ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 405/1261/24
провадження № 61-15029св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що з 2017 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем, спільних дітей не має. На початку грудня 2023 року їх відносини стали погіршуватися, між ними часто виникали сварки та суперечки. Із січня 2024 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Зазначала, що почуття любові та поваги один до одного втрачено, збереження шлюбу та примирення є неможливим.
За таких обставин просила розірвати шлюб, а судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 05 серпня 2017 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 648 розірвано.
Основний зміст та мотиви оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Клімічева О. О. задоволено. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє Клімічев О. О. на рішення Ленінського районного суду
м. Кіровограда від 30 травня 2024 року у справі № 405/1261/24 до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи містять докази, а саме: довідку військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2024 року № 476, про те що, матрос ОСОБА_2 в період з 16 листопада 2022 року до 02 грудня 2022 року, з 21 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року до 23 лютого 2023 року, з 28 липня 2023 року до 30 липня 2023 року, з 16 червня 2024 року до
30 червня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в смт Антонівка,
м. Херсон, Херсонська область; документи про перебування відповідача на цей час на лікуванні у військовому госпіталі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 листопада 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко З. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження указаного рішення заявник зазначає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання про зупинення апеляційного провадження, а саме застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 462/4070/23, від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Кропивницького апеляційного суду.
30 грудня 2024 року справа № 405/1261/24 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко З. С. мотивована тим, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року
№ 1153/2008. Відповідно до пункту 12 цього положення - встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
ОСОБА_1 вважає, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням особи у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, інші докази (довідки, листи з військової частини) є недостатніми доказами.
Звертає увагу на те, що відповідач такого наказу до клопотання про зупинення провадження у справі не додав, а лише довідку від 30 липня 2024 року № 476 видану тимчасово виканючим обов`язки командира військової частини.
Вважає, шо суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання представника відповідача, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Надані представником відповідача докази не є достатніми для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не підтверджують, того що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції, а навпаки вказують на те, що він перебуває на лікуванні.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 серпня 2017 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем у Кропивницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Кіровоградській області, актовий запис № 648, про що повторно видано свідоцтво про шлюб від 16 жовтня 2019 року серії НОМЕР_2 . У шлюбі дітей не мають.
06 березня 2024 року поліцейськими за зверненням позивачки було складено терміновий заборонний припис стороно кривдника ОСОБА_2 серії АА
№ 313303, так як 06 березня 2024 року о 20:00 год. За адресою: АДРЕСА_1 позбавив на певний час свою дружину ОСОБА_1 планшетного пристрою і телефона, ображав її словесно та штовхав. Тому, даним приписом, відповідачу на строк 10 діб було заборонено входити і перебувати і місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 та в будь-який спосіб контактувати з нею.
27 квітня 2024 року позивачка зверталася до поліції щодо можливого вчинення протиправних дій її чоловіком ОСОБА_2, однак під час розгляду даного звернення вона повідомила, що претензій будь-якого характеру вона не має та попросила поліцейських припинити розгляд даного звернення.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Васильченко З. С. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від
19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від
07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, та триває до цього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України "Про оборону України").
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
16 жовтня 2024 року у судовому засіданні представник відповідача - адвокат Клімічев О. О. заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 в складі збройних сил України з 15 березня 2022 на підставі указу Президента України про мобілізацію від 24 лютого 2022 року № 69/2022 та безпосередньої участі відповідача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до наданої заявником довідки від 30 липня 2024 року № 476 виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1, матрос ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 251, пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу в складі збройних сил України з 15 березня 2022 на підставі указу Президента України про мобілізацію від 24 лютого 2022 року № 69/2022 у військовій частині НОМЕР_1 від
14 квітня 2022 року по теперішній час.
Згідно довідки від 30 липня 2024 року № 476 виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1, матрос ОСОБА_2 обіймає посаду кулеметник 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .ОСОБА_2 на підставі наказів та бойових розпоряджень командира військової частини із 16 листопада 2022 року до 02 грудня 2022 року, з 21 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року до 23 лютого 2023 року, з 28 липня 2023 року до 30 липня 2023 року, з 16 червня 2024 року до 30 червня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в смт Антонівка, м. Херсон, Херсонська область.
Виходячи з вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок суду зупинити провадження у справі про розірвання шлюбу на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави саме на підставі наказів та бойових розпоряджень командира військової частини.
Подібні висновки висловленні у постановах Верховного Суду
від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23, 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21, 19 червня 2024 року у справі № 490/1923/23.
Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими.
За обставин цієї справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права.