ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 757/53137/21-ц
провадження № 61-18127св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Відповідно до спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори; спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформації щодо спадкодавиці ОСОБА_4 немає.
Первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_4 .
Прокурор указував, що відповідно до статті 1277 ЦК України вказана квартира мала бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Проте відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира 22 вересня 2017 року зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22 вересня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про що зроблено запис в реєстрі за № 9880.
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 квітня 2016 року між
ОСОБА_2 і ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., про що зроблено запис
в реєстрі за № 731.
Відповідно до пункту 2 зазначеного договору відчужувана квартира належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 10 квітня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., реєстровий номер 1224, зареєстрованого 24 квітня 2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за реєстровим номером 2716.
Враховуючи, що Київська міська рада, якій в силу наслідків відумерлості спадщини має належати спірна квартира, рішення про відчуження спірного майна не приймала, а тому не було волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, позивач вважав, що спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради як власника та розпорядника майна територіальної громади міста Києва.
На підставі викладеного прокурор просив визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 та складається з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,3 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м, відумерлою та передати спадкове майно у власність територіальної громади міста Києва
в особі Київської міської ради, а також витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради вказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача, територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості, перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, звертаючись до суду із вказаним позовом із вимогою про витребування майна з володіння добросовісного набувача, обрав неефективний спосіб захисту прав територіальної громади, що
є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд також вказав, що цей позов прокурор подав до суду з пропущенням строку, визначеного статями 387 і 388 ЦК України, оскільки він звернувся
з ним лише 29 вересня 2021 року, а державі стало відомо про можливі неправомірні дії щодо спірної квартири 23 вересня 2017 року під час порушення кримінального провадження № 120171001100011244. При цьому суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради спадщину, яка відкрилась
ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4, що складається з квартири АДРЕСА_1 .
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова мотивована тим, що оскільки спадкоємців ОСОБА_4 за заповітом і за законом немає, тому спадщина, що відкрилась після її смерті, та складається з квартири АДРЕСА_1, повинна бути визнана відумерлою та перейти
у власність територіальної громади міста Києва. Однак у зв`язку з тим, що спірна квартира вибула з володіння Київської міської ради не з її волі, шляхом протиправного відчуження на користь третіх осіб, то спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради. Колегія суддів вважала, що задоволенням позову прокурора не буде порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При цьому апеляційний суд вказав, що, звертаючись з позовом 29 вересня 2021 року,
з урахуванням того, що про незаконне фактичне вибуття спірної квартири
з власності територіальної громади прокурору достеменно стало відомо
з відповіді приватного нотаріуса Гуд Л. М. від 07 серпня 2019 року та висновку експерта від 12 грудня 2019 року № 17-3/1990, а не з дати реєстрації кримінального провадження, трирічний строк позовної давності прокурор не пропустив.
Апеляційний суд також вказав, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 461/12525/15-ц є безпідставним, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними до правовідносин у цій справі, позаяк у справі
№ 461/12525/15-ц виникли правовідносини щодо спадкування майна спадкоємцями, а в цій справі прокурор просить визнати спадкове майно відумерлим, будь-які відносини щодо спадкування майна спадкоємцями ОСОБА_4 у цій справі не виникли, отже, відчуження квартири відбулось не в порядку спадкування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що, вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 22 лютого
2023 року у справі № 760/3709/18 (провадження № 61-11880св20), де вказано, що "при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості. Тому за встановлених обставин у цій справі позовні вимоги за первісним позовом в оскарженій частині є неефективним способом захисту прав територіальної громади. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові". У вказаній справі, яка є подібною цій справі, застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 61-190цс20), яку апеляційний суд при ухваленні судового рішення безпідставно відхилив. Апеляційний суд при ухваленні постанови не врахував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції і не з?ясував добросовісності/недобросовісності набувача майна. Апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що позивач не пропустив строк позовної давності.
Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/3709/18, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від
16 серпня 2023 року у справі № 201/1669/21, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 18 січня 2023 року у справі
№ 488/2807/17, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
11 січня 2024 року Шевченківська окружна прокуратура м. Києва подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада
2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що твердження заявника про те, що ця справа
є подібною справі № 461/12525/15-ц, безпідставні, оскільки апеляційний суд надав належну правову оцінку обставинам справи та виклав висновок, що належним і ефективним способом захисту є саме пред?явлення віндикаційного позову. Вказує, що територіальна громада як екстраординарний спадкоємець та носій речово-правового інтересу на відумерле майно має право на застосування усіх речово-правових способів захисту відповідно до глави 29 розділу І книги третьої ЦК України, які мав би
і спадкодавець за життя. Визнання спадщини відумерлою надає органу місцевого самоврядування право пред?явити віндикаційний позов до останнього набувача спірного нерухомого майна. Київська міська рада
є особою, інтерес якої полягає у реалізації статті 1277 ЦК України та переході спірної квартири у власність територіальної громади. У зв?язку з відсутністю спадкоємців у Київської міської ради виник правомірний (цивільний) інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність. Апеляційний суд надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, і встановив обставини щодо моменту початку перебігу строку позовної давності і для прокурора, і для Київської міської ради. Доводи касаційної скарги в частині визначення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом апеляційної інстанції, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
01 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада
2023 року скасувати і залишити в силі рішення Печерського районного суду
м. Києва від 27 березня 2023 року.
Відзив мотивований тим, що тертя особа повністю погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі.
Додаткові аргументи заявника
04 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду додаткові пояснення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_7. поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від
09 листопада 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
07 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу та у додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Київська місцева прокуратура № 10 здійснює процесуальне керівництво
у кримінальному провадженні № 12019100100012678, яке виділене
з матеріалів кримінального провадження № 12017100100011244 від
23 вересня 2017 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, щодо шахрайського заволодіння невстановленими особами квартирами на території м. Києва, у тому числі й квартирою АДРЕСА_1 .
Право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування квартири, укладеного 10 квітня 2003 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., про що зроблено запис в реєстрі № 1224, а також зареєстрованого 24 квітня 2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі - Київське міське БТІ) за реєстровим номером 2716, зареєстровано за ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації Київського міського БТІ від 08 травня 2020 року
№ 062/14-4657 (И2020) та інформації, викладеної в листах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 07 серпня 2019 року
№ 217/01-16 та від 08 серпня 2021 року № 51/01-16, приватний нотаріус
Гуд Л. М. 10 квітня 2003 року договір дарування за реєстровим номером 1224 не посвідчувала, і КП Київське міське БТІ його не реєструвало.
Спеціальний бланк нотаріального документа ВАЕ 619909 приватний нотаріус Гуд Л. М. використала для посвідчення договору відчуження іншого нерухомого майна за участю інших осіб.
Відповідно до висновку експерта від 12 грудня 2019 року № 17-3/1990 підпис від імені ОСОБА_4 у договорі дарування квартири від 10 квітня
2003 року виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.
06 квітня 2016 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., про що зроблено запис
в реєстр за № 731, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру.
22 вересня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про що зроблено запис
в реєстр за № 9880, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру.
Відповідно до спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори; спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформації щодо спадкодавця ОСОБА_4 немає, тобто за життя вона не складала заповітів та не укладала спадкових договорів, а після її смерті із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформаційними довідками із спадкового реєстру від
27 серпня 2021 року № 66166073, № 66166052, № 66166115, № 66166103.