ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 754/6359/22
провадження № 61-12601св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Лапчевської О. Ф., Слюсар Т. А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості та завданих матеріальних збитків за договором фінансового лізингу
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" про визнання договору фінансового лізингу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Лізинг" (далі - ТОВ "Авентус Лізинг", товариство) у серпні 2022 року звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу від 10 грудня 2020 року № КВ-925 у розмірі 37 491,64 грн та збитки внаслідок пошкодження об`єкта - автомобіля марки "Hyndai Sonata" у сумі 199 997,75 грн.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Авентус Лізинг" посилалося на те, що 10 грудня 2020 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № КВ-925, за умовами якого позивач набуває у власність та передає відповідачу в платне володіння та користування з правом викупу об`єкт лізингу - автомобіль марки "Hyundai Sonata", а останній зобов`язується прийняти його і сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.
Товариство своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за договором, придбавши об`єкт вартість якого складала 366 945,50 грн та передало його у користування відповідачу.
Натомість, відповідач не виконував свої зобов`язання за договором щодо сплати коштів за графіком, визнаним сторонами, а у лютому 2022 року, з ініціативи позивача, договір фінансового лізингу був розірваний в односторонньому порядку.
Сума заборгованості за договором станом на 04 серпня 2022 року становить 37 491,64 грн.
ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № КВ-925, з підстав його укладення під впливом помилки, а також просив застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши йому сплачені грошові кошти за вказаним договором.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 10 грудня 2020 року між ним та ТОВ "Авентус Лізинг" був укладений договір фінансового лізингу № КВ-925, за умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу автомобіль марки "Hyundai Sonata" вартістю разом з ПДВ 366 945,50 грн.
Лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору. Умовами договору передбачено, що лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) не тільки вартості об`єкта лізингу та комісію лізингодавця за наданий в лізинг об`єкт лізингу, а й інші складові. Так, товариство взяло на себе обов`язок страхування об`єкта лізингу.
Однак, ні договорів страхування, ні правил страховика йому надано не було. Більше того, після ДТП за участю об`єкта лізингу, товариство повідомило про відсутність договорів страхування, за виключенням ОСЦПВ.
Він був впевнений, що товариством укладено договір страхування КАСКО, враховуючи технічний стан автомобіля, що відповідало б умовам договору.
В укладеному договорі навмисно виписані умови таким чином, щоб ввести другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення; він не володіє інформацією чи була це умисна дія, чи мала місце недбалість.
Згідно з графіками платежів, актом звірки за період 03 вересня 2019 року - 04 серпня 2022 року та квитанцією про сплату коштів на підставі договору № КВ-925 від 10 грудня 2020 року товариство отримало від нього кошти на загальну суму 274 195,70 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 29 грудня 2022 року позов ТОВ "Авентус Лізинг" задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авентус Лізинг" заборгованість за договором фінансового лізингу № КВ-925 від 10 грудня 2020 року в розмірі 37 491,64 грн та збитки внаслідок пошкодження об`єкта - автомобіля марки "Hyundai Sonata", VIN - код НОМЕР_1 - вартість матеріального збитку з урахуванням ринкової вартості колісно-транспортного засобу на дату огляду від 18 лютого 2022 року, завданого власнику автомобіля в сумі 199 997,75 грн, а всього - 237 489,39 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що договір фінансового лізингу № КВ-925 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та в подальшому виконував його умови; зміст договору містить повну інформацію щодо всіх умов предмета лізингу, зобов`язань як з боку лізингодавця так і з боку лізингоодержувача та виконання самого договору; товариством не було введено в оману ОСОБА_1 і він не помилявся щодо обставин, які мали істотне значення для укладання договору, а тому відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу № КВ-925 недійсним.
Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, а також підлягають стягненню збитки внаслідок пошкодження предмета лізингу.
Київський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авентус Лізинг" заборгованості за договором фінансового лізингу у сумі 37 491,64 грн є обґрунтованим.
ОСОБА_1 у розумінні положень статті 229 ЦК України не довів належними та допустимими доказами наявність у його діях помилки при укладенні договору фінансового лізингу, оскільки згідно з пунктом 5.1 договору сторони підтвердили, що повністю усвідомлюють зміст умов договору, погоджуються з ними і повністю усвідомлюють значення і наслідки своїх дій за договором, що серед іншого свідчить про обізнаність ОСОБА_1, розуміння та усвідомлення значення своїх дій, природи оспорюваного правочину і його правових наслідків, тому висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким застосувати до договору фінансового лізингу наслідки недійсності правочину.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не врахована практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ); порушено основоположний принцип, викладений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в частині права на справедливий суд; суди не надали належної оцінки спірним правовідносинам.
Звіт про оцінку майна, який визнали обидва суди, містить в собі наявність тих пошкоджень, яких не було в первинному акті від 29 січня 2022 року підписаному ним; суди не оцінили належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; судами не врахована правова природа договору лізингу, а також проігноровано суть договору страхування; фактично судами змінено правовідносини сторін в частині предмета договору; не взято до уваги, що окрім правовідносин лізингу, в даному випадку мають місце і правовідносини щодо захисту прав споживачів і відповідно, як гарантії правовідносини страхування.
Суди відступили від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, щодо урахування основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах; проігнорували положення частини другої статті 807 ЦК України, а саме те, що ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюється продавцем (постачальником).
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто як мають регулюватися правовідносини сторін при ситуації зловживання правами лізингодавцем та нав`язування обов`язку продавця (постачальника) лізингоотримувачу, якщо останній не зміг встановити реквізитів постачальника (продавця), а умови договору лізингу не містять конкретних вказівок на таку ситуацію.
Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто чи вправі суди застосовувати дискрецію суду та підміняти волю сторін, яка не була вираженої форми, своєю волею та зобов`язувати, при наявній свободі договору, сторони до імперативних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-648цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) та у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 730/504/16-ц (провадження № 61-3093св18), від 09 січня 2023 року у справі № 750/1163/20 (провадження № 61-9477св21).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ТОВ "Авентус Лізинг" у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, а аргументи касаційної скарги такими, що не містять правових підстав для їх зміни чи скасування.
Відповідно до акта прийому-передачі предмета лізингу до договору фінансового лізингу від 10 грудня 2020 року № КВ-925 відсутні зауваження щодо технічного стану транспортного засобу.
Сторони договору фінансового лізингу вчинили конклюдентні дії для його виконання, однак в подальшому позивач за зустрічним позовом на порушення частини першої статті 525 ЦК України безпідставно відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу.
Позивачем за зустрічним позовом неправильно обрано спосіб захисту права, а саме не враховано обов`язковість застосування до спірних правовідносин двосторонньої реституції. Обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Вилучення об`єкта фінансового лізингу в межах оперативно-господарських санкцій та у подальшому одностороннє розірвання договору фінансового за ініціативою лізингодавця - не звільняє лізингоодержувача від сплати заборгованості та відшкодування збитків.
Відсутня законодавча заборона у лізингоодержувача укласти договір добровільного страхування (КАСКО), не будучи власником об`єкта фінансового лізингу. В такій концепції вигодонабувачем буде ТОВ "Авентус Лізинг", а страхувальником - лізингоодержувач. Закон України "Про страхування" передбачає можливість співвстрахування, тобто страхування майна в декількох страхових компаніях. Однак, лізингоодержувач не висловив лізингодавцю бажання укласти договір добровільного страхування (КАСКО).
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2240/19 вказано, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Отже, системний аналіз зазначеної норми у контексті параграфу 1 глави 58 ЦК України свідчить про те, що частина друга статті 806 ЦК України відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК України), тому до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.
Таку правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 910/2153/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/2219/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 910/2233/19, від 15 січня 2020 року у справі № 910/2242/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 910/2117/19.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду міста Києва.
Справа № 754/6359/22 надійшла до Верховного Суду 24 жовтня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 27 серпня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ "Авентус Лізинг" уклали договір фінансового лізингу № КВ-92, предметом якого є автомобіль марки "Hyundai Sonata", VIN - код НОМЕР_1 . Вартість предмета лізингу - 366 945,50 грн.
Відповідно договору лізингоодержувач зобов`язаний: прийняти об`єкт лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, також інші платежі відповідно до умов договору, а також штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов`язані з використанням об`єкта лізингу виключно на рахунки лізингодавця; зберігати предмет лізингу в справному стані і виконувати всі умови експлуатації предмету лізингу згідно з вимогами виробника предмету лізингу і ПДР в тому числі вчасно проводити регулярне технічне обслуговування предмету лізингу відповідно до сервісних книжок.
Пунктом 1.4 загальних умов договору фінансового лізингу встановлено, що сторони погоджуються, що будь-які несправності, технічні або інші дефекти предмета лізингу, є ризиком лізингоодержувача. Лізингодавець не несе жодних втрат у зв`язку з вищевказаними несправностями. Такі несправності або дефекти не звільняють лізингоодержувача від належного виконання ним своїх зобов`язань за договором, включаючи оплату лізингових платежів.
Згідно з пунктом 5.1 договору фінансового лізингу предмет лізингу, зазначений у договорі, обов`язково повинен бути застрахований протягом всього терміну дії договору за ризиками страхування цивільної відповідальності (ОСЦПВ) та, з метою зменшення ризиків володіння та користування предметом лізингу, на вимогу однієї зі сторони може бути застрахований за ризиками страхування КАСКО, про що зазначається у договорі (при цьому дія договору страхування (КАСКО) припиняється на наступний день з дати, зазначеної як останній лізинговий платіж згідно з графіком платежів).
Суди встановили, що у пункті 5.1 договору закріплено право сторін, а не обов`язок лізингодавця, на укладення договору КАСКО на вимогу однієї із сторін. Зазначений пункт договору викладено чітко та зрозуміло та не допускає різного тлумачення.
Докази звернення ОСОБА_1 до ТОВ "Авентус Лізинг" з вимогою про укладення договору КАСКО матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 6.5 договору у будь-якому разі лізингоодержувач зобов`язаний компенсувати будь-які документально підтверджені витрати, що понесені лізингодавцем на виконання умов цього договору (у тому числі судові, позасудові) та несплачені (некомпенсовані) лізингоодержувачем, та витрати, які не понесені лізингодавцем, проте мають бути ним здійснені для відновлення технічного стану предмета лізингу відповідно до пункту 8.8. загальних умов договору.
Відповідно до пункту 6.7. договору будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за умовами договору, підлягають відшкодуванню винною стороною в повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за загальними умовами договору.
Згідно з пунктом 8.8 договору у разі розірвання (припинення) договору з підстав визначених цим договором, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у справному стані з усіма його складовими частинами, обладнанням та документами, у тому числі отриманим згідно з актом прийому-передачі. Якщо предмет лізингу повертається в неналежному стані, про що зазначається у акті повернення (вилучення), лізингоодержувач зобов`язаний на вимогу лізингодавця, відшкодувати понесені/очікувані витрати лізингодавця по відновленню технічного стану предмета лізингу до рівня зносу при нормальних умовах експлуатації.
Пунктом 8.12 договору передбачено, що вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів.
Відповідно до пункту 12.4 договору сторони підтвердили, що досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, що вартість предмета лізингу та розмір лізингових платежів можуть змінюватися відповідно до умов договору. Сторони повністю усвідомлюють зміст умов договору, погоджуються з ними і повністю усвідомлюють значення і наслідки своїх дій за договором.
ОСОБА_1 на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та в подальшому виконував його умови.
Тобто, ОСОБА_1 був достатньо обізнаним щодо правової природи договору фінансового лізингу, і після погодження його умов, бажав укласти його з ТОВ "Авентус Лізинг".
ТОВ "Авентус Лізинг" та ОСОБА_1 10 грудня 2020 року підписали акт прийому-передачі предмета лізингу до договору фінансового лізингу № КВ-925 від 10 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 на підставі квитанції від 10 грудня 2020 року сплатив на користь ТОВ "Авентус Лізинг" авансовий платіж за договором фінансового лізингу у сумі 128 430,93 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 03 вересня 2019 року - 04 серпня 2022 року за договором фінансового лізингу № КВ-92 від 10 грудня 2020 року станом на 04 серпня 2022 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним договором у сумі 37 491,64 грн.
10 лютого 2022 року ТОВ "Авентус Лізинг" направило на поштову адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення письмове повідомлення, у якому повідомило про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу № КВ-92 від 10 грудня 2020 року та запропонувало йому самостійно погасити прострочену заборгованість визначену графіком платежів від 10 лютого 2022 року.
Доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
10 лютого 2022 року уповноваженими особами ТОВ "Авентус Лізинг" складено акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № КВ-92 від 10 грудня 2020 року у зв`язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця.
На час вилучення об`єкт лізінгу перебував у неналежному технічному стані, внаслідок ДТП.
Відповідно до звіту про оцінку майна, вартість матеріального збитку з урахуванням, ринкової вартості колісно-транспортного засобу на дату огляду - 18 лютого 2022 року завданого власнику автомобіля марки "Hyundai Sonata" становила 199 997,75 грн.