вимог в частині отримання дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою, проте експертами не було враховано конкретних фактичних обставин стосовно процесу виробництва, який запускається та контролюється дистанційно, а між аварією та відсутністю відповідно дозволу відсутній причино-наслідковий зв`язок.
Апеляційний суд також зазначив, що отримання дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою не входило до компетенції ОСОБА_8, оскільки відносилось до повноважень його керівництва. У свою чергу ОСОБА_8, виконуючи наказ керівництва, провів випробування та підготував обладнання до запуску, що виключає вину останнього, а сам по собі вибух без настання наслідків, не може вважатися подією кримінального правопорушення.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду передчасними і такими, що не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону та дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 272 КК кримінальна відповідальність за вчинення діянь, передбачених цією статтею, настає за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримуватися, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.
Тобто, аналізуючи вказану вище норму, яка за своєю формою є бланкетною, кримінальна відповідальність за цією статтею настає у тих випадках, коли певний вид діяльності чи виробництва, які характеризуються підвищеною небезпекою під час їх здійснення, а отже потребують підвищеної уваги та суворого дотримання відповідних норм/стандартів до контролю якості безпекових заходів, через порушення, недотримання або ігнорування встановлених обов`язкових правил безпеки, перетворює такий вид діяльності чи виробництва з безпечного на небезпечний.
Отже, організація виробництва під час виконання робіт з підвищеною небезпекою як такого, передбачає встановлення спеціальних правил безпеки, які покликані унеможливити такі небезпечні явища (до прикладу такі як витік шкідливих речовин, вибух, тощо) саме тому, що такі явища створюють реальну загрозу та небезпеку загибелі людей або інші тяжкі наслідки.
При цьому загроза загибелі людей є специфічним видом наслідків кримінального правопорушення, та інкримінується у тому випадку, коли унаслідок порушення правил безпеки створюється не лише реальна загроза до настання таких наслідків, а й її висока ймовірність як для працівників відповідного виробництва, так само і для інших людей або навколишнього середовища.
Так, за встановлених у вироку фактичних обставин справи, ОСОБА_8 23 лютого 2015 року, у період часу приблизно з 08:00 по 18:00, перебуваючи на території ЗДП "Кремнійполімер", будучи начальником цеху № 1, отримавши наказ № 70 виконавчого директора "Про пуск виробництва хлорбензолу в цеху № 1", не маючи відповідного дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою, надав розпорядження про запуск виробництва хлорбензолу шляхом запуску технологічного процесу та експлуатації обладнання трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102, розташованої у корпусі 301 цеху № 1.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що не оспорювалося у тому числі й стороною захисту, що у результаті дій ОСОБА_8 з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, починаючи з 23 лютого 2015 року до 01:05 06 березня 2015 року працівники цеху № 1 за відсутності відповідного дозволу, виконували роботи по виробництву кремнійорганічних сполук та сполук хлору.
Водночас, сторонами кримінального провадження не оспорювався й факт того, що устаткування виробництва хлорбензолу, до якого належить трубопровід переливу ректифікальної колони 0102 в корпусі № 301 цеху № 1 ЗДП "Кремнійполімер", відповідно до листа Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 04 січня 2018 року відноситься до робіт з підвищеною небезпекою.
Крім того, на підставі оцінки наданих сторонами кримінального провадження доказів суд у вироку зазначив, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, що 06 березня 2015 року під час виконання робіт внаслідок розгерметизації трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102 цеху № 1, стався розлив продуктів хлорування бензолу, об`ємом приблизно 100 літрів, що призвело до часткової загазованості з подальшим спалахом парогазової суміші, у результаті чого виникла пожежа, під час якої погоріла електропроводка та випали вікна у приміщенні корпусу, яка була погашена аварійно-рятувальною службою підприємства того ж дня.
Отже, за результатом розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, як вбачається зі змісту мотивувальних частин судових рішень, було встановлено, що ОСОБА_8, як начальник цеху № 1, що перебував у його безпосередньому підпорядкуванні, був обізнаний про відсутність дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою, проте вказав, що здійснив підготовку обладнання до технологічного процесу, та надав розпорядження про його запуск через вказівку керівництва про те, що отримання дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою не входить до його ( ОСОБА_8 ) компетенції.
Більше того, відповідно до оцінених судами висновків експертів № 2611-15 від 23 лютого 2016 року, № 4280-17 від 14 листопада 2017 року, № 1072-18 від 23 березня 2018 року ОСОБА_8 порушив вимоги законодавства про охорону праці, вимоги положень про експлуатацію обладнання, та положення посадової інструкції начальника цеха, що призвело до настання некатегоричної аварії, та створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.
Однак, судами не було взято до уваги, що у вказаних висновках, окрім неотримання дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою, було встановлено також порушення в частині неналежної організації ОСОБА_8 атестації робочих місць, неналежне утримання будівель та споруд, допуск в експлуатацію обладнання без перевірки його герметичності.
Крім того, відповідно до акта розслідування від 11 березня 2015 року причиною аварії стала розгерметизація трубопроводу переливу ректифікаційної колони позиції 0102, розташованої у корпусі 301 цеху № 1 унаслідок фізичного зносу технологічного трубопроводу та зносу ізоляції електрообладнання, у зв`язку із запуском та експлуатацією обладнання без перевірки його герметичності, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.
Разом з тим, з мотивувальних частин вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду вбачається, що судами не проаналізовано обставин щодо наявності чи відсутності такої загрози щодо інших осіб, які не перебували на підприємстві протягом процесу запуску виробництва хлорбензолу до його розливу та загоряння і вибуху на території цеху, тобто починаючи з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року.
До того ж судами фактично зміщено акцент на саму подію некатегоричної аварії, а саме вибуху, який стався 06 березня 2015 року, не взявши до уваги весь процес виробництва хлорбензолу, який відбувався з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, при цьому не взято до уваги, що об`єктом кримінально правового захисту є суспільні відносини пов`язані з недотриманням правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою, що було встановлено у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних актів перевірки та висновків експертів.
Хоча вирок та ухвала і містять посилання на фактичні правила організації виробництва хлорбензолу, відповідно до якого під час проведення виробництва забороняється доступ осіб до приміщення цеху, а процес здійснюється дистанційно, проте висновки про відсутність реальної загрози мають характер припущень, та не узгоджуються з результатами проведених експертиз у межах кримінального провадження.
Таким чином висновки судів про відсутність події кримінального правопорушення побудовані на підставі констатування того факту, що у результаті вибуху ніхто не постраждав та не міг постраждати, чим фактично поставлено у пряму залежність відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення зі сприятливим збігом обставин, не заважаючи на те, що некатегорична аварія по суті є лише одним із можливих наслідків, до яких призвело порушення правил безпеки на виробництві під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, та не враховано, що вибух завжди становить загрозу незалежно від того, чи настали тяжкі наслідки у виді загибелі людей, чи ні.
Крім того, судами, під час ухвалення рішень, залишено поза увагою відомості, які містяться в інших зібраних стороною обвинувачення доказах, насамперед у протоколі огляду місця події від 12 березня 2015 року та фототаблиці до нього, у якому зафіксовано масштаб пошкодження від аварії (обгоряння стін цеху, вибиті шибки, радіус осипу скла), а також акти проведених перевірок стосовно дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства на виробництві.
Серед іншого посилання судів про відсутність причино-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_8 та настанням некатегоричної аварії також суперечить матеріалам кримінального провадження, оскільки відповідно до висновків експертів, які були предметом безпосередньої оцінки в ході розгляду кримінального провадження, саме відсутність дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою призвело до запуску процесу виробництва хлорбензолу на обладнанні, яке перебувало у передаварійному стані, не відповідало техніці безпеки через порушення електроізоляції, герметичності швів, тоді як процедура отримання такого дозволу на підставі документів, що надається начальником цеху, передбачає інспектування (експертиза) такого обладнання, та через несправність цього обладнання роботи би не проводилися.
Що стосується доводів прокурора про недопустимість як доказу висновку експерта № 5162/12946/12947 від 31 травня 2018 року, який наданий стороною захисту під час судового розгляду, а отже отриманий поза межами строку досудового розслідування, то такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що положення ст. 223 КПК поширюються лише на орган досудового розслідування.
Разом з тим, слушними є доводи прокурора про надання судом переваги висновку № 5162/12946/12947 від 31 травня 2018 року на не врахування висновків № 2611-15 від 23 лютого 2016 року, № 4280-17 від 14 листопада 2017 року, № 1072-18 від 23 березня 2018 року, та які були зроблені на підставі аналізу усіх зібраних під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження.
Перевіркою звукозапису судового засідання встановлено, що експерт ОСОБА_14 під час допиту зазначив той факт, що експертизу ним проведено на підставі завіреної частини матеріалів кримінального провадження, які надані разом з клопотанням захисника ОСОБА_6 об`ємом 188 аркушів, а також підтвердив, що під час здійснення експертного дослідження йому не було відомо про наявність у матеріалах кримінального провадження акту перевірки об`єкта господарювання (виробничого об`єкта) № 75/3 від 25 березня 2014 року, та акту перевірки додержання (виконання) суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки № 7 від 30 січня 2012 року, якими було встановлено наявність численних порушень законодавства на ЗДП "Кремнійполімер", у тому числі у цеху № 1, що перебував у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_8 .
Дослідженням матеріалів кримінального провадження у порядку касаційної процедури встановлено, що про зазначені обставини прокурор зазначав у своїй апеляційній скарзі, вказуючи, що за наслідком розгляду кримінального провадження, місцевим судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню у зв`язку з безпідставним виправданням ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, не навівши належного обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні норми закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив докладних підстав, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнав необґрунтованою.
А тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до передчасності прийняття рішення про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, яка була інкримінована ОСОБА_8, та залишення виправдувального вироку стосовно нього без змін.
Як визначено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, передчасність висновків про правильність застосування місцевим судом положень кримінального процесуального закону, та закону України про кримінальну відповідальність, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, прокурор вказує про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставну відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів (виклик та допит свідків, експертів).
Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки таке клопотання прокурора повинно бути вирішене під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, а за наслідками апеляційного розгляду - постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд