ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 902/71/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (Мельник О. В. - головуючий, судді: Петухов М. Г., Гудак А. В.) у справі
за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації
до: (1) Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, (2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини НОМЕР_1
про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - "Позивач", Вінницька ОВА) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - "Відповідач-1", Яришівська сільрада) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - "Відповідач-2", ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), в якому просив:
- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Яришівської сільради земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 та 0522683600:01:000:0855;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Яришівської сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га, припинивши право комунальної власності Відповідача-1 на неї;
- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Яришівської сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га, припинивши право комунальної власності Відповідача-1 на неї;
- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення.
2. Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував доводами про те, що спірні земельні ділянки частково розташовані у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що свідчить про їх приналежність у цих частинах до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га та 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу. При цьому, наявність такої реєстрації позбавляє Вінницьку ОВА можливості належним чином розпорядитися земельними ділянками уздовж лінії державного кордону та надати їх у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що 04.02.2021 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийняло наказ № 65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого вирішило передало Яришівській сільраді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 56,5372 га, що розташовані на території Яришівської сільської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
4. Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.02.2021, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Яришівська сільрада прийняла у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі земельні ділянки: 1) 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№ 3 у додатку до акта приймання-передачі); 2) 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№ 4 у додатку до акта приймання-передачі).
5. Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-0517718672019 від 03.12.2019, НВ-0500066422024 від 23.01.2024 та НВ-0517718752019 від 03.12.2019, НВ-0500066452024 від 23.01.2024, земельні ділянки (цільове призначення 16.00 землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га та 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га зареєстровані 31.10.2013 і 04.11.2013 відповідно, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
6. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.01.2024, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 і 0522683600:01:000:0855, 25.01.2021 та 25.03.2021 зареєстровано за Яришівською сільрадою на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 04.02.2021, наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 65-ОТГ від 04.02.2021.
7. З урахуванням наведених Прокурором підстав позову, суди попередніх інстанцій встановили також, що Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконано проєктно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки та надано схеми накладання територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону.
8. Згідно із схемою накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону встановлено, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Яришівської сільради розташовані в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону. Серед них і земельні ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,78 га/1,85 га) та 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,29 га/1,15 га).
9. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 10-28-0202-1248/2-23 від 10.02.2023 повідомила, що лінію державного кордону між Україною і Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.
10. В свою чергу, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Державної прикордонної служби України, ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів - Подільського та Тульчинського районів Вінницької області: 141,200 м - по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м - на Центральній ділянці українсько – молдовського кордону охороняє Могилів-Подільський прикордонний загін .
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
11. Господарський суд Вінницької області рішенням від 07.05.2024 позов Прокурора задовольнив повністю.
12. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із встановлених обставин розташування частин спірних земельних ділянок на момент їх передачі у комунальну власність у межах прикордонної смуги, що за його висновком свідчить про їх належність до земель оборони, а відтак і про можливість перебування цих земель лише у власності держави. Звідси суд виснував, що реєстрація спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та прав на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Яришівської сільрадою з категорією - землі сільськогосподарського призначення у даному випадку відбулася неправомірно, а саме без врахування меж прикордонної смуги та віднесення частин спірних земельних ділянок до земель оборони.
13. Виходячи з таких міркувань суд вирішив, що у спірних правовідносинах порушене право держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження ними підлягає захисту шляхом скасування акта про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.
14. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 15.10.2024 рішення господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
15. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що віднесення земельних ділянок до земель оборони у даному випадку має відбуватися у загальному порядку шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України), зокрема щодо надання відповідних земель в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для виконання покладених на них завдань.
16. Однак, матеріали цієї справи не містять доказів того, що Військова частина НОМЕР_1 зверталася до уповноважених органів для надання їй частин спірних земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону у постійне користування задля виконання нею покладених функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, які військова частина зобов`язана була би використовувати відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства.
17. Крім цього, діючим законодавством передбачено чіткий перелік документації із землеустрою, згідно з якою визначаються межі, конфігурація, розташування та площа земельних ділянок і до вказаного переліку не віднесено листи органів влади, графічні схеми зображення земельних ділянок, орієнтовні розташування земель, схеми накладення територій на сформовані земельні ділянки. Звідси надані Прокурором лист Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та додана до нього схема накладення територій носять лише інформаційний характер і не підтверджують факту накладення спірних земельних ділянок на прикордонну смугу.
Касаційна скарга
18. Не погодившись із постановою апеляційного суду, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
20. В обґрунтування наявності заявленої підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував положення статей 77, 84, 117, 122 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон", статей 1 - 3 Закону України "Про використання земель оборони", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2017 у справі № 914/1748/16 стосовно того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, безумовно відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
21. Також Прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86, 236 ГПК України. Скаржник стверджує, що подані на підтвердження позовних вимог докази, зокрема, лист Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та додана до нього схема накладення територій є належними і допустимими, оскільки розроблені спеціалізованим державним підприємством і компетентність працівників цього підприємства під сумнів ніким і ніколи не ставилися. Поряд з цим, у матеріалах даної справи знаходяться Проєкт формування територій і встановлення меж Кремінської сільської ради, розроблений Вінницькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1992 році, а також лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22, якими підтверджується перебування спірних земельних ділянок безпосередньо біля Державного кордону України, проте ці докази суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив і тим самим ухилився від врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, згідно з якими при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон" і пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим".
22. Крім цього, Прокурор у цій частині наголошує, що жодної уваги з боку суду апеляційної інстанції не отримали також і наданий Яришівською сільрадою Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Військовій частині НОМЕР_1, розроблений у 2023 році, згідно з яким новоутворена земельна ділянка межує зі спірними та наявні у справі викопіювання з Публічної кадастрової карти. За цим скаржник вважає, що під час здійснення апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції не дотримався не тільки норм ГПК України, якими визначено обов`язковість оцінки усіх наявних у ній доказів, а також і тих норм, якими встановлені критерії та стандарти доказування, зокрема, статей 78 - 79 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників справи
23. Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду додаткові пояснення, в яких висловлює свою згоду із доводами касаційної скарги Прокурора. Натомість висновки господарського суду апеляційної інстанції заперечує. У зв`язку з цим просить касаційну скаргу задовольнити.
24. Яришівська сільрада у відзиві на касаційну скаргу позицію Прокурора вважає необґрунтованою, а доводи скарги безпідставними. Цілком поділяє висновки апеляційного господарського суду. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.
25. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не погоджується із аргументами касаційної скарги і у своєму відзиві наводить заперечення щодо них. З висновками господарського суду апеляційної інстанції погоджується. Просить відмовити у задоволення касаційної скарги та залишити без змін постанову суду попередньої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Шапка І. М.) і представників Позивача (Годованюк А. О.), Відповідача-1 ( Рябоконь Є. К. ), Відповідача-2 ( Скоцька А. Е. ), Третьої особи ( Войтенко А. Е. ), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
28. Предметом позову у цій справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про передачу спірних земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Яришівської сільради на спірні земельні ділянки та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.
29. Підстави позову становлять обставини часткового розташування спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що, на думку Прокурора, свідчить про їх приналежність у цих частинах до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності.
30. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, місцевий суд погодився з доводами Прокурора про те, що розташування частин спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги однозначно свідчить про їх належність до земель оборони, а відтак і про можливість перебування цих земель лише у власності держави.
31. Суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого суду не погодився і виснував, що віднесення земельних ділянок до земель оборони у даному випадку має відбуватися у загальному порядку шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, зокрема, щодо надання відповідних земель в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для виконання покладених на них завдань. Тобто, розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони самим фактом такого розміщення.
32. Звідси питанням, яке першочергово має вирішити суд касаційної інстанції у цьому провадженні є питання про те, чи відносяться до земель оборони земельні ділянки, розміщені у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України. Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з такого.
33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Стаття 77 ЗК України (як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом першої інстанції) визначає, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.
35. При цьому у зазначеній статті встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
36. За змістом статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону (частина друга). До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (частина третя).
37. Правові засади і порядок використання земель оборони визначено у Законі України "Про використання земель оборони".
38. Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.
39. За змістом статей 3 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 115 ЗК України уздовж державного кордону України згідно із законом встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону
40. Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
41. У статті 22 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
42. Таким чином, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
43. У вказаному колегія суддів звертається до аналогічного висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. Колегія також враховує, що цей висновок в подальшому знайшов свою підтримку та відображення у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23, від 15.01.2025 у справі № 903/1324/23 і наразі є усталеним.
44. Виходячи з цього, суд касаційної інстанції констатує, що висновок апеляційного господарського суду зі спірного питання суперечить висновку Верховного Суду, а тому доводи касаційної скарги про неправильне застосовування судом апеляційної інстанції положень 77, 84 ЗК України, статті 22 Закону України "Про державний кордон", статей 1 - 3 Закону України "Про використання земель оборони" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі своє підтвердження знаходять.
45. В частині ж доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів відмічає таке.
46. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
47. Відповідно до пункту 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
48. Лінія прикордонних інженерних споруд - смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби України для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.
49. Як підставно стверджує Прокурор у касаційній скарзі, аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд у постановах від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц дійшов висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
50. Також у постанові від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20 Верховний Суд виснував про те, що законодавчо врегульовано, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги, перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони. Такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім державної, та належати до іншої категорії земель аніж землі оборони.
51. Вище зазначалося, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав про недоведеність Прокурором обставин перебування частин спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги. При цьому, з оскарженої постанови слідує, що цей висновок суд апеляційної інстанції зробив за результатами дослідження листа Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та доданої до нього схеми накладення територій.
52. Колегія суддів у цій частині виходить з того, що в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Звідси аргументи касаційної скарги Прокурора про належність долучених ним доказів, Верховний Суд прийняти не може.
53. Водночас, виходячи з положень частини третьої статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції не позбавлений права констатувати випадки не дослідження доказів судами попередніх інстанцій, що дійсно мало місце під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи судом попередньої інстанції і що, на думку колегії суддів, Прокурор наразі підставно обґрунтовує.
54. Як слідує із обставин цієї справи, встановлених місцевим судом 05.11.2018 Вінницька ОДА за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.05.2018 № 0.22-5217/0/6-18 "Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області" прийняла розпорядження № 842 "Про зміну ширини прикордонної смуги", згідно з яким вирішила змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, відповідно до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається.
55. Додатком до вказаного рішення є залишений апеляційним судом без будь-якої уваги додаток до Схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області.
56. Далі, 02.11.2021 Вінницька ОДА прийняла ще одне розпорядження № 780 "Про зміну ширини прикордонної смуги", згідно з яким вирішила установити вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки п`ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі Схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах, що додається.
57. Додатком до вказаного рішення є також проігнорований апеляційним судом додаток до Схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського та Тульчинського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок проходження тилової межі прикордонної смуги.
58. Крім цього, як підставно зазначає Прокурор, у матеріалах даної справи знаходяться Проєкт формування територій і встановлення меж Кремінської сільської ради, розроблений Вінницькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1992 році, а також лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22, які суд апеляційної інстанції належно не дослідив. Згадані скаржником Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Військовій частині НОМЕР_1, розроблений у 2023 році та викопіювання з Публічної кадастрової карти апеляційний суд цілковито проігнорував.
59. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
60. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
61. Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
62. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду наведеним критеріям не відповідає, оскільки прийнято її без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів, без урахування правових позицій суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, а відтак і з передчасним висновком про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.