iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 2-248/10 (4с/947/83/23)

провадження № 61-15960св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль Олександр Олександрович,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2023 року у складі судді Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Сегеди С. М., Сєвєрової Є. С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександровича,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля О. О. щодо накладення арешту на кошти боржника;

- скасувати постанови державного виконавця Джміля О. О. про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 28 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що всупереч вимогам частини другої статті 175 ЦПК України скарга, яка подана до суду, замість власноручного підпису ОСОБА_1 містить лише сканований підпис заявника, що не може вважатися особистим підписом особи.

Одеський апеляційний суд постановою від 29 травня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2022 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що 23 листопада 2022 року на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Процесуальний закон визначає, що відсутність підпису на заяві є підставою для повернення такої заяви.

У справі, яка переглядається, скарга на дії державного виконавця подана заявником в електронній формі із використанням електронного підпису.

Повертаючи скаргу, суд першої інстанції вважав, що скарга власноручно не підписана ОСОБА_1 .

Висновок про те, що електронний документ не підписаний електронним цифровим підписом, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки. Тобто суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

На момент постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення скарги матеріали справи не містили відомостей про те, що суд проводив перевірку скарги, поданої ОСОБА_1 в електронній формі, на предмет підписання її електронним цифровим підписом або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі.

Суд першої інстанції не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронного документа, а не його паперову копію. Та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи не було і відомостей про відсутність електронного цифрового підпису на електронному документі.

Помилка, допущена працівниками апарату суду під час формування паперової копії скарги, не може мати своїм процесуальним наслідком для заявника повернення його скарги як такої, що не підписана ним, оскільки це зумовлено діями (бездіяльністю) працівників апарату суду та не залежало від дій заявника під час подання скарги засобами електронного поштового зв`язку.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення прийняте без додержання норм процесуального права, оскільки висновки суду першої інстанції про повернення скарги є помилковими та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Роз`яснив заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що 23 листопада 2022 року на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця з відсканованим підписом заявника, яка не скріплена його електронним цифровим підписом відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Факт здійснення працівниками суду перевірки щодо підписання вхідного електронного документа електронним цифровим підписом, що надійшов на офіційну електронну адресу суду, підтверджено відповідним актом від 23 серпня 2023 року № 42, яким встановлена відсутність накладення кваліфікованого електронного підпису на документ, що надійшов в електронній формі від ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення скарги заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Одеський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, щосуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення скарги ОСОБА_1 за відсутністю електронного підпису на документі, що надійшов в електронній формі від заявника.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, асправу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 подав на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивував тим, що у листопаді 2022 року він надіслав на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси скаргу на дії державного виконавця, яку було скріплено його електронним цифровим підписом, про що свідчить надісланий ним до суду скріншот відповідного повідомлення (вихідної кореспонденції) з електронної пошти заявника.

У скріншоті вихідної кореспонденції з його електронної пошти міститься інформація про прикріплені (вкладені) файли - скарга на дії державного виконавця від 19 листопада 2022 року та цифровий підпис.

Скарга, підписана кваліфікованим електронним підписом заявника та направлена на електронну пошту суду, вважається належно підписаною та поданою.

Помилка, допущена працівниками апарату суду, які забули роздрукувати файл з його цифровим підписом під час формування паперової копії скарги, хоча у скарзі чітко зазначено, що документ підписується цифровим підписом, не може мати своїм процесуальним наслідком для заявника повернення його скарги як такої, що не підписана ним.

Вирішуючи повторно питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції навмисно та свідомо не виконав вимоги постанови Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, у якій зазначено, що його скарга підлягає розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.

08 січня 2025 року справу № 2-248/10 (4с/947/83/23)передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судом

19 листопада 2022 року ОСОБА_1 із власної електронної адреси надіслав на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси скаргу на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля О. О., про що свідчить скріншот вихідної кореспонденції з електронної пошти заявника (а. с. 18).

23 листопада 2022 року Київський районний суд міста Одеси зареєстрував скаргу ОСОБА_1, яка містить відсканований підпис останнього, в Автоматизованій системі документообігу суду, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції із зазначенням дати надходження документа до суду (23 листопада 2022 року) та реєстраційного номера документа (вх. № 48303/22) (а. с. 1-18).

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 05 січня 2023 року через електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу (а. с. 24-35).

Одеський апеляційний суд постановою від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2022 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (а. с. 70-72).

23 серпня 2023 року архіваріус Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 склала акт № 42 про те, що 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії державного виконавця, у якій відсутній цифровий електронний підпис (а. с. 79, 80).

Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 25 серпня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України. Роз`яснив заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги (а. с. 81).

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 04 вересня 2023 року із власної електронної адреси надіслав на офіційну електронну адресу Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу (а. с. 87-90).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції", заява № 12964/87, § 59).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97 проти України").

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення заявника до суду зі скаргою на дії державного виконавця) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині четвертій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21) зазначив, що звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" - це окремий вид судового провадження, який містить окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, частиною другою якої передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до пунктів 12, 31, 32 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Перевірка та підтвердження кваліфікованого електронного підпису може бути проведена з використанням електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово (офіційний вебсайт ЦЗО www.czo.gov.ua) (пункт 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Міністерства цифрової трансформації України від 27 серпня 20121 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935).

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 11 "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора.

У пункті 10 розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України визначено, що приймання та передавання документів електронними засобами зв`язку здійснюється відповідно до Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 04 грудня 2013 року № 164, та Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15 листопада 2016 року № 231.

Згідно з пунктом 8.2.21 Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції користувач зобов`язаний перевіряти електронну поштову скриньку не менше 2 разів на день (на початку першої та другої половини робочого дня).

Відповідно до пункту 8.2.22 зазначеного Положення після отримання нових повідомлень електронною поштою користувач:

- перевіряє на повноту та відповідність реєстраційних реквізитів, вказаних у темі і приєднаних файлах, а також коректність змісту приєднаних файлів;

- у разі отримання електронного листа, який містить комп`ютерні віруси, надсилає відправнику повідомлення про наявність у листі комп`ютерних вірусів та необхідність відправки нового листа і вилучає інфікований електронний лист із папки "Вхідні", після чого очищує папку "Вилучені";

- надсилає електронною поштою підтвердження про отримання повідомлення відправнику (якщо про це є повідомлення в листі) або повідомлення про проблеми з читанням отриманого листа, з накладанням на нього електронного цифрового підпису.

У пункті 22 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами також встановлено порядок дій працівника суду в разі отримання електронного листа. Так, після отримання нових листів електронною поштою відповідальна особа:

1) перевіряє на легітимність ключ електронного цифрового підпису, яким засвідчено електронний лист;

2) у разі якщо електронний лист не засвідчений відповідним ключем електронного цифрового підпису, надсилає відправнику повідомлення про необхідність відправки нового листа, підписаного належним чином;

3) перевіряє на повноту та відповідність реєстраційних реквізитів, указаних у темі і приєднаних файлах, а також коректність змісту приєднаних файлів;

4) у разі отримання електронного листа, що містить комп`ютерні віруси, після його перевірки антивірусним засобом надсилає відправнику повідомлення про наявність у листі комп`ютерних вірусів та необхідність відправки нового листа і вилучає інфікований електронний лист із папки "Вхідні", після чого очищує папку "Вилучені";

5) надсилає електронною поштою відправнику підтвердження про отримання листа або повідомлення про невідповідність листа встановленим вимогам (проблеми з читанням отриманого листа, відсутність електронного цифрового підпису тощо);

6) у разі надходження офіційного листа на паперовому носії після його отримання електронною поштою, на зворотньому боці останньої сторінки паперової копії цього листа зазначається відмітка про прізвище, ім`я, по батькові, дату, час посадової особи, яка здійснила отримання цього листа в електронному вигляді.

Електронну пошту відповідальна особа повинна перевіряти не рідше одного разу на годину протягом робочого дня (пункт 24 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами).

Наведене свідчить про обов`язок працівників апарату суду перевіряти електронну пошту на наявність повідомлень та передавати їх для реєстрації.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 522/7002/17 (провадження № 61-10558св22).

У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила: "З огляду на "якість закону" фізична особа (за винятком адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, осіб) під час звернення до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему "Електронний суд" створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому у такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду.

Законодавець допускає подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документа через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду".

Отже, якщо електронний документ підписаний накладенням електронного підпису, який забезпечує ідентифікацію фізичної особи, але електронний підпис накладений без використання підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то відсутні правові підстави стверджувати, що такий електронний документ не підписаний.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 (провадження № 61-1125св22) зазначив, що процесуальні документи, скріплені електронним цифровим підписом, можуть бути надіслані учасниками справи на офіційну електронну адресу суду. А суди зобов`язані перевіряти такі документи та обґрунтувати свої висновки з посиланням на протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця шляхом направлення скан-копії останньої на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси, відповідно, скаргу подано в електронній формі (а. с. 1-18).

Примірник скарги на дії державного виконавця містить відсканований підпис ОСОБА_1, проте, оскільки скаргу подано саме в електронній формі на офіційну електронну адресу суду першої інстанції, цей документ мав бути скріплений також електронним цифровим підписом заявника.

Вирішуючи повторно питання про відкриття провадження у справі, Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 25 серпня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України. При цьому суд взяв до уваги акт архіваріуса ОСОБА_2 від 23 серпня 2023 року № 42 про те, що 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії державного виконавця, у якій відсутній цифровий електронний підпис (а. с. 79-81).

Натомість, як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі, ОСОБА_1 стверджував, що 19 листопада 2022 року він надіслав на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси скаргу на дії державного виконавця, яку було скріплено його електронним цифровим підписом, про що свідчать наявні у матеріалах справи скріншоти відповідного повідомлення (вихідної кореспонденції) з електронної пошти заявника.

Так, із наявних у матеріалах справи скріншотів слідує, що 19 листопада 2022 року о 13:45 год ОСОБА_1 із власної електронної адреси направив на офіційну електронну адресу Київського районного суду міста Одеси (inbox@ki.od.court.gov.ua, розміщена на офіційному сайті суду) скаргу на дії державного виконавця (а. с. 18, 27). У скріншотах вихідної кореспонденції з електронної пошти заявника міститься інформація про прикріплені (вкладені) файли - скарга щодо зняття арешту від 19 листопада 2022 року у форматі pdf (~ 1.9 МБ) та цифровий підпис у форматі pdf.p7s (~ 19 КБ).

Отже, матеріали цивільної справи містять докази на підтвердження скріплення копії скарги на дії державного виконавця електронним цифровим підписом заявника ОСОБА_1, відповідно, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про повернення скарги заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Висновок про те, що скарга на дії державного виконавця подана ОСОБА_1 в електронній формі із використанням електронного підпису, також містився у постанові Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року, який направив цю справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим під час повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не міг дійти інших висновків, ніж тих, яких дійшов апеляційний суд (щодо звернення ОСОБА_1 до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом), і, відповідно, повернути скаргу з тих самих (аналогічних) підстав.

Водночас колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що працівник апарату суду першої інстанції (архіваріус) здійснив лише перевіркуелектронного підпису (файлу у форматі pdf.р7s) (а. с. 80), тоді як для того, щоб перевірити підпис, що міститься в окремому файлі (наявні файл-оригінал та окремо файл-підпис з розширенням .p7s), необхідно було завантажити одночасно обидва файли: файл-підпис .p7s та файл-оригінал (зазвичай має таку ж назву, як і файл-підпис, лише без формату .p7s), що, відповідно, не свідчить, що сам електронний документ (скарга на дії державного виконавця, подана ОСОБА_1 в електронній формі у форматі pdf) не скріплений кваліфікованим електронним підписом заявника.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності електронного підпису на документі на підставі акта, складеного працівником апарату суду, проте суди зобов`язані перевіряти такі документи та обґрунтувати свої висновки з посиланням на протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Верховний Суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 04 вересня 2023 року із власної електронної адреси надіслав на офіційну електронну адресу Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2023 року. У скріншоті вихідної кореспонденції з електронної пошти заявника також містилася інформація про прикріплені (вкладені) файли - апеляційна скарга щодо зняття арешту від 04 вересня 2024 року та цифровий підпис (а. с. 87-90).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрив апеляційне провадження у цій справі, зазначивши, що форма і зміст апеляційної скарги відповідають вимогам статті 356 ЦПК України. Тобто за подібних обставин подання процесуального документа в електронній формі, як це мало місце в суді першої інстанції, апеляційний суд вважав, що апеляційна скарга підписана заявником.

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин скарга ОСОБА_1 відповідала вимогам частини другої статті 175 ЦПК України, а надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою ЄСПЛ є неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження.

................

Перейти до повного тексту