П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 741/1755/23
провадження № 51-2940км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2024 року у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270300000814, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Григорівки Барвінківського району Харківської області, мешканки АДРЕСА_1, зареєстрованої в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_2 ), такої, що не має судимості на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Носівський районний суд Чернігівської області вироком від 26 грудня 2023 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2.Вирішено питання стосовно судових витрат і речових доказів.
3. За вироком суду ОСОБА_7 увечері 19 червня 2023 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки з колишнім співмешканцем ОСОБА_8, що виникла в ході застілля в її будинку на АДРЕСА_1, з неприязні з метою вбивства умисно завдала кухонним ножем удару ОСОБА_8 в ділянку грудної клітки зліва, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді рани передньої поверхні грудної клітки зліва; насічки 5-го ребра; двох колото-різаних ушкоджень серця; надрізу навколосерцевої сумки по передній її поверхні, що призвело до тампонади серця кров`ю, від яких потерпілий помер на місці.
4. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2024 року залишив вирок щодо ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
5. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2024 року, призначити засудженій за ч. 1 ст. 115 КК покарання із застосуванням правил ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років. Не оспорюючи встановлених фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації злочинних дій підзахисної, адвокат стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували ряду обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і з урахуванням особи винної давали підстави призначити їй покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК. Зокрема, на думку захисника, суди залишили поза увагою те, що вчиненню обвинуваченою протиправного діяння передувала девіантна поведінка потерпілого, а саме його агресивні дії, які виразилися в погрозах вбивством, демонстрації ножа та заподіянні їй ударів шваброю, яку вона потім відібрала. Такі дії ОСОБА_8 викликали в ОСОБА_7 стан сильного душевного хвилювання і реальні побоювання за своє життя, внаслідок чого у відповідь вона ударила ножем. Крім того, скаржниця стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_7 визнала свою вину, щиро розкаялася, сприяла розкриттю злочину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за ним, як і за місцем відбування покарання, є особою похилого віку, не має судимості, офіційно є одруженою, народила та виховала шістьох дітей, має незадовільний стан здоров`я, не перебуває на обліках у лікарів психіатра і нарколога, утримує сина з інвалідністю 3 групи, який має вади психічного характеру та є ВІЛ-інфікованим. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги зазначених обставин і проігнорував прохання сторони захисту про пом`якшення покарання засудженій.
6. Засуджена ОСОБА_7 у касаційній скарзі з доповненням також просить змінити судові рішення щодо неї, застосувавши правила ст. 69 КК. За її твердженням, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вона є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров`я, офіційно перебуває у шлюбі, народила і виховала шістьох дітей, має постійне місце проживання, тісні соціальні зв`язки, утримує сина з інвалідністю, визнала свою вину, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину. Заявниця наголошує, що всі зазначені обставини давали суду підстави для призначення їй покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої санкцією ч. 1 ст. 115 КК.
7. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав заперечення на касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просила задовольнити її касаційну скаргу, змінивши вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 і на підставі ст. 69 КК призначивши засудженій покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч. 1 ст. 115 КК.
9. Прокурор ОСОБА_5 просила судові рішення стосовно ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційні скарги сторони захисту - без задоволення.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Зі змісту скарги убачається, що скаржники не заперечують доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства та правильності юридичної оцінки її дій за ч. 1 ст. 115 КК, водночас указують, що суд призначив їй надмірно суворе та явно несправедливе покарання, усупереч вимогам ст. 65 КК недостатньо повно врахувавши обставини, які пом`якшували покарання засудженій, зокрема, те, що вона завдала смертельного поранення потерпілому, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання та захищаючись від його протиправних дій.
13. Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. З урахуванням зазначених вимог закону касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
15. Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями і наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
16. Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
17. Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в тій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
18. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
19. Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
20. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
21. Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи потрібно відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
22. Наведене свідчить про те, що розмежування умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК) від умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною стороною цих злочинів, зокрема шляхом установлення таких особливостей, характерних для злочину, передбаченого ст. 116 КК: суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; суб`єктивна сторона складу цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта - душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
23. Із фактичних обставин та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 під час конфлікту цілеспрямовано заподіяла потерпілому один удар ножем у ділянку грудної клітки зліва, при цьому вона усвідомлювала можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі тих, що фактично настали. Водночас у діях потерпілого не встановлено суспільно небезпечного посягання на життя ОСОБА_7, яке б вимагало негайного відвернення чи припинення. Виявлені в обвинуваченої тілесні ушкодження належать до легких, які не призвели до короткочасного розладу здоров`я і не свідчили про активні протиправні дії з боку ОСОБА_8 щодо неї та про самозахист ОСОБА_7 . Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про перебування засудженої у стані алкогольного сп`яніння і не містять даних про наявність у неї стану сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.
24. Тому за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно.
25. Що стосується визначеного покарання, то, на думку Суду, воно призначено винуватій у точній відповідності до вимог закону.
26. Згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
27. Правилами ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
28. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
29. Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
30. Відповідно до положень ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
31. Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_7 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, ставлення винуватої до вчиненого, дані про її особу: вважається несудимою на підставі ст. 89 КК, є особою похилого віку, має поганий стан здоров`я, позитивно характеризується, не перебуває на обліках у лікарів психіатра і нарколога, має постійне місце проживання та тісні соціальні зв`язки, є багатодітною матір`ю, утримує сина з інвалідністю. Суд визнав обставинами, що пом`якшували покарання ОСОБА_7, щире каяття і відсутність судимості, а обставинами, які обтяжували покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, щодо особи похилого віку та стосовно особи, з якою вона перебувала у близьких відносинах.
32. З урахуванням усіх цих обставин суд не вбачав підстав для застосування правил ст. 69 КК і призначив ОСОБА_7 покарання у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 115 КК. Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_7 суд визнав необхідними й достатніми для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Тому вважати призначене ОСОБА_7 покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість, підстав немає.
33. Доводи захисника про необґрунтоване неврахування судом в ході призначення покарання як пом`якшуючої вини обставини активного сприяння ОСОБА_7 розкриттю злочину, є хибними. Цю обставину суд не взяв до уваги, оскільки поведінка обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення жодним чином не свідчила про намір сприяти правоохоронним органам в його розкритті, а навпаки, засуджена намагалася приховати сліди злочину та свою причетність до нього.
34. Як правильно зазначив суд, активне сприяння розкриттю злочину - це надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність. Утім, як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена, переконавшись у тому, що потерпілий помер від її удару ножем у життєво важливий орган, відвезла тіло до нього додому і про вчинене нікому не казала.
35. Тому зазначену вище обставину суд не вважав за можливе визнавати такою, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 .
36. Апеляційний суд ретельно перевірив твердження сторони захисту про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання і дав мотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, зазначивши, з яких підстав їх визнано необґрунтованими. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
37. Суд не має підстав вважати рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що суперечать нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
38. Інших доводів стосовно незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційні скарги не містять.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд