ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 903/1322/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Валевач М. М.,
відповідача - Капітанюк В. В.,
третьої особи - Кушнікова К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (судді: Філіпова Т. Л. - головуючий, Маціщук А. В., Василишин А. Р.) у справі
за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У січні 2024 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Волинська ОВА) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Вишнівська сільрада) про усунення перешкод державі в особі Волинської ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0723380800:03:003:1105, площею 15, 5735 га, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі (далі - спірна земельна ділянка) та зобов`язання відповідача повернути Волинській ОВА спірну земельну ділянку.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, отже, є землею державної форми власності в силу Закону України "Про використання земель оборони" та Земельного Кодексу України, однак безпідставно була вилучена з державної власності.
1.3. У відзиві на позовну заяву Вишнівська сільрада просила відмовити в її задоволенні вказуючи, зокрема на відсутності доказів чи документальних підтверджень того, що спірна земельна ділянка належала до земель оборони, а постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №№ 39/599, на яку посилався прокурор, не є документом, що посвідчує право власності або право користування земельними ділянками, а визначає лише прикордонний режим.
1.4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.01.2024, зокрема, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області).
1.5. ГУ Держгеокадастру у Волинській області у поясненнях на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема на те, що перебування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони та не є причиною виникнення прав на неї в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд, а спірна земельна ділянка не перетинається із земельною ділянкою державної власності (землі оборони), наданої у постійне користування 6 прикордонному загону Державної прикордонної служби України для розміщення лінії прикордонних інженерних споруджень на території Вишнівської сільради.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 позовні вимоги задоволені, вирішено усунути перешкоди державі в особі Волинської ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та зобов`язано Вишнівську сільраду повернути спірну земельну ділянку.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та розміщена в межах прикордонної смуги.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розміщення спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не свідчить про її приналежність до земель оборони, а надані на підтвердження цього прокурором докази є неналежними та недопустимими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, а також застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Прокурор вважає, що апеляційним судом до спірних правовідносин неправильно застосовані статті 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, стаття 22 Закону України "Про державний кордон України", статті 1- 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах, в яких Верховний Суд дійшов висновків про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Прокурор також звертав увагу на те, що постанова обласної Рада депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 є належним та допустимим доказом про визначення на даній місцевості ширини прикордонної смуги, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, в яких суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Вишнівська сільрада, заперечуючи проти її задоволення, вказує на правомірність висновків суду апеляційної інстанції та недоведеність доводів прокурора з підстав, зазначених у відзиві.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області у поясненнях також заперечує проти задоволення касаційної скарги прокурора.
3.3. Вишнівська сільрада подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на те, що 15.01.2025 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду було розглянуто з тих самих підстав за аналогічними предметами спору та аналогічними доказами справи № 903/1311/23 та № 903/1324/23. Так Верховний Суд скасував судові рішення апеляційної інстанції у вказаних справах та залишив в силі рішення Господарського суду Волинської області. Однак Вишнівська сільрада не погоджуючись з рішеннями Верховного Суду вважає, що їх прийнято із значними порушенням норм матеріального і процесуального права, а також з неправильним тлумаченням і застосуванням закону, який не підлягає застосуванню.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції та передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що прокурор у результаті вивчення інформації органів державної влади та Державного земельного кадастру встановив, що наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" передбачено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад, зокрема Вишнівської сільської об`єднаної територіальної громади, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій.
Згідно з висновком відділу у Любомльському районі міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах ГУ Держгеокадастру у Волинській області погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вишнівської сільради з урахуванням Перспективного плану формування території Вишнівської ОТГ.
На підставі проведених заходів інвентаризації земель, відділом у Любомльському районі міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах ГУ Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі 18.04.2018 зареєстровано спірну земельну ділянку кадастровий номер 0723380800:03:003:1105, площею 15,5735 га, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення.
На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 10-ОТГ та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020, земельна ділянка передана у власність Вишнівської сільради, тобто фактично з часу передачі за актом приймання-передачі земельної ділянки припинено право власності держави на неї.
4.3. Прокурор, звертаючись до суду, наголошував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною 6 Прикордонного Волинського загону .
Так, постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси:
а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район;
б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась.
Такі обставини, зокрема щодо визначення розмірів та ширини прикордонної смуги, підтверджені у судових рішенняї Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили.
Накладення земельної ділянки кадастровий номер 0723380800:03:003:1105, площею 15,5735 га з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення на землі прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником ПФ "Реформатор".
Листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 09.10.2023 повідомлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0723380800:03:003:1105 розташована між орієнтовною лінією державного кордону та земельною ділянкою земель оборони з видом цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України кадастровий номер 0723380800:03:003:0070 в межах дії обмеження використання земель - прикордонна смуга.
4.4. Суд першої інстанції установив, що відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району Волинської області затверджені постановою обласної Рада депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599.
Отже, ураховуючи те, що землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (пункт 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599), з посиланням, зокрема, на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та може перебувати лише у державній власності.
4.5. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Волинська ОВА) про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача її повернути.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Частиною